Рішення № 78439123, 19.10.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/818/17

Провадження №: 2/752/752/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2018 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання Веременко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання (догляду),

в и р і ш и в:

11.01.2017 року ОСОБА_1, від імені якої діяв представник ОСОБА_3, звернулася до суду з позовом про розірвання договору довічного утримання (догляду) укладеного з ОСОБА_2

В обгрунтування заявлених позовних вимог представник позивачки послався на те, що 22.04.2016 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 договір довічного утримання (догляду). На виконання умов договору позивачка ОСОБА_1 передала у власність відповідачки ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1. З моменту укладення зазначеного договору відповідачка належним чином не виконувала його умови, не звертала уваги на потреби та стан здоров»я позивачки, не забезпечувала медикаментами, необхідною допомогою, не сплачувала комунальні ослуги, не надавала обумовлене матеріальне забезпечення в розмірі двох тисяч гривень щомісяця. Крім того, відповідачкою не було виконано пункт 8 договору, відповідно до якого в обов»язки відповідачки входило і забезпечення утримання та догляду дочки позивачки ОСОБА_4.

Оскільки відповідачка не бажає добровільно розірвати договір, позивачка вимушена звернутися до суду з таким позовом і просить його задовольнити, розірвати договір довічного утримання (догляду) укладений 22 квітня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисань С.С., зареєстрований в реєстрі №156.

У судовому засіданні позивачка та її представники підтримали заявлений позов про розірвання договору довічного утримання (догляду), укладеного ОСОБА_1 із ОСОБА_2, стверджували, що про укладений договір рідні позивачки довідалися випадково, а сама позивачка вказала, що їй не оголошувався сам договір на час його підписання, а тому не розуміла, що відбувалося, однак підтримали позовні вимоги про розірвання договору довічного утримання (догляду) з тих підстав, що відповідачка після підписання договору не у повному обсязі виконувала його умови. Зокрема, відповідачка не надавала ОСОБА_1 фінансової допомоги, у цьому також не було потреби, оскільки остання отримує пенсію по втраті годувальника, якої вистачало на придбання продуктів харчування, ліків, а також на оплату житлово-комунальних послуг. Допомогу позивачці щодо придбання продуктів харчування, ліків та прибирання, прання, готування тощо виконувала соціальний працівник, а також рідні. Допускали, що мало місце, коли ОСОБА_2 епізодично виконувала якісь обов»язки, або ж за кошти позивачки оплачувала комунальні послуги, однак це все мало не системний характер, а відбувалося епізодично. Визнали, що відповідачка забезпечувала позивачку продуктами харчування та сплачувала за комунальні послуги. Саме через неналежне виконання відповідачкою обов»язків за договором щодо надання позивачці допомоги по забезпеченню її потреб з приводу створення належних умов для проживання та лікування, а також не забезпечення догляду дочки позивачки - ОСОБА_4.

Представники позивачки також пояснили, що з жовтня 2016 року, як ОСОБА_1 дізналася про умови договору, то заявила відповідачці, що її послуг не потребує.

Просили розірвати договір довічного утримання (догляду) укладений 22 квітня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисань С.С., зареєстрований в реєстрі №156 з тих підстав, що набувач за договором не у повному обсязі виконувала його умови щодо догляду ОСОБА_1 та її дочки.

Відповідачка та її представники у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали. Безпосередньо ОСОБА_2 пояснила суду, що її місце роботи було недалеко від місця проживання позивачки. Позивачка є людиною похилого віку та немічною з огляду на свій стан здоров»я, а тому вона тривалий період часу, часто допомагала останній відносити додому продукти харчування з магазину. ОСОБА_1 за своїм станом здоров»я не могла здійснювати догляд за собою, а окрім того їй ще необхідно було опікуватися дочкою, яка потребувала сторонньої допомоги, а її рідні такої допомоги не надавали,. З 2015 року вони стали близько спілкувалася з позивачкою, вона здійснювала за нею догляд. Саме за пропозицією ОСОБА_1 ними було укладено договір довічного утримання (догляду), умови якого вона виконувала належним чином. Рідні позивачки були обізнані про те, що вона надає всіляку допомогу ОСОБА_1 і до певного часу їх це не турбувало, а потім стали перешкоджати їй в цьому.

Просила відмовити в задоволенні заявленого до неї ОСОБА_1 позову про розірвання договору довічного утримання (догляду).

Заслухавши пояснення сторін у справі, допитавши свідків ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання (догляду) не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 22 квітня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір довічного утримання (догляду), який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисань С.С. , зареєстрований в реєстрі за №156 (а.с.5).

Відповідно до умов, зазначеного договору ОСОБА_1, іменована «відчужувач» та ОСОБА_2 іменована «набувач», попередньо ознайомлені з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності правочинів, перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам»яті та діючи добровільно, розуміючи значення своїх дій та правові наслідки укладеного договору, домовились про наступне: відчужувач передає, а набувач отримує у власність квартиру АДРЕСА_1, та взамін чого, набувач зобов»язується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно на умовах цього договору. Матеріальне забезпечення на утримання, яке щомісячно має надаватись відчужувачу оцінюється сторонами у суму 2 000 гривень та надається з моменту укладення договору. В разі інфляції ця сума збільшується згідно з встановленим державою коефіцієнтом індексації прибутків населення. Крім цього сторони домовилися, що до укладення та підписання цього договору набувач передав, а відчужувач отримав 40 000 гривень. Сторони домовилися, що набувач зобов»язується забезпечити відчужувача по життєво житлом, а саме надає право відчужувачу довічно проживати у квартирі та користуватися нею у повному обсязі. Сторони домовилися, що набувач також зобов»язується забезпечити утриманням та доглядом довічно доньку відчужувача - ОСОБА_4, а також у разі її смерті поховати її.

Відповідно до правил ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність взамін чого набувач зобов»язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Звертаючись до суду з позовом про розірвання договору довічного утримання (догляду), позивачка стверджує, що відповідачка не виконує умови укладеного ними 22.04.2016 року договору довічного утримання (догляду), не звертає уваги на потреби та стан її здоров»я, не забезпечувала медикаментами, необхідною допомогою, не сплачує комунальні послуги, не надавала обумовленого матеріального забезпечення, а також забезпечення догляду дочки позивачки - ОСОБА_4.

Правилами ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов»язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

На підтвердження зазначених підстав для позову представником позивачки було надано суду довідку щодо стану здоров»я позивачки, чотири чеки на придбання медичних препаратів та квитанції щодо сплати житлово-комунальних послуг, які надавалися постачальником за адресою - АДРЕСА_1, однак зазначені докази, що на аркушах справи №6-15 не досліджувалися судом з тих підстав, що представниками позивачки ці докази були подані в копіях не засвідченими про їх відповідність оригіналам, не визнані відповідачкою та її представниками і їх оригінали не були надані суду.

Допитані у судовому засіданні в якості свідка позивачка ОСОБА_1 показала суду, що вона підписувала договір з ОСОБА_2, однак з приводу чого не пам»ятає. Стверджувала, що ОСОБА_2 не відвідувала її часто оскільки працювала, квартирну плату сплачувала вона, а за продукти ОСОБА_1 сплачувала самостійно. У той же час ОСОБА_1 пояснювала, що з ОСОБА_2 познайомилася, коли гуляла з дочкою, не домовлялася з останньою, що та буде за нею доглядати і одночасно пояснювала, що відповідачка купувала продукти, їжу приносила приготовлену. Показання позивачки надані суду в якості свідка щодо укладення договору довічного утримання (догляду) та виконання останньою зобов»язань за договором у частині, що стосується надання допомоги та придбання продуктів і оплати квартири були не послідовними, свідок не пам»ятала всіх обставин.

Також судом допитані свідки зі сторони позивачки - ОСОБА_6, ОСОБА_3 , котрим позивачка приходиться бабусею . Свіджок ОСОБА_6 повідомила суду, що з 2015 року бабусю відвідувала два рази на тиждень, прибирала у квартирі, відповідачка приносила їду, кожного вечора бабусю і її ж дочку відвідувала мати свідка. Свідок також повідомила, що у бабусі не було домашніх тварин. Свідок ОСОБА_3 повідомив суду, що він кожного дня відвідував бабусю, був свідком, як ОСОБА_2 давала бабусі їсти, а щоб платила бабусі гроші не бачив. З 2015 року за бабусею періодично доглядала його дружина ОСОБА_11, а хто прибирав у квартирі повідомити суду не зміг. Також пояснював, що з 2016 року почав проживати з бабусею, в цей час бабуся отримала грошовий переказ поштою на 1 000 гривень, однак від кого не знав.

Допитані судом свідки зі сторони відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

Зазначені свідки показували суду, зокрема:

свідок ОСОБА_7, що проживає по сусідству з ОСОБА_1, часто бував у неї в квартирі, надавав останній допомогу щодо придбання продуктів харчування для неї та її дочки, а ОСОБА_2 готувала їду, приносила приготовлену, прибирала в квартирі, прала, купувала речі, виводила на прогулку дочку ОСОБА_4 - ОСОБА_4, а за відсутності ОСОБА_2 це робила її дочка. Родичів позивачки не бачив взагалі до 2015 року, ОСОБА_1 відкликалася про них погано, була рада, що ОСОБА_2 доглядала за нею. В цей час ОСОБА_1 була нагодована, чиста , доглянута. Перед 2017 роком родичі позивачки перестали допускати відповідачку до неї, а свідку заборонили відвідувати бабусю на різдво 2017 року. Свідок також підтвердив, що у ОСОБА_1 ще у 2016 році бли домашні тварини собака і кіт. ;

свідок ОСОБА_8 повідомила, що була свідком, як ОСОБА_1 плакала, що її ніхто не доглядає, а ОСОБА_2 доглядала за бабусею, носила їй їду, а потім родичі бабусі перестали її пускати до квартири позивачки.;

свідок ОСОБА_12, що проживає в одному будинку з ОСОБА_1, бувала у неї в квартирі. Підтвердила, що з 2015 року ОСОБА_2 доглядала за позивачкою, носила їй їжу, прибирала, прала, інших осіб хто доглядав би за бабусею не бачила.;

свідок ОСОБА_15, яка також проживає в одному будинку з ОСОБА_1, підтвердила, що протягом двох років ОСОБА_2 доглядала за позивачкою, остання ніколи не скаржилася на неї. Зі слів ОСОБА_2 знає, про договір довічного утримання і що цей договір було укладено за ініціативою ОСОБА_1, однак родичі останньої заборонили ОСОБА_2 доглядати за бабусею.;

свідок ОСОБА_14, який був дільничним лікарем за місцем проживання ОСОБА_16 повідомив суду, що обслуговува ОСОБА_1 та її дочку, оглядав їх періодично за викликом, родичі при цьому не були присутні, сина бачив пару раз, однак він не цікавився станом бабусі, призначені ним ліки не купувалися. Стан здоров»я хворої бабусі був незадовільний, а її дочки тяжкий. Ліків у них не було, квартира була не прибрана. Підтвердив, що коли з»явилася відповідачка, то стан квартири ОСОБА_1 одразу став кращим, бабуся і дочка були доглянуті, призначені ліки придбавалися, необхідні обстеження також проводилися за допомогою ОСОБА_2. Пцсля того, як за бабусею стала доглядати ОСОБА_2 син бабусі також став цікавитися її станом здоров»я. Сама пацієнтка ОСОБА_1 запам»яталася йому тим, що була похилого віку, однак мала добру пам»ять.

Відповідно до статті 755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем обов»язків, незалежного від його вини.

Наразі, допитані у судовому засіданні свідки, а саме ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 підтвердили суду вчинення відповідачкою ОСОБА_2 дій на виконання договору довічного утримання (догляду), а у суду відсутні сумніви в правдивості показань вказаних свідків у зв»язку з їх послідовністю, узгодженістю та відсутністю даних щодо особистої заінтересованості свідків в результатах розгляду даної справи. До показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_3 суд ставиться критично, оскільки останні є близькими родичами позивачки, заінтересовані у вирішенні заявленого позову, а свідок ОСОБА_6 не була обізнана про такі суттєві обставини, як наявність у її бабусі станом на 2016 рік домашніх тварин.

Крім того, суд приймає до уваги надані відповідачкою квитанції на підтвердження виконання нею зобов»язань щодо оплати квартирної плати та отриманих житлово-комунальних послуг, а також приймає до уваги чеки на придбання продуктів харчування, оскільки представники позивачки не заперечували щодо цих доказів, так само, як і придбання ОСОБА_2 продуктів харчування для ОСОБА_1, що в свою чегру також було підтверджено показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_12, ОСОБА_13.

Що ж стосується показань ОСОБА_1, які остання надала суду в якості свідка, то, як зазначено судом вище вони не були послідовними той же час частково, що стосується виконання зобов»язань за договором ОСОБА_2, узгоджувалися з показаннями свідків, які були допитані судом зі сторони відповідачки.

Як видно зі змісту договору довічного утримання (догляду), укладеного 22.04.2016 року сторонами у справі, а саме пункту 11, договір може бути розірваний як за згодою сторін так і за рішенням суду: на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов»язків, незалежно від його вини; на вимогу набувача.

Крім того, пунктом 9 зазначеного вище договору встановлено, що утримання відчужувача набувачем визначається сторонами наступним чином. Набувач надає відчужувачу : всі види матеріального забезпечення, при чому ця сума може перевищувати суму визначену пунктом 6 цього договору ( 2000, 00 грн.); види матеріального забезпечення та догляду мають надаватися відповідно до засад справедливості та розумності; всі види догляду (опікування), соціальну допомогу (при потребі); витрати, щодо надання медичної допомоги, в тому числі на ліки тощо.

Приймаючи до уваги, що умови договору довічного утримання (догляду) , укладеного 22 квітня 2016 року сторонами у справі не містять чіткого переліку щодо обов»язків набувача за договором, яким є ОСОБА_2, а встановлені судом обставини, що остання вчиняла дії необхідні для забезпечення відчужувача та її дочки утриманням та доглядом, що на думку суду було справедливим та розумним, оскільки в достатній мірі відповідало потребам позивачки та її ж дочки.

Та обставина, що позивачка отримувала соціальну допомогу від держави залишилася не підтвердженою належним та допустимим доказом зі сторони позивачки.

З огляду на встановлені судом під час судового розгляду обставини суд приходить до висновку, що зазначені позивачкою та її представниками підстави для розірвання договору довічного утримання (догляду), укладеного 22 квітня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо невиконання відповідачкою у повному обсязі обов»язків по утриманню та догляду позивачки, а також її дочки не знайшли свого підтвердження, а відтак заявлені вимоги не можуть бути задоволені судом.

За правилами ст. 141 ЦПК України, понесені позивачкою судові витрати не підлягають відшкодуванню останній, оскільки заявлений предмет спору визнаний судом не обгрунтованим та таким, що не підлягав задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15,16,744,755 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 10-13, 76-82, 141, 209, 258, 259, 263-265, 268, 273, 351, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ ЦПК України, суд -

вирішив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання (догляду) - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя К.Г. Плахотнюк