Рішення № 78439216, 10.12.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2018 р.

м. Київ

справа № 755/612/16

провадження № 2/755/6273/18

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Ламбуцької Т.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», третя особа: ОСОБА_2, про визнання недійсним договору про фінансовий лізинг, застосування наслідків недійсності правочину та про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, відповідно до якого просить визнати Договір про фінансовий лізинг № 00004932 від 10.05.2012 року, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі - ТОВ «Порше Лізинг Україна») недійсним з моменту укладення; визнати за позивачем право власності на об'єкт лізингу - транспортний засіб VW Tiguan FL 1.4 TSI, 2012 року випуску, шасі № НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1; стягнути з відповідача ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь позивача грошові кошти в розмірі 119 761,62 грн.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що 10 травня 2012 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Порше Лізинг Україна» було укладено Договір про фінансовий лізинг № 00004932, відповідно до якого та до Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (додаток до Договору фінансового лізингу) ТОВ «Порше Лізинг Україна» (Лізингодавець) придбаває Об'єкт лізингу - транспортний засіб VW Tiguan FL 1.4 TSI, 2012 року випуску, шасі № НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1 та передає його позивачу (Лізингоодержувачу) на умовах фінансового лізингу. Поручителем за Договором про фінансовий лізинг є ОСОБА_2 Згідно умов лізингу вартість Об'єкту лізингу за Договором про фінансовий лізинг еквівалентна 32 133,00 $; авансовий платіж - 6 426,60 $; обсяг фінансування - 25 706,40 $, залишкова вартість - 0,00 $; лізинговий платіж - 711,10 $; адміністративний платіж -481,99 $. Також визначено кількість платежів - 60 шт., строк лізингу - 60 міс, та передбачено змінну процентну ставку відповідно до умов п. 6.4.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу. Згідно Договору про фінансовий лізинг усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в доларах США відповідно до пункту 6.3., та 2) відповідно до пункту 6.4 (якщо застосовується) Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу. 11 травня 2012 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» було виставлено позивачу Рахунок-фактуру № 00006966 на загальну суму 62 099,11 гривень з ПДВ, у т.ч.: авансовий платіж - 51 618,45 гривень; адміністративний платіж - 3 871,35 гривень 3) реєстраційний платіж - 897,76 гривень, перший лізинговий платіж: відшкодування частини вартості Об'єкту лізингу - 2 673,37 гривень; проценти та комісії - 3 038,18 гривень. Згідно видаткової накладної № 003075 від 17 травня 2012 року, виданої ТОВ «Порше Лізинг Україна», ціна об'єкту лізингу становить 258 092,26 гривень з ПДВ. 17 травня 2012 року лізингодавцем, лізингоодержувачем та продавцем-постачальником об'єкту лізингу (ТОВ «Атлант-М») було підписано Акт прийому-передачі до Договору фінансового лізингу, відповідно до якого ТОВ «Порше Лізинг Україна» було передано позивачу об'єкт лізингу. Вказаним актом прийому-передачі визначено, що вартість об'єкту лізингу складає 258 092,26 гривень, авансовий платіж - 51 618,45 гривень, обсяг фінансування - 206 473,80 гривень, залишкова вартість - 0,00 гривень, щомісячний платіж - 5 711,56 гривень, адміністративні витрати - 3 871,36 гривень. Відповідно до п. 6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме лізингодавцю лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів. Як убачається з Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів, наведеного у додатку до Договору про фінансовий лізинг, позивач зобов'язалась виплатити ТОВ «Порше Лізинг Україна» авансовий платіж у сумі, еквівалентній $ 6 426,60, та адміністративний платіж в розмірі $ 80,33, а надалі щомісячно з 10 травня 2012 року по 15 квітня 2017 року сплачувати лізинговий платіж у розмірі, передбаченому відповідним графіком. Згодом сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору фінансового лізингу, згідно умов якої сторони домовилися змінити кількість лізингових платежів у кількості 84 шт., строк лізингу у розмірі 84 міс. та розмір лізингових платежів в еквіваленті у розмірі, визначеному новим Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів. У зв'язку з укладенням Додаткової угоди сторони погодили та підписали новий Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів, згідно якого позивача зобов'язано сплачувати щомісячно з 10 травня 2012 року по 15 травня 2019 року лізинговий платіж у розмірі, передбаченому вказаним Графіком. На виконання умов Договору про фінансовий лізинг позивачем з 14 травня 2012 року по 26 жовтня 2015 року сплачено ТОВ «Порше Лізинг Україна» платежів (в т.ч. авансовий, адміністративний, реєстраційний, лізингові) на загальну суму 377 853,88 гривень. Проте, у зв'язку із веденням ТОВ «Порше Лізинг Україна» нечесної підприємницької практики та включення несправедливих умов до Договору про фінансовий лізинг, а також визначення в Договорі про фінансовий лізинг валюти платежу за обмінним курсом в еквіваленті до долара США, в порушення норм Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансовий лізинг», Цивільного кодексу України Договір про фінансовий лізинг має бути визнаний недійсним, що є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06.10.2016 року в позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», третя особа: ОСОБА_2, про визнання недійсним договору про фінансовий лізинг, застосування наслідків недійсності правочину та про визнання права власності - відмовлено. (Том 1 а.с. 206-209)

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.02.2017 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.10.2016 року - залишено без змін. (Том 2 а.с. 50-53)

Постановою Верховного Суду від 19.09.2018 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06.10.2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20.02.2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (Том 2 а.с. 97-101)

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.10.2018 року прийнято до свого провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», третя особа: ОСОБА_2, про визнання недійсним договору про фінансовий лізинг, застосування наслідків недійсності правочину та про визнання права власності, та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. (Том 2 а.с. 104-106)

Відповідач ТОВ «Порше Лізинг Україна» скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, відповідно до якого заперечив проти позову в повному обсязі з підстав, що містить зміст відзиву. (Том 2 а.с. 111-117)

Позивачем ОСОБА_1 та її уповноваженими представниками не реалізовано процесуальне право подачі відповіді на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16.11.2018 року клопотання представника позивача ОСОБА_5 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, заявлене в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», третя особа: ОСОБА_2, про визнання недійсним договору про фінансовий лізинг, застосування наслідків недійсності правочину та про визнання права власності, залишено без задоволення. (Том 2 а.с. 131-132)

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16.11.2018 року заяву представника позивача ОСОБА_5 про збільшення позовних вимог, заявлену в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», третя особа: ОСОБА_2, про визнання недійсним договору про фінансовий лізинг, застосування наслідків недійсності правочину та про визнання права власності, залишено без задоволення. (Том 2 а.с. 147-148)

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.11.2018 року визнано заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про відвід головуючого судді Галагана В.І., подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше лізинг Україна», третя особа: ОСОБА_2, про визнання недійсним договору про фінансовий лізинг, застосування наслідків недійсності правочину та про визнання права власності - необґрунтованою.(Том 2 а.с. 160-161)

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03.12.2018 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про відвід головуючого судді Галагана В.І. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше лізинг Україна», третя особа: ОСОБА_2, про визнання недійсним договору про фінансовий лізинг, застосування наслідків недійсності правочину та про визнання права власності - відмовлено. (Том 2 а.с. 164-165)

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.12.2018 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, та заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про збільшення позовних вимог, заявлені в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», третя особа: ОСОБА_2, про визнання недійсним договору про фінансовий лізинг, застосування наслідків недійсності правочину та про визнання права власності, - повернуто представнику позивача.(Том 2 а.с. 187-189)

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Згідно положення частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Перш за все, необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов'язки, які покладаються на них за договором.

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» , відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Судом встановлено, що 10.05.2012 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про фінансовий лізинг, згідно якого лізингодавець ТОВ «Порше Лізинг Україна» передало лізингоодержувачу ОСОБА_1 у фінансовий лізинг автомобіль марки - VW Tiguan FL 1.4 TSI, 2012 року випуску, шасі № НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1, з вартістю об'єкту лізингу - 32 133,00 доларів США, зі сплатою авансового платежу - 6 426,60 доларів США, обсягом фінансування - 25 706,40 доларів США, а також зі сплатою лізингових платежів - 711,10 доларів США, адміністративним платежем - 481,99 доларів США, з кількістю лізингових платежів - 60, зі строком лізингу (місяців) - 60. Поручителем за зобов'язаннями по Договору про фінансовий лізинг є ОСОБА_2.

Згідно з підпунктом 6.3 пункту 6 Загальних умов, що є невід'ємною частиною Договору, сторони погоджуються, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим контрактом на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна», відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання ТОВ «Порше Лізинг Україна» очікуваної станом на дату виконання контракту суми на основі діючого курсу обміну євро/долара США, встановленого Національним банком України або українським комерційним банком (ПАТ «КІБ Креді Агріколь» або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ «КІБ Креді Агріколь» або іншого банку) з купівлі та продажу євро/доларів США до української гривні) (далі - «обмінний курс»), які буде обрано за рішенням ТОВ «Порше Лізинг Україна», станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим контрактом, розраховуються в євро/доларах США (як обумовлено сторонами в контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунку.

Згідно з підпунктом 6.4.2 пункту 6 Загальних умов, що є невід'ємною частиною Договору, процентна ставка є змінною і визначається на основі змінної процентної ставки у розмірі трьохмісячної ставки LIBOR для доларів США/EURIBOR для Євро (відповідно до умов Контракту). Передбачено, що у випадку, якщо трьохмісячна ставка LIBOR для доларів США/EURIBOR для Євро зміниться у порівнянні з останнім коригуванням процентної ставки або, відповідно, датою доставки Об'єкта лізингу більше, ніж на 0,25 процентних пунктів, робиться аналогічне абсолютне коригування проценту (з додаванням абсолютної вартості такого збільшення до абсолютного розміру проценту) на дату виставлення рахунку, після відповідного календарного кварталу.

На підставі рахунку-фактури № 00006966 від 11.05.2012 року ціна об'єкта лізингу становить 258 092,26 грн.

Згідно акту прийому-передачі від 17.05.2012 року, лізингодавець ТОВ «Порше Лізинг Україна» на підставі договору лізингу № 00004932 від 10 травня 2012 року поставив ОСОБА_1 предмет лізингу - автомобіль VW Tiguan FL 1.4 TSI, 2012 року випуску, шасі № НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1, вартістю 258 092,26 грн.

Згідно видаткової накладної № 003075 від 17.05.2012 року, позивачем було здійснено сплату коштів за договором про фінансовий лізинг № 00004932 від 10 травня 2012 року у розмірі 258 092,26 гривень, в тому числі ПДВ 43 015,38 гривень. В подальшому, позивачем в період часу з часу укладення договору по 26 жовтня 2015 року були здійснені лізингові платежі за договором про фінансовий лізинг, що підтверджується відповідними квитанціями, долученими до матеріалів справи.

23.02.2015 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1/1 по договору про фінансовий лізинг № 00004932 від 10.05.2012 року, за якою сторони домовилися змінити строк дії лізингу та внесено зміни до граф контракту «Кількість лізинговий платежів», «Строк лізингу (місяців)» та «Лізинговий платіж» розділу «Об'єкт лізингу» та з 23 лютого 2015 року викладено їх у новій редакції: «Кількість лізингових платежів: 84», «Строк лізингу (місяців): 84», «Лізинговий платіж»: еквівалент 475,76 доларів США.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частинами першою, третьою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 6, частини першої статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», частиною першою статті 806 Цивільного кодексу України за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини другої статті 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною другою статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначені істотні умови договору лізингу, якими є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до умов цього Закону.

За змістом статті 808 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

За змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, може бути визнано недійсним або змінено таке положення, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи зміст статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. (Постанова Верховного Суду від 19.09.2018 року по справі № 755/612/16)

Несправедливими згідно з частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

За змістом частини п'ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема щодо положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Аналіз цих норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про фінансовий лізинг, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за дострокове його погашення. (Постанова Верховного Суду від 19.09.2018 року по справі № 755/612/16)

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. (ч. 1 ст. 69, ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись цивільним законодавством, діючим на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання Договору про фінансовий лізинг № 00004932 від 10.05.2012 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Порше Лізинг Україна», недійсним з моменту укладення, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 4-6 статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам: 1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс; 2) індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів; 3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Як убачається з умов оспорюваного Договору, а саме згідно з підпунктом 6.4.2 пункту 6 Загальних умов, процентна ставка є змінною і визначається на основі змінної процентної ставки у розмірі трьохмісячної ставки LIBOR для доларів США/EURIBOR для Євро (відповідно до умов Контракту). Передбачено, що у випадку, якщо трьохмісячна ставка LIBOR для доларів США/EURIBOR для Євро зміниться у порівнянні з останнім коригуванням процентної ставки або, відповідно, датою доставки Об'єкта лізингу більше, ніж на 0,25 процентних пунктів, робиться аналогічне абсолютне коригування проценту (з додаванням абсолютної вартості такого збільшення до абсолютного розміру проценту) на дату виставлення рахунку, після відповідного календарного кварталу.

Враховуючи обставини справи та вищезазначені вимоги закону, судом встановлено, що обрана формула визначення змінної процентної ставки відповідача не відповідає положенням частин четвертої, п'ятої, шостої статті 1056-1 ЦК України, з огляду на те, що такий порядок не дозволяє точно визначити розмір процентної ставки на будь-який момент протягом строку дії договору, а Договір не містить посилань на джерело інформації, яка б підтверджувала ту чи іншу ставку LIBOR на певний період та у договорі не зазначено максимального розміру збільшення процентної ставки.

Крім того, згідно з підпунктом 6.3 пункту 6 Загальних умов сторони погоджуються, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим контрактом на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна», відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання ТОВ «Порше Лізинг Україна» очікуваної станом на дату виконання контракту суми на основі діючого курсу обміну євро/долара США, встановленого Національним банком України або українським комерційним банком (ПАТ «КІБ Креді Агріколь» або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ «КІБ Креді Агріколь» або іншого банку) з купівлі та продажу євро/доларів США до української гривні) (далі - «обмінний курс»), які буде обрано за рішенням ТОВ «Порше Лізинг Україна», станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим контрактом, розраховуються в євро/доларах США (як обумовлено сторонами в контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунку.

Якщо в період між датою виставлення рахунку та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний та про який було повідомлено ТОВ «Порше Лізинг Україна», збільшиться більше, ніж на 2 %, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується лізингоодержувачем. Лізингові платежі будуть розраховуватися для цілих місяців. У часткову зміну зазначених вище положень цього пункту, ТОВ «Порше Лізинг Україна» матиме право вимагати, щоб лізингові платежі та усі інші платежі за цим контрактом були розраховані за обмінним курсом (про який було повідомлено банком за 2 (два) дні до дати виставлення рахунку) іншого банку (Національного банку України, ПАТ «КІБ Креді Агріколь» або іншого банку) замість обмінного курсу банку, вказаного вище. Сторони погоджуються, що така вимога може бути поставлена на власний розсуд ТОВ «Порше Лізинг Україна» і без обмежень щодо кількості таких вимог протягом строку дії контракту, і для цього не вимагатиметься згода лізингоодержувача. ТОВ «Порше Лізинг Україна» повідомляє лізингоодержувача про свій намір щодо зміни обмінного курсу за 10 (десять) робочих днів до дати здійснення відповідного платежу, який має бути сплачений Лізингоодержувачем. Новий обмінний курс, про який повідомить ТОВ «Порше Лізинг Україна» в подальшому буде застосовуватися до усіх наступних Платежів, які підлягають сплаті лізингоодержувачем до того моменту, коли ТОВ «Порше Лізинг Україна» повідомить про інше у такому ж порядку. У випадку зміни обмінного курсу згідно з цим пунктом, усі інші умови пункту (включаючи, окрім іншого, наслідки збільшення нового обмінного курсу більше ніж на 2 %) повинні у рівній мірі застосовуватись до нового обмінного курсу. Умови цього пункту застосовуються також до розрахунку розміру штрафів та інших платежів, які підлягають сплаті лізингоодержувачем за цим контрактом. У разі несплати лізингоодержувачем лізингових платежів та інших платежів за новим обмінним курсом, ТОВ «Порше Лізинг Україна» матиме право припинити дію цього контракту відповідно до пункту 12.6.8 цього контракту.

Таким чином, надавши оцінку зазначеним положенням спірного Договору, суд дійшов висновку, що умови Договору щодо обчислення лізингових платежів із застосуванням обмінного курсу іноземної валюти до гривні за безготівковими операціями ПАТ «КІБ Креді Агріколь» позбавляють позивача ОСОБА_1 можливості знати розмір чергового платежу в гривневому еквіваленті, який підлягав сплаті в порядку, встановленому пунктами 6.3, 6.4 Договору та відповідно до вимог статті 533 ЦК України, яка визначає порядок використання валюти у виконанні грошового зобов'язання, тому зазначена формула визначення грошового еквівалента ціни автомобіля та лізингових платежів є такою, що вводить в оману, оскільки у такий спосіб через комерційну таємницю позбавляє споживача можливості знати обмінний курс безготівкових операцій ПАТ «КІБ Креді Агріколь».

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є умови договору про надання продавцю права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається.

Так, аналіз розділу 12 Загальних умов спірного Договору вказує на те, що позивач ОСОБА_1 мала право на розірвання договору лише за згодою відповідача, лізингодавця ТОВ «Порше Лізинг Україна», та не раніше ніж через 12 місяців із дати початку строку лізингу (п. 12.5 Загальних умов), в той час як відповідачу Договором такі обмеження не встановлено, що вказує на несправедливість цього положення Договору у порядку Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, відповідно до статті 799 Цивільного кодексу України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Так, ураховуючи правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України від 16.12.2015 року (справа № 6-2766цс15) та від 11.05.2016 року (справа № 6-65цс16), договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, тому на виконання вимог статті 799 ЦК України спірний Договір фінансового лізингу мав бути нотаріально посвідченим, тому за відсутності останнього такий договір є нікчемним. (постанова Верховного Суду України від 22.11.2017 року, справа № 6-428цс17)

З огляду на вищевикладені висновки суду, слід визнати той факт, що умови Договору про фінансовий лізинг № 00004932 від 10.05.2012 року є несправедливими, вводять позивача як споживача послуг в оману, оскільки призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, завдають шкоди споживачеві, що відповідає положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», та є підставою для визнання такого договору недійсним відповідно до вимог статей 203, 215 ЦК України.

Згідно зі статтею 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Реституція - це спеціальний зобов'язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

За правилами статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Таким чином, встановивши недійсність Договору про фінансовий лізинг № 00004932 від 10.05.2012 року з моменту його укладення, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на транспортний засіб, отриманий позивачем у користування/експлуатацію за таким Договором та стягнення з відповідача зайво сплачених коштів в сумі 119 761,62 грн., з огляду на те, що недійсний договір не створює будь-яких правових наслідків для сторін такого договору. При цьому судом ураховано, що за змістом оспореного Договору позивач отримала лише право на користування/експлуатацію, а не право власності на транспортний засіб, тому правових підстав для визнання за нею майнових прав відповідно до статті 392 ЦК України немає, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25.05.2016 року, справа № 6-503цс16.

Разом з тим, задля повного відновлення порушеного права позивача в розрізі даного спору, суд вважає обґрунтованим застосувати до спірних правовідносин двосторонню реституцію шляхом стягнення з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь позивача ОСОБА_1 сплаченої за період з 15.05.2012 року по 26.10.2015 року суми платежів у розмірі 377 853,88 грн., та зобов'язати ОСОБА_1 повернути в натурі транспортний засіб VW Tiguan FL 1.4 TSI, 2012 року випуску, шасі № НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» зі складанням акта приймання-передачі майна за підписами уповноважених осіб сторін, що відповідає способу відновленого права за аналогічними правовідносинами, визнаний достатнім та правомірним Верховним Судом України у постанові від 22.11.2017 року по Справі № 6-428цс17.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», третя особа: ОСОБА_2, про визнання недійсним договору про фінансовий лізинг, застосування наслідків недійсності правочину та про визнання права власності - підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий зір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2016 року становить 1 330,00 грн.

Таким чином, ураховуючи часткове задоволення позову, а також звільнення позивача від сплати судового збору у порядку ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», приймаючи до уваги те, що в позовній заяві об'єднано вимогу майнового та вимогу немайнового характеру, відповідачем в дохід держави має бути сплачено судовий збір у розмірі 4 329,74 грн. (551,20 грн. + 3 778,54 грн.).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 203, 215, 216, 392, 626-628 635, 638, 799, 806, 808, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 19, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 1, 2, 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», третя особа: ОСОБА_2, про визнання недійсним договору про фінансовий лізинг, застосування наслідків недійсності правочину та про визнання права власності - задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір про фінансовий лізинг № 00004932 від 10.05.2012 року, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» недійсним з моменту укладення.

Застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (код ЄДРПОУ 35571472, м. Київ, пр-т Павла Тичини, б. 1-В) на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2, АДРЕСА_1) сплачені кошти на загальну суму 377 853 (триста сімдесят сім тисяч вісімсот п'ятдесят три) гривні 88 копійок.

Застосувати наслідки недійсності правочину та зобов'язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2, АДРЕСА_1) повернути в натурі транспортний засіб VW Tiguan FL 1.4 TSI, 2012 року випуску, шасі № НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (код ЄДРПОУ 35571472, м. Київ, пр-т Павла Тичини, б. 1-В) зі складанням акта приймання-передачі майна за підписами уповноважених осіб сторін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» код ЄДРПОУ 35571472, м. Київ, пр-т Павла Тичини, б. 1-В) в дохід держави судовий збір у розмірі 4 329 (чотири тисячі триста двадцять дев'ять) гривень 74 копійки.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 10 грудня 2018 року.

Суддя: В.І. Галаган