Вирок № 78445576, 10.12.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/5863/18

Номер провадження 1-кп/629/521/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року м.Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді -Мицик С.А., при секретарі судового засідання -Заводяній О.Ю., за участю прокурора - Мазур М.С., потерпілого- ОСОБА_3., обвинуваченого- ОСОБА_2., захисника - адвоката Остапенко С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018220380001805 від 05.10.2018 р. за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Белібей, Башкортостану, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, якому встановлено 3 групу інвалідності, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-

ВСТАНОВИВ :

05 жовтня 2018 року близько 18 години 30 хвилин ОСОБА_2, перебуваючи за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Жовтнева 30, помітив поряд супермаркету «Фуршет» на лавці раніше не знайомого йому ОСОБА_3 ОСОБА_2, маючи прямий умисел, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, підійшов зі спини до ОСОБА_3, який сидів на лавці, де із застосуванням насильства, яке не є небезпечним в момент заподіяння для життя та здоров'я потерпілого, штовхнув його в область голови, внаслідок якого останній впав з лавки на землю, та шляхом ривку зірвав з ОСОБА_3 барсетку "LeadHake", що була закріплена на плечовому ремені, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи 167 гривень, в якій знаходилися: зв'язка ключів, банківські картки, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_3, посвідчення «Лозівської дистанції колії» на ім'я ОСОБА_3, гаманець вартістю 15 гривень з грошима. В результаті протиправних дій ОСОБА_2 потерпілий ОСОБА_3 згідно висновку судово-медичної експертизи № 248-ЛЗ/18 отримав садно в потиличній ділянці зліва в області потиличного бугра, яке є легким тілесним ушкодженням. Після вчинення вкзаних дій ОСОБА_2 з місця злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду. Згідно обвинувального акту в гаманці на момент вчинення злочину було 5000 гривень, та загальна сума спричиненої потерпілому ОСОБА_3 майнової шкоди становить 5182 гривні.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч.2 ст. 186 КК України не визнав, зазначив, що визнає себе винуватим за ч.1 ст. 186 КК України, оскільки взагалі не застосовував до потерпілого насильства. Пояснив, що 05.10.2018 року близько 18-18.30 год. біля супермаркету «Фуршет» в м. Лозова він побачив раніше не знайомого йому чоловіка, що сидів на лавці, на ремні у того чоловіка була барсетка. Побачивши барсетку, спочатку завагався, а потім вирішив її забрати у того чоловіка, підійшов до нього ззаду і ривком зірвав ту барсетку, після чого побіг на зустріч зі своїм знайомим, якому було невідомо про вчинений ним злочин. Зазначив, що по голові того чоловіка не бив та, якщо той чоловік падав, механізму його падіння він не бачив, оскільки, заволодівши майном, одразу втік. Під час руху від місця скоєного злочину, оглянув зміст барсетки, витягнув гаманець, відкрив його та побачив у ньому гроші в сумі 800 гривень, після чого зустрівся з приятелем на ім'я ОСОБА_4, який почав лаяти його за вчинене. Він віддав ОСОБА_4 гаманець з грошима, той витягнув гроші, і сказав, що в гаманці було 800 гривень. Також пояснив, що гаманець з грошима він хотів залишити собі, а барсетку з документами та іншим майном викинути на видне місце, аби їх знайшли. В подальшому його було затримано, а ОСОБА_4 втік. Пояснив, що викрадені гроші не повернув потерпілому. В судовому засіданні просив вибачення у потерпілого, зазначив, що він щиро розкаюється у вчиненому, просив призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_2 дійсно вчинив кримінальне правопорушення, але за ч.1 ст. 186 КК України(відкрите викрадення чужого майна), а не за ч.2 ст. 186 КК України, як зазначено в обвинувальному акті, тобто вчинив дії без застосування насильства. Ця обставина також підтверджена показами свідків, які зазначили, що бачили потерпілого, який впав з лавки спиною назад. Такий механізм падіння потерпілого цілком узгоджується з показами обвинуваченого. Крім того, зазначила, що виписка по картковому рахунку ГУ з обслуговування клієнтів на ім'я ОСОБА_3 та копії заяви на переказ грошових коштів і чеку ПриватБанку про погашення кредиту на суму 3150 грн. є недопустимим доказом на підтвердження наявності грошових коштів в гаманці потерпілого на момент вчинення злочину. Зазначила, що обвинувачений щиро розкаявся у злочині, вчиненому за ч.1 ст. 186 КК України, не судимий, має хронічні захворювання, потерпілий матеріальних та моральних претензій до нього не має, а тому просила призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі, із застосуванням ч.1 ст. 75 КК України.

Не зважаючи на невизнання винуватості, вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст. 186 КК України, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, зокрема:

Показами потерпілого ОСОБА_3, який в судовому засіданні пояснив, що 05.10.2018 року, знявши зарплату з банківської картки, він йшов по вулиці, та біля супермаркету «Фуршет» присів на лавку відпочити. Тоді вже вечоріло. Раптом він відчув поштовх в області голови, та ривок, від яких впав на землю. Тоді ж побачив втікаючу людину та одразу до нього підійшов його сусід- ОСОБА_5, який запитав про те, що відбулося, та про його самопочуття. Після того, як він йому відповів, ОСОБА_5 погнався за нападником. Також потерпілий пояснив, що йому повернули під розписку всі викрадені речі, крім грошей, що були у гаманці. Зазначив, що матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не має, однак вважав, що обвинувачений заслуговує покарання у вигляді позбавлення волі.

Показами свідка ОСОБА_5, який в судовому засіданні пояснив, що на початку жовтня 2018 року в м. Лозова на відстані приблизно 10 метрів він бачив чоловіка, який впав з лавки, та людину, яка відбігала від того місця, де лежав чоловік. Підійшовши до чоловіка, він впізнав у ньому свого сусіда- ОСОБА_3. та запитав, що трапилося, той був в шоковому стані та відповів, що від ривку впав на землю та що до того, що сталося, у нього була на ремні барсетка, якої під час спілкування зі свідком, вже не було. Після чого, він побачив, що той чоловік, що втікав, зустрівся з іншим чоловіком, та вони разом побігли у двори в бік тепломереж. Він на своєму автомобілі почав переслідувати втікачів з одного боку дворів, а його знайомий ОСОБА_4, який також бачив все, що відбувалося, на своєму автомобілі заїхав з іншого боку дворів, та вони разом наздогнали тих осіб. В подальшому, кинувши їм барсетку, ці особи розбіглися, та обвинуваченого ОСОБА_2, якого він бачив відбігаючим від лежачого ОСОБА_3, таки вдалося затримати, після чого одразу свідок викликав поліцію, працівниками якої було оформлено відповідні документи.

Показами свідка ОСОБА_4, який в судовому засіданні пояснив, що на початку жовтня 2018 року в м. Лозова він керував автомобілем та побачив боковим зором напад на раніше не знайомого йому чоловіка, що сидів на лавці, після якого цей чоловік впав з лавки, а особа, що нападала, побігла у бік дворів, по дорозі до нього приєднався ще один чоловік та вони побігли разом. Свідок, разом зі своїм знайомим, ОСОБА_5, почали їх наздоганяти, ОСОБА_5 об'їхав на своїй машині двори з одного боку, а він, на своїй машині, з другого. Вони зупинили втікачів, один з яких кинув у їх бік барсетку та втік, а обвинуваченого ОСОБА_2 їм вдалося затримати. Вони із ОСОБА_5 викликали поліцію, працівники якої оформили затримання.

Даними відеозапису з камер відеоспостереження магазину «Фуршет» за 05.10.2018 р., продемонстрованому в судовому засіданні, на якому зафіксовано момент скоєння грабежу;

Протоколами проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 06.10.2018р. з додатками- відеозаписами, продемонстрованими в судовому засіданні;

протоколами огляду місця події від 05.10.2018 року;

висновком експерта відділу товарознавчих досліджень та оціночної діяльності № 3867 від 18.10.2018 року;

висновками експерта № 248-ЛЗ/18 від 19.10.2018р. за результатами проведення судово-медичної та додаткової судово-медичної експертизи, з яких вбачається, що у потерпілого ОСОБА_3 мало місце садно в потиличній ділянці зліва в області потиличного бугра; вказане тілесне ушкодження могло утворитися в строк і за обставин, вказаних в настановній частині постанови та потерпілим; вищевказане тілесне ушкодження утворилося від дії тупого твердого предмету, що не відобразив в ушкодженні своїх індивідуальних особливостей; маловірогідне утворення вказаного тілесного ушкодження в результаті падіння з висоти зростання; за ступенем тяжкості- це легке тілесне ушкодження. Покази, надані потерпілим ОСОБА_3 під час проведення слідчої дії за його участю від 06.10.2018 року в цілому не суперечать об'єктивним судово-медичним даним в частині локалізації, способу спричинення та механізму утворення у потерпілого тілесного ушкодження; вищевказане тілесне ушкодження утворилося внаслідок дії тупого твердого предмету в область голови, що не відобразило в ушкодженні своїх індивідуальних особливостей з послідуючим падінням на землю.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

Доводи захисника та обвинуваченого про те, що останній не бив і не штовхав потерпілого по голові та не застосовував до нього насильства, з посиланням на покази свідків, суд оцінює критично, оскільки згідно показів свідків, вони детально не бачили моменту нападу, тому що напад відбувся миттєво та вони були на певній відстані від місця злочину.

Крім того, вказані доводи захисника та обвинуваченого спростовуються показами потерпілого, який в судовому засіданні підтвердив свої покази, надані в ході слідчого експерименту, проведеного 06.10.2018 року за його участю, які повністю узгоджуються з висновком експерта № 248-ЛЗ/18 від 19.10.2018р.

Суд вважає доведеною суму спричиненої потерпілому ОСОБА_3 шкоди в розмірі 982 гривні 00 коп. Вказана сума підтверджена показами обвинуваченого, який зазначив, що у викраденому гаманці було 800 гривень; висновком експерта відділу товарознавчих досліджень та оціночної діяльності № 3867 від 18.10.2018 року, згідно якого на момент вчинення кримінального правопорушення ринкова вартість сумки з написом «HL leadhake» становить 167 гривень, ринкова вартість гаманця з написом «Timberland» становить 15 гривень. Надані потерпілим в судовому засіданні виписку по картковому рахунку ГУ з обслуговування клієнтів на ім'я ОСОБА_3 та копії заяви на переказ грошових коштів та чеку ПриватБанку від 05.10.2018р. про погашення кредиту в сумі 3150 гривень, суд вважає недопустимими доказами та не приймає до уваги. Інших доказів на підтвердження суми грошових коштів, що були в гаманці потерпілого на момент вчинення злочину, надано не було.

Згідно ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення. В частині 5 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 10 зазначено, що під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. Такі насильницькі дії, вчинені під час грабежу, повністю охоплюються частиною другою статті 186 КК України і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК України не потребують.

Посилання обвинуваченого і захисника на ту обставину, що ОСОБА_2 не застосовував насильства до потерпілого ОСОБА_3 суд оцінює критично, оскільки вказані доводи спростовуються показами потерпілого, послідовними показами свідків, протоколами проведення слідчих експериментів за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 06.10.2018р. з додатками, висновками експертиз та даними відеозаписів, оглянутих в судовому засіданні, які повністю узгоджуються між собою і не суперечать один одному.

Аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

Суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення за ч.2 ст. 186 КК України відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Доводи захисника та обвинуваченого про те, що останній щиро розкаявся у вчиненому, суд оцінює критично, оскільки розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Вказана позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 22.03.2018 р. справа № 759/7784/15-к.

Однак всупереч твердженням обвинуваченого і захисника, ОСОБА_2 не визнав факту вчинення злочину за пред'явленим обвинуваченням, з пояснень потерпілого та обвинуваченого встановлено, що останній не намагався виправити наслідки вчиненого, не відшкодував потерпілому завдані злочином збитки. Частково викрадене майно(крім грошових коштів), що є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, повернуто органом досудового розслідування власнику під зберігальну розписку. Грошові кошти потерпілому не повернуті.

Згідно висновку медичного огляду на стан сп'яніння, проведеного черговим терапевтом КЗОЗ «Лозівська ЦРЛ» 05.10.2018 року о 20.10 год., ОСОБА_2 знаходився у стані алкогольного сп'яніння 1,62%.

Отже обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Згідно досудової доповіді органу з питань пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як високі. Загальний рівень ризику для суспільства(в т.ч. для окремих осіб) є високий. Оцінка виявляє ризики серйозної небезпеки. Небезпека характеризується високою ймовірністю спричинити певні негативні наслідки або збитки для суспільства та (або) окремих осіб, або можливу загибель або травму хоча б однієї людини. Тобто потенційна подія може відбутися у будь-який час, і її наслідки будуть важкими.

При обранні міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України не судимий, не одружений, за місцем мешкання характеризується посередньо, офіційно не працює, якому повторно з 01.08.2016 року безстроково встановлено 3 групу інвалідності за загальним захворюванням по зору, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, перебуває на обліку у наркологічному відділенні КЗОЗ «Лозівське ТМО», КЗОЗ «Лозівська ЦРЛ» з приводу синдрома залежності від опіоїдів з 2004р., та приходить до висновку, що покарання останньому слід призначити у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням. Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення № 81/86 від 05.10.2018 року, ОСОБА_2 було фактично затримано 05.10.2018 року о 18 год. 34 хв.

Цивільний позов не заявлено.

Судові витрати покласти на ОСОБА_2

Долю речових доказів вирішити відповідно до статті 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368 - 370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.

Строк відбуття покарання у вигляді позбавлення волі ОСОБА_2 рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 05.10.2018 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, судові витрати за проведення товарознавчої експертизи: № 3867 від 18.10.2018 року у розмірі 715 грн. на користь держави. Код доходів 24060300, отримувач платежу: УК Слобідсь/мХарСлобідськи/24060300, п/рахунок 31116115020005, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999680, банк: Казначейство України, МФО 899998.

Речові докази: барсетку та гаманець ОСОБА_3, зв'язку ключів, 2 квитанції банку «Ідея банк», реквізити «Ідея банк», відкривашку для пляшок, шарикову ручку, викрутку, посвідчення «Ю.Ж.Д.» на ім'я ОСОБА_3, ідентифікаційний код на ім'я ОСОБА_3, паспорт серія НОМЕР_1 громадянина України на ім'я ОСОБА_3, кредитну картку банку ПУМБ, 5 посвідчень ЮЖД, квитанцію про сплату Укрсиббанку, реквізити- повернути власнику ОСОБА_3.

Речові докази: DVD-R з записом з камер відеоспостереження з фактом фіксації грабежу- залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя С.А. Мицик