Постанова № 78437803, 10.12.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року

м.Суми

Справа №592/8113/18

Номер провадження 22-ц/788/2179/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Хвостика С. Г.

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 жовтня 2018 року, в складі судді Алфьорова А.М., ухвалене у м. Суми,

в с т а н о в и в:

05 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, мотивуючи тим, що з 18 серпня 1997 року її прийнято на роботу до ПАТ «Сумське МНВО» машиністом крану ІІІ розряду.

06 червня 2018 року вона звільнена з роботи за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником умов колективного договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Станом на 01 травня 2018 року ПАТ «Сумське МНВО» нарахувало їй заборгованість по заробітній платі, але виплатити її внаслідок відсутності грошових коштів відмовилося.

Зазначеними діями відповідача їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у 3000 грн.

Вважає дії відповідача незаконними, а тому просила стягнути з ПАТ «Сумське МНВО» на її користь 24567 грн 99 коп нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середній заробіток за період затримки розрахунку в сумі 5350 грн 80 коп, вихідної допомоги у розмірі 16082 грн 40 коп та 3000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Сумське МНВО» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 34137 грн 89 коп.

Стягнуто з ПАТ «Сумське МНВО» на користь ОСОБА_1 середній заробіток на час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 червня 2018 року по 09 жовтня 2018 року у сумі 16155 грн 96 коп з послідуючим утриманням всіх податків і обов'язкових платежів.

Стягнуто з ПАТ «Сумське МНВО» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн.

Стягнуто з ПАТ «Сумське МНВО» в дохід держави судовий збір у сумі 704 грн 80 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Сумське МНВО», посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення з ПАТ «Сумське МНВО» на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зменшивши в цій частині суму стягнення з 16155 грн 96 коп до 13550 грн 16 коп з послідуючим утриманням податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

При цьому зазначає, що суд першої інстанції при визначенні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не врахував той факт, що у ПАТ «Сумське МНВО» діє режим неповного робочого тижня (понеділок, вівторок, середа), встановлений наказом товариства № 75 від 21 березня 2014 року.

Рішення суду не оскаржується в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, не переглядається.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України так інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2018 року: 1762 грн. х 100 = 176200 грн.), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду в оскаржуваній частині не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що з 18 серпня 1997 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Сумське МНВО», працюючи машиністом ІІІ розряду.

Згідно з наказом ПАТ «Сумське МНВО» від 06 червня 2018 року позивача звільнено з роботи за власним бажанням у зв'язку з невиконанням відповідачем умов колективного договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а.с. 6).

З довідки ПАТ «Сумське МНВО» № 16-07/1106 від 14 вересня 2018 року убачається, що на день звільнення ОСОБА_1 сума заробітної плати, яка належить до виплати складає 34137 грн 89 коп. Середньоденна заробітна плата без вирахування НДФЛ та воєнного збору складає 260 грн 58 коп (а.с. 18).

Відповідно до наказу ПАТ «Сумське МНВО» № 75 від 21 березня 2014 року, у ПАТ «Сумське МНВО» встановлений режим неповного робочого тижня, а саме триденний робочий тиждень з робочими днями: понеділок, вівторок, середа (а.с. 19).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення ПАТ «Сумське МНВО» трудового законодавства, а саме вимог ст. ст. 116, 117 КЗпП України щодо несвоєчасної виплати заробітної плати позивачу та стягнув з відповідача на її користь заборгованість з виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ураховуючи, що на момент звільнення позивача належні їй від підприємства суми при звільненні не були виплачені вчасно, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Проте, з розміром заборгованості з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визначеним судом, погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, за положеннями ст. 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно із п. 5 Порядку нарахування виплат у випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Пунктом 8 постанови передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Визначаючи середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Зокрема, судом не враховано, що згідно з наказом ПАТ «Сумське МНВО» № 75 від 21 березня 2014 року на підприємстві встановлений триденний робочий тиждень з робочими днями: понеділок, вівторок, середа (а.с. 19).

З урахуванням наказу ПАТ «Сумське МНВО» № 75 від 21 березня 2014 року про триденний робочий тиждень, кількість робочих днів на підприємстві за період з 07 червня 2018 року по 09 жовтня 2018 року складає 52 робочих дні (червень - 9 робочих днів; липень - 14 робочих днів; серпень - 13 робочих днів; вересень - 12 робочих днів; жовтень - 4 робочих дня).

Ураховуючи, що середньоденна заробітна плата позивача становить 260 грн 58 коп, на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 13550 грн 16 коп (260,58 грн. х 52 робочих дні) з утриманням всіх податків та інших обов'язкових платежів, а не у розмірі 16155,96 грн, як стягнено судом першої інстанції.

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, знайшли своє підтвердження в якості підстав зміни оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині, а тому рішення підлягає зміні на підставі п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.

Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України необхідно вирішити питання розподілу судових витрат та у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги на 100 % компенсувати ПАТ «Сумське МНВО» судовий збір за апеляційний перегляд справи у сумі 1057,20 грн. за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» задовольнити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 жовтня 2018 року змінити в частині розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 червня 2018 року по 09 жовтня 2018 року у сумі 13550 грн 16 коп.

Компенсувати Публічному акціонерному товариству «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» судовий збір за апеляційний перегляд справи в сумі 1057,20 грн. за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: О.Ю. Кононенко

В.І. Криворотенко

С.Г. Хвостик