Рішення № 78455925, 10.12.2018, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/1172/18

Провадження № 2/535/448/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року Котелевський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Якименко Т.О.,

при секретарі - Білик Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Котельва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Полтавської області, ОСОБА_2 районної державної адміністрації Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

17.09.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 селищної ради Полтавської області, ОСОБА_2 районної державної адміністрації Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом та просить визнати за нею в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) розміром 3,04 умовних кадастрових гектарів без визначення цієї частки в натурі (на місцевості), що розташована на території ОСОБА_2 селищної ради Полтавської області, право на яку належало померлому 31 березня 1997 року ОСОБА_3 як члену колективного сільськогосподарського підприємства ім. Леніна Котелевського району Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що після смерті брата - ОСОБА_3, 08.02.1949 р.н, який помер 31 березня 1997 року року, вона є спадкоємцем за законом, відповідно до ст. 530 ЦК України (в редакції 1963 року) на спадкове майно, що складається з земельної частки (паю) розміром 3,04 умовних кадастрових гектарів без визначення цієї частки в натурі (на місцевості), що розташована на території ОСОБА_2 селищної ради Полтавської області, яка належала померлому 31 березня 1997 року ОСОБА_3 як члену КСП імені Леніна.

Для належного оформлення своїх спадкових прав позивачка звернулася до державного нотаріуса Першої полтавської державної нотаріальної контори, виконуючої обов’язки завідувача ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_4, однак нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), оскільки не було подано документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 647/02-31 від 18.07.2018 року.

Особи, які беруть участь у справі у судове засідання не з’явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, повідомлена належним чином, подала до суду письмову заяву, в якій просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, але в судовому засіданні від 26.11.2018 року пояснила, що її брат ОСОБА_3 проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1 та з травня 1995 року і по день смерті, яка настала 31.03.1997 року працював в КСП ім. "Леніна" скотарем і був членом господарства. Вважає, що брат мав право на земельну частку (пай), але сертифікат не отримав.

Відповідач – ОСОБА_2 селищна рада Котелевського району Полтавської області подала до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги ОСОБА_1 визнає в повному обсязі та просить розглянути справу без участі представника відповідача. Наслідки визнання позову, передбачені ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України, відповідачу відомі та зрозумілі.

Відповідач – ОСОБА_2 районна державна адміністрація Полтавської області надали до суду відзив на позовну заяву в якому вказують, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню та просять відмовити позивачеві, розглянути справу без участі представника відповідача. Мотивували свою позицію тим, що згідно інформації відділу у ОСОБА_2 районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 10.09.2018 року за № 557/109-18 - до списку членів КСП ім. Леніна, які мають право на земельну частку (пай), що є додатком до державного акту на право колективної власності КСП ім. Леніна Котелевського району Полтавської області, серія ПЛ № 000011, який зареєстрований 26 березня 1996 року за реєстрованим №6 в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю внесено запис на ім’я ОСОБА_3 жителя ІНФОРМАЦІЯ_2. Крім цього в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) та в Книгах про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі до 01.01.2013 року записи на ім’я ОСОБА_3 жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 – відсутні. Сертифікат на право на земельну частку (пай) та державний акт на право власності на змелену ділянку на ім’я ОСОБА_3 жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 – не видавався. Важають, що позивачка не надала належних та допустимих доказів які б підтверджували членство її брата ОСОБА_3 в КСП ім. "Леніна".

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється..

Суд, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків приходить до переконання, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_3) ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, є рідною сестрою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, родинні відносини з яким підтверджуються слідуючими документами: свідоцтвом про народження серії ЯЕ № 925587, виданим ОСОБА_2 селищною радою Котелевського району Полтавської області 28.12.1954 року, (а.с. 11); свідоцтвом про укладення шлюбу серії I-КЕ № 348567, виданим Полтавським міським Палацом шлюбів 09.09.1978 року (а.с. 12); витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00018881825 від 19.10.2017 року (а.с. 13).

31 березня 1997 року – ОСОБА_3 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії I-КЕ № 058082, видане виконкомом селищної ради народних депутатів 02.04.1997 року (а.с. 14).

Відповідно до довідки за № 3171, виданої виконавчим комітетом ОСОБА_2 селищної ради Полтавської області 21.06.2018 року вбачається, що гр. ОСОБА_3, який помер 31 березня 1997 року, був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, при цьому на час відкриття спадщини 31 березня 1997 року гр. ОСОБА_3 за вищевказаною адресою був зареєстрований один (а.с. 15).

Відповідно до роз’яснень, що містяться у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (п.1) при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Таким чином, оскільки спадщина відкрилась 31 березня 1997 року, тобто до 01.01.2004 року, тому до даних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК УРСР у редакції від 18.07.1963 року.

Відповідно до ст. 530 ЦК УРСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 07.05.2018 року, яке набрало законної сили 08.07.2018 року, позивачці було продовжено строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, який помер 31.03.1997 року в с. Михайлове Котелевського району Полтавської області, терміном два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили (а.с. 16-18).

23.06.2018 року на підставі поданої заяви від 23.06.2018 року, державним нотаріусом Першої полтавської державної нотаріальної контори, виконуючої обов’язки завідувача ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_4, було заведено спадкову справу № 66/2018 після смерті 31.03.1997 року ОСОБА_3.

Від імені інших осіб заяв про прийняття спадщини чи про відмову від спадщини не надходило.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкове майно складається з земельної частки (паю) розміром 3,04 умовних кадастрових гектарів без визначення цієї частки в натурі (на місцевості), що розташована на території ОСОБА_2 селищної ради Полтавської області, яка належала померлому 31 березня 1997 року ОСОБА_3 як члену колективного сільськогосподарського підприємства імені Леніна.

Відповідно до статей 68, 69 Закону України «Про нотаріат» та підпунктів 4.14, 4.15, п. 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при видачі свідоцтва про право на спадщину як за законом, так і за заповітом, нотаріус перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказаний факт. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві.

Відповідно до листа відділу у ОСОБА_2 районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавської області за № 145/109-18 від 20.02.2018 року було повідомлено, що до списку пенсіонерів колгоспу імені Леніна Котелевського району Полтавської області, що є додатком до «Проекту поділу земель на земельні частки (паї) СВК ім. Леніна на території ОСОБА_2 селищної ради Котелевського району Полтавської області» - є записи на 2 громадян ОСОБА_3. Ідентифікувати особу зазначену у Вашому записі відділ не має можливості (а.с. 21).

А тому державний нотаріус був позбавлений можливості видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказану земельну частку (пай), оскільки не було подано документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії за № 647/02-31 від 18.07.2018 року (а.с. 19).

Задовольняючи позовні вимоги позивачки, суд виходить з наступного.

Згідно протоколу № 6 засідання правління Колективного сільськогосподарського підприємства імені Леніна (смт Котельва Котелевського району Полтавської області) від 16 травня 1995 року, розглянувши заяву ОСОБА_3 щодо прийняття в члени КСП скотарем на МТФ № 3, було вирішено рекомендувати зборам уповноважених прийняти його в члени КСП і на роботу скотарем на МТФ № 3, про що свідчить архівний витяг за № А/04-03.1/22, наданий архівним відділом ОСОБА_2 РДА Полтавської області 18.12.2017 року. Одночасно було повідомлено, що рішення про звільнення з членів господарства та з роботи на МТФ № 3 гр. ОСОБА_3 в протоколах засідань правління та протоколах загальних зборів Колективного сільськогосподарського підприємства імені Леніна (смт Котельва Котелевського району Полтавської області) за 1996 – 1997 роки не виявлено (а.с. 23).

Як вбачається, з листа за № 01-12/А-83, наданим Об’єднаним трудовим архівом Котелевського району 26.02.2018 року ОСОБА_3 дійсно працював в Колективному сільськогосподарському підприємстві (КСП) імені Леніна з квітня 1995 року по листопад 1996 року (а.с. 24).

Факт трудової участі ОСОБА_3 в Колективному сільськогосподарському підприємстві (КСП) імені Леніна Котелевського району Полтавської області підтвердили у судовому засіданні свідки: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які повідомили, що він дійсно працював у колгоспі ім. «Леніна» на фермі №3 скотарем з 1995 року по день смерті , тобто до 31.03.1997 року (а.с. 73-74).

Відповідно наданої архівної довідки Об’єднаного трудового архіву Котелевського району від 06.12.2018 року № 01-12/1 про кількість відпрацьованих вихододнів гр. ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_7) в Колективному сільськогосподарському підприємстві (КСП) імені Леніна Котелевського району Полтавської області дійсно вбачається, що він працював з квітня 1995 року по листопад 1996 рік та відповідно копій Книг №2 обліку розрахунків по оплаті праці за 1995 рік та 1996 рік, с. Михайлове, (с,ч,ш,ю,х) МТФ-3 ОСОБА_3 нараховувалася заробітна плата (а.с. 78-84).

Способи захисту прав на земельні ділянки визначено Земельним кодексом України, зокрема, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав (ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 4 Земельного кодексу України 1990 року землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність.

Постановою Верховної ОСОБА_6 УРСР «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року № 563-ХІІ, землі Української PCP оголошені об'єктом земельної реформи. Преамбулою до постанови визначено, що завданням цієї реформи є перерозподіл земель з одночасною передачею їх у приватну та колективну власність. Пунктом 5 зазначеної постанови, передбачена передача земель у приватну та колективну власність.

Згідно Постанови Верховної ОСОБА_6 України «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» №2200-ХІІ від 13.03.1992 року роздержавлення та приватизація земельних ділянок недержавних сільськогосподарських підприємств в Україні розпочато з лютого 1992 року з врученням господарствам державних актів на право колективної власності на землю, до яких додавався список громадян-членів аграрних формувань, що надалі було підставою для складання уточнених списків на отримання цими громадянами земельних сертифікатів.

Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994 р. № 666/94 (чинного на час процедури розпаювання земель КСП «Маяк») доручено прискорити приватизацію земель, які перебувають у користуванні сільськогосподарських підприємств і організацій, та передачу земель у колективну та приватну власність для виробництва сільськогосподарської продукції.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720/95 паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Пунктом 2 зазначеного Указу передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЗК України 1990 року (у редакції Закону України від 13 березня 1992 року) державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 р. № 7, роз'яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов’язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Із змісту вищевказаних норм випливає, що право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: 1) перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства на момент отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; 2) отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; 3) включення до списку осіб, доданого до цього акта.

Таким чином, на момент смерті ОСОБА_3 набув право на земельну частку (пай) як член колективного сільськогосподарського підприємства імені Леніна Котелевського району Полтавської області, відповідно державного акту на право колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства ім. Леніна Котелевського району Полтавської області, серія ПЛ № 000011, який зареєстрований 26 березня 1996 року за реєстрованим №6 в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю, проте за життя не отримав сертифікату на право власності на неї.

Згідно роз'яснень наданих у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) вбачається, що прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до листа за № 559/109-18, наданого відділом у ОСОБА_2 районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 11.09.2018 року було повідомлено, що середній розмір земельної частки (паю) по КСП ім. Леніна ОСОБА_2 селищної ради становить 3,04 умовних кадастрових гектарів (а.с. 27).

Згідно ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документом, що посвідчують право на земельну частку (пай), є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Враховуючи вище викладене, суд приходить до переконання про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 89, 206, ч.2 ст. 247, 264 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1218, 1296 ЦК України, ст.ст. 530, 548, 549 ЦК України (в ред. 1963 року), ст. 81 Земельного кодексу України,Постановою Верховної ОСОБА_6 УРСР «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року № 563-ХІІ, Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994 р. № 666/94, п. 11 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», п. 24 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 р. № 7 суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Полтавської області, ОСОБА_2 районної державної адміністрації Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом - задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1, в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) розміром 3,04 умовних кадастрових гектарів без визначення цієї частки в натурі (на місцевості), що розташована на території ОСОБА_2 селищної ради Полтавської області, право на яку належало померлому 31 березня 1997 року ОСОБА_3 як члену колективного сільськогосподарського підприємства ім. Леніна Котелевського району Полтавської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 30-ти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя