Вирок № 78448052, 30.11.2018, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/14305/18

Провадження № 1-КП/758/961/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.11.2018 року Подільський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого судді - Отвіновського П.Л.,

при секретарі - Коцирій О.С.,

з участю прокурора - Сломінської Ю.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - Кащука М.С.,

потерпілого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду міста Києва кримінальне провадження № 12018100070000825, яке надійшло від прокурора Сломінської Ю.А. з обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Красна, Тячівського району, Закарпатської області, українця, громадянина України, що має середню спеціальну освіту, розлученого, маючого на утриманні малолітню дитину 10 років, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_1,

по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

у невстановлений час у невстановленому місці у ОСОБА_1, виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненому повторно, а саме - автомобілем НОМЕР_2, 1968 року випуску, що належить ОСОБА_3, та був припаркований на узбіччі проїжджої частини на перехресті проспекту Свободи та проспекту Василя Порика, поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_1

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, та ОСОБА_5, 14.02.2018 близько 14 год 00 хв, прибули за адресою АДРЕСА_1 В цей час, ОСОБА_1 за допомогою мобільного телефону викликав евакуатор служби «Експерс-Т» за місцем стоянки автомобіля НОМЕР_2, 1968 року випуску, а саме: перехрестя проспекту Свободи та проспекту Василя Порика, поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_1 при цьому не повідомляючи ОСОБА_5, про свої злочинні наміри.

В подальшому ОСОБА_1, передав ОСОБА_5, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 на автомобіль НОМЕР_3, 1971 року випуску, який належить ОСОБА_6, та повідомив, що остання являється сестрою ОСОБА_1 яка попросила його продати вище вказаний транспортний засіб. Після чого, ОСОБА_5, не усвідомлюючи протиправність своїх дій, за допомогою евакуатора транспортував автомобіль НОМЕР_2, 1968 року випуску, вартість якого відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи № 12-2/278 від 13.03.2018 року на момент вчинення правопорушення могла становити 16020 грн 00 коп, за адресою: АДРЕСА_2, де здав його до пункту прийому металобрухту, за що отримав грошові кошти у сумі 8 000 гривень.

Після цього ОСОБА_5, повернувся за адресою: АДРЕСА_1 де передав грошові кошти отриманні за реалізацію автомобіля НОМЕР_2, 1968 року випуску, ОСОБА_1, який розпорядився ними на власний розсуд.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, визнав повністю щиро покаявся та показав, що точної дати він не пам'ятає у нього виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «ГАЗ 53-А» та був припаркований на узбіччі проїжджої частини на перехресті проспекту Свободи та проспекту Василя Порика.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, зателефонував своєму знайомому ОСОБА_5 та 14.02.2018 приблизно о 14 год. 00 хв., приїхали за адресою АДРЕСА_1 Після цього, він з метою заволодіння вказаним автомобілем зателефонував до служби «Експерс-Т» та викликав евакуатор за адресою, де вони знаходились.

В подальшому він передав ОСОБА_5, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 на автомобіль НОМЕР_3, 1971 року випуску, який належить ОСОБА_6, та повідомив, що остання являється його сестрою, яка попросила його продати вище вказаний транспортний засіб. Після чого, ОСОБА_5, не усвідомлюючи протиправність своїх дій, за допомогою евакуатора транспортував автомобіль марки «ГАЗ 53-А», за адресою: АДРЕСА_2, де здав його до пункту прийому металобрухту, за що отримав грошові кошти у сумі 8 000 гривень.

Після цього ОСОБА_5, повернувся за адресою: АДРЕСА_1 де передав грошові кошти отримані за реалізацію автомобіля НОМЕР_2, йому. У подальшому його було викрито та він відшкодував, у тому числі й цими грошима, заподіяну потерпілому шкоду від вчиненого злочину в повному обсязі.

У зв'язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини в скоєному злочині, визнання ним кваліфікації дій дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються за згодою учасників судового розгляду суд визнав недоцільним, обмежившись допитом обвинуваченого, показання якого відповідають фактичним обставинам, викладеним в його обвинуваченні і ним не оспорюються, та дослідженням матеріалів справи, що його характеризують.

Таким чином, ОСОБА_1, своїми умисними діями, які виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу винного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, має на малолітню дитину та обставини, що пом'якшують його покарання - щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку та моральної шкоди на загальну суму 30 000 гривень, які передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст.66 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_1, покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме такий вид покарання передбачений ч. 2 ст. 289 КК України на думку суду, зможе виправити останнього та попередити вчинення ним нових злочинів. Разом із тим, з урахуванням тяжкості злочину, обставин справи та враховуючи особу винного, який запевнив, що у майбутньому не буде вчиняти інших кримінальних правопорушень, раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину, думки прокурора та потерпілого, які орієнтували суд на застосування положень ст.75 КК України та просили звільнити обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком, суд дійшов висновку, що перевиховання та виправлення обвинуваченого можливі без відбування покарання, та вважає за доцільне призначити йому покарання із застосуванням ст.75 КК України.

Суд також вважає за необхідне керуючись ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_1, на користь держави судові витрати за залучення експерта.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1, від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 3 роки.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Звільнити ОСОБА_1 з під варти в залі суду негайно.

Згідно ст.124 КПК України стягнути з ОСОБА_1, на користь держави витрати за залучення експерта у розмірі 858 грн. 00 коп.

На вирок до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 діб із моменту проголошення вироку.

Суддя: П.Л.Отвіновський