Рішення № 78447745, 29.11.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Калетинець Т.В.

справа № 569/18431/18,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Рівненський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі про стягнення середнього заробітку при звільненні,

представник позивача - ОСОБА_2,

представник відповідача - ОСОБА_3,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, в якому просить стягнути з Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 листопада 2017 року по 13 вересня 2018 року в сумі 48951,54 грн..

В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 01 жовтня 2009 року по 17 серпня 2015 року він перебував у трудових відносинах з Рівненським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, працюючи на різних посадах. 17 серпня 2015 року звільнений з посади провідного інженера з кошторисно-кредитних відносин - касира за п.1 ст.36 КЗпП України. В травні 2017 року він дізнався, що при звільненні йому було недоплачено 576,48 грн. матеріального забезпечення як застрахованій особі (лікарняні) та 26 червня 2017 року звернувся письмово, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, додавши виписку з чинного карткового рахунку (в якому зазначені всі необхідні для перерахунку коштів реквізити), до колишнього роботодавця з вимогою виплатити належні при звільненні суми та середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Листом від 18 липня 2017 року №174/17, відповідачем відмовлено у задоволенні його вимог.

Також зазначає, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 08 лютого 2018 року його позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі за рахунок коштів Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненській області 576,48 грн. без урахування податків, в задоволенні решти вимог відмовлено. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що донарахована оплата за час тимчасової непрацездатності входить до складу заробітної плати та стягнув з відповідача середню заробітну плату за період з 17 серпня 2015 року по 08 вересня 2016 року, змінивши в цій частині рішення суду першої інстанції. Предметом судового розгляду, було стягнення середнього заробітку за період з 17 серпня 2015 року по 22 листопада 2017 року. В ході примусового виконання рішення відповідно до виписки АТ "УкрСиббанк" про стан його рахунку, заборгованість з заробітної плати в сумі 576,48 грн. сплачена відповідачем 13 вересня 2018 року. Вважає, що стягненню підлягає середня заробітна плата з 22 листопада 2017 року по 13 вересня 2018 року. Згідно довідки про розмір середньої заробітної плати, її розмір складає 243,54 грн., кількість днів затримки розрахунку при звільненні за період з 22 листопада 2017 року по 13 вересня 2018 року складає 201, сума що підлягає до стягнення 243,54 грн.,*201=48951,54 грн..

30 жовтня 2018 року через канцелярію суду за вх.№55650/18 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач в травні 2017 року дізнався про наявність невиплаченої при звільненні суми матеріального забезпечення як застрахованої особи (лікарняні) у розмірі 576,48 грн. та при зверненні до Рівненського міського суду Рівненської області за відновленням порушеного права було задоволено позовні вимоги позивача та стягнуто з Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі за рахунок коштів Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненській області 576,48 грн. без урахування податків. Натомість при оскарженні рішення в апеляційній інстанції було задоволено вимоги про виплату на користь позивача середнього заробітку за час затримки при звільненні. Також апеляційним судом встановлено, що вина роботодавця у невиплаті позивачу донарахованих сум по листках непрацездатності за період з 08 вересня 2016 року по час прийняття рішення відсутня, оскільки відповідачем були прийняті міри по перерахуванню таких коштів позивачу, а тому до стягнення підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 серпня 2015 року по 08 вересня 2016 року в сумі 65025,18 грн. (243,54 грн. (сума одноденної заробітної плати визначена роботодавцем)*267 (робочі дні)) без утримання податків і зборів.

Також вказують, що позивач знаючи достовірно з травня 2017 року про факт недоплати йому сум по тимчасовій непрацездатності, міг та мав можливість подати відповідачу відомості про наявний у нього відкритий рахунок для отримання спірних коштів, однак дій, які свідчили б про бажання якнайшвидше отримати такі кошти не вчинив, натомість неодноразово подавав до суду заяви про збільшення позовних вимог, що свідчить про недобросовісність виконання ним своїх процесуальних обов"язків. Крім того, при набранні законної сили рішень, у відповідача було право на виконання рішення в добровільному порядку за умови надання позивачем рахунку для перерахунку спірних коштів, проте зловживаючи своїми процесуальними обов"язками такий рахунок відповідач надав до заяви про примусове списання та виконання рішення суду, про що містяться відомості в матеріалах виконавчого провадження. За відкритим виконавчим провадженням в Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального будівництва на селі право на добровільне виконання рішення суду знівельоване. Вважають, що посилання позивача на те, що стягненню підлягає заробітна плата з 22.11.2017 року по 13.09.2018 року є безпідставними. У зв"язку з чим, просили відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

03 листопада 2018 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому вказує, що судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій встановлено факт недоплати допомоги по тимчасовій втраті непрацездатності звільненому працівникові в день його звільнення. Невиплата відбулася з вини відповідача, спір про розмір невиплаченої суми відсутній, на підставі чого судами і винесені рішення про стягнення з відповідача 576,48 грн. оплати за час тимчасової непрацездатності та середньої заробітної плати з часу звільнення по 08 вересня 2016 року. Відповідач посилається на правову оцінку суду при розгляді іншої справи, повністю проігнорувавши факт отримання ними його письмової вимоги розрахунку від 26 червня 2017 року з доданої випискою чинного карткового рахунку та наявну відповідь відповідача на цю вимогу від 18 липня 2017 року. Незважаючи на наявність судового рішення, яке набрало законної сили, заборгованість з заробітної плат в сумі 576,48 грн. сплачена відповідачем лише 13 вересня 2018 року.

Ухвалою суду від 04 жовтня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті на 24 жовтня 2018 року з повідомлення (викликом) сторін, визначено сторонам строк для подання відзиву та заперечень. 07 листопада 2018 року, 16 листопада 2018 року було оголошено перерви в судових засіданнях.

В судовому засіданні 28 листопада 2018 року позивач та його представник викладені обставини в обґрунтування позовних вимог та у відповіді на відзив підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову повністю з підстав викладених у відзиві.

Заслухавши виступи позивача, представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 01 жовтня 2009 року по 17 серпня 2015 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, Рівненським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі. 17 серпня 2015 року позивач звільнений з посади провідного інженера з кошторисно кредитних відносин - касира за згодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП України. Наведені обставини підтверджуються копією трудової книжки позивача серії АЕ №808066 (а.с. 14-15).

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 08 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, третя особа без самостійних вимог управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у Рівненській області, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково. Стягнуто з Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, КОД ЄДРПОУ 25323032 за рахунок коштів управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у Рівненській області на користь ОСОБА_1 донараховану допомогу по тимчасовій непрацездатності в сумі 576 (п'ятсот сімдесят шість) грн. 48 коп. без врахування податків. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Рівненської області колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 05 червня 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 лютого 2018 року в оскаржуваній частині скасовано. Позов ОСОБА_1 до Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, третя особа без самостійних вимог управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у Рівненській області, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково. Стягнуто з Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 серпня 2015 року по 08 вересня 2016 року в сумі 65025,18 грн. (без утримання податків і зборів). В решті рішення залишено без змін.

Вказаною постановою встановлено, що під час проведення планової перевірки відповідача ОСОБА_4 обласним відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності виявлено факт недоплати ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій втраті непрацездатності за 2011-2013 роки по трьох листках непрацездатності № 576947 в сумі 315,07 грн., № 251985 в сумі 246,41 грн., № 249095 в сумі 15,00 грн., на загальну суму 576,48 грн. без врахування податку в сумі 103,77 грн., що підтверджується Актом планової перевірки Рівненського обласного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 06 липня 2016 року. Вказані кошти відносяться до виплат, які відшкодовуються роботодавцеві за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Також вбачається, що дії Фонду в частині донарахування спірних виплат ОСОБА_1 в сумі 576,48 грн. оскаржувались Рівненським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до суду, однак постановою Рівненського окружного адміністративного суду Рівненської області від 05 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Житомирського окружного адміністративного суду Рівненської області від 22 травня 2018 руку, в задоволенні позову було відмовлено.

За таких обставин, факт недоплати допомоги по тимчасовій втраті непрацездатності звільненому працівникові в день його звільнення є доведеним.

Встановлено, що за період тимчасової непрацездатності з 01 грудня 2011 року по 14 грудня 2011 року, з 12 жовтня 2012 року по 24 жовтня 2012 року, з 27 травня 2013 року по 04 червня 2013 року ОСОБА_1 нарахована допомога по тимчасовій втраті працездатності, однак частина коштів, які відшкодовуються роботодавцю за рахунок коштів Фонду ТвПП, в сумі 576,48 грн. які в день звільнення позивача 17 серпня 2015 року виплачені не були.

Разом з тим, колегія суддів вважла, що відповідач, дізнавшись про те, що в результаті планової перевірки Рівненського обласного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та складання відповідного Акту від 06 липня 2016 року, бухгалтерією підприємства було допущено помилки в розрахунку нарахованих виплат позивачу по трьох листках непрацездатності № 576947 в сумі 315,07 грн., № 251985 в сумі 246,41 грн., № 249095 в сумі 15,00 грн., на загальну суму 576,48 грн., вчинив дії про усунення вказаного порушення та прийняв міри по виплаті вказаної суми коштів ОСОБА_1

17 серпня 2016 року відповідачем подано до Рівненського міського ВДВФСС з ТВП заявку-розрахунок на виплату донарахованих сум по листках непрацездатності ОСОБА_1 Кошти від Фонду отримано роботодавцем 08 вересня 2016 року та перераховано того ж дня – 08 вересня 2016 року на відомий відповідачу рахунок позивача, що підтверджується платіжним дорученням № 172 (а.с.25).

В зв’язку із закриттям вказаного рахунку, 08 вересня 2016 року вказані кошти повернуто банком заявнику – Рівненському обласному фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі.

З метою повідомлення про проведені перерахунки та виплати ОСОБА_1 недорахованих сум по Акту перевірки від 06 липня 2016 року, комісійно працівниками Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі 08 вересня 2016 року проведено виїзд за адресою місцем проживання позивача, яка зазначена в особовій картці та доданих до неї паспортних даних по місцю реєстрації працівника по вул. Чехова, 17 в м. Рівне (а.с. 27-28), однак було встановлено, що за зазначеною адресою останній не проживає (а.с.26).

Також встановлено, що вина роботодавця у невиплаті ОСОБА_1 донарахованих сум по листках непрацездатності за період з 08 вересня 2016 року по даний час відсутня, оскільки відповідачем прийняті міри по перерахуванню таких коштів позивачу, а тому до стягнення підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 серпня 2015 року по 08 вересня 2016 року в сумі 65025,18 грн. (243,54 грн. сума одноденної заробітної плати визначена роботодавцем) *267 робочих днів) без утримання податків і зборів. Крім того, колегія суддів зазначила, що ОСОБА_1 знаючи достовірно з травня 2017 року про факт недоплати йому сум по тимчасовій непрацездатності міг та мав можливість подати відповідачу відомості про наявний у нього відкритий рахунок для отримання спірних коштів, однак дій, які свідчили б про бажання якнайшвидше отримати такі кошти не вчинив, натомість неодноразово подавав до суду зави про збільшення позовних вимог, що свідчить про недобросовісність виконання ним своїх процесуальних обов’язків.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

За змістом частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд, враховує доводи позивача щодо того, що суд під час розгляду даної справи не може брати до уваги мотиви наведені судом в іншій справі, однак суд вважає встановленими наступні обставини, які не підлягають доведенню.

А саме, судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідачем 08 вересня 2016 року було виконано обов’язок по зарахуванню коштів на рахунок позивача по виплаті коштів по донарахованих сумах по листках непрацездатності та те, що в зв’язку із закриттям вказаного рахунку, 08 вересня 2016 року вказані кошти повернуто банком заявнику – Рівненському обласному фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі.

З метою повідомлення про проведені перерахунки та виплати ОСОБА_1 недорахованих сум по Акту перевірки від 06 липня 2016 року, комісійно працівниками Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі 08 вересня 2016 року проведено виїзд за адресою місцем проживання позивача, яка зазначена в особовій картці та доданих до неї паспортних даних по місцю реєстрації працівника по вул. Чехова, 17 в м. Рівне, однак було встановлено, що за зазначеною адресою останній не проживає.

Щодо листа позивача від 26 червня 2017 року про виплату йому належних при звільненні суми та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із доданою випискою по рахунку відкритому на його ім’я в 612 відділенні АТ «УкрСиббанк» та відповіддю відповідача на даний лист від 18 липня 2017 року (а.с. 22-24). Суд дані докази як на підтвердження наявності вини зі сторони роботодавця не враховує, так як дані докази існували на момент розгляду справи № 569/10031/17 і позивач мав можливість надати їх судам, як першої, так і апеляційної інстанції. Однак, таким правом не скористався, і дочекавшись винесення остаточного рішення по своїй справі надав їх лише в жовтні 2018 року.

Суд, вважає, що у відповідача на той час не було обов’язку здійснювати зарахування коштів на рахунок який повідомлений позивачем, так як стосовно коштів, які просив виплатити ОСОБА_1 був наявний спір. Що і підтверджується відповіддю на даний лист, яким роботодавцем зазначено, що відповідач виплатив всі належні при звільненні суми.

Наявність у відповідача інформації про рахунок відкритий у банку на ім’я ОСОБА_1 у відділенні АТ «УкрСиббанк» також не підтверджує наявності вини Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі у невиплаті коштів, як встановлено судом, комісійно працівниками Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі 08 вересня 2016 року проведено виїзд за адресою місцем проживання позивача, яка зазначена в особовій картці та доданих до неї паспортних даних по місцю реєстрації працівника по вул. Чехова, 17 в м. Рівне, однак було встановлено, що за зазначеною адресою останній не проживає. Таким чином, у відповідача не було реальної можливості з’ясувати, чи був даний рахунок ще відкритий на ім’я позивача.

Доказів того, що позивач повідомляв відповідача про зміну місця проживання, реєстрації та закриття попереднього рахунку, на який здійснювалося зарахування заробітної плати суду не надано.

Щодо доказів та обґрунтування позову про зарахування відповідачем заборгованості із заробітної плати 13 вересня 2018 року в порядку примусового виконання рішення суду і невиконання ним рішення суду в добровільному порядку, суд вважає їх неналежними. Як було встановлено судом, з 08 вересня 2016 року вина роботодавця у невиплаті позивачу з 08 вересня 2016 року донарахованих сум по листках непрацездатності відсутня по день розгляду справи судом.

Інших належних доказів на підтвердження наявності вини роботодавця судом не здобуто.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_5 є недоведеними і до задоволення не підлягають.

Повне судове рішення складене 10 грудня 2018 року у зв"язку із тимчасовою непрацездатністю головучого 03.12.-05.12. 2018 та відрядженням 05.12-06.12.2018.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Рівненського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі про стягнення середнього заробітку при звільненні - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

позивач - ОСОБА_1, проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії СР 001553 виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області,

відповідач - Рівненський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі , адреса м.Рівне, вул.Словацького, 4/6, ЄДРПОУ 25323032.

Повне судове рішення складене 10 грудня 2018 року.

Суддя -