Рішення № 78449331, 13.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.11.2018Справа № 910/8867/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бітекс";До Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрінбуд";Простягнення 1 724 524,87 грн. Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Дюбко С.П.

Представники:

Від позивачаСвітлицький А.В., довіреність від 18.06.2018 № 1;Від відповідача не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бітекс" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрінбуд" 1 398 745,00 грн. заборгованості з оплати товару, поставленого за договором від 16.11.2017 № 118/17, 228 817,38 грн. пені, 75 532,23 грн. інфляційних нарахувань та 21 430,26 грн. за час прострочення.

Позов мотивовано порушенням відповідачем грошових зобов'язань за укладеним сторонами договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 відкрито провадження у справі № 910/8867/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.09.2018, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

04.09.2018 від відповідача до суду надійшла заява про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/11183/18.

У підготовчому засіданні 11.09.2018 судом було оголошено перерву до 09.10.2018.

Під час проведення підготовчого засідання 09.10.2018 представник відповідача підтримав заяву про зупинення провадження до набрання законної сили рішенням у справі № 910/11183/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрінбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітекс" про визнання недійсним договору поставки від 16.11.2017 № 118/17. Заява мотивована наявністю об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справ № 910/11183/18, де підставою заявлення позовних вимог є посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрінбуд" на те, що керівник підприємства не мав повноважень на підписання договору поставки від 16.11.2017, оскільки обмеження на підписання були встановлені протоколом загальних зборів учасників товариства.

Представник позивача заперечував проти зупинення провадження у справі.

Розглянувши 09.10.2018 у підготовчому засіданні заява відповідача про зупинення провадження у справі, суд відхилив її як безпідставну та таку, що не відповідає п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, де встановлено обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Проаналізувавши предмет спору у цій справі, правову природу договору, за яким виник спір між сторонами, обставини, які входять до предмету доказування та врахувавши документи, приєднані до позовної заяви, а також предмет і підстави заявлені позовних вимог у справі № 910/11183/18, на які посилався представник відповідача, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи № 910/8867/18 документи не обмежують суд у можливості самостійно з'ясувати обставини, які стосуються правомірності чи неправомірності укладення відповідачем договору поставки від 16.11.2017№ 118/17, що був підписаний від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрінбуд" громадянином Оленичем І.Г. в якості керівника юридичної особи. Таким чином, об'єктивна неможливість розгляду справи № 910/8867/18 до вирішення спору у справі № 910/11183/18 відсутня, а тому провадження у справі не може бути зупинене.

У підготовчому засіданні 09.10.2018, вчинивши всі передбачені процесуальним законодавством дії за ст.ст. 182-183 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи для судового розгляду по суті на 30.10.2018.

У судове засідання, призначене на 30.10.2018, відповідач уповноваженого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив.

Оскільки судом було встановлено, що відповідач у встановлений законодавством строк відзив на позовну заяву не подав, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, тобто, не був обмежений у можливості складення і представлення суду письмових заперечень проти позову, спростування доводів, міркувань і обставин, покладених в основу позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітекс", розгляд справи 30.10.2018 було проведено за відсутності в засіданні представника відповідача на підставі наявних у справі матеріалів у порядку приписів ч. 9 ст. 166, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України

Під час розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача основний борг за договором поставки, нарахування за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за час прострочення виконання грошового зобов'язання та договірну неустойку.

30.10.2018 в судовому засіданні оголошувалася перерва до 13.11.2018.

13.11.2018 у судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.11.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бітекс" в якості продавця і Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрінбуд" в якості покупця уклали договір поставки № 118/17, за яким позивач зобов'язався передати у власність покупця, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити нафтопродукти, номенклатура, кількість, умови постачання, форма і порядок оплати, ціна за які визначаються сторонами у додаткових угодах.

Строк дії договору було погоджено у п. 11.1, де вказується, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх завершення. Якщо жодна із сторін не заявить про свої наміри розірвати або змінити договір за 30 днів до закінчення його дії, він вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік.

Відповідно до п. 4.6 договору датою відвантаження товару вважається

- за умови відвантаження залізничним транспортом - дата прийому вантажу покупцем, вказана у залізничній накладній на станції вантажоодержувача, якщо інше не передбачено у додаткових угодах;

- при відвантаженні автомобільним транспортом - дата, вказана у витратній накладній (при відвантаженні із заводу-виробника - товарно-транспортна накладна може виписуватися виробником товару, при відвантаженні з нафтобази - нафтобазою зберігання);

- за умови передачі товару на нафтобазі зберігання - дата, вказана у витратній накладній.

Товар вважається поставленим продавцем і прийнятим покупцем по кількості і якості, а право власності на товар, що перейшов від продавця до покупця від дати документів, обумовлених у п. 4.6 договору.

Порядок розрахунків і визначення ціни погоджено сторонами у розділі 5 договору, де, зокрема, передбачалося наступне:

- покупець здійснює 100 % передоплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, якщо інше не передбачене додатковими угодами(п. 5.1);

- оплата здійснюється на підставі виставленого продавцем рахунку або на умовах, передбачених у додаткових угодах до договору (п. 5.2);

- датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 5.3);

- ціна товару є договірною і вказується з урахуванням ПДВ, наливання, без або з урахуванням вартості транспортних витрат, залежно від умов постачання, і узгоджується в додаткових угодах (п. 5.6);

- сторони впродовж п'яти банківських днів після закінчення календарного місця після надання відповідної первинної документації, що підтверджує відвантаження і платежі, роблять звіряння розрахунків за відвантажений товар (п. 5.8).

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З аналізу укладеного сторонами договору слідує, що між ними виникли правовідносини з договору поставки, що підпадають під регулювання як загальних положень законодавства про зобов'язання, так і спеціальних норм про договір купівлі-продажу.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, за твердженнями позивача, виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором, а саме: через невнесення плати за товар, переданого йому за укладеним договором.

Так, позивач зазначає, що поставив відповідачеві товар на загальну суму 1 398 745,00 грн., за який відповідач не розрахувався.

Судом встановлено, що поставка товару (нафтопродуктів) за договором поставки на загальну суму 1 398 745,00 грн. відбулася у листопаді і грудні 2017 року, що підтверджується видатковими накладними від 18.11.2017 № 2871 на суму 285 915,00 грн. та № 2872 на суму 261 905,00 грн., від 11.12.2017 № 3094 на суму 570 400,00 грн., від 14.12.2017 № 3116 на суму 280 525,00 грн., а також товарно-транспортними накладними від 18.11.2017, 11.12.2017 та 14.12.2017, які містять підписи уповноважених осіб та відтиски печаток сторін.

Також, матеріалами справи підтверджується, що станом на 31.12.2017 сторонами було проведено звірку розрахунків та підписано відповідний акт звірки на суму 1 398 745,00 грн. щодо поставки товарів 18.11.2017 вартістю 285 915,00 грн. і 261 905,00 грн., 11.12.2017 вартістю 570 400,00 грн., 14.12.2017 вартістю 280 525,00 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як слідує з матеріалів справи, поставка товарів за описаними вище накладними відбувалася без отримання попередньої плати, а враховуючи, що притримання є правом, а не обов'язком кредитора у зобов'язанні, вчинення позивачем дій з поставки і передачі відповідачеві товару без отримання попередньої плати не є порушенням зобов'язання або ж його неналежним виконанням та не повинно тягти за собою будь-які негативні для постачальника наслідки.

Враховуючи погоджені договором умови оплати, факт постачання товарів без отримання попередньої плати, а також доведені належними і допустимими засобами доказування обставини поставки позивачем і прийняття відповідачем товару, суд вважає, що його оплата повинна була відбутися не пізніше 18.11.2017, 11.12.2017 та 14.12.2017 відповідно.

Доказів належної оплати за договором суду подано не було.

02.04.2018 сторони уклали додаткову угоду № 4 до договору поставки, згідно з якою Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрінбуд" зобов'язується сплатити за актом звірки взаєморозрахунків згідно з договором поставки від 16.11.2017 № 118/17 суму в розмірі 1 398 745,00 грн., а саме: 285 915,00 грн. к період з 28.04.208 по 14.05.2018, 261 905,00 грн. у період з 15.05.2017 по 31.05.2018, 570 400,00 грн. у період з 01.06.2018 по 16.06.2018, 280 525,00 грн. у період з 17.06.2018 по 30.06.2018.

Оскільки зобов'язання за додатковою угодою № 4 також не були виконані, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

В установлений судом строк для подання відзиву на позовну заяву відповідач не представив доказів відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості або ж доказів її перерахування на користь позивача, так само як і доказів належного виконання грошових зобов'язань з оплати товарів за договором поставки від 16.11.2017 № 118/17 у розмірі 1 398 745,00 грн., у зв'язку з цим та приймаючи до уваги подані докази, позовні вимоги про стягнення основного боргу видаються обґрунтованими, доведеним та такими, що підлягають повному задоволенню.

Щодо обставин, які, на думку відповідача, унеможливлювали розгляд заявленого спору, суд зазначає наступне.

Так, відповідач зазначав, що договір поставки, за яким виник спір, був укладений від імені товариства директором з перевищенням своїх повноважень, у зв'язку з чим існують правові підстави для визнання такого договору недійсним, а тому зобов'язання за недійсним договором не підлягають виконанню.

В силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на сторону, яка заперечує його правомірність.

В установлений законодавством строк для подання доказів та станом на час вирішення спору відповідач не подав суду жодного підтвердження того, що договір поставки від 16.11.2017 № 118/17 визнано недійсним.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Сукупність наявних у справі матеріалів свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрінбуд" прийняло цей договір до виконання, адже отримало у власність від позивача товари, оформило первинні бухгалтерські документи на них, підписало акт звірки розрахунків, а також додаткову угоду № 4 від 02.04.2018, тобто договір було схвалено.

Також, з аналізу договору поставки вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який не містить загальної вартості товару, що поставляється відповідачем (ціни договору), а містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження найменування товару, його кількості та вартості щодо кожного окремого зобов'язання з поставки товару (партії товару) погоджується сторонами окремо шляхом, зокрема, укладенням додаткових угод, поданням заявок на поставку товару позивачем. Тобто, враховуючи відсутність у договорі поставки його єдиної ціни (так як договір є рамковим), твердження покупця про перевищення директором при його підписанні власних повноважень видаються необґрунтованими.

Крім суми основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 228 817,00 грн. пені, 75 532,23 грн. інфляційних втрат та 21 430,26 грн. 3 % річних, що нараховувалася з моменту прострочення за кожною видатковою накладною по 11.06.2018.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність у вигляді договірної неустойки була передбачена сторонами у 7.2 договору, де вказується, що у неоплати або несвоєчасної оплати вартості отриманих нафтопродуктів, покупець сплачує продавцеві пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати товару від вартості неоплачених або несвоєчасно оплачених нафтопродуктів за кожен день прострочення.

Зважаючи на викладені норми законодавства та договору, враховуючи факт прострочення відповідача, вимоги про стягнення договірної неустойки, 3 % річних та інфляційних нарахувань є правомірними та такими, що підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний та арифметично вірний. При цьому, суд зауважує, що розрахунок пені та нарахувань за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зроблений позивачем від дати кожної події (поставка згідно з видатковою і товарно-транспортною накладною) без урахування періодів оплати, які відповідач зобов'язався дотриматися за умовами додаткової угоди № 4 від 02.04.2018 не може вважатися неналежним, адже відповідач не здійснив погашення боргу у строки, вказані у цій додатковій угоді. У зв'язку з цим, такі нарахування позивач здійснив вірно за кожною з подій прострочення з 18.11.2017, 11.12.2017 та 14.12.2017.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задовольняються повністю.

У зв'язку із задоволенням позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрінбуд" про стягнення 1 724 524,87 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрінбуд" (03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 42А, ідентифікаційний код 37888546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бітекс" (03062, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 67, ідентифікаційний код 32380700) 1 398 745 (один мільйон триста дев'яносто вісім тисяч сімсот сорок п'ять) грн. боргу, 228 817 (двісті двадцять вісім тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 38 коп. пені, 75 532 (сімдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять дві) грн. 23 коп. інфляційних втрат, 21 430 (двадцять одну тисячу чотириста тридцять) грн. 26 коп. 3 % річних та 25 867 (двадцять п'ять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 89 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 07.12.2018.

Суддя О.В. Мандриченко