Ухвала суду № 78444342, 07.12.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/43162/17

Провадження № 1-кп/761/965/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сидорова Є.В.,

судді Левицької Т.В.,

присяжних Пономарьової Н.Ф., Процик С.О., Кацун М.М.,

за участю секретаря Бондаря В.Б.,

прокурора Жили О.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5,

захисника Федура А.А.,

захисника Федура Г.А.,

захисника Дульського О.Л.,

захисника Войченка С.В.,

потерпілої ОСОБА_10,

представника потерпілої ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, відомості щодо яких внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100100004393 від 16 квітня 2015 року,-

В С Т А Н О В И В:

23 жовтня 2018 року, на адресу суду надійшла заява захисників Войченка С.В., Дульського О.Л., про відвід головуючого судді Левицької Т.В., мотивована тим, що остання, під час проведення засідання ВРП 09.10.2018 висловила припущення, яке на думку сторони захисту, свідчить про її упередженість, а також тим, що ВККС було прийнято рішення про визнання судді Левицької Т.В. такою, що не відповідає займаній посаді. Вищевикладене, на думку захисників Войченка С.В., Дульського О.Л. свідчить про наявність обставин, визначених у п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.

Захисники Войченко С.В. та Дульський О.Л. підтримали подану заяву з підстав у ній наведених, просили суд відтворити та дослідити долучене до заяви про відвід відео виступу судді Левицької Т.В.

Захисник Федур А.А., також підтримав заяву про відвід, зазначив що вважає існуючим особистий конфлікт між ним та суддею Левицькою Т.В. через її висловлювання та позицію стосовно його клієнтів.

Захисник Федур Г.А. відмовився від висловлення своєї думки з приводу заявленого відводу, зазначивши що не знайомий з долученим відеозаписом та до його відтворення не може висловити свою позицію.

Обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_5 також відмовились висловлюватись з приводу заявленого відводу до відтворення відеозапису.

Прокурор Жила О.Б., заперечував проти задоволення заяви про відвід з підстав прийняття ВККС рішення про визнання судді Левицької Т.В. такою, що не відповідає займаній посаді, з приводу задоволення заяви про відвід з підстав висловлювань судді Левицької Т.В. під час засідання ВРП, послався на розсуд суду та просив при прийнятті рішення врахувати п. 2.4 Бангалорських принципів.

Потерпіла ОСОБА_10, представник потерпілої ОСОБА_11, заперечували проти задоволення заяви про відвід судді.

Заслухавши думку учасників судового провадження,дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Статтями 75 та 76 КПК України встановлено вичерпний перелік обставин, які виключають можливість участі судді у кримінальному провадженні, зокрема:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, при перегляді судових рішень Верховним Судом України або за нововиявленими обставинами.

Так, поняття «обставини, які викликають сумнів у його неупередженості» є оціночним, використання якого залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує та з'ясовує його сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.

Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 9 КПК України є обов'язковою для застосування під час здійснення кримінального провадження, при наданні оцінки безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспекти. Зокрема, у справах «Гаусшильдт проти Данії» та «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначено, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. При цьому, суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо нього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, його прихильностей чи уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчить про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду з прав людини підтримав і Верховний Суд України у справі № 5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01 березня 2012 року).

Однак, заява захисників Войченка С.В., Дульського О.Л. про відвід, не містить об'єктивних доказів фактичної наявності особистої заінтересованості та упередженості судді Левицької Т.В.

Так, зі змісту заяви адвокатів Войченка С.В. та Дульського О.Л. вбачається, що підставами для заявлення відводу стали, по-перше, прийняття ВККС України 06.09.2018 рішення про невідповідність судді Левицької Т.В. займаній посаді, і, по-друге, її висловлювання з приводу кримінального провадження, зроблене 09.10.2018 під час засідання ВРП.

З приводу першої з наведених підстав суд вважає за необхідне зазначити, що прийняття рішення про звільнення з посади судді є правом виключно Вищої ради правосуддя. В свою чергу, до моменту прийняття такого рішення будь-який суддя, у тому числі і суддя Левицька Т.В. користується усіма правами судді та несе усі суддівські обов'язки.

Сам по собі факт ухвалення ВККС України, за результатами проведення процедури кваліфікаційного оцінювання рішення про невідповідність судді займаній посаді жодним чином не впливає на його правовий статус, а отже і не може бути розцінений, як обставина, що створює сумніви з приводу неупередженості судді.

З приводу другої з наведених адвокатами Войченком С.В. та Дульським О.Л. підстав, суд, ретельно дослідивши, як саму заяву про відвід, так і долучений до неї відеозапис, дійшов висновку, що твердження, висловленні суддею Левицькою Т.В. носили знеособлений характер та не містили посилання на конкретних учасників кримінального провадження чи обставини справи, а тому не можуть бути розцінені як такі, що створюють у об'єктивного стороннього спостерігача враження про наявність у судді заінтересованості у конкретному результаті справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява захисників Войченка С.В. та Дульського О.Л. про відвід судді Левицької Т.В. не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 75, 76, 80-81, 314, 376, 385, 532 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви захисників Войченка С.В. та Дульського О.Л. про відвід судді Левицької Т.В. від участі у кримінальному провадженні № 12015100100004393, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 квітня 2015 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, (справа № 761/43162/17 (провадження № 1-кп/761/965/2018) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.В. Сидоров

Суддя Т.В. Левицька

Присяжні Н.Ф. Пономарьова

С.О. Процик

М.М. Кацун