Ухвала суду № 78441199, 10.12.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/15083/18

1кп/755/1509/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Галиги І.О.,

при секретарі Гусаченко О.В.,

за участю прокурора Козія А.А.,

захисника Чопівської С.С., Воронова В.І.,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні питання доцільності продовження заходу забезпечення кримінального провадження стосовно обвинуваченого у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100040007896 відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ

В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває вказане кримінальне провадження, у якому судом, на виконання вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, на обговорення учасників справи було поставлено питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою.

В судовому засіданні прокурор вважав за можливе продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4, оскільки підстави для зміни міри запобіжного заходу відсутні, враховуючи наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, характеризуючі особу останнього дані не змінилися.

Обставини регламентовані ст. 177, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України, є дійсними.

Сторона захисту просили суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на альтернативний, оскільки встановлені судом передумови для утримання обвинуваченого під вартою визначені п.п. 1- 3 ч. 1 ст. 194, 199 КПК України відсутні, у світлі його соціальних зв'язків, стану здоров'я.

Захисник Чопівська С.С. та обвинувачений ОСОБА_3 при вирішенні даного питання поклались на розсуд суду.

Крім того, прокурор у судовому засіданні заявив усне клопотання про те, що відносно ОСОБА_3 необхідно продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки він обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину (кримінального правопорушення), може впливати на потерпілих та свідків, продовжити злочинну діяльність та ухилятися від слідства і суду.

Захисник Чопівська С.С. у судовому засіданні просила змінити відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у певний час доби.

Обвинувачений ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні підтримав думку захисника.

Захисник Воронов В.І. та обвинувачений ОСОБА_4 при вирішенні даного питання поклались на розсуд суду.

Заслухавши думки учасників процесу, суд приходить до наступного.

Згідно ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Під час судового розгляду вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Також, суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст. 177 КПК України).

Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

У цій ситуації у вказаному кримінальному провадженні було висунуто обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кожному окремо, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченому ч.3 ст. 185 КК України.

На цей час в даному кримінальному провадженні триває судовий розгляд.

Докази передбачені ст. 84 КПК України досліджені не в повному обсязі.

В ході розгляду даного клопотання, відповідно до обвинувального акту встановлено такі відомості: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м. Києва, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, зареєстрований та проживаючий до затримання за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий.

Обвинувачений ОСОБА_4 на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров'я не має специфічних особливостей стану здоров'я, має типові соціальні зв'язки для особи його віку та статусу, є раніше судимою особою.

У світлі чого, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані ст. 177, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194 вказаного Кодексу є дійсними. При цьому, вони обумовлені у світлі, як вказаних відомостей, так і факторів пов'язаних з характером вказаної особи, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій він піддається до кримінальної відповідальності, з огляду на що суд вважає, що, у даному конкретному випадку, обставини визначені ст. 177 КПК України щодо ризиків є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються наявними матеріалами, як і інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 вказаного Кодексу.

Обставини регламентовані ст. 178 КПК України, у світлі даних про обвинуваченого ОСОБА_4, не є такими, що вказують на відсутність передумови визначеної п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України у поєднанні з характером висунутого обвинувачення.

Як наслідок, у даний час, є наявними обставини визначені ст. 177, п.п. 1-2 ч. 1 ст. 194, 331 КПК України, які в своїй сукупності вказують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 вказаного Кодексу.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_4 судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Щодо питання того чи є можливим уникнення наявним ризикам шляхом застосування іншого запобіжного заходу, то суд у світлі факторів пов'язаних з характером вказаної особи, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, вважає не достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.

Пояснення сторони захисту жодним чином вказані висновки не спростовують.

Поряд з цим, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, суд серед іншого враховує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною.

Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з врахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).

Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою (sine qua non) належності її продовжуваного тримання під вартою рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 219, заява № 42310/04).

Аналогічні висновки ЄСПЛ викладено і у п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року та випливають з ч. 3 ст. 17 КПК України.

У даній справі, строк утримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою не виходить за межі визначені КПК України та є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході судового розгляду було встановлено наявність передумов регламентованих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 даного Кодексу, тобто тривалість строку утримання під вартою відповідає критерію розумності.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, у тому числі визначеними ст.ст. 177, 178, 183, 199, 331 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважати продовженим у межах строків визначених вказаним Кодексом.

Також, суд враховує, що у світлі норм ч. 7 ст. 182 КПК України, яка регламентує, що у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 17 жовтня 2018 року, з огляду на що, у порядку вказаної статті зазначеного Кодексу повторно відсутні підстави визначати заставу.

Вирішуючи усне клопотання прокурора заявлене в судовому засіданні про продовження дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує наступне.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 КК України, копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

В ході розгляду кримінального провадження прокурором заявлено клопотання, яке не відповідає вимогам ч. 1 ст. 184 КПК України і не містить імперативно визначених кодексом реквізитів.

Таким чином, враховуючи зазначені положення закону суд не вбачає підстав для обрання (продовження дії) запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_3, оскільки, прокурором повинно було завчасно передбачено можливість вручення копій названих документів з метою недопущення порушення встановлених кримінальним процесуальним законодавством прав обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 331, 350, 369-372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, у вигляді тримання під вартою вважати продовженим до 07 лютого 2019 року.

У задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_3 -відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 10 грудня 2018 року о 17 год. 00 хв.

Суддя