Рішення № 78445036, 29.11.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/4140/17-ц

2-2039/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Трофимчук К.О.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника третьої особи Карпенка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

01 березня 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з зазначеним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що вранці 04 лютого 2016 року він не виявив свій автомобіль марки «TOYOTA CAMRY», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який був припаркований біля будинку по вулиці Єлизавети Чавдар, 2 у м. Києві. Після звернення в правоохоронні органи, йому стало відомо, що транспортний засіб тимчасово затримано та доставлено для зберігання на спеціальний майданчик.

Після звернення до УПС МВС у м. Києві йому було вручено Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу та винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серія ПСЗ № 051174. Зазначено, що він здійснив стоянку на пішохідному переході, чим порушив вимогу п. 15.10. Правил дорожнього руху, та створив перешкоду для руху пішоходів. До нього застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Внаслідок тимчасового затримання транспортного засобу, він вимушений був їхати до ДП МВС України «Розвиток» для оплати послуги за транспортування транспортного засобу в розмірі 720 гривень та послуги за зберігання транспортного засобу у розмірі 144 гривні. Лише після сплати коштів він отримав можливість забрати свій автомобіль зі спеціального майданчику.

Не погоджуючись з рішенням (діями) інспектора патрульної поліції, він 12 лютого 2016 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом про визнання незаконним рішення, дії щодо тимчасового затримання транспортного засобу та стягнення коштів.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року скасовано постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року в частині визнання незаконним рішення, дій інспектора поліції Управління патрульної поліції - лейтенанта поліції Березюк І.С. щодо тимчасового затримання транспортного засобу та визнано незаконним Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, складений інспектором поліції Управління патрульної поліції - лейтенантом поліції Березюк І.С. У іншій частині постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року залишено без змін.

З огляду на те, що дії інспектора поліції щодо тимчасового затримання його автомобіля є неправомірними, Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу визнано незаконним, вважає, що має право на відшкодування понесеної майнової шкоди.

Також вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки не виявивши зранку свій транспортний засіб, він пережив емоційні та душевні страждання та докладав значних зусиль для отримання автомобіля після його незаконного вилучення.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з Держави України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь вартість оплати за транспортування транспортного засобу в розмірі 720 гривень, вартість оплати зберігання транспортного засобу в розмірі 144 гривень та 4000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року відкрито провадження в справі.

Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 рок до участі в справі в якості третьої особи залучено Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та просив його задовольнити з наведених в ньому підстав.

Сторона відповідача в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 49). Будь-яких заяв чи клопотань щодо поважності причин неявки у судове засідання до суду подано не було. У матеріалах справи містяться письмові заперечення сторони позивача проти позову (а.с. 30-32).

У запереченням зазначено, що позов не підлягає задоволенню, оскільки постанова в справі про адміністративне правопорушення від 04 лютого 2016 року є актом індивідуальної дії (рішенням посадової особи) винесена відносно позивача, набрала законної сили та була ним виконана. Позивач не надав суду доказів, якими би підтверджувався факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань Департаментом патрульної поліції. Більш того позивач не обґрунтував належним чином з чого він виходив при визначенні розміру суми компенсації за начебто спричинену моральну шкоду, не вказав та не довів за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) відповідача вони заподіяні.

Представник третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, вказаних у письмових поясненнях на позовну заяву. Посилався на те, що позивачем були оплачені витрати за тимчасове затримання транспортного засобу, а саме: за транспортування транспортного засобу на спеціальний майданчик у сумі 720 гривень та 144 гривні за зберігання транспортного засобу, тому ці суми підлягають стягненню саме з відповідача. Незрозуміло з чого виходив позивач визначаючи розмір шкоди, оцінюючи душевні страждання та чи останні були в дійсності насправді. У спірних правовідносинах належною стороною по справі є Держава України в особі компетентного органу Державної влади, а саме Державної казначейської служби України, проте у випадку задоволення позову кінцевим виконавцем за рішенням суду буде Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 04 лютого 2016 року постановою серія ПСЗ № 051174 інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції Березюк І.С. до ОСОБА_3 було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КпАП України.

Також інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції складено Акт огляду тимчасового затримання транспортного засобу, а саме: автомобіля марки «ТОYОТА САМRY», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Транспортний засіб був тимчасово затриманий та доставлений для зберігання на спеціальний майданчик (стоянку), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20Б (а.с. 7).

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання незаконним рішення та стягнення коштів.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року скасовано постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року в частині визнання незаконним рішення, дій інспектора поліції Управління патрульної поліції - лейтенанта поліції Березюк І.С. щодо тимчасового затримання транспортного засобу та визнано незаконним Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, складений інспектором поліції Управління патрульної поліції - лейтенантом поліції Березюк І.С. У іншій частині постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року залишено без змін (а.с. 12-14).

У цій постанові апеляційний суд зазначив, що дії інспектора поліції Управління патрульної поліції Березюк І.С. щодо тимчасового затримання транспортного засобу позивача є неправомірними та такими, що не відповідають чинному законодавству.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись в суд з позовом, ОСОБА_3 посилався на те, що внаслідок неправомірних дій інспектора поліції він має право на відшкодування майнової шкоди в розмірі 720 гривень за транспортування транспортного засобу та 144 гривень за послуги зі зберігання транспортного засобу, які він поніс у зв'язку з незаконним рішенням (діями) інспектора патрульної поліції.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Законом визначено, що обов'язок відшкодувати завдану потерпілому шкоду покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю службової особи органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, інші докази.

З матеріалів справи вбачається, що неправомірність дій та рішень інспектора поліції управління патрульної поліції встановлена постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року.

04 лютого 2016 року ОСОБА_3 оплачено вартість транспортування автомобіля на спеціальний майданчик у сумі 720 гривень та послуги за зберігання транспортного засобу в сумі 144 гривні, що підтверджується рахунками-фактури та квитанціями (а.с. 8-11).

За таких обставин, суд вважає, що ґрунтуються на законі вимоги про стягнення цих сум з Держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України.

Також позивач посилається на завдану моральну шкоду від неправомірних дій інспектора, які він оцінив у 4000 гривень. Зазначив, що не виявивши зранку свій транспортний засіб, він пережив емоційні та душевні страждання та докладав значних зусиль для отримання автомобіля після його незаконного вилучення.

Частинами 1, 2 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

При вирішенні питання щодо розміру суми моральної шкоди, яка підлягає стягненню, суд враховує, що в результаті незаконних процесуальних дій інспектора поліції Управління патрульної поліції, позивачу спричинені моральні страждання, оскільки порушені його права, він також докладав певних зусиль для отримання автомобіля після його незаконного вилучення та для поновлення порушених прав. Разом з тим, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині в розмірі 500 гривень.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011 центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Пунктом 35 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року, визначено, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів.

Позивач при зверненні в суд з позовом був звільнений від сплати судового збору. При ухваленні рішення суд стягнув кошти на користь позивача саме з Держави України, тому вирішувати питання про стягнення судового збору на користь держави не вбачається за доцільне.

Керуючись статтями 19, 56 Конституції України, статтями 23, 1174 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272, 280-289 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Держави України в особі Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) (Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві (01601, вул. Терещенківська, 11-А)) за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (33028, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) вартість оплати за транспортування транспортного засобу в розмірі 720 гривень, вартість оплати зберігання транспортного засобу в розмірі 144 гривень та 500 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: