Ухвала суду № 78457228, 10.12.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні клопотання

10 грудня 2018 рокум. Ужгород№ 260/1113/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Дору Ю.Ю.,

за участі:

секретаря судового засідання - Гулай М.В.,

представників позивача - Кепенач С.П., Стричинець Г.І.,

представників відповідача - Шекета М.М., Кич Л.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження в частині позовних вимог у адміністративній справі за позовом Мукачівської міжрайонної державної лабораторії Держспоживслужби в особі директора - Кепенач Сергія Павловича до Головного управління Держспоживслужби в Закарпатській області в особі начальника Головного управління Держспоживслужби в Закарпатській області Гуледза Івана Дмитровича про визнання дій протиправними та часткового скасування висновків аудиторського звіту та п.4.2, 4.3 Рекомендацій до аудиторського звіту, -

ВСТАНОВИВ:

Мукачівська міжрайонна державна лабораторія Держспоживслужби в особі директора Кепенач Сергія Павловича звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держспоживслужби в Закарпатській області в особі начальника Головного управління Держспоживслужби в Закарпатській області Гуледза Івана Дмитровича, в якій просить:

1) визнати дії начальника Головного управління Держспоживслужби в Закарпатській області Гуледза Івана Дмитровича щодо видачі наказу Головного управління Держспоживслужби в Закарпатській області від 11.06.2018 року №337 - протиправними ;

2) пункт 4 Висновку аудиторського звіту від 21 серпня 2018 року №20-06/2 визнати протиправним;

3) пункти 4.2., 4.3. Рекомендацій до аудиторського звіту визнати протиправними;

4) пункт 4 Висновку аудиторського звіту від 21 серпня 2018 року №20-06/2 та пункти 4.2., 4.3. Рекомендацій до аудиторського звіту - скасувати.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року відкрито загальне позовне провадження за вказаною позовною заявою.

10 грудня 2018 року у підготовчому засіданні представником відповідача подано клопотання про закриття провадження по справі в частині визнання протиправними та скасування п.4 Висновку аудиторського звіту від 21 серпня 2018 року №20-06/2 та п.4.2, 4.3 Рекомендацій до аудиторського звіту, у зв'язку з тим, що справу в цій частині не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Подане клопотання представник відповідача мотивує тим, що гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права в тому числі шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, але вимагає: наявність порушеного права, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим; щоб оскаржуваний акт відповідав ознакам індивідуального акту, які підлягають оскарженню в розумінні КАС України. При цьому обов'язковою умовою надання правового захисту судом в адміністративному процесі є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Представник відповідача вказує, що відсутність у особи порушених прав та/або обов'язків у зв'язку з прийняттям оскаржуваних рішень не породжує у такої особи і права на захист, тобто права на звернення з адміністративним позовом. Окрім того, оскарженню в порядку адміністративного судочинства підлягає той акт, який містить ознаки нормативного чи індивідуального акту в розумінні Кодексу адміністративного судочинства. Водночас висновки та рекомендації до аудиторського звіту, які оскаржує позивач не є правовими документами, рішеннями суб'єкта владних повноважень, які встановлюють відповідальність, права та обов'язки позивача та, відповідно, не є актом індивідуальної дії, а тому не можуть бути предметом спору. На підставі чого представник відповідача просить відповідно пп.1 ч.1 статті 238 КАС України закрити провадження у справі у частині визнання протиправними та скасування пункту 4 Висновку аудиторського звіту від 21 серпня 2018 року №20-06/2 та пунктів 4.2., 4.3. Рекомендацій до аудиторського звіту.

Представники позивача проти заявленого клопотання заперечували та просили відмовити у його задоволенні, оскільки таке не відповідає засадам адміністративного судочинства.

Суд, вивчивши доводи поданого клопотання, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши зміст норм процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Згідно частини 2 вказаної статті захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

У даному спорі позовні вимоги звернено до Головного управління Держспоживслужби в Закарпатській області, яке є суб'єктом владних повноважень, що здійснює владні управлінські функції, тому суд вважає помилковими твердження відповідача про те, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Щодо обраного позивачем способу захисту, то в силу положень ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

При цьому відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та може бути підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 31.01.2018 № К/9901/1141/18 (802/2678/15-а).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне. У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Аналізуючи зміст позовних вимог та норми адміністративного права, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини є публічно-правовими та становлять предмет адміністративної юрисдикції, у спорі наявний суб'єкт владних повноважень, а справа належить до компетенції адміністративного суду.

Таким чином, враховуючи публічно-правовий характер спірних правовідносин, визначеність компетенції адміністративного судочинства, а також беручи до уваги можливість, наданої позивачеві законодавством, обирати певний спосіб захисту, порушених на його думку, прав, свобод чи інтересів, суд, з метою реалізації позивачем його права на судовий захист, який здійснюється за допомогою заходів матеріально-правового і процесуально-правового характеру, приходить до висновку про необґрунтованість заявленого представником відповідача клопотання та необхідності відмови у його задоволенні.

Керуючись ст. ст. 2, 4-6, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у адміністративній справі за позовом Мукачівської міжрайонної державної лабораторії Держспоживслужби в особі директора - Кепенач Сергія Павловича до Головного управління Держспоживслужби в Закарпатській області в особі начальника Головного управління Держспоживслужби в Закарпатській області Гуледза Івана Дмитровича у частині визнання протиправними та скасування пункту 4 Висновку аудиторського звіту від 21 серпня 2018 року №20-06/2 та пунктів 4.2., 4.3. Рекомендацій до аудиторського звіту - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст ухвали складено та підписано 10.12.2018 року.

СуддяЮ.Ю. Дору