Рішення № 78449250, 28.11.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/98/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2018 Справа № 908/1447/18

м.Запоріжжя

За позовом Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18 )

про стягнення суми 159582774,33 грн.

суддя Колодій Н.А.

При секретарі: Лола Н.О.

За участю представників сторін:

Від позивача – ОСОБА_2 (дов. № 430 від 15.06.18)

Від відповідача - ОСОБА_3 (дов. № 14 від 16.01.18)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

25.07.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” про стягнення суми 126408920,82 грн., з яких: 83569511,48 грн. – пеня, сума 9648915,67 грн. – 3% річних, сума 33190493,67 грн. – інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.08.2018 відкрито загальне провадження у справі №908/1447/18, підготовче засідання призначено на 13.09.2018. Ухвалою суду від 13.09.2018 продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 03.10.2018. Ухвалою суду від 03.10.2018 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 30.10.2018. У судовому засіданні 30.10.2018 оголошено перерву до 22.11.2018, потім – до 28.11.2018.

12.09.2018 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму 101529469,46 грн. пені, суму 11188427,10 грн. 3% річних, суму 33190493,67 грн. інфляційних втрат.

Заява про збільшення розміру позовних вимог 13.09.2018 прийнята судом до розгляду.

03.10.2018 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму 114227911,08 грн. пені, суму 12164369,58 грн. 3% річних та суму 33190493,67 грн. інфляційних втрат.

Заява про збільшення розміру позовних вимог 03.10.2018 прийнята судом до розгляду.

Таким чином, предметом розгляду справи є вимоги про стягнення з відповідача суми 159582774,33грн., з яких: сума 114227911,08 грн. - пеня, сума 12164369,58 грн. - 3% річних, сума 33190493,67 грн. - інфляційних втрат.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги зазначивши зокрема наступне. 01.12.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії № 76, однак відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов’язання щодо оплати електричної енергії у визначені договором строки. У зв’язку з чим, позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати, які на підставі ст.ст. 11, 15, 16, 230, 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 275, 276 ГК України просить стягнути з відповідача.

Представник відповідача у судових засіданнях зазначив, що не погоджується з нарахуванням пені, 3% річних та інфляційних на суму заборгованості за серпень 2015 – квітень 2016, оскільки при здійснені цих розрахунків позивачем не враховано ухвали суду про розстрочення виконання судового рішення, яким стягнуто основний борг за даний період, строком на 16 місяців. Враховуючи зазначене, відповідачем здійснено власні розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням розстрочки. При цьому, при здійсненні розрахунку пені відповідачем застосовано позовну давність в один рік від дати подання позовної заяви до суду. Що стосується нарахувань пені, 3% річних та інфляційних на заборгованість за листопад-грудень 2014, грудень 2017 – вересень 2018, то вони відповідають діючому законодавству. З урахуванням викладеного, просить застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені та відмовити позивачу у задоволені позову в частині стягнення пені в розмірі 5424553,56 грн., 3% річних в розмірі 55480,91 грн., інфляційних втрат у розмірі 3567665,94 грн. (Позиція викладена у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 11.10.2018).

Крім того, у клопотаннях, які надішли до суду 13.09.2018, 26.09.2018, 11.10.2018, позивач просить зменшити на 90% розмір пені, нарахованої за порушення строків оплати основного боргу за листопад – грудень 2014 та за серпень 2015- квітень 2016. У заявах, які надішли до суду 13.09.2018, 26.09.2018, 11.10.2018, позивач просить розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань строком на один рік починаючи з листопада 2018 по вересень 2019 щомісячно рівними частинами.

У судовому засіданні 28.11.2018 після закінчення з’ясування обставин та перевірки їх доказами, а також після судових дебатів, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.12 між Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (станом на час розгляду справи - Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго”, постачальник електричної енергії, позивач у справі) та Державним підприємством “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (станом на час розгляду справи - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат”, споживач, відповідача у справі) був укладений договір про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у додатку 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до пунктів 2.3.4, 2.3.5 договору споживач зобов’язався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та додатка № 5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії». Здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між постачальником електричної енергії та електроустановками споживача згідно з додатком № 6 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії.

Згідно з п. 3 додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» у разі відсутності попередньої оплати, оплата спожитої протягом розрахункового періоду електричної енергії проводиться споживачем плановими платежами по рахункам або платіжним вимогам-дорученням, які направляє йому постачальник електричної енергії за плановий період:

- з 1 по 10 числа місяця на суму 33% від вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії, з кінцевим терміном оплати споживачем до 10 числа розрахункового періоду;

- з 10 до 20 числа місяця на суму 33% від вартості обсягу договірної величини споживання електричної енергії, з кінцевим терміном оплати споживачем до 20 числа розрахункового періоду;

- з 20 по останнє число місяця на сума 34% від вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії, з кінцевим терміном оплати споживачем не пізніше останнього робочого дня розрахункового періоду.

За підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого споживачем “Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію”, з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача (п. 6 додатку № 4 до договору).

Споживач зобов’язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії (п. 10 додаткової додатку № 4).

Умовами пункту 4 додатку № 6 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії» за підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення на оплату послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії. Сума платежу визначається з обсягів фактично спожитої та генерованої споживачем реактивної електричної енергії, згідно даних наданих споживачем «Акта про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж постачальника в мережі споживача протягом розрахункового періоду», «Акта про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж споживача в мережі постачальника протягом розрахункового періоду» та умов цього додатку з урахуванням сум платежів, що надішли від споживача.

Споживач зобов’язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому постачальником електричної енергії (п. 5 додатку № 6).

Договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, із договорів та інших правочинів.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктами 4.2.1 договору сторонами визначено, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії відповідач сплачує позивачу пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов’язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожен день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно ж до ст. 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Оскільки відповідач не виконував належним чином свої договірні зобов’язання, а саме не здійснював у повному обсязі та в погоджені строки оплату електричної енергії позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини.

1). Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 21.11.2017 у справі № 908/3074/16 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат” на користь ПАТ “Запоріжжяобленерго” заборгованість за спожиту активну електричну енергію за період листопад-грудень 2014 за договором № 76 від 01.12.2012 у розмірі 161704140,11 грн., а саме: основну заборгованість у сумі 81689888,01 грн., втрати від інфляції за рахунком № 76/11а від 02.12.2014 у період з грудня 2014 по жовтень 2016 у розмірі 24 172 168,05 грн., втрати від інфляції за рахунком № 76/12а від 05.01.2015 у період прострочення з лютого 2015 по жовтень 2016 в сумі 22054490,14 грн., 3 % річних за рахунком № 76/11а від 02.12.2014 за період з 13.12.2014 по 31.10.2016 у розмірі 2224202,96 грн., 3 % річних за рахунком № 76/12а від 05.01.2015 за період з 16.01.2015 по 31.10.2016 в сумі 2277917,71 грн., пеню за період з 21.11.2015 по 31.10.2016 в сумі 29285473,24 грн.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.05.2018 у справі № 908/3074/16 рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2018 залишено без змін.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 27.07.2017 по 01.10.2018 в розмірі 29862689,73 грн., 3%річних за період з 01.11.2016 по 01.10.2018 в розмірі 4698847,12 грн. та інфляційних втрат за період з листопада 2016 по червень 2018 в розмірі 17854596,53 грн. Слід зазначити, що пені, річні та інфляційні нараховані за порушення зобов’язань з оплати активної електричної енергії, спожитої у період листопад - грудень 2014.

Перевіривши розрахунки позивача суд встановив, що розрахунки пені, 3% річних та інфляційних здійснено позивачем вірно. Крім того, у відзивах на позовну заяву, які надішли до суду 13.09.2018, 26.09.2018 та 11.10.2018, відповідачем визнано розрахунки такими, що відповідають діючому законодавству.

2). Рішенням господарського суду від 18.05.2016 у справі № 908/948/16 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат” на користь ВАТ “Запоріжжяобленерго” суму 284637962,93 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії № 76 від 01.12.2012 за період з серпня 2015 по квітень 2016.

Рішенням господарського суду від 07.06.2017 у справі № 908/637/17 позов про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних за порушення строків оплати електричної енергії, отриманої у період з серпня 2015 по лютий 2017 за договором постачання електричної енергії № 76 від 01.12.2012 – задоволений частково. Стягнуто з ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат” на користь ПАТ “Запоріжжяобленерго” суму 105399000 грн. 81 коп. пені за період з 13.03.2016 по 16.05.2017, суму 10897522 грн. 80 коп. 3% річних за період з 29.12.2015 по 16.05.2017, суму 47144004 інфляційних витрат за період з грудня 2015 по квітінь 2017.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у справі №908/2559/17 з ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат на користь ПАТ “Запоріжжяобленерго” стягнуто суму 41785639,37 грн. пені за період з 17.05.2017 по 13.12.2017, 4916445,40 грн. – 3% річних за період з 17.05.2017 по 13.12.2017, суму 20691845,51грн.– інфляційних втрат за період з травня 2017 по листопад 2017, нарахованих на суму заборгованості за період з серпня 2015 по квітень 2016.

Предметом даного позову є стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат також за порушення відповідачем оплат електричної енергії у серпні 2015 – квітні 2016 за договором № 76 від 01.12.2012, але за інший період. Так, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 14.12.2017 по 01.10.2018 в розмірі 75670269,62 грн., 3% річних за період з 14.12.2017 по 01.10.2018 в розмір 6800775, 24 грн., інфляційні втрати за період з грудня 2017 по червень 2018 в розмірі 15335897,14 грн.

Відповідач, в свою чергу, заперечив проти задоволення позовних вимог в цій частині з наступних підстав.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.05.2016 у справі № 908/945/16 стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 284637962,93 грн. за період з серпня 2015 по квітень 2016 за договором № 76 від 01.12.2012. Рішенням господарського суду від 01.03.2017 у справі № 908/948/16 (справу передано на новий розгляд в частині заяви про надання розстрочки) розстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2016 по справі № 908/948/16 в частині стягнення з ТОВ “ЗТМК” на користь ПАТ “Запоріжжяобленерго” заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 284137962,93 грн. строком на 16 (шістнадцять) місяців, з оплатою щомісячно рівними частинами в сумі 17758 622,68 грн., починаючи з квітня 2017 року по липень 2018 року (включно). Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2018 у справі № 908/948/16 рішення господарського суду Запорізької області від 01.03.2017р. у справі №908/948/16 – залишено без змін.

При здійснені розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат позивачем не враховано розстрочку виконання рішення строком на 16 місяців, у зв’язку з чим, відповідачем зроблено перерахунок пені, 3% річних та інфляційних з урахуванням періодів розстрочки. Також відповідач простить застосувати спеціальну позовну давність до вимог про стягнення пені, нарахованої за порушення строків оплати електричної енергії отриманої у період з серпня 2015 по квітень 2016.

Суд вважає позицію відповідача, щодо відсутності правових підстав нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у період розстрочки, помилковою, у зв’язку з наступним.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

За змістом статей 598, 599, 600, 604– 609 ЦК України саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України та статті 549 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань, процентів річних та неустойки до повного виконання грошового зобов'язання.

Наведене стосується й випадків здійснених господарським судом відстрочки і розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на кошти боржника (стаття 121 ГПК), оскільки під час відстрочки чи розстрочки інфляційні процеси тривають, грошове зобов'язання залишається повністю або частково невиконаним і негативний вплив такої ситуації на позивача потребує відповідної компенсації. Аналогічна позиція також викладена у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Таким чином, надання судом розстрочки виконання судового рішення не припиняє дії договору про постачання електричної енергії № 76 від 01.12.2012, а відтак не звільняє відповідача від передбаченого пунктом 4.2.1 цього договору обов'язку сплачувати пеню, а також не може бути підставою для звільнення останнього від сплати процентів за користування чужими коштами та інфляційних втрат на час такої розстрочки.

Що стосується строків позовної давності пені, нарахованої за невиконання грошового зобов’язання у період з серпня 2015 по квітень 2016, суд зазначає наступне.

Статтею 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність. Згідно положень коментованої статті до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписами п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Пунктом 4.2.1 договору сторонами визначено, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії відповідач сплачує позивачу пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов’язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожен день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Отже, умова укладеного договору про те, що пеня нараховується по день фактичної оплати основного боргу не є умовою про збільшення позовної давності.

Разом з тим, згідно зі ст. 253 ЦК України початок перебігу строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Відповідно ж до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як вбачається з матеріалів справи, основний борг за період з серпня 2015 по квітень 2016 стягнуто рішенням господарського суду Запорізької області від 18.05.2016 у справі № 908/948/16. У подальшому в судовому порядку стягнуто пеню, нараховану за порушення строків оплати заборгованості за період з серпня 2015 по квітнень 2016, а саме: рішеннями господарського суду Запорізької області від 07.06.2017 у справі № 908/637/17 та від 25.05.2018 у справі № 908/2559/17. Слід зазначити, що провадження у справі № 908/2559/17 було порушено ухвалою суду від 14.12.2017, позовну заяву по даній справі № 908/1447/18 позивачем подано 25.07.2018.

Таким чином, перебіг давності до вимог про стягнення пені за порушення строків оплати електричної енергії, отриманої у період з серпня 2015 по квітень 2016 було перервано шляхом поданням відповідних позовних заяв, а отже позов у даній справі подано в межах строку позовної давності.

Суд, перевіривши розрахунки встановив, що нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних за заявлений період, без врахування розстрочення основного боргу, є обґрунтованим та законним, розрахунки здійснено вірно.

3). На виконання умов договору, позивачем було виставлено на оплату рахунки за спожиту електричну енергію у період з грудня 2017 по вересень 2018 та рахунки на оплату послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії за період грудень 2017, лютий, квітень – серпень 2018.

Відповідач, в свою чергу, оплату рахунків здійснив з порушенням строків оплати та не в повному обсязі. У зв’язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 12.12.2017 по 01.10.2018 в розмірі 8694951,73 грн. та 3% річних за період 12.12.2017 по 01.10.2018 в розмірі 664747,22 грн.

Факт порушення відповідачем грошових зобов’язання матеріалами справи доведено, розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснено вірно. Крім того, у відзивах на позовну заяву, які надішли до суду 13.09.2018, 26.09.2018 та 11.10.2018, відповідачем визнано розрахунки обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в загальному розмірі 114227911,08 грн., 3% річних в загальному розмірі 12164369,58 грн., інфляційних втрат в загальному розмірі 33190493,67 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У клопотаннях, які надішли до суду 13.09.2018, 26.09.2018, 11.10.2018, позивач просить зменшити на 90% розмір пені, нарахованої за порушення оплати основного боргу за листопад – грудень 2014 та за серпень 2015- квітень 2016. Зазначивши, зокрема, що загальна сума пені, яка нарахована за рахунками № 76/11 від 02.12.2014, № 76/12а від 05.01.2015 та за період серпень 2015 – квітень 2016 на суму заборгованості 365055522,83 грн., складає 286676072,30 грн. Також позивач посилається на тяжкий фінансовий стан підприємства. За результатами фінансово-господарської діяльності ТОВ "ЗТМК" за півріччя

2018 збиток від операційної діяльності склав 137981990,00 грн. У зв'язку з тим, що борги протягом тривалого часу накопичувались, а збитковість ТОВ "ЗТМК" не давала можливості їх погашати, кредиторська заборгованість ТОВ "ЗТМК" сягає 1116 582 тис. грн. На підставі на ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України просить клопотання задовольнити та зменшити розмір пені.

Позивач заперечив проти зменшення розміру пені, з підстав викладених у запереченням, які надішли до суду 26.10.2018. Вважає, що зменшення пені негативно вплине на здійснення розрахунків позивача з ДП «Енергоринок», оскільки фінансовий стан позивача також є вкрай скрутним.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів

боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приписами п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18 визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідачем, в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафу, не надано належних доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які є підставою для зменшення розміру пені. ОСОБА_2 того, відповідач не виконав свої зобов’язання зі сплати основного боргу з листопада 2014, тобто станом час розгляду даної справи пройшло більше трьох років прострочення виконання договірних зобов’язань зі сторони ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат”. Інфляційні процеси, які перебувають у державі знецінюють вартість гривні по відношенню до попереднього періоду. Так, за період часу з моменту виникнення у відповідача заборгованості до даного часу індекс інфляції виріс, сума заборгованості поступово знецінюється. Однак, перш за все, суд бере до уваги, що зменшення розміру пені може мати негативні наслідки для господарської діяльності позивача. Так, позивач має заборгованість перед ДП «Енергоринок» в розмірі 783,7 млн. грн. Наявність боргу обумовлена особливостями господарської діяльності позивача та систематичним порушення умов розрахунків за спожиту електричну енергію споживачами, в тому числі ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат”. Таким чином, ступінь виконання зобов’язань позивачем перед ДП «Енергоринок» знаходиться в прямій залежності від виконання зобов’язань відповідача перед позивачем.

За таких обставин, суд не вбачає належних та обґрунтованих підстав для зменшення розміру пені, у задоволенні клопотання відмовляє.

Крім того, позивач просить розстрочити виконання рішення у справі № 908/1447/18 в частині стягнення пені в розмірі 108803357,52 грн., 3% річних в розмірі 12108888,67 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 29622827,73 грн. строком на один рік на період з листопада 2018 по жовтень 2019 з оплатою рівними частинами. В обґрунтування заяви відповідач зазначив, що одночасне перерахування ТОВ "ЗТМК" всієї суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за спожиту активну електроенергію за договором про постачання електричної енергії № 76 від 01.12.2012 призведе до повної зупинки ТОВ "ЗТМК", техногенної екологічної катастрофи в масштабах всього міста Запоріжжя та Запорізької області з усіма витікаючими з цього економічними, екологічними та соціальними наслідками. За результатами фінансово-господарської діяльності ТОВ "ЗТМК" за півріччя 2018 році збиток від операційної діяльності склав 137981990 грн. У зв'язку з тим, що борги протягом тривалого часу накопичувались, а збитковість ТОВ "ЗТМК" не давала можливості їх погашати, кредиторська заборгованість ТОВ "ЗТМК" сягає 1116582 тис. грн. Ситуація ускладнюється й тим, що дебіторська заборгованість, яка обліковується на ТОВ "ЗТМК" загалом складає 549664 тис. грн., а сума ПДІЗ, яка задекларована до бюджетного відшкодування грошовими коштами та невідшкодована з бюджету на розрахунковий рахунок ТОВ "ЗТМК" становить 46070967 грн. Виконавчі дії державного виконавця з примусового виконання судового рішення можуть призвести до погіршення фінансового становища боржника та зупинки фінансово-господарської діяльності ТОВ "ЗТМК", подальшого його банкрутства у зв'язку з неплатоспроможністю, соціальної напруги у ТОВ "ЗТМК" та можливих аварійних наслідків, екологічної катастрофи. Погашення заборгованості можливо лише відповідно до розстрочки виконання рішення суду. Розстрочка виконання рішення суду надасть відповідачу можливість поступового погашення заборгованості без значного фінансового навантаження на нього, а позивачу - можливість реального отримання присуджених до стягнення коштів, тобто забезпечить необхідний баланс інтересів обох сторін.

Позивач заперечив проти розстрочки виконання судового рішення, з підстав викладених у запереченнях, які надішли до суду 29.10.2018. Вважає, що посилання відповідача на те, що розстрочка виконання рішення суду надасть йому можливість поступового погашення заборгованості не заслуговують на увагу, оскільки відповідач не був позбавлений права на протязі 2014 - 2017 років здійснювати оплату за спожиту електричну енергію. Однак з 2014 до теперішнього часу жодних оплат з погашення заборгованості не здійснювалися. Також відповідачем до заяви не надано документів фінансової звітності, які б підтверджували його скрутне фінансове становище (звіт про фінансові результати, баланс). Позивач також має критичний фінансовий стан в підтвердження якого надано відповідні документи, які є додатками до заперечення вих. № 008-33/13551 від 31.08.2018. Крім того, на сьогоднішній день на підприємстві існує заборгованість по виплаті заробітної плати, розмір якої станом на 19.07.2018 р. складає 328488 тис. грн., (в тому числі податки пов'язані з виплатою заробітної плати). При цьому, у позивача відсутня можливість погашення наявної заборгованості, яка є основною та першочерговою виплатою. Станом на 19.07.2018 у позивача наявний податковий борг, який становить 363,3 мли. грн. Вищезазначене свідчить, що господарська діяльність позивача фактично паралізована. Критичний фінансовий стан позивача підтверджується висновком судового експерта № 282 від 17.05.2018, а також звітом про фінансові результати. Крім того, дебіторська заборгованість споживачів за відпущену електричну енергію станом на 01.07.2018 склала 1 920,5 млн. грн. Однією з причин зростання дебіторської заборгованості є заборгованість відповідача перед позивачем, що складає 639,9 млн. грн. (сума заборгованості зазначена станом па 01.07.2018).

Згідно з частинами 1, 3, 4 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З приписів п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012р. вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідачем не надано жодного документу з якого б вбачався його скрутний фінансовий стан, зокрема, Звітів встановленої форми, які подаються до державних органів про фінансові результати діяльності товариства, а також доказів відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення. Між тим, інфляційні процеси, які перебувають у державі знецінюють вартість гривні по відношенню до попереднього періоду. Так, за період часу з моменту виникнення у відповідача заборгованості до даного часу індекс інфляції виріс. Сума заборгованості поступово знецінюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Ноrnsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Іmmobiliare Saffi v. Italy), [GС], N 22774/93, п. 66. ЕСНR 1999-V).

Таким чином, при розгляді заяви відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення судом враховуються можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але суд також враховує такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення. Тяжкий фінансовий стан боржника не звільняє його від належного виконання зобов’язань перед кредитором, не робить неможливим виконання рішення суду.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення. У задоволенні клопотання відмовлено.

Таким чином, в порядку ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18; код ЄДРПОУ 38983006) на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; код ЄДРПОУ 00130926) суму 114227911 (сто чотирнадцять мільйонів двісті двадцять сім тисяч дев’ятсот одинадцять) грн. 08 коп. пені, суму 12164369 (дванадцять мільйонів сто шістдесят чотири тисячі триста шістдесят дев’ять) грн. 58 коп. 3% річних, суму 33190493 (тридцять три мільйони сто дев’яносто тисяч чотириста дев’яності три) грн. 67 коп. інфляційних втрат, суму 616700 (шістсот шістнадцять тисяч сімсот) грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.12.2018.

Суддя Н.А. Колодій