Рішення № 78444578, 01.11.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/3900/18

пр. № 2/336/2252/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Жупанової І.Б., за участю секретаря судового засідання Падалка А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №336/3900/18, пр.№2/336/2252/2018 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог – П’ята Запорізька державна нотаріальна контора ГТУЮ у Запорізькій області, ОСОБА_2, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та про визнання права власності в порядку спадкування за законом, за участю представника позивача адвоката ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини із її матір’ю (спадкодавцем) ОСОБА_4, яка померла 21.09.2005 року, за адресою: пр. Моторобудівників (колишня – вул. 8 Березня)АДРЕСА_1, м. Запоріжжя, та визнати за ОСОБА_1 право власності на 27/100 частини житлового будинку та приналежних до нього будов та споруд, що розташовані за адресою: вул. ОСОБА_5 (колишня – вул. Щорса), буд. 8, м. Запоріжжя, у порядку спадкування за законом, після смерті її матері ОСОБА_4, яка померла 21.09.2005 року.

В позові пояснила, що 21.09.2005 року у віці 79 років померла ОСОБА_4, яка є матір’ю позивача.

В наслідок смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у виді 27/100 частина житлового будинку та приналежних до нього будов та споруд, що розташовані за адресою: вул. ОСОБА_5 .

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 були позивач та брат позивача (син спадкодавця) ОСОБА_6

ОСОБА_6 не прийняв спадщину, оскільки він не подав заяви до нотаріуса про прийняття спадщини, а також – він взагалі не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Крім того, ОСОБА_6 помер 08.05.2017 року.

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті матері, оскільки постійно з нею проживала, здійснювала за нею догляд по день її смерті.

04.11.2017 року позивач особисто подала державному нотаріусу заяву, на підставі якої державним нотаріусом П’ятої Запорізької державної нотаріальної контори ГТУЮ у Запорізькій області МЮУ перевірено відсутність раніше відкритих аналогічних спадкових справ та відкрито спадкову справу за № 492 за 2017 рік (номер у спадковому реєстрі 61500306) за померлою 21.09.2005 р. спадкодавцем ОСОБА_4

Проте, 07.12.2017 року державним нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_4 було відмовлено з посиланням на те, що строк для прийняття спадщини за заповітом пропущений (через різні адреси місця реєстрації спадкодавця та позивача) та не надано документи, що підтверджують право власності спадкодавця на таке майно, потрібні для вчинення нотаріальної дії.

Ухвалою суду від 18.07.2018 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з викладених в ньому підстав, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідач в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, в якій просить суду розглядати справу без його участі, проти задоволення позову не заперечує.

Представник третьої особи – П’ятої Запорізької державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Третя особа ОСОБА_7 у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляд управи повідомлений належним чином.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, оцінивши їх на предмет належності, допустимості, достовірності і достатності, заяву позивача, суд на їх підставі встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини:

Судом встановлено, що 21.09.2005 року у віці 79 років померла ОСОБА_4, про що Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького обласного управління юстиції в Книзі реєстрації смертей був зроблений відповідний актовий запис за № 8656 від 23.09.2005 року.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у виді нерухоме майно, а саме: 27/100 частина житлового будинку та приналежним до нього будов та споруд, що розташовані за адресою: вул. ОСОБА_5 (колишня назва вул. Щорса), буд. 8, м. Запоріжжя), що підтверджується рішеннями виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів Запорізької області від 18.03.1982 р. № 69 з додатком висновком ЗМБТІ від 10.02.1982 р. та від 11.07.1985 р. № 227 з додатком висновком ЗМБТІ від 17.06.1985 р.

01.06.1982 на підставі рішення виконкому Шевченківської районної Ради депутатів від 18.03.1982 № 69 – на заміну свідоцтв про право на спадщину за законом від 25.08.1961 № 3-9068 та свідоцтво про право власності на частину в загальній власності подружжя від 26.08.1961 № 3-9066 – Запорізьким Міськкомунхозом Виконавчого комітету Запорізької міської Ради народних депутатів (рос. – Запорожский горкоммунхоз Исполнительного комитета Запорожского городского совета народных депутатов) були видані свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок ОСОБА_4 (3/10 частини), ОСОБА_8 (7/100 частини) та ОСОБА_6 (7/100 частини); а 19.08.1985 на підставі рішення виконкому Шевченківської районної Ради депутатів від 11.07.1985 № 227/5 – на заміну свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого МКХ 01.06.1982, – ОСОБА_4 видано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок (27/100 частини).

Часом відкриття якої є її день смерті, тобто 21.09.2005 року.

На час смерті ОСОБА_4 залишилися її повнолітні донька ОСОБА_1 та син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_6 не прийняв спадщину, оскільки не подав заяви до нотаріуса про прийняття спадщини, а також не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Крім того, ОСОБА_6 помер 08.05.2017 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Запорізькій області, актовий запис № 3194, так і не прийнявши спадщину.

При цьому, у брата позивача - ОСОБА_6 азалишився повнолітній син ОСОБА_2, який тільки після смерті батька раптово повернувся жити до будинку 8, розташованому по вул. Миколи Куценка у м. Запоріжжі, а до того багато років проживав у ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_8, виданого повторно Олександрівським районним у м. Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Запорізькій області, актовий запис № 2649 від 29.10.1951 року, її матір’ю є ОСОБА_4.

01.06.1973 року ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_9 та змінили своє прізвище на «Камінська», що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу, виданого Будинком урочистої реєстрації шлюбу м. Запоріжжя, актовий запис № 1487.

ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 та її єдиним спадкоємцем 1-ї черги за законом, яка відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки постійно безперервно проживала разом із матір’ю (спадкодавцем), в т.ч. і на час відкриття спадщини, а протягом строку, встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу України, не заявила про відмову від неї.

04.11.2017 року ОСОБА_1 особисто подала державному нотаріусу заяву, на підставі якої державним нотаріусом П’ятої Запорізької державної нотаріальної контори ГТУЮ у Запорізькій області МЮУ перевірено відсутність раніше відкритих аналогічних спадкових справ та відкрито спадкову справу за № 492 за 2017 рік (номер у спадковому реєстрі 61500306) за померлою 21.09.2005 р. спадкодавцем ОСОБА_4, що підтверджується копією Витягу із Спадкового реєстру, сформованого 04.11.2017 року, копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, сформованого 04.11.2017 року, та копією спадкової справи.

Проте, 07.12.2017 державним нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_4 було відмовлено з посиланням на те, що строк для прийняття спадщини за заповітом пропущений (через різні адреси місця реєстрації спадкодавця та позивача) та не надано документи, що підтверджують право власності спадкодавця на таке майно, потрібні для вчинення нотаріальної дії, що підтверджується копією постанови від 07.12.2017 про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Позивач зазначає, що приблизно наприкінці 1990-х років та початку 2000 року, стосунки ОСОБА_6 із його матір’ю ОСОБА_4 поступово суттєво погіршилися, при цьому, на той час мати вже була в літах та була непрацездатною, крім того, вже більше ніж 16 років страждала на чисельні хронічні захворювання, а стан її здоров’я погіршувався і вона потребувала допомоги, тому ОСОБА_4 переїхала постійно жити до ОСОБА_1

Після переїзду до позивача ОСОБА_10 жила з нею і її сім’єю у належній позивачу квартирі за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло № 9903, а, у зв’язку із придбанням у власність 13.06.2001року ОСОБА_1 ще й квартира за адресою: вул. 8 Березня (на даний час – пр. Моторобудівників)АДРЕСА_1, м. Запоріжжя, – вони стали жити з нею і за цією адресою.

15.05.2001 року ОСОБА_4 знялась з попереднього місця реєстрації, а 03.07.2001 року була зареєстрована за адресою: вул. 8 Березня (на даний час – пр. Моторобудівників)АДРЕСА_1, м. Запоріжжя.

ОСОБА_1 не змінювала реєстрацію свого місця проживання, оскільки за бажанням її матері вони з нею жили постійно разом рівнозначно – то в квартирі АДРЕСА_3 (на даний час – пр. Моторобудівників) у Шевченківському районі м. Запоріжжя (яка знаходилась у її власності в період з 13.07.2001 по 21.12.2006), а то і в квартирі 185 в буд, 85 по вул. Деповській у Шевченківському районі м. Запоріжжі. При цьому до самої смерті ОСОБА_4 ОСОБА_1 ніколи її не полишала, постійно безперервно проживала разом із нею, сплачувала житлово-комунальні послуги, допомагала матері, підтримувала та доглядала її.

Останнім місцем проживання спадкодавця – була квартира позивача № 103 в буд. 22 по вул. 8 Березня (на даний час – пр. Моторобудівників) у м. Запоріжжі, що підтверджується копією довідки Департаменту реєстраційних послу ЗМР від 10.11.2017 та копія лікарського свідоцтва про смерть від 23.09.2005 № 448

Вказаний факт підтверджується показаннями свідка, ОСОБА_11, допитаного в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається після смерті особи.

Згідно із ч.1 ст. 1221 Цивільного кодексу України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Виходячи із вимог ч. 1 ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкування є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Нормами ст. 1258 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В ч. 3 чт. 1268 Цивільного кодексу України закріплено, що: «Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї».

У разі ж якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором, а наявність або відсутність реєстрації – не можуть бути підставою для обмеження прав і свобод (ст. 2 та ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

Згідно із роз’ясненнями, викладеними у абз. 1 та абз. 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» від 30.05.2008 № 7:

«Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв’язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини» (абз. 1);

«У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження» (абз. 3).

Виходячи із положень ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На підставі ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини, а згідно із ч. 3 ст. 1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право в т.ч. володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду. Цивільний кодекс України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, прямо передбачених в т.ч. ст. 392 цього Кодексу.

Зокрема в ч. 1 ст. 392 глави 29 Цивільного кодексу України йде мова про те, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Крім того, в п. 3.1. ОСОБА_12 Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 визначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 Цивільного кодексу України).

Таким чином, суд дійшов висновку, що факт постійного проживання ОСОБА_1 та її матері ОСОБА_4 на час відкриття спадщини 21.09.2005 року доведений та обґрунтований належними та допустимими доказами, вона фактично прийняла спадщину після своєї матері у відповідності до вимог ст. ст. 1268-1270 ЦК України, у зв’язку з чим її позовна заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 19, 76-81, 142, 200, 206, 247, 258-259, 264-265, 274 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1217, 1223, 1233. 1235, 1268 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, адреса: м. Запоріжжя,в АДРЕСА_4) до Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, адреса: м. Запоріжжя, пр.. Соборний, 206), треті особи, які не заявляють самостійних вимог – П’ята Запорізька державна нотаріальна контора ГТУЮ у Запорізькій області (м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, 5), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, адреса: м. Запоріжжя, вул. Миколи Киценка, 8), про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини із її матір’ю (спадкодавцем) ОСОБА_4, яка померла 21.09.2005 року, за адресою: пр. Моторобудівників (колишня - вул. 8 Березня)АДРЕСА_1, м. Запоріжжя.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 27/100 частини житлового будинку та приналежних до нього будов та споруд, що розташовані за адресою: вул. ОСОБА_5 (колишня - вул. Щорса), буд. 8, м. Запоріжжя, у порядку спадкування за законом, після смерті її матері ОСОБА_4, яка померла 21.09.2005 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Суддя: І.Б. Жупанова