Ухвала суду № 78455725, 28.11.2018, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/1527/15-к

Провадження №№1-кп/311/69/2018

28.11.2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про продовження строку запобіжного заходу

28 листопада 2018 року м. Василівка

Колегія суддів Василівського районного суду Запорізької області у складі:

головуючого - судді: Сидоренко Ю.В.

суддів: Носика М.А.

Степаненко Ю.А.

при секретарі Осінцевій Л.А.

за участю прокурорів Петренка В.О., Бабича О.І.,

обвинувачених: ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7

захисників: адвоката Бондарєва О.Г.

адвоката Самофала Ю.В.

адвоката Остапенко С.Л.

адвоката Майсак В.О.

адвоката Фролова М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка об'єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.187, ч.3 ст.289, ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

В провадженні Василівського районного суду Запорізької області знаходиться об'єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.187, ч.3 ст.289, ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України, ОСОБА_7, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.3 ст.185, ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України.

В судовому засіданні прокурором Петренко В.О. заявлено клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів. Вказане клопотання прокурор мотивує тим, що на теперішній час ризики, передбачені КПК України, якими обґрунтовувалося обрання вказаним обвинуваченим запобіжних заходів, не зникли та не зменшились. Проти зміни обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заперечує, посилаючись на необґрунтованість та недоведеність заявленого стороною захисту клопотання.

Прокурор Бабич О.І. підтримав у повному обсязі заявлене прокурором Петренко В.О. клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник в особі адвоката Самофал Ю.В. заперечують проти продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, вважають необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає заявлене прокурором клопотання. Просять змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 на домашній арешт, при цьому захисник посилається на раніше вказані в минулому судовому засіданні підстави.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат Майсак О.В., обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат Фролов М.М., обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат Остапенко С.Л. просять вирішити клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник в особі адвоката Бондарєва О.Г. проти клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не заперечують.

Вислухавши думку учасників судового процесу, колегія суддів приходить до наступного.

Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Пунктом 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року визначено, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 15 листопада 2018 року строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та строк домашнього арешту обвинуваченого ОСОБА_2 продовжено на 60 днів, до 13 січня 2018 року включно.

Проте, враховуючи ті обставини, що на теперішній час в судовому засіданні ставиться питання про закінчення судового слідства, після закінчення якого розгляд будь-яких клопотань сторін кримінального провадження є неможливим, та з урахуванням в подальшому новорічних свят доставка обвинувачених до зали судових засідань певний період часу конвойною службою буде призупинена у зв?язку з операцією «Щит», тому суд з урахуванням вищенаведеного, діючи відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, зобов'язаний вирішити питання доцільності продовження тримання під вартою та домашнього арешту відносно обвинувачених.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження застосування запобіжних заходів відносно обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_7, колегія суддів вважає, що в матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які свідчать про наявність ризиків, які виправдовують тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та утримання під домашнім арештом обвинуваченого ОСОБА_2, а також враховуючи характер та ступінь тяжкості обвинувачення інкримінованих їм злочинів, колегія суддів вважає, що існують достатні підстави, відповідно до ст.331 КПК України, вважати продовженою дію запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів та дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_2 строком на шістдесят днів, до 26 січня 2019 року.

Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що обраний відносно обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту відповідає не лише особі обвинувачених, а й характеру та тяжкості діянь, які їм інкримінуються, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню вказаних обвинувачених від суду, ризик чого є реальним та дійсним.

На даний час у вказаному об'єднаному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_2 ризики, викладені в ухвалах слідчих суддів про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно вищевказаних обвинувачених, а також запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_2, на теперішній час не зникли та не зменшились. При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України, раніше неодноразово притягувалися до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, судимість за які у обвинуваченого ОСОБА_5 не знята та непогашена у встановленому законом порядку, а ОСОБА_4 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України, раніше неодноразово притягувалися до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти громадського порядку, життя та здоров'я особи, а також корисливих злочинів. Обвинувачений ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні корисливих злочинів, які відносяться до категорії середньої тяжкості, тяжких та особливо тяжких злочинів, при цьому обвинувачений ОСОБА_2 раніше не судимий.

За таких обставин, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на переконання колегії суддів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування відносно обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

На теперішній час судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному вказаним вище обвинуваченим запобіжному заході у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту відпала.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3, підтримане захисником Самофал Ю.В., про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з наступних підстав.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).

Тому, колегія суддів враховує ризик вірогідності переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від суду, скоєння ним нових кримінальних правопорушень, та обставини, які були підставою для обрання відносно даного обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не припинили існувати. Обставин, що свідчать про неможливість утримання його під вартою, на теперішній час колегією суддів не встановлено. Крім того, будь-яких належних документів щодо неможливості перебування обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, при наявності у нього певного захворювання, суду не надано та стороною захисту в судовому засіданні не доведено.

Таким чином, виходячи з положень ст. ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та, враховуючи матеріали об'єднаного кримінального провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 під час судового розгляду даного об?єднаного кримінального провадження, тому колегія суддів приходить до висновку, що вищевказаним обвинуваченим необхідно продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотання сторони захисту, заявленого обвинуваченим ОСОБА_3, підтримане адвокатом Самофал Ю.В., про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки під час заявлення вказаного клопотання стороною захисту не дотримані вимоги положень ст.201 КПК України.

Крім того, будь-яких медичних документів на підтвердження незадовільного стану здоров'я обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, які б не дозволяли останнім перебувати на теперішній час під вартою, суду не надано, тому з урахуванням вищенаведеного, доцільним є продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 під вартою, а обвинуваченого ОСОБА_2 під домашнім арештом строком на шістдесяти днів, тобто до 26 січня 2019 року, включно.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.331,350,372 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Клопотання прокурора Петренко В.О. про продовження строку запобіжного заходу - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів - до 26 січня 2019 року, включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів - до 26 січня 2019 року, включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів - до 26 січня 2019 року, включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів - до 26 січня 2019 року, включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на шістдесят днів - до 26 січня 2019 року, включно.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3, підтримане захисником Самофал Ю.В., про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя Ю.В. СИДОРЕНКО

суддя М.А. НОСИК

суддя Ю.А. СТЕПАНЕНКО