Вирок № 78452889, 11.12.2018, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/2750/16-к

Провадження №1-кп/242/21/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2018 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Владимирської І.М., при секретарях Сорока Т.О., Козаковій Н.Г., Дуровій Н.Г., Склярук О.М., Носаль А.В., Сафроновій К.В., за участю прокурорів Пономарьова С.О., Кондратенко С.М., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника Гавяда М.О., потерпілої ОСОБА_3, представника потерпілої ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016050500000779 від 10.05.2016 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Курахівка Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, що перебуває в зареєстрованому шлюбі, має на утриманні малолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого різноробочим у ФОП ОСОБА_5 за трудовим договором, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

09.05.2016 року приблизно о 20 годині10 хвилин ОСОБА_1 разом зі своїм знайомим ОСОБА_6 прямували по проїзній частині провулка Шахтарського, у м. Гірник, Донецької області, при собі маючи по дві скляні пляшки пива марки «Корона», ємкістю 0,5 літра, кожна з них. В цей час, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з власної необережності, не втримавши вказані пляшки, випустив їх з рук, які впавши на проїзну частину розбилися на фрагменти скла. Проїжджаючий на велосипеді мимо вказаних осіб ОСОБА_7, зупинився та почав робити зауваження, вважаючи, що ОСОБА_1 розбив пляшки умисно, та почав вимагати, щоб вони удвох прибрали скло з проїзної частини дороги. ОСОБА_8, відреагувавши на зауваження ОСОБА_7, згріб ногою скляні осколки пляшок до узбіччя. Але, ОСОБА_7, продовжував лаятися на ОСОБА_1 та ОСОБА_8 з приводу розбитих пляшок, внаслідок чого між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 виник словесний конфлікт, в ході якого вони почали ображати один одного грубою нецензурною лайкою. ОСОБА_1, в свою чергу, в цей час у конфлікт не втручався, а мовчки спостерігав за тим, що відбувається. Під час вказаної сварки, приблизно о 20 годині 15 хвилин, повз вказаних осіб, проїжджав автомобіль-таксі марки «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_9, в якому у якості пасажирів знаходились співмешканка ОСОБА_7 - ОСОБА_10, яка поверталась з роботи, та знайомий ОСОБА_7 - ОСОБА_11 Побачивши конфлікт, який відбувся між ОСОБА_7, та ОСОБА_6, вони зупинили таксі, після чого, вийшовши з салону автомобіля, ОСОБА_10 побігла розбороняти ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ОСОБА_11 побачивши ОСОБА_1, який стояв неподалік від ОСОБА_7 та ОСОБА_8, та зробивши висновок про те, що той має відношення до цієї сварки, вирішив заступитись за ОСОБА_7 і спричинити ОСОБА_1 тілесні ушкодження. Після чого, ОСОБА_11, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, підійшов до ОСОБА_1, та умисно, завдав тому одного удару кулаком правої руки в обличчя, в результаті чого спричинив тілесні ушкодження у вигляді: забою м'яких тканин з гематомою повік, контузії лівого ока, крововиливу у його склеру та садна верхньої повіки цього ж ока, що супроводжувалося струсом головного мозку. У ОСОБА_1 обуреного такою поведінкою ОСОБА_11, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до останнього, виник умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_11 тілесних ушкоджень. Перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись на проїзній частині дороги, яка розташована напроти будинку № 11 по провулку Шахтарському, у м. Гірник, Донецької області, приблизно о 20 годині 20 хвилин, з метою спричинення ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, та не маючі наміру на позбавлення його життя, ОСОБА_1, діючи із злочинною недбалістю, тобто не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків в результат своїх дій, у вигляді смерті потерпілого, хоча у вказаній ситуації повинен був і міг їх передбачити, враховуючи обстановку, що склалася, а саме те, що ОСОБА_11 перебуває у стані алкогольного сп'яніння та знаходиться на проїзній частині дороги з твердим асфальтовим покриттям, та при падінні, може отримати травму голови, навмисно завдав одного удару кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_11, від якого останній, не втримавши рівновагу, впав на проїзну частину дороги з висоти власного зросту, при цьому вдарившись потиличною частиною голови об асфальтоване покриття, та втратив свідомість. ОСОБА_1, побачивши те, що ОСОБА_11 не приходе до свідомості, самостійно припинив свої злочинні дії, та злякавшись того, що може бути притягнутим до кримінальної відповідальності, з місця вчинення злочину зник. Згодом ОСОБА_11 каретою швидкої медичної допомоги с. Курахівка було госпіталізовано до Селидівської ЦМЛ, де йому медичним персоналом вказаної лікарні надавалась відповідна кваліфікована медична допомога. Однак, незважаючи на вжиті заходи, ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_11 помер від отриманих тілесних ушкоджень в реанімаційному відділенні Селидівської ЦМЛ.

У результаті злочинних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_11 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: рани в потиличній області ліворуч, крововиливу у м'які покрови голови з внутрішньої поверхні в лівій потиличній області в проекції описаної рани, перелому за типом тріщини потиличної кістки на кордоні з тім'яною ліворуч з переходом на ліву скроневу кістку, крововиливів під м'які мозкові оболонки з переходом на базальні поверхні в області полюсів лобових доль та в тім'яній долі лівої півкулі, вогнища забиття головного мозку у полюсів лобових доль з крововиливами та дрібними ділянками безструктурної мозкової речовини. По ступеню тяжкості вказана черепно-мозкова травма має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечна для життя у момент спричинення і знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Причиною смерті гр. ОСОБА_11 стала відкрита черепно-мозкова травма: перелом за типом тріщини потиличної та скроневої кісток ліворуч з раною в лівій потиличній області, що ускладнилася крововиливами під оболонки та у речовину головного мозку, набряком головного мозку.

По кримінальному провадженню ОСОБА_3 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 24 439 грн. 10 коп. та моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, визнав повністю та пояснив, що 09.05.2016 року приблизно о 20 годині він зі своїм знайомим ОСОБА_6 прямували з магазину по проїзній частині провулка Шахтарського м. Гірник, із собою в них було по дві пляшки пива. Він був напідпитку. Ненавмисно він не втримав пляшки з пивом та випустив їх з рук, які впавши на проїзну частину розбилися. В цей час по дорозі проїжджав на велосипеді раніше йому невідомий ОСОБА_7, який, зупинившись, спитав навіщо вони розбили пляшки, почав лаятися на них та вимагати, щоб вони удвох прибрали скло. ОСОБА_8 згріб ногою осколки розбитих пляшок до узбіччя, а він пішов далі. ОСОБА_7 продовжував лаятися на них. Він мовчав. В цей час під'їхало таксі, з якого вийшов раніше незнайомий йому чоловік, який, нічого не кажучи, зразу вдарив його кулаком в ліве око. Також з машини виходила жінка, яка попрямувала до ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Від удару він нахилився, у нього паморочилося в голові. Чоловік почав йти на нього і він ударив його кулаком правої руки в обличчя. Чоловік впав на спину на асфальтовану дорогу. Він злякався і втік. У вчиненому щиро розкаюється. Цивільний позов ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди визнає повністю, в частині відшкодування матеріальної шкоди визнає понесені потерпілою витрати, підтверджені документально.

Потерпіла ОСОБА_3, яка не була очевидцем злочину, в судовому засіданні пояснила, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_11 09 травня 2016 року вони святкували, вживали спиртні напої, потім ОСОБА_11 пішов до магазину. Його довго не було, вона з сусідкою пішла за ним. Він стояв біля магазину та розмовляв з ОСОБА_7. Потім вона пішла з сусідкою ОСОБА_2, з якою стояли і розмовляли біля будинку. Вона бачила, як повз них пробігав ОСОБА_1. Їй зателефонувала донька та сказала, що батько увесь в крові по пр Шахтарський, і вона побігла до нього. Коли прибігла, то побачила, що її чоловік сидить на асфальті у крові. На її запитання, хто це зробив, ОСОБА_10 повідомила, що їх було двоє. Потім під'їхала швидка та забрала чоловіка у лікарню. ІНФОРМАЦІЯ_5 чоловік помер. Заявлений цивільний позов підтримує в повному обсязі.

Крім повного визнання обвинуваченим вини, висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтований наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що 9 травня 2016 року він приїхав до магазину, де працює його дружина, зустріти останню з роботи, до нього підійшов ОСОБА_11, якого він знає з дитинства. Вони з ОСОБА_11 стояли біля магазину та вживали пиво. Потім ОСОБА_11 викликав таксі та запропонував підвезти його дружину до м. Гірник, оскільки сам ОСОБА_7 був на велосипеді. Їдучі на велосипеді по пр.Шахтарський, він побачив, як йшли ОСОБА_1 з ОСОБА_6, які пили пиво, та один з них розбив пляшку. Він став вимагати, щоб вони прибрали скло. Хтось з них ногою штовхнув скло. ОСОБА_6 почав махати перед його обличчям пляшкою пива. Потім біля них зупинилося таксі, з якого вибігла його дружина та побігла до нього. Увесь конфлікт тривав хвилини дві. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 відбігли в сторону. Потім він побачив, як ОСОБА_11 наніс один удар кулаком в обличчя ОСОБА_1. В цей час він сказав своїй дружині, щоб вона сідала в машину, а сам поїхав на велосипеді та почув, як кричить його дружина та повернувся. ОСОБА_11 лежав на асфальті. Хлопці втекли. Як ОСОБА_1 наносив удар ОСОБА_11 він не бачив, вони не дралися. Побачивши, що ОСОБА_11 лежить на спині на асфальті позаду машини і з його голови біжить кров, вони почали викликати швидку допомогу.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що 09.05.2016 року до неї на роботу на велосипеді приїхав її чоловік ОСОБА_7, щоб зустріти її та провести додому, в той день у нього був день народження. Доки він її чекав, до нього підійшов ОСОБА_11, з яким її чоловік став пити пиво. До цього в магазин приходив ОСОБА_1 з товаришем, які купили по дві пляшки пива. Також приходила дружина ОСОБА_11, яка потім пішла. ОСОБА_11 зателефонував своїй дочці та викликав таксі. Її чоловік поїхав велосипедом, а вона з ОСОБА_11 сіла в таксі, вона сіла на заднє сидіння, а ОСОБА_11 - спереду. Рухаючись на таксі, вони побачили, як її чоловік стоїть з якимись хлопцями. Вони зупинили машину, щоб з»ясувати, що відбувається, вийшли з машини, ОСОБА_11 зразу, нічого не спитавши, вдарив рукою в обличчя ОСОБА_1. Другий хлопець почав махати пляшкою перед ОСОБА_7, вона побігла до них, вони сварилися та кричали. Конфлікт тривав декілька хвилин. ОСОБА_1 с ОСОБА_11 залишались позаду машини. Як ОСОБА_1 вдарив потерпілого вона не бачила. Коли той парень, що стояв з її чоловіком втік, її чоловік сів на велосипед та поїхав, вона пішла до машини та побачила, що ОСОБА_11 лежить на асфальті в крові, біля машини нікого більше не було, вона покликала чоловіка. Таксист в цей час залишався сидіти в автомобілі і не виходив.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що 09.05.2016 року він разом із ОСОБА_1 купили пиво. Коли вони йшли з пивом, у ОСОБА_1 з рук вислизнула пляшка, впала на асфальт та розбилася. В цей час їм назустріч на велосипеді їхав чоловік, як йому стало відомо пізніше ОСОБА_7, який зупинився та почав сваритися з приводу розбитої пляшки та вимагати, щоб вони прибрали уламки скла з дороги. Він прибрав скло з асфальту. Однак ОСОБА_7 казав, що приїдуть його друзі та поб'ють їх. Потім до них під'їхала машина, з якої виліз чоловік, який одразу вдарив обвинуваченого кулаком в обличчя. ОСОБА_1 вдарив кулаком в обличчя ОСОБА_11, той зразу впав, а ОСОБА_1 одразу побіг, в цей час ОСОБА_7 пішов на нього, дружина останнього утримувала чоловіка. Зазначив, що ОСОБА_1 вдарив чоловіка кулаком і пляшки в його руках на той час вже не було, оскільки після удару в обличчя з боку ОСОБА_12 він похитнувся і кинув пляшку на узбіччя в кущі. Він також, перелякавшись, втік.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що на час подій він підробляв у таксі. 09.05.2016 року його за телефоном викликав раніше йому знайомий по роботі ОСОБА_11 для того, щоб відвезти в м. Гірник. Під'їхавши до магазину, що розташований по пр. Шахтарській, 23 він побачив ОСОБА_11, який стояв з ОСОБА_7 та його дружиною. ОСОБА_7 сів на велосипед та поїхав вперед. Тоді як, ОСОБА_11 докурив сигарету, сів з ОСОБА_10 у машину і вони поїхали. Проїхавши по вищевказаній вулиці, вони побачили, що поперек дороги лежить велосипед і вони фактично не можуть його об'їхати. Потім вони побачили ОСОБА_7, який лаявся з незнайомими йому хлопцями. Проїхав повз обвинуваченого,вони зупинилися, ОСОБА_11, вийшовши із машини, пішов назад, а ОСОБА_10 підійшла до свого чоловіка, який стояв попереду з хлопцем, почала його відтягувати. Коли він зазирнув у дзеркало заднього виду, то побачив, що хтось лежить на асфальті. Він вийшов з машини, побачивши, що на асфальті лежить ОСОБА_11, покликав усіх. Після чого підбіг ОСОБА_7 з дружиною, він викликав швидку допомогу, а сам поїхав.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що 09.05.2016 року їй зателефонував батько та сказав, що зайшов до магазину, де зустрів ОСОБА_7, та зараз приїде. Через деякий час їй подзвонила ОСОБА_10, повідомила про інцидент та про те, що її батько весь в крові. Коли вона прибула в пр.Шахтарський , там була її мати та сусіди.У батька була забинтована голова та йому викликали швидку.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що вона працює фельдшером швидкої допомоги. 09.05.2016 року поступив виклик та диспетчер повідомив про те, що у чоловіка травма голови, вдарили пляшкою. Приїхавши на місце виклику, вони побачили чоловіка з раною на потилиці, який лежав на дорозі. Чоловік перебував в стані алкогольного сп'яніння, був в збудженому стані, залишків уламків скла в рані не було, лише невелика кількість забруднень. Вони надали потерпілому першу допомогу, заміряли тиск, продезінфікували рану, наклали пов'язку та доставили в Селидівську ЦМЛ. Наступна допомога потерпілому надавалася вже в лікарні.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показала, що вона працює медичною сестрою приймального відділення Селидівської ЦМЛ. Згідно журналу реєстрації хворих вона 09.05.2016 року чергувала та робила запис про ОСОБА_13 в даний журнал, діагноз вказано зі слів лікаря, про обставини запис зроблено зі слів працівників швидкої допомоги.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що він працює лікарем у ЦМЛ м. Селидове і 09.05.2016 року він здійснював чергування. В лікарню поступив ОСОБА_11 з раною в потилично-тім'яній області волосистої частини голови, йому була зроблена первинна хірургічна обробка рани, рана була ушита, хворий був госпіталізований. .Рентген зробити одразу не вдалося, оскільки ОСОБА_11 був збуджений, в стані алкогольного сп'яніння та намагався піти додому. З огляду на те, що у потерпілого неможливо було дізнатися про характер нанесеного ушкодження, зі слів дружини та бригади швидкої допомоги було записано, що удар було здійснено пляшкою. Вранці 10.05.2018 року було зроблено знімок, у постраждалого змінилась клінічна картина, він втратив свідомість, піднявся тиск, його доправили в реанімацію та зробили операцію. Близько 17 годин 40 хвилин ОСОБА_11 було прооперовано. Згідно медичних документів у ОСОБА_11 був перелом кісток черепа зліва з переходом на скроневу кістку, зазначив, що якщо перелом у вигляді тріщини, то візуально його встановити неможливо.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показав, що він працює лікарем анестезіологом в Селидівській ЦМЛ, обставини події він не пам'ятає, оскільки потерпілому проводилася операція, він брав у ній участь та робив наркоз.

Експерт ОСОБА_18 в судовому засіданні показав, що він працює завідувачем Селидівського відділення Донецького бюро судмедекспертизи, ним було проведена судово-медична експертиза трупа гр..ОСОБА_11 Зазначив, що у ОСОБА_11 було виявлено відкриту черепно-мозкову травму: перелом за типом тріщини потиличної та скроневої кісток ліворуч, рана в потиличній області ліворуч з ускладненнями у вигляді крововиливів під оболонки та у речовину головного мозку, набряк головного мозку. За їх локалізацією та характером вони могли виникнути від однієї травмуючої дії та найбільш вірогідним їх спричинення можливе при падіння навзнак. Кулак як орудіє спричинення можливо виключити, перелом не могла спричинити неозброєна рука людини, це вкрай маловірогідно, виявлені ушкодження могли виникли при падінні з ударом о площину. Протиударні ушкодження відповідають описаному механізму спричинення та такі ушкодження не могли виникнути у разі нанесення удару пляшкою. З огляду на те, що ОСОБА_11 досліджувався ІНФОРМАЦІЯ_5, удари по обличчю могли мати характер тілесних ушкоджень у вигляді забою м'яких тканин і за цей час могли зникнути.

Висновок суду про місце вчинення злочину об'єктивно підтверджується даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 10.05.2016 року, згідно якого зафіксована обстановка на ділянки місцевості по пр. Шахтарському м. Гірник навпроти будинку № 11 та встановлені сліди злочину.

Висновок суду про причетність обвинуваченого до скоєння інкримінованого йому злочину, про спосіб та механізм нанесення потерпілому тілесних ушкоджень об'єктивно підтверджується наступними доказами:

Протоколами огляду від ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно яких оглянутий труп гр. ОСОБА_11 та зафіксовані наявні тілесні ушкодження, відібрані зразки для проведення судових експертиз.

Під час проведення слідчого експерименту згідно протоколу від 16 травня 2016 року за участю підозрюваного ОСОБА_1, останній в присутності понятих, захисника та судово-медичного експерта пояснив та показав на місцевості обставини спричинення ним 09.05.2016 року тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_11

Висновком судово-медичної експертизи № 86 від ІНФОРМАЦІЯ_5, згідно якого під час знаходження гр. ОСОБА_11 у стаціонарі та при дослідженні його трупа були виявлені наступні тілесні ушкодження: рана в потиличній області ліворуч, крововилив у м'які покрови голови з внутрішньої поверхні в лівій потиличній області в проекції описаної рани, перелом за типом тріщини потиличної кістки на кордоні з тім'яною ліворуч з переходом на ліву скроневу кістку, крововиливи під м'які мозкові оболонки з переходом на базальні поверхні в області полюсів лобових доль та в тім'яній долі лівої півкулі, вогнища забиття головного мозку у полюсів лобових доль з . крововиливами та дрібними ділянками безструктурної мозкової речовини, стан після операції - накладення пошукових фрезьових отворів, ревізія оболонкових просторів (09.05.16 р.). Описані ушкодження виникли можливо в строк та при обставинах, вказаних в постанові. З урахуванням характеру і локалізації ушкоджень вказана черепно- мозкова травма виникла при падінні потерпілого з положення стоячи навзнич, можливо з доданням його тілу прискорення, з ударом лівою потиличною областю об тупий предмет з плоскою переважаючою поверхнею (об землю, асфальт і так далі). У момент зіткнення на волосистій частині голови в лівій потиличній області утворилася рана, в проекції її крововилив у м'які покрови голови з внутрішньої поверхні в лівій потиличній області, а в потиличній та скроневій кістках ліворуч - перелом за типом тріщини. Внаслідок протиударних ушкоджень виникли крововиливи під м'які мозкові оболонки в області полюсів лобових доль з переходом на базальні поверхні та в тім'яній долі лівої півкулі, а також вогнища забиття речовини головного мозку у полюсів лобових доль. По ступеню тяжкості вказана черепно-мозкова травма має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечна для життя у момент спричинення і знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Інших тілесних ушкоджень, у тому числі посмертних на трупі гр. ОСОБА_11, за винятком слідів медичних маніпуляцій, не знайдено. Не виявлено ніяких судово-медичних даних про зміну положення трупа ОСОБА_11 після настання смерті. Характер та локалізація тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_11 свідчать про те, що вони не могли бути заподіяні самим потерпілим (власною рукою). Причиною смерті гр. ОСОБА_11 стала відкрита черепно-мозкова травма: перелом за типом тріщини потиличної та скроневої кісток ліворуч з раною в лівій потиличній області, що ускладнилася крововиливи під оболонки та у речовину головного мозку, набряком головного мозку. Згідно даним представленої картки стаціонарного хворого смерть гр. ОСОБА_11 настала ІНФОРМАЦІЯ_5. о 07 години 00 хвилин, що підтверджується станом трупних змін, виявлених при дослідженні його трупа. В ушкодженнях, виявлених на трупі гр. ОСОБА_11 не відобразилися характерні особливості, які дозволяють ідентифікувати предмет, яким було його травмовано. На трупі гр. ОСОБА_11 виявлено одну точку прикладення травмуючої сили в лівій потиличній області волосистої частини його голови. Травмуючий предмет діяв з силою, достатньою для нанесення виявлених у ОСОБА_11 тілесних ушкоджень. ОСОБА_11 був обернений, до травмуючого предмету у момент спричинення йому тілесних ушкоджень лівою потиличною областю волосистої частини голови та знаходився в момент їх спричинення в положенні стоячи, або близькому до нього. Не виключена можливість здійснення ОСОБА_11 після отримання тілесних ушкоджень будь-яких самостійних дій у короткий проміжок часу до моменту втрати свідомості, яка настала зразу ж після спричинення черепно- мозкової травми. При житті ОСОБА_11 страждав хронічною ішемічною хворобою серця та жировим гепатозом, які не могли безпосередньо посприяти настанні смерті. Матеріал для судово-токсикологічної експертизи не вилучався зв'язку з недоцільністю, так як з часу надходження потерпілого на стаціонарне лікування до його смерті пройшов значний часовий проміжок, а у наданій карті стаціонарного хворого не має ніяких даних про наявність або відсутність алкогольного сп'яніння.

Висновком судово-медичної експертизи № 86/1 від 16.05.2016 року, згідно якого встановлено, що в свідченнях підозрюваного ОСОБА_1, наданих ним у якості підозрюваного від ІНФОРМАЦІЯ_5 та під час проведення слідчого експерименту від 16.05.2016 року про обставини спричинення ним тілесних ушкоджень ОСОБА_11 не має даних, що суперечать даним висновку експерта № 86 від ІНФОРМАЦІЯ_5 експертизи трупа гр. ОСОБА_11, 1969р.н. В ушкодженнях, виявлених на трупі гр. ОСОБА_11 не відобразилися характерні особливості, які дозволяють ідентифікувати предмет, яким було його травмовано. З урахуванням характеру спричиненої потерпілому черепно-мозкової травми, слід вважати, що вона виникла при його падінні з положення стоячи навзнич, можливо з доданням його тілу прискорення та ударом лівою потиличною областю об тупий предмет з плоскою переважаючою поверхнею (об землю, асфальт і так далі).

Суд звертає увагу на ту обставину, що всі перераховані вище документи та свідчення свідків, не тільки узгоджуються між собою, а й як окремо, так і в сукупності узгоджуються з показаннями обвинуваченого про обставини скоєння злочину, спосіб та механізм спричинення потерпілому тілесних пошкоджень, що на думку суду свідчить не тільки про їх об'єктивність, але й у свою чергу підтверджує достовірність свідчень обвинуваченого.

Крім того, показання обвинуваченого в частині нанесення йому тілесних ушкоджень потерпілим, окрім показів свідків-очевидців, підтверджується висновком експерта № 64 , згідно якого при судово-медичному обстеженні ОСОБА_1 були виявлені забій м'яких тканин з гематомою повік, контузією лівого ока, крововиливом у його склеру та садном верхньої повіки того ж ока, що супроводжувались струсом головного мозку, які виникли від дії тупих предметів, при обставинах, на які вказує ОСОБА_1, за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розгляд здоров'я.

Проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена повністю при встановлених судом фактичних обставинах поза розумним сумнівом.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», з метою забезпечення правильного та однакового застосування законодавства при розгляді даної категорії справ, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Відповідно з вимогами п. 26 вищевказаної постанови, у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати дії відповідно до ст.119 чи ст.128 КК України.

Не можна, зокрема, розглядати як умисне вбивство випадки, коли смерть потерпілого настала від ушкодження, одержаного при падінні від поштовху чи удару, якщо винний не бажав або свідомо не припускав настання тяжких наслідків. Такі дії, залежно від змісту суб'єктивної сторони злочину можуть кваліфікуватися як убивство через необережність чи як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Вбивство чи заподіяння тілесних ушкоджень внаслідок злочинної самовпевненості необхідно відмежовувати від учинення цих діянь із непрямим умислом (коли винна особа передбачала і свідомо припускала настання відповідних наслідків, не розраховуючи при цьому на якісь конкретні обставини, які могли б його відвернути), а вбивство чи заподіяння тілесних ушкоджень внаслідок злочинної недбалості - від невинного заподіяння шкоди (коли особа не передбачала настання відповідних наслідків, не повинна була і (або) не могла його передбачити.

Відповідно до п.1 висновків Верховного Суду України від 01.05.2013 року, викладених у Постановах з розгляду заяв про перегляд судових рішень з підстав ,передбачених п.1 ч. 1 ст.400-12 КПК України 1960 року за друге півріччя 2012 року, у разі коли особа під час застосування насильства не бажала смерті потерпілому, але мала можливість її передбачити, дії такої особи підлягають кваліфікації за ч. 1 ст.119 КК України.

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що під час застосування насильства ОСОБА_1 хоча і не бажав смерті потерпілому, не бажав, не передбачав та свідомо не припускав настання тяжких наслідків, наніс лише один удар кулаком у відповідь на протиправну поведінку потерпілого щодо нього, однак зважаючи на те, що потерпілий перебував у стані сп'яніння та внаслідок удару міг не втримати рівновагу та впасти на асфальтоване тверде покриття, обвинувачений повинен був і мав можливість їх передбачити, а тому діяв із злочинною недбалістю.

Суд не погоджується із позицією представника потерпілої щодо умисного спричинення обвинуваченим тяжких тілесних ушкоджень, які в подальшому призвели до смерті потерпілого, та критично оцінює висунуту ним версію щодо скоєння ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Об'єктивні обставини вчиненого кримінального правопорушення, що підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, спростовують ці доводи.

Суд, надавши оцінку зазначеним доказам з точки зору належності, допустимості та достовірності у сукупності з достатністю та взаємозв'язком, визнає доведеним, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 119 КК України як убивство, вчинене через необережність.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання та за місцем роботи, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, займається суспільно корисною працею, має на утриманні малолітню дитину-сина, ІНФОРМАЦІЯ_4. Судом приймається до уваги, що ОСОБА_1 вперше вчинив злочин, раніше не судимий, злочин вчинено ним з необережності, готовий надавати допомогу потерпілій та почав її надавати, що підтверджено документально, щиро вибачився перед потерпілою в судовому засіданні.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Крім того, суд приймає до уваги дії обвинуваченого, спрямовані на добровільне відшкодування спричиненої шкоди, а саме: потерпілій перераховані суми у розмірі 6430 грн..

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд визнає вчинення злочину особою в стані алкогольного сп'яніння.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, суд звертає увагу, що згідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Тобто особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та яке б запобігало вчиненню нею інших злочинів.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами суди повинні призначати покарання в межах установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідків, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, належить обговорювати питання про призначення менш суворого покарання лише особам, які вперше вчинили злочин, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки.

Водночас суд зважає на те, що від вчиненого злочину настали тяжкі наслідки, а саме - смерть людини, а відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У Рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною першою статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства України.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка передбачає, що тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції, який може дозволити відступити від принципу поваги до особистої свободи та зобов'язання національних, передусім судових органів, враховувати вказане та викласти в своїх судових рішеннях при вирішенні питання про взяття під варту, зокрема рішення «Хайредінов проти України», згідно якого Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у демократичному суспільстві у розумінні Конвенції.

Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім.

Суд, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, виходячи із завдання кримінального провадження та враховуючи дані про особу винного, те, що він вперше вчинив кримінальне правопорушення, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, фактичних обставин та його наслідків, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, визнання своєї вини, бездоганну поведінку після скоєного, дії спрямовані на відшкодування спричиненої шкоди, приходить до висновку, що відносно обвинуваченого ОСОБА_1 слід обрати покарання у виді обмеження волі у межах санкції ч.1 ст. 119 КК України, оскільки вказаний вид покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суд вважає, виправлення засудженого можливо без відбування покарання, що є підставою для звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Вирішуючи цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, суд приходить до висновку, що він підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно до ст. 128 ч. 5 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В судовому засіданні належними чеками та квитанціями підтверджені витрати, понесені ОСОБА_3 на лікування чоловіка у розмірі 4334 грн.55 коп. суд не приймає у якості належного доказу квитанцію від 09.05.2016 року на суму 568,55 копійок, оскільки вказані в квитанції суми сплачені, ще до події злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Наведене однозначно свідчить про те, що церемонія поминання не відноситься до поховання.

Більше того, зі змісту правових норм статті другої Закону України "Про поховання та похоронну справу" випливає, що церемонія поховання та церемонія поминання є зовсім різними правовими поняттями.

Аналогічну позицію висловив і Верховний Суд в своїй постанові від 19.03.2018 р. по справі № 554/1793/15-ц, в якій зокрема вказав, що витрати на поминальні обіди не входять до витрат на поховання.

У п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди» роз'яснено, що витрати на поховання (у тому числі на ритуальні послуги і обряди) відшкодовуються тій особі, яка понесла ці витрати.

Таким чином, витрати на проведення поминальних обідів будь-то одразу після поховань, або на 9 днів, 40 днів, 1рік, які проводяться після поховання, не відносяться до витрат на поховання.

В судовому засіданні належними чеками та квитанціями підтверджені витрати, понесені ОСОБА_3 на поховання чоловіка та на спорудження надгробного пам'ятника(за виключенням поминального обіду) у розмірі 11725 грн.00 коп.

Враховуючи суми, сплачені ОСОБА_1 в добровільному порядку у відшкодування спричиненої шкоди у розмірі 6430 грн., з обвинуваченого на користь потерпілої підлягають стягненню кошти, понесені нею на лікування та поховання чоловіка в загальному розмірі 9629 грн.55 коп.

У відповідності до ст. 23, ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів та відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо), з урахуванням стану здоров'я потерпілого, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При встановлених судом обставинах, оцінюючи надані в силу ст. 81 ЦПК України докази в їх сукупності, судом встановлено, що внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим, позивач отримала та зазнала душевні та моральні страждання, які відбулися в результаті злочину, в зв'язку з втратою близької людини-чоловіка. Кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 призвело до того, що порушився звичайний, нормальний спосіб життя позивача в цілому: негативні переживання та спогади, емоційна напруга, вона змушена зараз докладати додаткових зусиль для відновлення свого способу життя, життєвих зв'язків.

Отже, очевидним є те, що вчинення обвинуваченим злочину позивачу завдано моральної шкоди. При цьому, моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь - яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір може мати суто умовний вираз.

Визначаючі розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину моральних страждань позивача, характер, тривалість, важкість змушених змін у її життєвих зв'язках, і з огляду на вищевикладене, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає за необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь цивільного позивача 100 000 грн. 00 коп. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Ст.1 Закону України №3674-VІ «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року визначено, що судовий збір включається до складу судових витрат. Оскільки питання про розмір та порядок розподілу судових витрат діючим кримінальним процесуальним кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене з ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 277,69 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди та 1000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені складаються із витрат на правову допомогу. Згідно вимог ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Потерпілою понесені витрати на правову допомогу у розмірі 1500 грн., що підтверджені документально, які підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання про речові докази вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 119 КК України та призначити покарання за частиною 1 статті 119 КК України у виді обмеження волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки, зобов'язавши його у відповідності зі ст. 76 КК України періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з покладанням такого обов'язку, як не відлучатися з м. Селидове Донецької області без дозволу прокурора або суду.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в порядку відшкодування матеріальної шкоди 9629 (дев'ять тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн. 55 коп., в порядку відшкодування моральної шкоди 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. та понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (р/р 31213206005070, отримувач: УК у м. Селидове 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37791274, банк отримувач: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір у загальному розмірі 1277 грн.69 коп.

Речові докази: нігті з правої та лівої рук ОСОБА_11, що зберігаються в камері зберігання речових доказів Селидівського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області-знищити.

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення; для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після оголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя І.М. Владимирська