Рішення № 78452956, 19.07.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року Справа № 804/691/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. за участі секретаря судового засіданняПасічника Т.В. за участі: прпедставника позивача Дмитренко О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецбуд» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промспецбуд» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовна заява обґрунтована тим, що висновки акту перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення операцій з придбання товару та послуг у ТОВ «Веррітас», ТОВ «Аміна Трейд», ТОВ «Терікон-К», ТОВ «Арвальд», ТОВ «Експант Лімітед», ТОВ «Оптіма Консалт Плюс», ТОВ «Рікберт», ТОВ «Максі-Трейд Компані», ТОВ «Моцар ЛТД», ТОВ «Адела-Пром», ТОВ «Санділ», ТОВ «Скайгрупп», ТОВ «Астон Інком», ТОВ «ДГ», ТОВ «Імперіал плюс», ТОВ «Радена», ТОВ «Трейдмакс Груп», ТОВ «Монолитід» є хибними та необґрунтованими, а винесені на підставі таких висновків оскаржувані податкові повідомлення-рішення - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 року відкрито провадження у справі (суддя - Гончарова І.А.).

Постановою суду від 06.04.2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецбуд» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень у справі № 804/691/17 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0009001407 від 22.12.2016 р. про збільшення ТОВ «ПРОМСПЕЦБУД» суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" за основним платежем - 6400838 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3200419 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0008991407 від 22.12.2016 р. про збільшення ТОВ «ПРОМСПЕЦБУД» суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 11852 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2017 року у справі №804/691/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕЦБУД» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 14.03.2018 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задоволено частково.

Скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.04.2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

24.04.2018 року справа № 804/691/17 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та за результатами розподілу справи автоматизованою системою документообігу, передана на розгляд судді Горбалінському В.В.

Ухвалою суду від 24.04.2018 року справу № 804/691/17 прийнято до провадження та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження.

22.05.2018 року на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому було зазначено, що формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України. Надані до перевірки паперові носії актів виконаних робіт (послуг) та видаткових накладних, які оформлені не належним чином, не несуть юридичну силу та не містять доказовість первинного документу, тобто не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Окрім цього, відповідачем було зазначено, що відсутність вироку не може автоматично спростовувати наявні відомості та пояснення посадових осіб контрагентів, які заперечили своє відношення до адміністративно-господарської діяльності, оскільки такі пояснення стосуються обставин щодо реальності поставок товарів.

24.05.2018 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

24.05.2018 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких було підтримано позицію, викладену в адміністративному позові та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

Представник позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕЦБУД» зареєстровано 20.09.2002 року, станом на час проведення перевірки перебувало на податковому обліку в Криворізькій південній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровської області.

В період з 13.06.2016 року по 13.06.2016 року, з 15.09.2016 року по 26.10.2016 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ПРОМСПЕЦБУД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України з 01.01.2014 року по 31.03.2016 року.

За результатами перевірки 16.11.2016 року складено акт №624/04-36-14-03/32098010, у висновку якого зазначено про встановлення порушень:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "ПРОМСПЕЦБУД" занижено податок на прибуток у сумі 11852 грн., у тому числі: 2015 рік 11852 грн.;

- п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "ПРОМСПЕЦБУД" занижено податок на додану вартість на загальну суму 6400838 грн., в тому числі: за лютий 2014 року у сумі 67040 грн., березень 2014 року - 112256 грн., квітень 2014 року - 109280 грн., вересень 2014 року - 1457000 грн., за жовтень 2014 року - 411680 грн., листопад 2014 року - 1380080 грн., грудень 2014 року - 1483350 грн., квітень 2015 року - 1380152 грн.

На підставі вказаного акту 22.12.2016 року контролюючим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0009001407 про збільшення ТОВ "ПРОМСПЕЦБУД" суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" за основним платежем - 6400838 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3200419 грн.,

- податкове повідомлення-рішення №0008991407 про збільшення ТОВ «ПРОМСПЕЦБУД» суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" за основним платежем - 11852 грн.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються:

- наявністю відкритих кримінальних проваджень відносно контрагентів-виконавців робіт (виконавців послуг машин та механізмів, перевезення пасажирів, оренда опалубки перекриттів, стін, колон): ТОВ «Веррітас», ТОВ «Аміна Трейд», ТОВ «Терікон-К», ТОВ «Арвальд», ТОВ «Експант Лімітед», ТОВ «Оптіма Консалт Плюс», ТОВ «Рікберт», ТОВ «Максі-Трейд Компані», ТОВ «Моцар ЛТД», ТОВ «Адела-Пром», ТОВ «Санділ», ТОВ «Скайгрупп», ТОВ «Астон Інком», ТОВ «ДГ», ТОВ «Імперіал плюс», ТОВ «Радена», ТОВ «Трейдмакс Груп», ТОВ «Монолитід»;

- стан контрагентів-постачальників на час перевірки 7 (до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей) 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем реєстрації) та 28 (триває процедура припинення); види діяльності - неспеціалізована оптова торгівля; свідоцтва платника ПДВ у деяких постачальників анульовані; мінімальна чисельність працюючих;

- в актах виконання послуг не зазначено місце складення акту та не зазначено на яких об'єктах надавались послуги; відсутні прізвище та посада особи, яка склала акти, тобто не зазначено осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

Правомірність винесених Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ «Веррітас», ТОВ «Аміна Трейд», ТОВ «Терікон-К», ТОВ «Арвальд», ТОВ «Експант Лімітед», ТОВ «Оптіма Консалт Плюс», ТОВ «Рікберт», ТОВ «Максі-Трейд Компані», ТОВ «Моцар ЛТД», ТОВ «Адела-Пром», ТОВ «Санділ», ТОВ «Скайгрупп», ТОВ «Астон Інком», ТОВ «ДГ», ТОВ «Імперіал плюс», ТОВ «Радена», ТОВ «Трейдмакс Груп», ТОВ «Монолитід».

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Аміна Трейд» відбувались на підставі договору оренди № 65 від 01.10.2013 року, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендатор зобов'язується прийняти в строкове платне користування опалубки перекриттів стін, колон та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Оплата за надані виконавцем послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту про надання послуг оренди.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «ВЕРРІТАС» відбувались на підставі договору оренди № 17/01-2014 від 31.01.2014 року, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендатор зобов'язується прийняти в строкове платне користування опалубки перекриттів стін, колон та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Взаємовідносини позивача з ТОВ "ТЕРІКОН-К" відбувались на підставі договору оренди № 357/02 від 03.02.2014 року, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендатор зобов'язується прийняти в строкове платне користування бетононасос, каток, гильотину та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Рікберт» відбувались на підставі договору оренди №29/08-14 від 29.08.2014 року, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендатор зобов'язується прийняти в строкове платне користування майно та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Оплата за надані виконавцем послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту про надання послуг оренди.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Оптіма Консалт Плюс» відбувались на підставі:

- договору оренди № 38 від 01.09.2014 року, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендатор зобов'язується прийняти в строкове платне користування бетононасос, каток та гильотину та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Оплата за надані виконавцем послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт.

- договору оренди № 39 від 01.09.2014 року, відповідно до умов якого перевізник зобов'язується здійснювати перевезення працівників Замовника згідно визначеного маршруту, а Замовних зобов'язується прийняти зазначені послуги та оплатити. Оплата за надані виконавцем послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт.

- договору оренди № 40 від 01.09.2014 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати Замовнику транспортні послуги самоскидами HOWO, а Замовник зобов'язується прийняти зазначені послуги та оплатити. Оплата за надані виконавцем послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Арвальд» відбувались на підставі договору оренди №143 від 25.08.2014 року, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендатор зобов'язується прийняти в строкове платне користування майно та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Оплата за надані виконавцем послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Експант Лімітед» відбувались на підставі договору оренди №204 від 20.08.2014 року, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендатор зобов'язується прийняти в строкове платне користування майно та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Оплата за надані виконавцем послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Моцар ЛТД» відбувались на підставі договору оренди №03/09-2014 від 26.09.2014 року, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендатор зобов'язується прийняти в строкове платне користування майно та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Оплата за надані виконавцем послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт Термін дії договору встановлюється з моменту його підписання.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Максі-Трейд Компані» відбувались на підставі договору оренди №177 від 17.09.2014 року, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендатор зобов'язується прийняти в строкове платне користування майно та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату Оплата за надані виконавцем послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Санділ» відбувались на підставі договору оренди №52/11-14 від 31.10.2014 року, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендатор зобов'язується прийняти в строкове платне користування майно та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату Оплата за надані виконавцем послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Адела-Пром» відбувались на підставі договору про надання послуг по перевезенню пасажирів № 73 від 30.10.2014 року, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендатор зобов'язується прийняти в строкове платне користування майно та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату Оплата за надані виконавцем послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Скайгрупп» відбувались на підставі договору оренди №70/11-2014 від 27.10.2014 року, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендатор зобов'язується прийняти в строкове платне користування майно та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Оплата за надані виконавцем послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту здачі - прийняття виконаних робіт.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Астон Інком» відбувались на підставі договору оренди №14/33 від 28.11.2014 року, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендатор зобов'язується прийнята в строкове платає користування майно та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Оплата за надані виконавцем послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «ДГ» відбувались на підставі договору оренди №253 від 25.11.2014 року, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендатор зобов'язується прийнята в строкове платає користування майно та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Оплата за надані виконавцем послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Радена» відбувались на підставі договору оренди №23/03-2015 від 30.03.2015 року, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендатор зобов'язується прийняти в строкове платне користування майно та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Оплата за надані виконавцем послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту про надання послуг оренди.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Імперіал Плюс ЛТД» відбувались на підставі договору оренди № 50/3 від 23.03.2015 року, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендатор зобов'язується прийняти в строкове платне користування бетононасос, каток та гильотину та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Оплата за надані виконавцем послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту про надання послуг з оренди.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Монолитід» відбувались на підставі договору оренди №28 від 27.05.2015 року, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендатор зобов'язується прийняти в строкове платне користування майно та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату Оплато за надані виконавцем послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту про наданій послуг.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Трейдмакс Груп» відбувались на підставі договору про надання послуг по перевезенню пасажирів №172 від 17.06.2015 року, відповідно до умов якого Перевізник зобов'язується здійснювати перевезення робітників Замовника згідно визначеного маршруту, зазначеного у специфікації, а Замовник зобов'язується прийняти зазначені послуги та оплатити їх на умовах даного договору. Перевізник виконує перевезення пасажирів протягом робочого дня по об'єктах будівництва ПАТ «ІнГЗК». Оплата за надані виконавцем послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 30 банківських днів з моменту отримання рахунків та актів про надання послуг оренди. Термін дії договору встановлюється з моменту його підписання.

На підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту, а також реальності господарських операцій з контрагентами (придбання послуг оренда опалубки перекриттів, стін, колон, оренда риштування модульні приставні, рамні, пересувні, ригельні, оренда бетононасосу, катка, гильотини, транспортні послуги самоскидами з ГЗМ виконавця, перевезення робітників по маршруту 95 кв.-Інгулець та об'єктах ПАТ "Інгулецький ГЗК" з ГЗМ виконавця, послуги механізмів з ГЗМ виконавця) ескаватор, бульдозер) та придбання ТМЦ), за взаємовідносинами з якими сформовані суми податкового кредиту - ТОВ «Веррітас», ТОВ «Аміна Трейд», ТОВ «Терікон-К», ТОВ «Арвальд», ТОВ «Експант Лімітед», ТОВ «Оптіма Консалт Плюс», ТОВ «Рікберт», ТОВ «Максі-Трейд Компані», ТОВ «Моцар ЛТД», ТОВ «Адела-Пром», ТОВ «Санділ», ТОВ «Скайгрупп», ТОВ «Астон Інком», ТОВ «ДГ», ТОВ «Імперіал плюс», ТОВ «Радена», ТОВ «Трейдмакс Груп», ТОВ «Монолитід» позивачем надані наступні документи первинного обліку, копії яких залучені до матеріалів справи: договори, додаткові угоди до договорів, специфікації до договорів, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні.

При цьому, в матеріалах справи містяться листи контрагентів-виконавців позивача, які підтверджують виконання договірних зобов'язань, а саме: ТОВ «ДГ» - від 10.02.2017 р., згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ «Астон Інком» - від 10.02.2017 р., згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ «Експант Лімітед» - від 10.02.2017 р., згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ «Аміна Трейд» - від 08.02.2017 р., згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ «Терікон-К» - від 10.02.2017 р., згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ «Санділ» - від 10.02.2017 р., згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ «Скайгрупп» - від 08.02.2017 р., згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ «Рікберт» - від 10.02.2017 р., згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ «Адела-Пром» - від 06.02.2017 р., згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ «Арвальд» - від 10.02.2017 р., згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ «Максі-Трейд Компані» - від 13.02.2017 р., згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ «Імперіал Плюс ЛТД» - від 07.02.2017 р., згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ «Веррітас» - від 10.02.2017 р., згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ «Оптіма Консалт Плюс» - від 07.02.2017 р., згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ «Моцарт ЛТД» - від 13.02.2017 р., згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами; ТОВ «Радена» - від 13.02.2017 р., згідно якого договір та документи щодо виконання робіт підписувався директором, роботи виконувались частково підприємством, частково субпідрядними фірмами.

Відповідно до висновків Верховного суду, викладених у постанові Верховного суду від 14.03.2018 року, факти поставки позивачу від контрагентів-постачальників послуг не можуть вважатися такими, що відповідають правильно встановленим у справі обставинам, оскільки оцінка судами доказів у справі, на підставі якої зроблено відповідні висновки, не відповідає в повній мірі вимогам статті 86 КАС України (у редакції, чинній на дати прийняття оскаржуваних судових рішень).

Так, як зазначено Верховним судом, заперечуючи проти позову, відповідач, поряд із доводами про ознаки фіктивності вищевказаних контрагентів, як-то: відсутність за своїм місцезнаходженням, відсутність у ТОВ «Адела-Пром», ТОВ «Скайгрупп», ТОВ «ДГ» адміністративно-матеріальної можливості здійснити господарську діяльність (відсутність основних фондів, трудових ресурсів), посилався на обставини встановлені у межах досудового розслідування кримінальних проваджень № 32015130010000036, № 320141300020000074, № 320015100010000096, № 320014100020000074, № 32015100110000022; порушених за ст. 205 Кримінального кодексу України. Так, контролюючий орган посилався на пояснення керівника ТОВ «Санділ» - ОСОБА_4, керівника ТОВ «Астон Інком» - ОСОБА_5, засновника та керівника ТОВ «Імперіал плюс» - ОСОБА_6, керівника ТОВ «Радена» - ОСОБА_7, керівника ТОВ «Трейдмакс Груп» - ОСОБА_8, які заперечили своє відношення до адміністративно-господарської діяльності вищевказаних товариств.

Повідомлені контролюючим органом фактичні обставини, що ставлять під сумнів реальний характер поставки позивачу від його контрагентів послуг із посиланням на конкретне джерело інформації щодо цих обставин мали отримати належну оцінку судами першої та апеляційної інстанцій, так як вони є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності поставок товарів.

Маючи дані щодо джерела такої інформації, суд в разі виникнення сумнівів у її достовірності, повинен був її перевірити з використанням передбачених частиною 2 ст. 69 КАС України засобів доказування в адміністративному судочинстві.

Відповідно до частини 1 ст. 70 КАС України (у редакції, чинній до внесення змін законом України від 03.10.2017) належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 цієї статті визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 ст. 77 КАС України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Наведеним доводам відповідача на спростування реального характеру поставки позивачу від вище перелічених постачальників послуг, суди попередніх інстанцій у порушення вимог статті 86 КАС України не дали належної оцінки, тоді як обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі і мають істотне значення для вирішення питання стосовно права позивача на збільшення у податковому обліку сум податкового кредиту на підставі документів, які виписані від імені цієї юридичної особи.

А тому, Верховний суд, дійшов висновків, що оцінюючи докази, надані сторонами, суди зробили правильний висновок, що окремі недоліки документів, складених за наслідками господарських операцій із поставки не можуть бути окремою підставою для позбавлення цих документів значення доказу здійснення платником змін у показниках податкового обліку, а такого платника податків - сум витрат тп /або податкового кредиту. Разом із тим, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи висновки Верховного суду, викладені в постанові від 14.03.2018 року, суд виходить з такого.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій з контрагентом позивача суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пункту 198.1, статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3, статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних фондів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п. 198.2, ст. 198 ПК України - датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6, статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України - при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як роз'яснив Вищий адміністративний суд України, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (інформаційний лист від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Судом були досліджені первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договорів із зазначеними вище контрагентами-постачальниками позивача, та встановлено, що вказані господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки стосовно виконання умов досліджуваних договорів, неправомірними, оскільки правомірність формування податкового кредиту по вказаному контрагенту підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами.

При цьому, суд зазначає, що в акті не міститься висновків стосовно невідповідності наданих для перевірки бухгалтерських документів, зокрема податкових накладних, видаткових накладних, інших первинних документів, вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», отже податкові накладні відповідають вимогам, визначеним п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Так, рух активів при здійсненні вище вказаних операцій підтверджується документами про оплату, видатковими накладними, укладеними договорами, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та були досліджені судом.

Вищезазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач в повному обсязі виконував вимоги Податкового кодексу України та правомірно формував показники податкового кредиту по взаємовідносинам з вищенаведеним контрагентом в розрізі укладеного договору постачання №115 від 15.09.2016 року.

Крім цього, відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч зазначеній вище нормі, податковий орган досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, проте у матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

Також, відповідач не наводить в акті обставини, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки податкового органу ґрунтуються лише на даних інформаційних систем, а не аналізу суті та наслідках господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що може бути безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів.

Щодо зауваження контролюючого органу про відсутність реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму менше 10000 грн., слід зазначити, що п.п.11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України передбачено, що податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних, отже платник податку, за умови відповідності за формою та змістом податкової накладної вимогам чинного законодавства, правомірно без такої реєстрації податкових накладних включає суму ПДВ до складу податкового кредиту.

Вимога відповідача про надання документів, що підтверджують переміщення на території позивача робітників підрядників механізмів для виконання робіт є безпідставною, оскільки чинним законодавством України не передбачене обов'язкове встановлення пропускного режиму на такого роду підприємствах, яким є підприємство позивача.

Щодо тверджень податкового органу про оформлення актів приймання-передачі виконаних робіт форми КБ-2в, суд зазначає, що зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванні при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюються за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

Суд зазначає, що окремі недоліки первинних документів, про які йдеться в акті перевірки, не є достатньою підставою для визнання господарських операцій такими, що реально не відбулися.

Зазначаючи про відсутність реального факту придбання товарів та послуг у вище наведених контрагентів ТОВ «ПРОМСПЕЦБУД» відповідачем не враховано наступне.

Згідно з ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом,

Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Рішення суду про визнання правочинів між позивачем та його контрагентами недійсними контролюючим органом до суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в обґрунтування правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення посилається на податкову інформацію відносно контрагентів позивача.

Однак, такі посилання є безпідставними, оскільки вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження його за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Статтею 4 Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства України визначено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У зв'язку із цим презюмується, що дії та рішення платника податків вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника - достовірними.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог до оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність платника податків про зазначення його контрагентами недостовірних відомостей.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування таких обставин.

Проте, під час розгляду справи відповідачем таких доказів суду надано не було.

Суд зазначає, що з урахуванням статті 61 Конституції України передбачено індивідуальний характер відповідальності, яка розповсюджується в тому числі і у вигляді персональної відповідальності кожного платника за ведення податкового обліку.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство.

При цьому з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість за такими договорами у позивача не було.

Окрім того, позивачем використано отримані товари та результати робіт, виконаних підрядником, у своїй господарській діяльності. Всі ці операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача.

Таким чином, судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог вищенаведених норм податкового законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит та формування валових витрат за спірними операціями з ТОВ «Веррітас», ТОВ «Аміна Трейд», ТОВ «Терікон-К», ТОВ «Арвальд», ТОВ «Експант Лімітед», ТОВ «Оптіма Консалт Плюс», ТОВ «Рікберт», ТОВ «Максі-Трейд Компані», ТОВ «Моцар ЛТД», ТОВ «Адела-Пром», ТОВ «Санділ», ТОВ «Скайгрупп», ТОВ «Астон Інком», ТОВ «ДГ», ТОВ «Імперіал плюс», ТОВ «Радена», ТОВ «Трейдмакс Груп», ТОВ «Монолитід».

Щодо посилань контролюючого органу на відкриті кримінальні провадження відносно контрагентів позивача та надані протоколи допиту свідків і пояснення посадових осіб контрагентів позивача, як на підставу правомірності виявлених під час перевірки позивача порушень податкового законодавства, із врахуванням висновків викладених у постанові Верховного суду від 14.03.2018 року, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач, поряд із доводами про ознаки фіктивності вищевказаних контрагентів, як-то: відсутність за своїм місцезнаходженням, відсутність у ТОВ «Адела-Пром», ТОВ «Скайгрупп», ТОВ «ДГ» адміністративно-матеріальної можливості здійснити господарську діяльність (відсутність основних фондів, трудових ресурсів), посилався на обставини встановлені у межах досудового розслідування кримінальних проваджень № 32015130010000036, № 320141300020000074, № 320015100010000096, № 320014100020000074, № 32015100110000022; порушених за ст. 205 Кримінального кодексу України. Так, контролюючий орган посилався на пояснення керівника ТОВ «Санділ» - ОСОБА_4, керівника ТОВ «Астон Інком» - ОСОБА_5, засновника та керівника ТОВ «Імперіал плюс» - ОСОБА_6, керівника ТОВ «Радена» - ОСОБА_7, керівника ТОВ «Трейдмакс Груп» - ОСОБА_8, які заперечили своє відношення до адміністративно-господарської діяльності вищевказаних товариств.

Інших пояснень чи доказів стосовно інших контрагентів позивача до суду не було надано.

Станом на момент прийняття рішення у даній адміністративній справі відсутній обвинувальний вирок суду відносно позивача та/або його контрагентів у період, який перевірявся, з якого б вбачалась протиправність (фіктивність) вчинених операцій на підставі зібраних доказів та їх дослідження.

Так, надаючи оцінку поясненням посадових осіб підприємств, протоколів допиту свідків, що були надані відповідачем, суд зазначає, що вони є нечіткими, їх зміст встановити важко з огляду на те, що записані вони були особою власноручно, в межах якої правової процедури (оперативно-розшукової чи кримінально-процесуальної) отримувались такі пояснення, тобто джерело їхнього походження встановити неможливо, наслідки відібрання зазначених показів та офіційне їх підтвердження або спростування, відсутні. У зв'язку із чим, суд не може приймати такі докази, як належні, в розумінні ст.ст.72,73,75 Кодексу адміністративного судочинства України.

А тому, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).

У частині першій статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Суд зазначає, що ні на момент здійснення перевірки контролюючим органом та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду справи, інформація стосовно винесення вироків за наслідками розслідування кримінальних проваджень № 32015130010000036, № 320141300020000074, №320015100010000096, №320014100020000074, №32015100110000022 - відсутня.

Відтак, факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Матеріали досудового розслідування за вказаними вище кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності означених підприємств.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецбуд» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 009001407 від 22.12.2016 року про збільшення ТОВ «Промспецбуд» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 6400838,00 грн. - за основним платежем та 3200419,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 008991407 від 22.12.2016 року про збільшення ТОВ «Промспецбуд» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» за основним платежем 11852,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промспецбуд» судові витрати у розмірі 144196,64 грн.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду складений 30 липня 2018 року.

Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили станом на 19.07.2018 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.В. Горбалінський В.В. Горбалінський А.М. Решетнік