Постанова № 78437785, 06.12.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року

м.Суми

Справа №591/6152/18

Номер провадження 22-ц/788/2100/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Кононенко О. Ю.

за участю секретаря судового засідання Пархоменко А.П.,

представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 18 жовтня 2018 року в складі судді Кривцової Г.В., постановленої у м. Суми, повний текст якої складений 18 жовтня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

17 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 40020,90 грн, що знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 в АКБ «Індустріалбанк» (код банку 313849), який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Дрімкар» (далі - ТОВ «Дрімкар»).

Вимоги заяви ОСОБА_1 обґрунтував тим, що у провадженні Зарічного районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа за його позовом до ТОВ «Дрімкар» про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу автомобіля за № 0351 від 24 липня 2018 року та стягнення 40020,90 грн, тобто, між сторонами існує спір. Оскільки, на думку заявника, відповідач займається фіктивною господарською діяльністю, товариство має короткий термін існування, а статутний фонд відповідача становить лише 14000 грн, тому невжиття заходів забезпечення позову у виді арешту спірної суми на рахунку відповідача може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду у даній справі.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 18 жовтня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати і постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову. При цьому, заявник вказав на безпідставність висновків суду стосовно того, що заявлена вимога про арешт коштів виходить за межі ч. 3 ст. 150 ЦПК України, оскільки сума коштів забезпечення позову не перевищує ціну позову, тобто, 40020,90 грн. Також він послався на те, що статутний фонд відповідача становить лише 14000 грн, тобто, вказана сума є меншою за спірну. До того ж, товариство протягом короткого терміну здійснює свою діяльність, так як зареєстроване як юридична особа 22 травня 2018 року. Крім того, заявник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відповідач займається фіктивною господарською діяльністю, що підтверджується зареєстрованим кримінальним провадженням № 12017150030004550 відносно осіб, яких підозрюють в укладенні фіктивних договорів від імені ТОВ «Дрімкар».

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4, який просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів, що існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду у даній справі у випадку, якщо не будуть арештовані кошти на рахунку ТОВ «Дрімкар». Крім того, суд першої інстанції зазначив, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає реальній загрозі невиконання судового рішення у майбутньому.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно існує спір з приводу сплачених позивачем на виконання умов оспорюваного попереднього договору купівлі-продажу автомобіля коштів у сумі 40020,90 грн.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно вимог ч. 2 цієї статті ЦПК забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Виходячи з вимог п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, і накладенням арешту на грошові кошти. При цьому, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 4 постанови Пленуму «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року за № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

У зв'язку з викладеним вище, заслуговують на увагу доводи заявника апеляційної скарги з приводу того, що суд першої інстанції, відмовляючи у забезпеченні позову з підстав неспівмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, виходив із суми грошових коштів, на які заявник просив накласти арешт.

На думку колегії суддів, у даному випадку при встановленні співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам слід враховувати, що відповідач не довів, що вжиття заходів, зокрема, арешт коштів на банківському рахунку відповідача у розмірі суми позову може перешкоджати господарській діяльності юридичної особи чи може призвести до неможливості здійснення відповідачем необхідних поточних фінансових операцій або призвести до завдання збитків товариству. Отже, відповідачем не надано доказів щодо того, що забезпечення позову у обраний позивачем спосіб може мати наслідком втручання у господарську діяльність відповідача.

В той же час, доводи заявника апеляційної скарги з приводу незначного розміру статутного капіталу відповідача, а також з приводу того, що товариство, як юридична особа, зареєстроване лише з 22 травня 2018 року, тобто, діє незначний час, мають обґрунтовані припущення про неможливість відповідача своєчасно повернути позивачу 40020,90 грн у випадку задоволення позовних вимог у даній справі.

В той же час, ОСОБА_1 не надано доказів щодо того, що ТОВ «Дрімкар», як юридична особа, займається фіктивною підприємницькою діяльністю. Зокрема, не є таким доказом застосування ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2018 року до підозрюваної особи у кримінальному провадженні №12017150030004550 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Таким чином, викладені заявником причини та обґрунтування щодо забезпечення позову колегія суддів вважає достатніми для їх задоволення, отже, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову має бути задоволена.

З аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наведених норм процесуального закону, на думку колегії суддів, можна зробити висновок, що невжиття заявленого позивачем заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про стягнення з ТОВ «Дрімкар» 40020,90 грн.

Отже, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову з порушенням норм процесуального права, тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, а у хвалу суду - скасувати.

Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п.п. 3, 4; 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 18 жовтня 2018 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Забезпечити позов ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 40020,90 грн, що знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 в АКБ «Індустріалбанк», код банку 313849, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Дрімкар» (код ЄДРПОУ 42150380, місцезнаходження: 61001, Харківська область, м. Харків, вул. Руставелі, 4/20).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - (підпис) С.Г.Хвостик (суддя-доповідач)

Судді: (підпис) Т.А. Левченко

(підпис) О.Ю.Кононенко