Рішення № 78449703, 10.12.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1165/15

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Коваль Н.Т., розглянувши в судовому засіданні справу

за позовом акціонерного товариства «ТаскомБанк», м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Люксторгсервіс», м. Вишневе,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, м. Вишневе,

про звернення стягнення на предмет іпотеки

представники учасників справи:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: ОСОБА_2, уповноважена, довіреність від 05.12.2018;

від третьої особи: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач – Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк», м. Львів (далі по тексту ПАТ «ВіЕс Банк») 23.03.2015 звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 18.03.2015 №10-3/5472 до товариства з обмеженою відповідальністю «Люксторгсервіс», м. Вишневе Києво-Святошинського району (далі по тексту ТОВ «Люксторгсервіс»), в якому просив суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 в розмірі 131 033,76 доларів США (2 852 654,88 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 17.03.2015р.) за Кредитним договором від 29.07.2008р. №KF51126:

- звернути стягнення на нерухоме майно – нежитлове приміщення «літера А», загальною площею 467,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Червоноармійська, буд. 5, приміщення №1, що належить ТОВ «Люксторгсервіс» на підставі договору купівлі-продажу від 29.11.2007, шляхом продажу майна публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» від свого імені будь-якій особі (покупцю) згідно договору купівлі-продажу за ціною, визначеною уповноваженим експертом-оцінювачем на день проведення продажу, для чого забезпечити право ПАТ «ВіЕс Банк» щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримання будь-яких документів, довідок, витягів, а також вільного доступу уповноважених представників банку до предмету іпотеки тощо) необхідних для здійснення такого продажу;

- закріпити за ПАТ «ВіЕсБанк» права управителя щодо: вільного доступу представників управителя та інших осіб визначених управителем до майна, що передано в управління; укладення договорів оренди майна, переданого в управління, з третіми особами; розпорядження коштами, отриманими за результатами управління майном; укладення договорів відповідального зберігання майна, що передається в управління з третіми особами; представляти інтереси у всіх установах чи підприємствах незалежно від організаційної форми та підпорядкування з питань пов’язаних з замовленням, посвідченням, отриманням необхідних документів (в тому числі у відповідній райдержадміністрації, в органах місцевого самоврядування, в банківських установах, житлово-комунальних органах, в органах державної пожежної охорони, в органах газопостачання, у відповідному структурному підрозділі енергозабезпечувальної установи, в органах зв’язку, водоканалу та інших підприємствах, установах та організаціях) з питань, що стосуються належного здійснення управління майном, передачу в оренду, забезпеченням нерухомого майна електроенергією, водо- та газопостачанням, телефонним зв’язком; здійснювати реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ( в тому числі але не виключно права власності, інших речових прав, обтяжень речових прав тощо, щодо їх виникнення, припинення, переходу, зміни тощо) підписувати і подавати заяви про надання витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію припинення іпотеки та про державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна; володіти, користуватися і розпоряджатися майном у встановлених чинним в Україні законодавством та цим Договором; інші права необхідні для здійснення належного управління майном;

- стягнути з ТОВ «Люксторгсервіс» на користь ПАТ «ВіЕс Банк» сплачений судовий збір у сумі 60098,10 грн., в тому числі 58 271,10 грн. за подання позовної заяви та 1827,00 грн. за подання клопотання про забезпечення позову.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ВАТ «Електрон Банк» (правопопередник ПАТ «ВіЕс Банк») та третьою особою ОСОБА_1 29.07.2008 було укладено Кредитний договір №KF51126 (з додатками і доповненнями), за яким позивачем ОСОБА_3 було надано кредит в розмірі 200 000,00 доларів США з кінцевим терміном погашення 28.07.2023. ОСОБА_1 своїх зобов’язань перед банком не виконав. Позивач твердить, що станом на 17.03.2015 заборгованість за кредитом становить 122393,01 долар США (2664542,46 грн. по курсу НБУ станом на 17.03.2015) – заборгованість по кредиту, 7782,58 доларів (169429,73 грн.) – заборгованість по процентам, 858,17 доларів (18682,69 грн.) пені за несвоєчасне повернення кредиту, процентів та/або комісій.

В забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_1 за кредитним договором №KF51126 від 29.07.2008 між ТОВ «Люксторгсервіс» (іпотекодавець) та ВАТ «Електрон Банк» (іпотекодаржатель») було укладено іпотечний договір, за яким в іпотеку було передано нерухоме майно, належне іпотекодавцю, а саме нежитлове приміщення «літера А» загальною площею 467,6 кв.м., яке знаходиться за адресою Київська область, Києво-Святошинськимй район, м. Вишневе, вул. Червоноармійська, буд. 5, приміщення №1, договірна вартість якого за згодою сторін в іпотечному договорі визначена в сумі 1937400,00 грн.

Позивач твердить, що у зв’язку із невиконанням позичальником умов забезпеченого кредитного договору у банка виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв’язку з чим відповідачу було надіслано іпотечне повідомлення-вимогу від 26.11.2014.

Позивач твердить, що звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцю передбачене пунктами 15, 17 Іпотечного договору.

Також позивачем подано до суду клопотання про забезпечення позову від 18.03.2015 №10-3/54, у якому позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову в порядку статей 66, 67 ГПК України шляхом передачі в управління публічному акціонерному товариству «ВіЕс Банк» нежитлового приміщення «літера А», загальною площею 467,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Червоноармійська, буд. 5, приміщення №1, разом з усіма його приналежностями, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Люксторгсервіс» на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 29.11.2007, для чого забезпечити ПАТ «ВіЕс Банк» права управителя щодо: вільного доступу представників управителя та інших осіб визначених управителем до майна, що передано в управління; укладення договорів оренди майна, переданого в управління, з третіми особами; розпорядження коштами, отриманими за результатами управління майном; укладення договорів відповідального зберігання майна, що передається в управління з третіми особами; представляти інтереси у всіх установах чи підприємствах незалежно від організаційної форми та підпорядкування з питань пов’язаних з замовленням, посвідченням, отриманням необхідних документів (в тому числі у відповідній райдержадміністрації, в органах місцевого самоврядування, в банківських установах, житлово-комунальних органах, в органах державної пожежної охорони, в органах газопостачання, у відповідному структурному підрозділі енергозабезпечувальної установи, в органах зв’язку, водоканалу та інших підприємствах, установах та організаціях) з питань, що стосуються належного здійснення управління майном, передачу в оренду, забезпеченням нерухомого майна електроенергією, водо- та газопостачанням, телефонним зв’язком; здійснювати реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в тому числі але не виключно права власності, інших речових прав, обтяжень речових прав тощо, щодо їх виникнення, припинення, переходу, зміни тощо) підписувати і подавати заяви про надання витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію припинення іпотеки та про державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна; володіти, користуватися і розпоряджатися майном у встановлених чинним в Україні законодавством та цим Договором; інші права необхідні для здійснення належного управління майном.

Заява обґрунтована тим, що у позивача є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин Верховного Суду України від 01.12.2011 роз’яснено, що якщо предметом позову є звернення стягнення на предмет іпотеки (статті 33, 39 Закону № 898-IV "Про іпотеку") тощо, то суд застосовує положення про виключну підсудність.

Ухвалою від 25.03.2015 позовну заяву ПАТ «ВіЕс Банк» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №911/1165/15; залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача позичальника за забезпеченим кредитним договором – ОСОБА_1; позивача зобов’язано подати банківські виписки, що підтверджують невиконання позичальником основного зобов’язання за кредитним договором №KF 51126 від 29.07.2008, докази надіслання або вручення відповідачу повідомлення вимоги від 26.11.2014 та документальні докази дійсної ринкової вартості предмета іпотеки та всіх його складових (висновок суб’єкта оціночної діяльності).

Ухвалою від 26.03.2015 позивачу відмовлено у задоволення заяви про забезпечення позову, з мотивів, наведених в ухвалі.

07.04.2015 від позивача надійшла заява від 06.04.2015 №32/7137 на виконання ухвали від 25.03.2015. Разом із заявою позивачем було надано докази правонаступництва позивача за ВАТ «Електрон Банк», виписку про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 та докази направлення повідомлення-вимоги відповідачу.

Ухвалою від 07.04.2015 розгляд справи відкладено на 28.04.2015.

27.04.2018 від позивача надійшло клопотання від 27.04.2015 №10-3/8861 про долучення до матеріалів справи Звіту від 24.04.2015 суб’єкта оціночної діяльності, згідно з яким вартість переданого в іпотеку нежитлового приміщення «літера А» площею 467,6 кв.м. становить 2 318 127,00 грн. без ПДВ.

Ухвалою від 28.04.2015 розгляд справи відкладено на 19.05.2015.

19.05.2018 від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «ВіЕс Банк» про визнання недійсним кредитного договору №KF51126 від 29.07.2008 у справі Києво-Святошинського районного суду Київської області №369/3141/15-ц.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач стверджує, що Києво-Святошинським районним судом ухвалою від 28.04.2015 прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом ПАТ «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору від 29.07.2008р. № KF51126, в забезпечення виконання зобов’язань за яким було укладено Іпотечний договір, що є підставою для поданого банком позову у справі №911/1165/15, та договору поруки від 07.07.2010 № KF51126/S-2.

Судом встановлено, що ПАТ «ВіЕс Банк» звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до боржника – ОСОБА_1 та поручителя за договором поруки від 07.07.2010 № KF51126/S-2 – ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості, за яким відкрито провадження в цивільній справі № 369/3141/15-ц.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.04.2015 до спільного розгляду з первісним позовом ПАТ «ВіЕс Банк» прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору від 29.07.2008 № KF51126 та застосування наслідків недійсності правочину та про визнання недійсним договору поруки від 07.07.2010 № KF51126/S-2.

В обґрунтування поданого позову про визнання недійсними кредитного договору від 29.07.2008 № KF51126 та договору поруки ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_1 в момент укладення кредитного договору перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, оскільки страждав на тимчасовий психічний розлад.

Суд встановив, що існує об’єктивна неможливість вирішення господарським судом Київської області справи № 911/1165/15 до вирішення цивільної справи Києво-Святошинського районного суду Київської області № 369/3141/15-ц.

Так, згідно частини першої ст. 33 Закону України «Про іпотеку» умовою задоволення вимог іпотекодержателя за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання. Факт невиконання боржником ОСОБА_1 основного зобов'язання перед позивачем ПАТ «ВіЕс Банк» за кредитним договором від 29.07.2008 № KF51126 встановлюється судом у справі Києво-Святошинського районного суду Київської області № 369/3141/15-ц (за первісним позовом).

Частина перша ст. 39 Закону України «Про іпотеку» зобов’язує суд, приймаючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, зазначити в рішенні загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, однак наявність, склад та розмір грошової заборгованості позичальника встановлюється судом у справі Києво-Святошинського районного суду Київської області № 369/3141/15-ц (за первісним позовом).

При цьому кредитний договір від 29.07.2008 № KF51126 укладено між банком та фізичною особою, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності. Так, частиною 3 ст. 175 Господарського кодексу України визначено, що зобов’язання майнового характеру, що виникають між суб’єктами господарювання та негосподарюючими суб’єктами – громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства, відповідно даний кредитний договір не може бути предметом розгляду господарського суду в господарському процесі.

Крім того, задоволення зустрічного позову та визнання недійсним кредитного договору від 29.07.2008 № KF51126 хоча і не звільняє позикодавця від обов’язку повернути все отримане за недійсним правочином в порядку реституції, однак, виключає відповідальність майнового поручителя, яким є відповідач ТОВ «Люксторгсервіс», оскільки відповідно до частини 2 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

На підставі викладеного суд ухвалою від 19.05.2015 зупинив провадження у справі №911/1165/15 до завершення розгляду справи Києво-Святошинського районного суду Київської області № 369/3141/15-ц за позовом ПАТ «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору та застосування наслідків недійсності правочину та визнання недійсним договору поруки та набрання рішеннями у цій справі законної сили.

Суд також зобов’язав учасників провадження подати господарському суду Київської області засвідчені копії остаточного рішення у справі Києво-Святошинського районного суду Київської області № 369/3141/15-ц після набрання ним законної сили з метою виявлення підстав для поновлення провадження у справі.

Вимоги суду, викладені в ухвалі від 19.05.2015, учасниками справи виконані не були. Суду не було подано остаточного рішення у справі Києво-Святошинського районного суду Київської області № 369/3141/15-ц, яке набрало законної сили.

Разом із тим, з Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що:

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.12.2015, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 05.04.2016 та Постановою Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 369/3141/15-ц, у задоволенні позову ПАТ «ВіЕс Банк» відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено; визнано недійсним кредитний договір № KF51126, укладений 29.07.2008 між ОСОБА_1 та ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк»; визнано недійсним договір поруки № KF51126/S-2, укладений 07.07.2010 між ОСОБА_4 та ПАТ «Фольксбанк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк».

Відтак суд встановив наявність підстав для поновлення провадження у справі, оскільки обставини, що зумовили його зупинення, усунуті.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відтак, господарський суд дійшов висновку, що справу № 911/1165/15 слід розглядати за правилами загального позовного провадження та зі стадії підготовчого провадження.

Ухвалою від 26.10.2018 провадження у справі поновлено, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та із стадії підготовчого провадження, підготовче судове засідання призначено на 19.11.2018.

Ухвалами від 19.11.2018 здійснено заміну позивача ПАТ «ВіЕс Банк» правонаступником акціонерним товариством «Таскомбанк», підготовче судове засідання закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 10.12.2018.

07.12.2018 від відповідача надійшов відзив на позов від 05.12.2018, в якому відповідач проти позову заперечує, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити. Заперечення мотивовані тим, що в порядку частини 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.

Від третьої особи ОСОБА_1 10.12.2018 до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання 10.12.2018 з’явилась представник відповідача. Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з’явились, хоча були повідомлені про дату час та місце розгляду справи судом. Позивач в судове засідання представника не направив, про причини неявки позивача та його представника в судове засідання суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання представник позивача повідомлявся в судовому засіданні 19.11.2018 особисто під розписку.

Згідно до частини 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши позов акціонерного товариства «ТаскомБанк», м. Київ (далі по тексту – АТ «ТаскомБанк») до відповідача – ТОВ «Люксторгсервіс», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача фізичної особи - громадянина ОСОБА_1, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

згідно Передавального акту від 12.10.2018, затвердженого загальними зборами акціонерів (єдиного акціонера) ПАТ «ВіЕс Банк» (протокол №60 від 16.10.2018) та загальними зборами акціонерів АТ «ТаскомБанк» (протокол від 16.10.2018) правонаступництво щодо всього майна, прав та обов'язків банку, що приєднується (ПАТ «ВіЕс Банк»), виникло у банку правонаступника (АТ «ТаскомБанк») з дати затвердження загальними зборами акціонерів Банку, що приєднується, та Банку-правонаступника передавального акта (тобто з 16.10.2018).

Відповідно до Статуту ПАТ «ВіЕс Банк» від 16.12.2013, погодженого НБУ 14.11.2013, ПАТ «ВіЕс Банк» є правонаступником ПАТ «Фольксбанк», перейменованого згідно з рішенням загальних зборів акціонерів (протокол №48 від 11.10.2013).

ПАТ «Фольксбанк» є правонаступником усіх прав та обов’язків ВАТ «Фольксбанк», перейменованого згідно з рішенням загальних зборів акціонерів (протокол №39 від 03.08.2009).

ВАТ «Фольксбанк» є правонаступником усіх прав та обов’язків ВАТ «Електрон Банк», перейменованого згідно з рішенням загальних зборів акціонерів (протокол №36 від 03.04.2008).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Статтею 1054, частиною 1 ст. 1055, частиною 1 ст. 1056 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

29.07.2008 між правопопередником позивача ВАТ «Електрон Банк» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір №КF 51126, відповідно до умов якого:

- банк зобов’язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 200 000,00 доларів США строком на 15 років для споживчих потреб. Позичальник зобов’язується повернути банку основну суму кредиту частинами відповідно до графіку платежів за кредитом, що міститься у Додатку №1 до кредитного договору та сплатити проценти за користування кредитому строки та в порядку, передбачених кредитним договором. Кінцевий строк погашення кредиту не пізніше 28.07.2023 (пункти 1.1, 1.2);

- процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 13,5% річних. У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом або частиною кредиту та/або процентами, процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 23,5% річних. Після повного погашення простроченої заборгованості процентна ставка встановлюється в розмірі 13.5% річних (пункт 1.3);

- виконання зобов’язань позичальника забезпечується іпотекою нежитлового приміщення площею 467,60 кв.м., яке знаходиться за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Червоноармійська, буд.5 приміщення №1 (пункт 2.1);

- банк надає позичальнику кредит в доларах в готівковій формі на письмову заявку позичальника в 6-місячний термін з дня укладення кредитного договору (пункт 3.2);

- нарахування процентів здійснюється у валюті кредиту у передостанній робочий день місяця або в день повного погашення кредиту, або при достроковій сплаті процентів (пункт 4.2);

- сплата нарахованих процентів здійснюється щомісячно до дня повернення кредиту не пізніше останнього робочого дня місяця, за який здійснюється сплата (пункт 4.3);

- позичальник зобов’язується повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, а також можливі пеню та штрафні санкції незалежно від строку виконання зобов’язання, зокрема у випадках:

затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць,

перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на 10 відсотків;

несплати більше однієї виплати, яка перевищує 5% суми кредиту;

порушення заставодавцем (поручителем, гарантом) зобов’язань за договором, що забезпечує виконання позичальником зобов’язань за договором;

надання позичальником недостовірних відомостей при оформленні кредиту;

використання кредиту не за цільовим призначенням;

розірвання договору страхування предмету застави (іпотеки) тощо.

Якщо банк на основі умов кредитного договору вимагає здійснення платежів, строк яких не настав, або повернення кредиту, такі внески або повернення кредиту повинні бути здійснені позичальником протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу Банку (пункт 5.2.9);

- за несвоєчасне повернення кредиту або його частини (пункт 6.2), за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом (пункт 6.3) позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення;

- за кожен випадок несвоєчасного погашення кредиту, відповідно до графіку погашення кредиту, відсотків по кредиту, позичальник сплачує штраф в сумі 100,00 грн. протягом п’яти робочих днів з дня несвоєчасного погашення кредиту та/або відсотків по ньому (пункт 6.5);

- всі додатки, зміни та доповнення до кредитного договору мають бути вчинені в письмовій формі, підписані належним чином уповноваженими представниками сторін з обов’язковим посиланням на кредитний договір (пункт 10.1);

- всі повідомлення за кредитним договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі на надіслані рекомендованим листом, кур’єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв’язку одержувача (пункт 10.2);

У Додатку №1 до кредитного договору сторони погодили графік погашення кредиту (частинами по 1111,00 доларів США від серпня 2008 по червень 2023, та не пізніше 28.07.2023 – 1131,00 доларів США).

У Додатку №2 до кредитного договору сторони погодили орієнтовну сукупну вартість кредиту.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії заяви на видачу готівки №1427-18 від 29.07.2008, позичальник отримав кредит готівкою в сумі 200 000,00 доларів США згідно розпорядження кредитного відділу від 29.07.2008, про що особисто розписався у вказаній заяві.

29.07.2008 в якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №КF 51126 від 29.07.2008 між ВАТ «Електрон Банк» (іпотекодержатель) та ТОВ «Люксторгсервіс» (іпотекодавець – майновий поручитель), укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №3378, відповідно до умов якого:

- з метою повного та своєчасного виконання основного зобов’язання за кредитним договором №КF 51126 від 29.07.2008 (повернення кредитних коштів повністю в строк до 28.07.2023, дотримання графіку часткового погашення кредиту, щомісячна сплата процентів у розмірі 13,5%, а у випадку виникнення простроченої заборгованості – в розмірі 23,5%, сплата штрафу за нецільове використання кредиту в розмірі 5% від суми використаних не за призначенням коштів) іпотекодавець – майновий поручитель передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, разом з усіма його приналежностями, а саме:

- нежитлове приміщення «літера А», загальною площею 467,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Червоноармійська, буд. 5, приміщення №1.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю - майновому поручителю на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого 29.11.2007 за реєстровим номером 2-3522, зареєстрованого 09.07.2008 року в КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області» в реєстровій книзі №17 за реєстровим номером 463/844, про що надано витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно за №19463359 від 09.07.2018, реєстраційний номер в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 23913569. (пункт 3).

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного договору, а також відшкодувати витрати, пов’язані із пред’явленням вимоги за основним зобов’язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрати на утримання і збереження предмета іпотеки, витрати на страхування предмета іпотеки, збитки, завдані порушенням основного зобов’язання чи умов даного договору (пункт 4).

За згодою сторін предмет іпотеки оцінюється в 1 937 400,00 грн. згідно Акту погодження договірної вартості, оцінка проведена за згодою сторін з врахуванням ринкових цін та обсягу можливих витрат, пов’язаних з його реалізацією (пункт 7).

У разі порушення основного зобов’язання та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю – майновому поручителю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі іпотекодержатель зазначає стислий зміст порушених іпотекодавцем зобов’язань, вимогу про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та Закону України «Про іпотеку» (пункт 14).

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі:

- рішення суду;

- виконавчого напису нотаріуса,

- інші встановлені законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (пункт 15).

Реалізація предмету іпотеки після звернення на нього стягнення може здійснюватись наступними способами, зокрема:

а) на підставі рішення суду шляхом продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів;

б) на підставі рішення суду шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі згідно договору купівлі-продажу;

в) на підставі виконавчого напису нотаріуса шляхом продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів (пункт 17).

При звернення стягнення на предмет іпотеки та до його реалізації, на вимогу іпотекодержателя може бути проведена повторна оцінка майна для визначення його вартості (пункт 18).

Іпотека припиняється у разі:

- припинення основного зобов’язання;

- реалізації предмета іпотеки відповідно до цього договору та/або закону;

- набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

- з інших підстав, передбачених чинним законодавством України (пункт 23).

Іпотечний договір посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №3378.

Позивач твердить, що позичальник за забезпеченим кредитним договором не здійснював погашення основної суми кредиту відповідно до встановленого графіку та не сплачував проценти за користування кредиту, у зв’язку з чим у позивача виникло право вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі.

До матеріалів справи долучено копію повідомлення-вимоги від 26.11.2014, №09-3/25623, адресованої товариству «Люксторгсервіс», у якій позивач вимагав від іпотекодавця – майнового поручителя дострокового повного повернення кредиту в сумі: 121 777,00 доларів США – основного боргу; 616,01 доларів США – простроченого боргу, 1626,04 доларів США - простроченої заборгованості за процентами, протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком цього повідомлення.

Також позивач повідомляв, що у випадку непогашення у встановлений строк заборгованості перед банком по кредиту у повному обсязі, банк буде ініціювати звернення стягнення на майно, що було передане в заставу згідно із договором іпотеки. Як свідчить засвідчений підприємством зв’язку список рекомендованих листів, позивач 27.11.2014 направив зазначене повідомлення-вимогу відповідачу на адресу АДРЕСА_1.

Доказів надання відповіді на зазначене повідомлення-вимогу, або доказів задоволення вимоги та погашення заборгованості суду не подано.

Відтак, у березні 2015 ПАТ «ВіЕс Банк»:

звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 29.07.2008 № КF51126 в сумі (станом на 17.03.2015) у розмірі 131 033,76 доларів США, що еквівалентно 2 852 654,88 грн, з якої: заборгованість за кредитом - 122 393,01 доларів США (2 664 542,26 грн); заборгованість за відсотками - 7 782,58 доларів США (169 429,73 грн); пеня - 858,17 доларів США (18 682,69 грн) (провадження у справі №369/3141/15-ц відкрито ухвалою від 24.03.2015;

звернувся до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Люксторгсервіс» про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29.07.2008 №3378 (нежитлове приміщення «літера А», загальною площею 467,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Червоноармійська, буд. 5, приміщення №1) в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 29.07.2008 № КF51126, що станом на 17.03.2015 становить 131 033,76 доларів США (2 852 654,88 грн. по курсу НБУ станом на 17.03.2015), 122393,01 долар США (2664542,46 грн.) – заборгованість по кредиту, 7782,58 доларів (169429,73 грн.) – заборгованість по процентам, 858,17 доларів (18682,69 грн.) пені за несвоєчасне повернення кредиту, процентів та/або комісій.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи ( ч.1 ст. 575 ЦК України).

За змістом абзацу 3 статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов’язання в межах вартості предмета іпотеки (стаття 11 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до вимог ст.ст. 589, 590 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частинами 1, 2 ст. 590 Цивільного кодексу України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до частин першої, третьої ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частин четвертої, п’ятої ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Разом із тим, судом встановлено, що ухвалою від 28.04.2015 у справі № 369/3141/15-ц Києво-Святошинський районний суд Київської області прийняв зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «ВіЕс Банк», ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору №КF 51126 від 29.07.2008 та застосування наслідків недійсності цього правочину та визнання недійсним договору поруки №КF 51126/S-2 від 07.07.2010 до сумісного розгляду з первісним позовом ПАТ «ВіЕс Банк» про стягнення кредитної заборгованості.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.12.2015, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 05.04.2016 та Постановою Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 369/3141/15-ц, у задоволенні позову ПАТ «ВіЕс Банк» відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено; визнано недійсним кредитний договір №КF 51126 від 29.07.2008, укладений 29.07.2008 між ОСОБА_1 та ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк»; визнано недійсним договір поруки №КF 51126/S-2 від 07.07.2010 між ОСОБА_4 та ПАТ «Фольксбанк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк».

Суд у справі №369/3141/15-ц вказав, що Висновком судово-психіатричного експерта від 28 липня 2015 року № 222ц, складеного комунальним закладом Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання», встановлено, що ОСОБА_1 у період укладання кредитного договору 29 липня 2008 року № KF51126 страждав на біполярний афективний розлад у вигляді манії, і тому не міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Суд керувався положеннями ст.ст. 225, 236 ЦК України, відповідно до яких правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а вразі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою «Совтрансавто-Холдинг» проти України визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в закону силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до частини 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 2 статті 548 ЦК України встановлено, що недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи викладене, позов АТ «ТаскомБанк» до ТОВ «Люксторгсервіс» про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29.07.2008 №3378, який забезпечує виконання зобов’язань ОСОБА_1 за кредитним договором №КF 51126 від 29.07.2008, який визнаний недійсним в судовому порядку, задоволенню не підлягає.

У зв’язку із відмовою у позові суд в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати покладає на позивача.

Разом із тим, суд звертає увагу позивача на те, що відповідач як майновий поручитель - іпотекодавець, не є солідарним боржником з позичальником за кредитним договором, а в порядку ст. 11 Закону України «Про іпотеку» несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

При цьому, відповідно до частини шостої ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Разом із тим, судовий збір у справі публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» був сплачений виходячи з розміру кредитної заборгованості, а не з вартості предмету іпотеки. Враховуючи редакцію Закону України «Про судовий збір», яка була чинна на дату звернення ПАТ «ВіЕс Банк» з позовом до суду, судовий збір мав бути сплачений в розмірі 1827,00 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати на 01 січня календарного року за подання заяви про забезпечення позову) плюс 38 748,00 грн. (за майнову вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки в розмірі 2% вартості предмету іпотеки 1937400,00 грн. за згодою сторін згідно пункту 7 іпотечного договору) плюс 1218,00 грн.(1 розмір мінімальної заробітної плати за немайнову вимогу про закріплення прав управителя) = 41793,00 грн.

За змістом пункту 1 частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на викладене позивач має право на вирішення судом питання повернення з Державного бюджету України зайве сплаченого судового збору шляхом подання до суду відповідного клопотання.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові акціонерному товариству «ТаскомБанк» відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 11.12.2018.

Суддя О.В. Конюх