Ухвала суду № 78437908, 07.12.2018, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/1427/18 Головуючий у суді у 1 інстанції - Стеценко В. А.Номер провадження 11-кп/788/842/18 Суддя-доповідач - Рунов В. Ю. Категорія - Зловживання владою або службовим становищем

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2018 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

судді-доповідача - Рунова В. Ю.,

суддів - Матуса В. В., Олійника В. Б.,

розглянула у порядку письмового апеляційного провадження в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 580/1427/18 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 на ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 17 липня 2018 року, якою повернутий прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5, обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28 і ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 і ст.246 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В поданій апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження і призначити новий розгляд, оскільки суд першої інстанції не навів жодних передбачених законом підстав для повернення обвинувального акта, який відповідає вимогам КПК. Крім того, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні злочину протягом 2016 року, тому їх дії кваліфіковані в редакції ст.246 КК, яка була чинною саме на той період часу, при цьому вказана норма закону містила лише одну частину, яка передбачала відповідальність за вчинення одного кримінального караного діяння та відповідне покарання. Також зазначає, що приймаючи рішення про повернення обвинувального акта суд не визначив конкретні заходи, які має вжити прокурор для усунення недоліків та не встановив терміну для їх усунення.

03.07.2018 до Лебединського районного суду Сумської області від прокурора надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.2 ст.28 і ч.2 ст.364, ч.2 ст.28 і ст.246 КК разом з реєстром матеріалів досудового розслідування.

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 17.07.2018 вказаний обвинувальний акт повернутий прокурору внаслідок його невідповідності вимогам КПК. Своє рішення суд першої інстанції вмотивував тим, що ст.246 КК містить дві частини, які передбачають відповідальність за вчинення різних діянь та відповідні покарання, однак згідно обвинувального акта дії обвинувачених кваліфіковані, зокрема, за ч.2 ст.28 і ст.246 КК без посилання на частину вказаної норми закону, що не дає можливості суду визначитись з правовою кваліфікацією злочину та розпочати судовий розгляд кримінального провадження, оскільки можливість вносити судовими рішеннями виправлення до обвинувального акта чинним законодавством не передбачена.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про повернення прокурору обвинувального акта, суд першої інстанції дійшов висновку, що ст.246 КК містить дві частини, які передбачають відповідальність за вчинення різних діянь та відповідні покарання, однак згідно обвинувального акта дії обвинувачених кваліфіковані, зокрема, за ч.2 ст.28 і ст.246 КК без посилання на частину вказаної норми закону, що не дає можливості суду визначитись з правовою кваліфікацією злочину та розпочати судовий розгляд кримінального провадження.

Таке рішення і висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають вимогам кримінального процесуального закону та є необґрунтованими.

Зокрема, у відповідності до вимог ч.2 ст.291 КПК, обвинувальний акт має містити, крім іншого, такі відомості: п.5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вимоги кримінального процесуального закону щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації прокурором дотримані, а обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (подія злочину, винуватість обвинуваченої у його вчиненні тощо) викладено чітко і конкретно в тому об'ємі, у якому вважає сторона обвинувачення.

Крім того, після викладу фактичних обставин злочину, які прокурор вважає встановленими, в обвинувальному акті міститься також сформульоване обвинувачення із зазначенням кримінально-правової кваліфікації дій обвинувачених та кваліфікуючими ознаками вчинених злочинів.

Розкриваючи зміст поняття «сформульоване обвинувачення», колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду України з цього питання (постанова від 24.11.2016 у справі № 5-328кс16), згідно якого «в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому».

При цьому, важливим є виклад саме фактичних обставин злочину, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого злочину в суді та для реалізації права на захист.

Крім того, колегія суддів бере до уваги і усталену прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), згідно якої «обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення», оскільки в контексті ст.6 Конвенції Суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи (п.44 рішення від 27.02.1980 у справі «Девеер проти Бельгії» (Deweer v. Belgium), заява № 6903/75).

Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення ЄСПЛ від 25.07.2000 у справі «Маттоціа проти Італії» («Mattoccia v. Italy»), що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про «пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами».

Колегія суддів вважає, що наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу злочину, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, у зв'язку з чим конкретність викладення фактичних обставин у даному провадженні, а отже, і обвинувачення не викликає сумнівів.

При цьому, слід враховувати, що виключно під час судового розгляду повинна надаватися правова оцінка кваліфікації дій обвинувачених, однак перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК, суд першої інстанції вдався до оцінки фактичних обставин кримінального провадження вже на стадії підготовчого судового засідання, що є неприпустимим й істотно порушує вимоги кримінального процесуального закону, так як такі порушення перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Таким чином, апеляційна скарга прокурора в частині відсутності передбачених законом підстав для повернення обвинувального акта є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

В той же час не можуть бути прийнятими до уваги доводи прокурора про те, що дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кваліфіковані в редакції ст.246 КК, яка була чинною на момент вчинення злочину, оскільки як було зазначено вище такі обставини підлягають встановленню безпосередньо під час судового розгляду, так як дійсно редакція статті в обвинувальному акті не зазначена.

Є необгрунтованими також твердження апеляційної скарги, що суд першої інстанції не визначив конкретні заходи, які має вжити прокурор для усунення недоліків та не встановив терміну для їх усунення, оскільки кримінальний процесуальний закон не висуває таких вимог щодо змісту ухвали у разі прийняття відповідного рішення.

Крім того, встановивши підстави для скасування ухвали суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не може погодитися з доводами прокурора про допущену судом невідповідність висновків фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки ні в апеляційній скарзі, ні під час апеляційного розгляду даного кримінального провадження в судовому засіданні прокурором не доведено наявності обставин, які б про це свідчили, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до приписів п.3 ч.1 ст.409 КПК, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а згідно ч.1 ст.412 цього Кодексу, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне після скасування судового рішення призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Одночасно, колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що висновки і мотиви, з яких скасовується ухвала суду першої інстанції, зокрема про відповідність обвинувального акта вимогам процесуального закону, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому судовому розгляді (ч.3 ст.415 КПК).

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418 і 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Лебединського районного суду Сумської області від 17 липня 2018 року щодо повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - скасувати у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

Рунов В. Ю. Матус В. В. Олійник В. Б.