Рішення № 78449461, 03.12.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/118/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2018 Справа № 908/2162/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., при секретарі судового засідання Чернетенко А.С. розглянувши матеріали

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Інко – Фуд Бердичів», 13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Білопільська, буд. 131

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЄДК-ЮГ», 69093, м. Запоріжжя, вул. Звенигородська, буд. 9

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 362 від 03.12.2018

від відповідача: не з’явився.

Суть спору:

22.10.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Інко – Фуд Бердичів», Житомирська область, м. Бердичів до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЄДК-ЮГ», м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором поставки № 20/12 від 20.12.2016 у розмірі 164 404,27 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2018, справу № 908/2162/18 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 24.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито підготовче провадження у справі № 908/2162/18, присвоєно справі номер провадження 15/118/18. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 19.11.2018.

Ухвалою суду від 20.11.2018 задоволено клопотання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Інко – Фуд Бердичів» про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, яке відбудеться 03.12.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов договору поставки № 20/12 від 20.12.2016, свої зобов’язання щодо оплати поставленої продукції здійснив частково в сумі 589 356,35 грн, внаслідок чого у відповідача виник борг перед позивачем у розмірі 164 404,27 грн. В обґрунтування позову посилався на ст. ст. 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 03.12.2018 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у призначені судові засідання 19.11.2018 та 03.12.2018 не з’явився, при причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідної ухвали. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду скарги на адресу суду не надходило. Вимоги ухвал суду не виконав, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно – апаратного комплексу “Оберіг”.

В судому засіданні 03.12.2018 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.

Заслухавши доводи представника позивача, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

20.12.2016 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Інко – Фуд Бердичів (позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СДК-ІОГ» (відповідач) укладено договір поставки № 20/12 (далі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставляти на умовах та у встановлені цим договором строки продовольчу продукцію, в тому числі, але не виключно м'ясні та ковбасні вироби (надалі - «Товар») у власність покупця, а покупець зобов’язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.4. договору право власності на товар та всі ризики щодо товару переходять до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної або видаткової) накладної та/або ОСОБА_2 приймання-передачі товару, що засвідчує факт передачі товару постачальником та його отримання покупцем. Датою поставки вважається дата підписання представниками сторін товарної (товарно-транспортної або видаткової) накладної.

Відповідно до п. 2.1.1. договору постачальник зобов’язаний передати товар на підставі видаткових накладних. Покупець зобов’язаний оплатити отриманий товар в термін, визначений п. 6.7. договору (п. 2.2.4 договору).

Згідно з п. 3.1. договору поставка товару покупцю здійснюється окремими партіями на умовах DDP (місце, визначене замовником у заявці) відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року) та на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця.

Пунктом 6.7. договору сторони врегулювали, що покупець зобов'язаний здійснити оплату кожної конкретної партії товару (партія товару визначається даними кожної окремої видаткової накладної) в національній грошовій одиниці України протягом 35 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару. Моментом поставки кожної партії товару вважається дата, зазначена на видатковій накладній.

Відповідно до п. 6.8. договору, оплата вартості поставленого товару може здійснюватись шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом п. 6.9 договору встановлено, що у випадку перерахування коштів в безготівковому порядку, днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, зарахована на поточний рахунок постачальника в рахунок оплати вартості поставленого товару.

Згідно з п. 10.1 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріпленням печатками сторін та діє до 31.12.2017. Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не попередить письмово про свій намір розірвати або припинити дію цього договору, цей договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на таких самих умовах.

Сторони не надали доказів припинення дії договору, отже його умови є чинними на момент розгляду даного спору судом.

Із матеріалів справи вбачається, на виконання умов договору позивачем за період грудень 2016 – листопад 2017 поставлено відповідачу товар на загальну суму 753 760,62 грн.

Відповідачем було частково здійснено оплату за поставлену продукцію в сумі 589 356,35 грн.

Про факт отримання відповідачем товару на суму 164 404,27 грн свідчать підписи представника відповідача на видаткових накладних: № 45249 від 03.08.2018 на суму 19 931,63 грн, № 46183 від 31.08.2017 на суму 18 691,84 грн, № 46639 від 13.09.2017 на суму 5697,04 грн, № 46767 від 18.09.2017 на суму 8438,31 грн, № 46901 від 21.09.2017 на суму 15 162,85 грн, № 47005 від 25.09.2017 на суму 12 709,40 грн, № ПТБ00091309 від 30.09.2017 на суму 18 870,95 грн, № 47403 від 05.10.2017 на суму 10 815,53 грн, № 47844 від 15.102017 на суму 12 300,43 грн, № 48342 від 26.10.2017 на суму 7773,54 грн, № ПТБ00101394 від 28.10.2017 на суму 9317,85 грн, № 48739 від 06.11.2017 на суму 4694,27 грн, № 48963 від 09.11.2017 на суму 8836,34 грн, № 49054 від 13.11.2017 на суму 8630,69 грн, № 49361 від 20.11.2017 на суму 6276,17 грн, № 49655 від 27.11.2017 на суму 6298,30 грн.

Крім того, наявність заборгованості підтверджується ОСОБА_2 звірки взаємних розрахунків від 30.11.2017, який підписувався між сторонами.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором, наявність заборгованості, стало підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до частини 1 статті 175 даного Кодексу, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань підтверджено матеріалами справи. Доказів повної оплати основного боргу відповідачем суду не надано, обґрунтованого відзиву не подано. З огляду на викладене, вимоги, щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 164 404,27 грн задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ЄДК-ЮГ» (69093, м. Запоріжжя, вул. Звенигородська, буд. 9; ідентифікаційний код 40642068) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Інко – Фуд Бердичів» (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Білопільська, буд. 131; ідентифікаційний код 38284164) суму основного боргу за договором поставки № 20/12 від 20.12.2016 у розмірі 164 404,27 грн (сто шістдесят чотири тисячі чотириста чотири гривні 27 коп.), судовий збір в розмірі 2466,07 грн (дві тисячі чотириста шістдесят шість гривні 07 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 10 грудня 2018 року.

Суддя І. С. Горохов