Рішення № 78444307, 29.10.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №760/5761/18

В справі № 760/16547/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/ заочне /

29 жовтня 2018 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 10 746, 23 гр. страхового відшкодування.

Посилається в позові на те, що 20 жовтня 2014 року між ПрАТ «СК «Альфа Страхування» та ОСОБА_2 був укладений Договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ3483600, предметом якого є страхування автомобіля НОМЕР_1.

24 вересня 2015 року в м. Києві на пр. Повітрофлотському сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля НОМЕР_3, під керуванням відповідача.

Постановою суду від 09 грудня 2015 року відповідача визнано винним у дорожньо - транспортній пригоді визнано відповідача.

Потерпілий ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» з заявою про пошкодження транспортного засобу «ЗАЗ 1102» д.н.з. НОМЕР_4 та виплату страхового відшкодування.

На підставі страхового акту, розрахунку суми страхового відшкодування до нього та відповідно до складеного Звіту ПрАТ «СК «Альфа Страхування» виплатило суму страхового відшкодування на користь потерпілого ОСОБА_3 в розмірі 10 746, 23 гр.

Відповідач не повідомив ПрАТ «СК «Альфа Страхування» про настання дорожньо-транспортної пригоди, повідомлення надійшло від потерпілого ОСОБА_3 лише 28 вересня 2015 року.

На адресу відповідача була направлена вимога про компенсацію суми страхового відшкодування, однак зазначені вимога була проігнорована відповідачем.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав суду заяву, в якій просить розглядати справу в його відсутності.

Проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.

Відповідач в судове засідання двічі не з'являвся, про час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Судові повістки були направлені на адресу відповідача, однак конверт повернувся до суду за закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до п.п. 91, 99, 100, 101 Правил надання послуг поштового зв?язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об'єкті поштового зв'язку.

Рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

У разі, коли адресата неможливо повідомити про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону, зазначеним відправником у поштовій адресі, до його абонентської поштової скриньки вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.

Відповідно до ч.ч. 3, 9 ст.130 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Виходячи з цього, порядку повідомлення адресата про надходження судової повістки, неявка адресата за її отриманням у поштовому відділенні є відмовою від її отримання, а тому повідомлення відповідача про розгляд справи суд вважає належним.

Ухвалою від 10 вересня 2018 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно зі ст. 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.

Станом на день ухвалення рішення у справі відповідач своїм правом не скористався, відзив на позову заяву не подав.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Судом встановлено, що 24 вересня 2015 року в м. Києві по пр. Повітрофлотському сталася дорожньо - траснопртна пригода за участю двох транспортних засобів: автомобіля НОМЕР_2, під керуванням відповідача, та автомобіля НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_3.

Внаслідок зазначеної ДТП автомобіль НОМЕР_5, який належить ОСОБА_3, зазнав механічних пошкоджень.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 09 листопада 2015 року відповідача визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП.

/ а.с. 30 /

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК.

Таким чином, вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.

20 жовтня 2014 року між відповідачем та ПрАТ «СК «Альфа - Страхування» був укладений Договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме: Поліс №АІ.3483600, забезпечений транспортний засіб «ЗАЗ 1102» д.н.з. НОМЕР_4.

24 вересня 2015 року потерпілий звернувся до позивача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

На підставі страхового акту №1625.609.15.01.01 від 01 грудня 2015 року, розрахунку суми відновлювального ремонту від 08 жовтня 2015 року, розрахунку суми страхового відшкодування до страхового акту №1625.609.15.01.01 від 01 грудня 2015 року, позивачем було сплачено потерпілому суму страхового відшкодування у розмірі 39 710, 58 гр., що підтверджується платіжним дорученням №23223 від 14 грудня 2015 року.

Відповідно до п. 33.1.4 ч. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Судом встановлено, що відповідач, як винна особа в ДТП, у встановлений законом строк не повідомив позивача, як страховика, про настання дорожньо - транспортної пригоди.

Відповідно до пп. «ґ» п. 38.1.1 ст. 38 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов,

визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

24 листопада 2016 року позивач направив на адресу відповідача регресну вимогу з вимогою сплатити суму страхового відшкодування у добровільному порядку.

Зазначена вимога відповідачем не виконана.

/ а.с. 5 - 7; 15 - 16; 20 - 21; 28; 31 /

Виходячи з цього суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Суд при вирішенні спору також враховує наступне.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ч.3 ст.13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Таким чином, законодавством України кожній особі гарантовано та закріплено право на судовий захист своїх прав та вільний вибір способів такого захисту.

Відповідач, не з»явившись до суду та не надавши відзиву на позовну заяву, доводів, викладених позивачем у позовній заяві, не спростував.

В свою чергу твердження представника позивача підтверджені матеріалами справи, які є належними та допустимими доказами з точки зору ст.ст. 77, 78 ЦПК України.

Враховуючи викладене вище, виплату позивачем страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу внаслідок ДТП, яка мала місце з вини відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору при зверненні до суду в розмірі 1 762, 00 гр.

Керуючись ст.ст. 15,16, 979, 980, 988, 989 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 274-279, 280-284 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 /ІНФОРМАЦІЯ_1, остання відома адреса: 03037, АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_6/ на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» /02160, м. Київ, пр. Воззєднання, 19, код ЄДРПОУ: 30968986/ 10 746, 23 гр. страхового відшкодування та 1 762, 00 гр. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Л.А.Шереметьєва