Рішення № 78450038, 05.12.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2068/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 29 від 03.01.2018р.;

Від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю № б/н від 01.12.2017р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва до приватного підприємства „Артек-Союз” про тлумачення змісту правочину, –

ВСТАНОВИВ:

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва (далі по тексту – КЕВ м. Миколаєва) звернувся до господарського суду із позовною заявою до приватного підприємства „Артек-Союз” (далі по тексту – ПП „Артек-Союз”) про тлумачення підпункту 2.3.2 пункту 2.3 договору №240 про надання послуг з теплопостачання, що споживаються в процесі надання послуг з харчування (КЕКВ 2271) від 05.12.2017р. в редакції додаткової угоди №1 від 25.12.2017р. в частині дійсного волевиявлення КЕВ м. Миколаїв щодо періоду дії застосування тарифу на теплову енергію 1659,35 грн./Гкал. протягом опалювального періоду 2017/2018р.р., тобто починаючи з жовтня 2017р. та закінчуючи квітнем 2018р. Позовні вимоги обґрунтовані існуванням між позивачем та відповідачем непорозуміння щодо однакового тлумачення договору в редакції додаткової угоди в частині застосування тарифу у певний період часу.

ПП „Артек-Союз” заперечувало проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність підстав для тлумачення договору №240 від 05.12.2017р. в редакції додаткової угоди №1 від 25.12.2017р., яка вступила в дію для сторін з моменту набрання рішенням господарського суду Одеської області від 07.06.2018р. по справі №916/593/18 за позовом КЕВ м. Миколаєва до ПП „Артек-Союз” про зобов’язання укласти додаткову угоду законної сили. Крім того, відповідачем було наголошено, що КЕВ м. Миколаєва в межах даної справи заявлено позовні вимоги з метою зміни ціни поставленого товару, що виключає можливість тлумачення змісту вже виконаного сторонами правочину.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

05.12.2017р. між КЕВ м. Миколаїв та ПП “Артек-Союз” було укладено договір №240 про надання послуг з теплопостачання, що споживаються в процесі надання послуг з харчування (КЕКВ 2271), відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого КЕВ м. Миколаїв були прийняті на себе зобов’язання із забезпечення ПП “Артек-Союз” тепловою енергією для надання послуг з харчування особовому складу Збройних Сил України, а ПП “Артек-Союз” зобов’язалось оплачувати вартість теплової енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору №286/2/17/13 від 31.03.2017р. про закупівлю харчування.

Відповідно до п. 2.2 договору №240 про надання послуг з теплопостачання, що споживаються в процесі надання послуг з харчування (КЕКВ 2271) від 05.12.2017р. КЕВ м. Миколаїв зобов’язується своєчасно забезпечувати відповідача тепловою енергією протягом дії договору.

Згідно з підпунктом 2.3.2 п. 2.3 договору №240 про надання послуг з теплопостачання, що споживаються в процесі надання послуг з харчування (КЕКВ 2271) від 05.12.2017р. ПП “Артек-Союз” зобов’язується здійснювати оплату вартості за спожиту теплову енергію згідно встановленої вартості 1 Гкал (додаток 2) та розрахунків планового використання тепла на опалення будівель (додаток 1) по кожній військовій частині окремо.

Відповідно до п. 6.4 договору №240 про надання послуг з теплопостачання, що споживаються в процесі надання послуг з харчування (КЕКВ 2271) від 05.12.2017р. на підставі рахунків та/або засобів обліку теплової енергії оформлюються такі документи: рахунок-фактура, акт виконаних робіт, акт показників лічильників, акт звірки взаєморозрахунків.

Умовами п. п. 6.7, 6.8 договору №240 про надання послуг з теплопостачання, що споживаються в процесі надання послуг з харчування (КЕКВ 2271) від 05.12.2017р. визначено, що КЕВ м. Миколаїв надає ПП “Артек-Союз” теплову енергію за тарифами згідно вартості 1 Гкал, яка встановлена у додатку №2. Зміна вартості 1 Гкал у додатку 2 узгоджується сторонами шляхом підписання додатковою угоди.

Відповідно до п. 9.1 договору №240 про надання послуг з теплопостачання, що споживаються в процесі надання послуг з харчування (КЕКВ 2271) від 05.12.2017р. цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017р., а в частині розрахунків – до повного їх завершення. Відповідно до п. 3 ст. 651 ЦК України сторони домовились, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.04.2017р.

11.12.2017р. рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради за №1009 було встановлено тарифи на теплову енергію, що виробляється котельнями КЕВ м. Миколаїв, на послуги теплопостачання в наступних розмірах протягом опалювального періоду: на теплову енергію для мешканців – 1259,92 грн. /Гкал.; на послуги теплопостачання для житлових будинків – 29,30 грн./Гкал.; на теплову енергію для інших споживачів – 1659,35 грн. / Гкал.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.06.2018р. по справі №916/593/18 було частково задоволено позовні вимоги КЕВ м. Миколаєва, зобов’язано ПП „Артек-Союз” укласти з позивачем додаткову угоду №1 від 25.12.2017 р. до договору №240 про надання послуг з теплопостачання, що споживаються в процесі надання послуг з харчування (КЕКВ 2271) від 05.12.2017 р., відповідно до запропонованого позивачем проекту; у задоволенні позовних вимог КЕВ м. Миколаєва в частині визначення у судовому рішенні, що додаткова угода №1 від 25.12.2017р. до договору №240 про надання послуг з теплопостачання, що споживаються в процесі надання послуг з харчування (КЕКВ 2271) від 05.12.2017р., набирає чинності з 25.12.2017р. судом було відмовлено.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п.п. 2.3.2 п. 2.3 договору №240 про надання послуг з теплопостачання, що споживаються в процесі надання послуг з харчування (КЕКВ 2271) від 05.12.2017р. в редакції додаткової угоди №1 від 25.12.2017р. ПП “Артек-Союз” зобов’язується здійснювати оплату вартості за спожиту теплову енергію, згідно встановленого рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1009 від 11.12.2017 р. тарифу на теплову енергію для інших споживачів - 1 659, 35 грн./Гкал та розрахунків планового використання тепла на опалення будівель (додаток 1), по кожній військовій частині окремо.

Листом №170 від 17.08.2018р. ПП “Артек-Союз” з огляду на надходження до останнього від позивача рахунків за використану теплову енергію за період з жовтня 2017р. по квітень 2018р. було повідомлено КЕВ м. Миколаєва про необхідність надання рахунків на оплату за тарифом, який діяв до набрання чинності судовим рішення.

Ухвалою від 24.10.2018р. господарським судом було задоволено заяву ПП “Артек-Союз” шляхом роз’яснення рішення господарського суду від 07.06.2018р. по справі №916/593/18 та визначено, що положення додаткової угоди №1 від 25.12.2017 р. до договору №240 про надання послуг з теплопостачання, що споживаються в процесі надання послуг з харчування (КЕКВ 2271) від 05.12.2017 р., у тому числі положення підпункту 2.3.2 пункту 2.3 про застосуванню тарифу на теплову енергію - 1659.35 грн./Гкал., почали діяти з 05.07.2018р., тобто з моменту набрання рішенням господарського суду Одеської області від 07.06.2018р. у справі №916/593/18 законної сили.

У поданій до господарського суду позовній заяві КЕВ м. Миколаєва зазначає, що з огляду на відмову відповідача оплачувати надану позивачем теплову енергію протягом опалювального періоду 2017-2018 рр. за тарифами, які передбачені додатковою угодою №1 від 25.12.2017р., існують правові підстави для тлумачення підпункту 2.3.2 пункту 2.3 договору №240 від 05.12.2017р. в редакції додаткової угоди №1 від 25.12.2017р. в частині дійсного волевиявлення КЕВ м. Миколаїв щодо періоду дії застосування відповідного тарифу

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Виходячи зі змісту положень ст.ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Тлумачення умов договору, в силу приписів ст. 637 ЦК України, здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу. Виходячи з положень ч. 2 ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Правила тлумачення змісту правочину визначені ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, у відповідності до яких при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими ч. 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Господарський суд звертає увагу позивача, що положеннями чинного законодавства не передбачено можливість тлумачення правочину щодо однієї із сторін, у зв’язку з чим, формулювання позовних вимог щодо визначення дійсного волевиявлення лише КЕВ м. Миколаїв не відповідає вимогам закону.

Підставою для застосування такого правового інституту як тлумачення змісту угоди має бути наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тобто потребує встановлення справжньої волі, вираженої при вчиненні правочину, та відповідності волі та волевиявлення.

Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. За переконанням суду, будь-яке тлумачення змісту правочину направлене на визначення прав або обов’язків сторін з метою виконання укладеного договору з точки зору дійсного волевиявлення учасників правовідносин.

Верховним Судом у постанові від 14.02.2018р. по справі №925/106/17 було зауважено, що метою тлумачення правочину є з'ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов'язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.

Оскільки позивач, звертаючись до господарського суду із позовною вимогою про тлумачення змісту правочину, обґрунтовує необхідність тлумачення його умов наявністю між позивачем та відповідачем непорозуміння щодо однакового періоду, на який розповсюджується дія тарифу, встановленого додатковою угодою №1 від 25.12.2017р., господарський суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище по тексту рішення, обов’язок ПП „Артек-Союз” укласти з позивачем додаткову угоду №1 від 25.12.2017 р. до договору №240 про надання послуг з теплопостачання, що споживаються в процесі надання послуг з харчування (КЕКВ 2271) від 05.12.2017р. виник на підставі рішення господарського суду Одеської області від 07.06.2018р. по справі №916/593/18. При цьому, вказаним рішення було відмовлено КЕВ м. Миколаєва у задоволенні позовних вимог про визначення у судовому рішенні, що додаткова угода №1 від 25.12.2017р. набирає чинності з 25.12.2017р.

Більш того, ухвалою від 24.10.2018р. про роз’яснення рішення від 07.06.2018р. по справі №916/593/18, господарським судом було встановлено, що положення додаткової угоди №1 від 25.12.2017р. почали діяти з 05.07.2018р., тобто з моменту набрання рішенням господарського суду Одеської області від 07.06.2018р. у справі №916/593/18 законної сили.

Господарський суд вважає за необхідне зауважити, що заявлені КЕВ м. Миколаєва позовні вимоги фактично спрямовані на внесення змін до додаткової угоди №1 від 25.12.2017р. в частині визначення судом строку, з якого додаткова угода є обов’язковою для сторін, що суперечить законодавчо визначеним підставам та правилам тлумачення змісту правочину.

Крім того, суд зазначає, що даний позов фактично заявлений КЕВ м. Миколаєва з метою встановлення судом юридичного факту: наявності у відповідача обов’язку оплачувати надані за договором №240 від 05.12.2017р. послуги протягом періоду з жовтня 2017р. по квітень 2018р. за тарифами, визначеними додатковою угодою №1 від 25.12.2017р., що втім не може бути підставою для застосування приписів ст. ст. 213, 637 ЦК України.

Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для тлумачення підпункту 2.3.2 пункту 2.3 договору №240 про надання послуг з теплопостачання, що споживаються в процесі надання послуг з харчування (КЕКВ 2271) від 05.12.2017р. в редакції додаткової угоди №1 від 25.12.2017р., оскільки, як було встановлено господарським судом між сторонами не існує спору щодо змісту вказаного правочину. Викладене має наслідком необхідність відмови у задоволенні позову КЕВ м. Миколаєва до ПП „Артек-Союз” про тлумачення змісту правочину.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, керуючись ст. ст. 213, 626-629, 637 Цивільного кодексу України, позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва до приватного підприємства „Артек-Союз” про тлумачення змісту правочину задоволенню не підлягає.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 грудня 2018 р.

Суддя С.П. Желєзна