Рішення № 78445146, 27.11.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/5691/17

2-1890/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 листопада 2018 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Трофимчук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» про визнання договору нікчемним, стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

27 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулась в суд з зазначеним позовом до ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» про визнання договору нікчемним, стягнення коштів.

Свої вимоги мотивує тим, що 04 листопада 2016 року між нею та ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» укладено договір фінансового лізингу № 1446.

Відповідно до п. 1.3. договору лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу на термін та на умовах, передбачених цим договором.

Предметом договору є транспортний засіб марки «Renault Duster».

На виконання умов договору 04 листопада 2016 року вона сплатила 114059 гривень.

07 листопада 2016 року вона повинна була сплатити залишок вартості автомобіля в сумі 73999 гривні 99 копійок.

07 листопада 2016 року працівник ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» повідомив, що строк поставки автомобіля змінюється через виявлені в ньому недоліки.

На її звернення до відповідача від 13лютого 2017 року та від 18 лютого 2017 року відповіді останнім не надані, автомобіль їй не переданий та сплачені грошові кошти їй не повернуті.

Просить суд ухвалити рішення, яким визнати нікчемним договір фінансового лізингу № 1446 від 04 листопада 2016 року та стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» грошові кошти в сумі 114401 гривні 18 копійок.

Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 28 березня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без руху.

Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 27 червня 2017 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Позивач у судове засідання не з'явилась, її представник через канцелярію суду подала заяву, в якій просить розглядати справу у її відсутність, вимоги позовної заяви підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся.

Суд за письмовою згодою представника позивача ухвалив постановити заочне рішення згідно положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 04 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф» укладено договір фінансового лізингу № 1446 (а.с. 7-14).

Згідно з п. 1.1 договору предметом фінансового лізингу є транспортний засіб - автомобіль марки «Renault Duster».

На виконання умов договору ОСОБА_1 сплатила 114059 гривень, що підтверджується квитанцією № 854\з6 від 04 листопада 2016 року та квитанцією № 854\з5 від 04 листопада 2016 року (а.с. 15, 16).

Крім того, позивачем сплачено 112 гривень 84 копійки та 229 гривень 34 копійки за розрахунково-касове обслуговування при прийомі готівкових платежів та переказів (а.с. 17, 18).

Звертаючись в суд з позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що укладений договір є нікчемним та суперечить вимогам закону.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 ст. 806 ЦК України визначено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Також, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано доказів наявності ліцензії для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії) та що суперечить вимогам законодавства.

Разом з тим, договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу.

За договором найму (оренди) здійснюється передача майна наймачеві у користування.

Частинами першою та третьою ст. 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Найм (оренда) транспортних засобів врегульовано параграфом 5 глави 58 ЦК України.

За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Якщо стороною у цьому договорі виступає фізична особа, то згідно з ч. 2 ст. 799 ЦК України договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Згідно зі ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу № 1446 від 04 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Авто Лайф», нотаріально посвідчено не було, тому в силу закону він є нікчемним та недійсним.

Таким чином, вимога позивача про визнання договору фінансового лізингу № 1446 від 04 листопада 2016 року недійсним підлягає задоволенню.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обов'язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення сплачених нею 114401 гривні 18 копійок ґрунтуються на законі.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

З урахуванням задоволення позову та на підставі статті 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 1785 гривень.

Керуючись статтями 184, 215, 216, 227, 760, 799, 806, 807, 808 ЦК України, Законом України «Про фінансовий лізинг», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» про визнання договору нікчемним, стягнення коштів задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 1446 від 04 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» на користь ОСОБА_1 сплачені за договором 114401 гривні 18 копійок та 1785 гривень судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: