Рішення № 78449613, 28.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.11.2018Справа № 910/9663/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. при секретарі судового засідання Астаповій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Київська виробнича компанія "РАПІД" до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", Приватного акціонерного товариства транспортно-експедиційний комбінат "Західукртранс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 про стягнення 95 649,57 грн., за участю представників позивача - Бойка Ю.А., довіреність №4 від 04.09.2018 року, відповідача-1 - Подкуйко О.Ю., довіреність №9 від 01.01.2018 року, відповідача-2 - Білинського М.О., довіреність №б/н від 20.08.2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів, в якому просить стягнути з відповідача-1 15955,42 грн. недоплаченого страхового відшкодування та з відповідача-2 79694,15 грн. різниці між отриманим страховим відшкодуванням та завданими в ДТГІ збитками на підставі ст.ст. 1187, 1192, 1194, 1172 ЦК України та ст. 224, 225 ГК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2018 року відкрито провадження та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи по суті призначено на 05.09.2018 року.

20.08.2018 року від відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просив суд відмовити в позові до відповідача-1 з тих підстав, що в межах строку, встановленого законом, відповідач-1 здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок позивача в розмірі 81 234,43 грн. - оцінена шкода з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

30.09.2018 року від відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просив відмовити в позові з тих підстав, що позивачем не доведено розміру заявленої до стягнення суми відшкодування.

05.09.2018 року відповідачем-2 через канцелярію суду надано клопотанні про призначення комплексної судової автотаварознавчої транспортно трасологічної експертизи, з метою з'ясування чи дійсно були поміняні складові автомобіля «IVECO» д.н. НОМЕР_3 зазначені в рахунках та видаткових накладних позивача на нові, для визначення розміру завданого матеріального збитку.

Частиною 1 ст. 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Проте, в матеріалах справи міститься звіт від 21.01.2018 року № 1560443, складений суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5, про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власникові автомобіля «IVECO» д.н.з. НОМЕР_3, в результаті його пошкодження при ДТП від 22.08.2015 року, а тому у задоволенні вказаного клопотання відповідача-2 про призначення судової експертизи судом відмовлено.

05.09.2018 року відповідачем-2 до суду подано клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи ОСОБА_1.

05.09.2018 року в судовому засіданні оголошено перерву на 13.09.2018 року.

12.09.2018 року позивачем через канцелярію суду надано відповідь на відзиви відповідача-1 та відповідача-2.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2018 року залучено до участі в справі в якості третьої особи ОСОБА_1 та суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження і призначив підготовче засідання на 16.10.2018 року.

16.10.2018 року в судовому засіданні оголошено перерву на 31.10.2018

року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на

28.11.2018 року.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, відповідача- 2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача до відповідача-1 не підлягають задоволенню, а позовні вимоги позивача до відповідача-2 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з постанови Жовківського районного суду Львівської області по справі № 444/2454/17 від 10 листопада 2017 року, ОСОБА_1, 23.10.2017 року, о 20 год. 30 хв. в с. Малехів по вул. Дороша, 20 А Жовківського району Львівської області на території стоянки Львівської регіональної митниці, керуючи транспортним засобом «MERCEDES BENZ 1844 LS» д.н.з. НОМЕР_6, порушив правила дорожнього руху, що проявилось у невиконанні ним п. 10.10 ПДР України, а саме: здійснив рух транспортного засобу заднім ходом на ділянці з обмеженою оглядовістю та недостатньою видимістю у темну пору, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «IVECO STRALIS» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження

Зазначеною постановою Жовківського районного суду Львівської області по справі № 444/2454/17 від 10 листопада 2017 року, ОСОБА_1 визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього штраф.

Пошкоджений автомобіль «IVECO STRALIS» д.н.з. НОМЕР_3 був застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля «IVECO STRALIS» д.н.з. НОМЕР_3 від 21.01.2018 року № 1560443, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5, копія якого міститься в матеріалах справи, вартість відновлювального ремонту (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових), що завданий власникові автомобіля «IVECO STRALIS» д.н.з. НОМЕР_3, в результаті його пошкодження при ДТП склала 81 234,43 грн.

Як вбачається з страхового акту № 1640054 від 22.02.2018 року, відповідачем-1 було розраховано та вирішено виплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі 81 234,43 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом - автомобілем «MERCEDES BENZ 1844 LS» д.н.з. НОМЕР_6, який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю «IVECO STRALIS» д.н.з. НОМЕР_3 керував ОСОБА_1.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «MERCEDES BENZ 1844 LS» д.н.з. НОМЕР_6, ОСОБА_1 встановлена судом. Тому, ОСОБА_1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «IVECO STRALIS» д.н.з. НОМЕР_3, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Судом встановлено, що між відповідачем-1 та страхувальником було укладено договір (поліс) ОСЦПВВНТЗ №АК/1847382 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «MERCEDES BENZ 1844 LS» д.н.з. НОМЕР_6, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювана шкоди. Вказаним договором передбачено ліміт відповідальності за шкоду завдану майну у розмірі 100 000,00 та франшизу у розмірі 00,00 грн.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо- транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Проте, як вбачається з платіжного доручення №503 від 23 лютого 2018 року, відповідачем-1 сплачено позивачеві 81 234,43 грн. страхового відшкодування.

За таких обставин, оскільки відповідачем-1 сплачено позивачеві суму страхового відшкодування у розмірі 81 234,43 грн., що визначена відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 1560443 від 22 січня 2018 року з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, суд приходить до висновку, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду не порушено відповідачем-1, у зв'язку із чим в позові про стягнення з відповідача-1 15955,42 грн. страхового відшкодування слід відмовити.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача-2 фактично понесені збитки позивача на відновлення пошкодженого транспортного засобу у розмірі 79 694,15 грн.

Поясненнями позивача, видатковими накладними, актами виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, підтверджується факт того, що позивачем фактично було понесено збитки на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля «IVECO STRALIS» д.н.з. НОМЕР_3 у розмірі 176 884,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Так, ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст.1187 Цивільного кодексу України.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду України № 6-108 цс 13 від 06.11.2013 року та Постанові Верховного Суду у справі № 910/14685/17 від 05.05.2018 року.

Транспортний засіб «MERCEDES BENZ 1844 LS» д.н.з. НОМЕР_6, яким керував ОСОБА_1 належить його роботодавцю Приватному акціонерному товариству транспортно-експедиційний комбінат "Західукртранс" (відповідачу-2).

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, відповідач-1, як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків, тобто відповідач-2.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від

13.03.2018 року у справі №910/9396/17.

Доказів відшкодування позивачу різниці між фактичним розміром шкоди (176 884,00 грн.) і страховою виплатою (81 234,43 грн) відповідачем-2 суду не надано.

Судом дана належна оцінка відзиву відповідача-2. Посилання відповідача-2 на безпідставність включення позивачем в позовні вимоги вартості нового переднього бамперу за ціною 24 500, 00 грн. з огляду на те, що в акті технічного стану складеного суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_5 було відзначено, що бампер на момент огляду мав сліди відновлювального ремонту, є безпідставними, оскільки навіть за наявності слідів відновлювального ремонту, спірний бампер був пошкоджений у ДТП настільки, що подальше його використання та відновлення було неможливим і тому він підлягав заміні, що також зазначено в звіті про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля «ІУЕСО БТЛАЫЗ» д.н.з. НОМЕР_3 від 21.01.2018 року № 1560443.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем-2, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-2 79694,15 грн. збитків підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача-2 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського

процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову до відповідача-1 Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" відмовити повністю.

Позов до відповідача-2 Приватного акціонерного товариства транспортно-експедиційний комбінат "Західукртранс" задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства транспортно-експедиційний комбінат "Західукртранс" (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. П. Орлика, 22, код 13825481) на користь Публічного акціонерного товариства "Київська виробнича компанія "РАПІД" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 7, код 05475156) 79 694 (сімдесят дев'ять тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн. 15 коп. матеріального збитку та 1 195 (одна тисяча сто дев'яносто п'ять) грн. 41 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 10.12.2018р.

Суддя С.О. Чебикіна