Рішення № 78456129, 03.12.2018, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1839/18

Провадження № 2/545/1179/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2018 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – Шелудякова Л.В.,

секретаря – Нагорної І.Ю.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Полтавська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на ? частину спільного сумісного майна. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що у 2008 році вона познайомилась з ОСОБА_5 Спочатку зустрічались, а потім вирішили створити сім’ю та стали проживати разом без реєстрації шлюбу. У липні 2008 року вони проживали разом у належній їй на праві приватної власності квартирі, яка знаходиться у гуртожитку. Оскільки у вказаній квартирі відсутні належні умови для проживання, підшукали житловий будинок в с.Андріївка Полтавського району по вул.Світла,18 та домовились з власником про проживання у будинку без оформлення договору купівлі-продажу за умови оплати послуг за опалення, підтримки будинку у належному стані. Договір купівлі-продажу будинку вирішили укласти після того як зберуть відповідну суму коштів. На початку жовтня 2008 року вони переїхали проживати до спірного будинку. Проживаючи у придбаному дововолодінні вели спільне господарство, мали спільний бюджет, збирали та відкладали гроші, щоб викупити будинок, піклувались один про одного. Назбиравши необхідну суму, 13 вересня 2011 року з ОСОБА_5 купили спірний будинок та земельні ділянки до нього. Договори купівлі-продажу оформлені на чоловіка, оскільки він був головою сім’ї. Та обставина, що вона та ОСОБА_5 проживали разом однією сім’єю без реєстрації шлюбу підтверджується актом від 25 червня 2018 року, затвердженим сільським головою Гожулівської сільської ради Полтавського району, книжками по сплаті комунальних послуг з 2008 року по цей час, які заповнювались нею особисто та нею здійснювалась оплата послуг. В період спільного проживання у вказаному будинку разом з чоловіком за спільні кошти робили ремонт, а саме замінили вікна, електричну проводку та обладнання, обклали фасад будинку цеглою, утеплили стіни гіпсокартоном, виконували інші роботи для приведення будинку до ладу. 21 жовтня 2016 року вона з ОСОБА_5 офіційно зареєструвала шлюб. 13 квітня 2018 року її чоловік помер, заповіту не залишив. За власні кошти поховала чоловіка. Як з’ясувалось, на спадщину після смерті її чоловіка претендує його донька від попереднього шлюбу – ОСОБА_3 Їй було відомо, що чоловік мав попередній шлюб та у нього є донька, однак він з нею не спілкувався, вона ніколи не цікавилась життям батька, проживала в іншій місцевості, не підтримувала його, хоча він потребував такої допомоги оскільки був інвалідом. Після смерті чоловіка, ОСОБА_3 з’явились у спірному господарстві та заявила, що будинок належить їй, і буде проживати у ньому. Із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулися вона та ОСОБА_3

Оскільки спірне майно є її з чоловіком спільною сумісною власністю, вважає, що вона має право власності на ? частину будинку та земельних ділянок. Отже спадщина відкрилась лише на ? частину спадкового майна.

Враховуючи вказане, просила встановити факт проживання її з ОСОБА_5 однією сім’єю без реєстрації шлюбу з липня 2008 року до 21 жовтня 2016 року; визнати житловий будинок, господарські будівлі та споруди, земельні ділянки площею 0,25 га призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельну ділянку площею 0,16 га призначену для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться по вул.Світла,18 в с.Андріївка Полтавського району Полтавської області спільною сумісною власністю її та ОСОБА_5; визнати за нею право власності на ? частину вказаного майна.

В судовому засіданні представник позивача пред’явлені вимоги підтримав, позов просив задовольнити.

Відповідач та її представник заперечили проти позову, посилаючись на те, що позивачем не надано суду належні та допустимі докази на підтвердження факту проживання з ОСОБА_5 однією сім’єю та ведення спільного господарства починаючи з липня 2008 року.

Требя особа в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за відсутності представника, при вирішенні спору поклалася на розсуд суду.

Вислухавши представника позивача, відповідача та її представника, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов до наступного висновку.

ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_5 21 жовтня 2018 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії І-КЕ №148031, виданого Київським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавські області від 21 жовтня 2016 року (а.с.67).

Згідно паспортних даних, місце проживання ОСОБА_1 з 16 січня 2018 року зареєстровано ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.63).

13 квітня 2018 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-КЕ №369873, виданого 16 квітня 2018 року виконавчим комітетом Гожулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та складено відповідний актовий запис №17 (а.с.68).

На підтвердження проживання з ОСОБА_5 у будинку №18 по вул. Світла в с.Андріївка Полтавського району Полтавської області позивач ОСОБА_1 надала акт від 25 червня 2018 року, складений сусідами, депутатом сільської ради та затверджений сільським головою Гожулівської сільської ради Полтавського району №02-31/1703 від 09 липня 2018 року про те, що вона проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 без реєстрації з 2008 року (а.с.66, 92).

На день смерті ОСОБА_5 13 квітня 2018 року, ОСОБА_1 проживала у ІНФОРМАЦІЯ_3 та поховала свого чоловіка, що підтверджується довідкою Гожулівської сільської ради Полтавського району №02-31/1704 від 09 липня 2018 року, товарним чеком №420 від 14 квітня 2018 року (а.с.91-93).

Згідно договору купівлі-продажу від 13 вересня 2011 року ОСОБА_6 передала, а ОСОБА_5 прийняв у власність земельну ділянку площею 0,25 га, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходяться за адресою: с.Андрівка Полтавського району Полтавської області по вул.Першотравнева,18 (нині вул.ОСОБА_7) (а.с.87-89). В той же день і від того ж продавця ОСОБА_5 прийнято у власність земельну ділянку площею 0,16 га, призначену для ведення особистого селянського господарства (а.с.89).

Надані позивачем суду копії видаткових касових накладних від 01 листопада 2016 року, 04 листопада 2016 року, 16 листопада 2016 року, 08 грудня 2016 року, 02 лютого 2017 року, 22 червня 2016 року, 18 липня 2017 року, 30 травня 2018 року, 05 червня 2018 року не можуть підтверджувати факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 як подружжя та ведення ними спільного господарства (а.с.69-77). До того ж, зазначені в видаткових касових накладних матеріали на ремонт будинку були придбані сином позивача, ОСОБА_8, після укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та не охоплюють

період, протягом якого позивач просить встановити даний факт. Доказів того, що вказані матеріали були використані на ремонт будинку, що знаходиться за адресою: с. Андрівка Полтавського району Полтавської області по вул. Першотравнева, 18 (нині вул. ОСОБА_7) суду також не надано.

Допитані судом свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13 не підтвердили факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 починаючи з липня 2008 року, а підтвердили те, що вони бачили, що вказані особи мали стосунки з осені 2008 року.

Пояснення свідків про те, що вони бачили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживали разом та вели спільне господарство не підтверджує той факт, що такі відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 існували саме з того часу, який зазначений позивачем.

До того ж, допитана судом свідок ОСОБА_14 показала, що також проживала разом з ОСОБА_5 у цивільному шлюбі з 2006 року по літо 2009 року у будинку, який належав ОСОБА_5

Даних щодо ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 спільного побуту, наявності взаємних прав, часу, з якого сторони почали вести спільний побут, суду не надано.

Спільні фотографії ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з весілля, які містяться у справі, не є доказом спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 як однієї сім’єю, ведення спільного побуту, наявності спільного бюджету.

Відповідно до ст.3 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім’ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов’язковою умовою для визнання їх членами сім’ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.

Відповідно до частини першої ст.36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя.

Згідно із статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Крім того, для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року (справа № 129/2115/15-ц) та у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року (справа № 6-148цс12).

Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо:

1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету);

2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв'язку із цим, суду, під час вирішення даного спору, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Отже, проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною, визначеною законом підставою для виникнення у них прав та обов’язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Згідно з частиною четвертою ст.368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особам, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Матеріали справи не містять беззаперечних доказів, що у період з липня 2008 року до 21 жовтня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 постійно проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, взаємні права та обов'язки, притаманні подружжю, а отже встановити факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу з липня 2008 року до 21 жовтня 2016 року суд можливості не має.

Згідно зі статями 76-80 ЦПК України доказами вважаються будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом не здобуто в судовому засіданні доказів ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім’ї з липня 2008 року. Пояснення свідків не підтверджують наявність спільних витрат, сіпльного бюджету, побуту, ведення спільного господарства, здійснення придбання іншого майна в інтересах сім’ї, при відсутності інших доказів, в тому числі документальних щодо витрат, бюджету, придбання майна, тому суд не бере їх до уваги.

Суду не надано доказів того, що позивач надавав свої власні кошти на придбання спірного будинку в 2011 році, або, що його придбано за спільні кошти з ОСОБА_5

З урахуванням наведеного, не підтвердження факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім’єю (спільного проживання, пов’язаності спільним побутом, наявністю взаємних прав та обов’язків), у тому числі у період з липня 2008 року по 21 жовтня 2016 року, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, то підстав для визнання житлового будинку, господарських будівель та споруди, земельної ділянки

площею 0,25 га передану для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельної ділянки площею 0,16 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться по вул. Світла, 18 в с.Андріївка Полтавського району Полтавської області об’єктом спільної сумісної власності та визнання за позивачем право власності на ? частину указаного майна немає.

У зв’язку з відмовою у задоволенні відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.

Керуючись статтями 3, 21, 74 СК України, 76-80, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Полтавська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення рішення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Повний текст рішення виготовлено 11 грудня 2018 року.

Суддя: ОСОБА_15