Рішення № 78437650, 05.12.2018, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1468/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Дашутіна І.В., з участю секретаря судового засідання Макошенець С.І., представника відповідача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК»( м.Київ, вул..Грушевського, буд. 1Д, 01001) до ОСОБА_2 ( с.Н.Сироватка, вул..Сумська, 24) про стягнення заборгованості.

встановив:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, з тих підстав, що відповідно до укладеного договору без номера від 14.07.2010 року відповідач отримала кредит у розмірі 8 300 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак, ОСОБА_2 своїх зобов’язань по кредитному договору належним чином не виконала.

Відповідно до умов кредитного договору, у випадку порушення зобов’язань за кредитним договором, позивачем нараховується штраф у розмірі 500 грн. та + 5% від суми позову.

Станом на 30 квітня 2018 року заборгованість ОСОБА_2 перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором від 14.07.2010 року становить 37 369, 74 гривні.

Представник позивача в судове засідання не з*явився, в письмовій заяві просив слухати справу без його участі, позовні вимоги підтримав.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позовну заяву визнали частково, крім того просили застосувати строк позовної давності, щодо стягнення основної суми заборгованості та відсотків..

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору без номера від 14.07.2010 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 8 300 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак, ОСОБА_2 своїх зобов’язань по кредитному договору належним чином не виконала

Згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитки «універсальна» за несвоєчасне погашення заборгованості нараховується пеня. Окрім того, при порушенні строків платежів по будь-якому із грошових зобов*язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів нараховується також штраф в сумі 500 грн.+5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісій.

Свої зобов’язання відповідач належним чином не виконує, тому станом на 30 квітня 2018 року заборгованість ОСОБА_2. перед акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» за договором від 14.07.2010 року становить 37 369 грн. 74 коп., з яких: 2 709, 45 гривень – заборгованість за кредитом, 32 104, 59 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом ; 300 грн. - заборгованість за пенею; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Договору: штраф (фіксована частина) – 500 грн.; штраф (процентна складова) –1 755 грн. 70 коп. (а.с. 6-8).

Відповідно до п. 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг строк позовної давності стосовно вимог банку щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки, пені, штрафів, видатків банку становить 50 років.

Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Частиною 1 статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З матеріалів справи вбачається, що Умови та правила надання банківських послуг, пунктом 1.1.7.31 яких встановлено позовну давність тривалістю у 50 років, не містять підпису відповідача (а.с. 22).

Позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови в частині збільшення строку позовної давності, не змінювалися.

У анкеті-заяві позичальника від 14.07.2010 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає (а.с.7).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, Умови та правила надання банківських послуг, пунктом яких встановлено позовну давність тривалістю у 50 років, неможливо вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 14.07.2010 року, оскільки в них не міститься підпису відповідача, внаслідок чого підлягає застосуванню загальний трирічний строк позовної давності.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов*язку.

Відовідачем здійснювались оплати з певною періодичністю. Але в даному випадку переривання перебігу позовної давності не настає, оскільки, оплати здійснені відповідачем поза межами строку позовної давності кожного окремого платежу, і тому в даному випадку ч.1 ст. 264 ЦК України не може бути застосована. ОСОБА_3 договору передбачені окремі самостійні зобов'язання відповідача про повернення щомісяця певними частинами.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново ( ч.ч.1,3 ст.264 ЦК України). При цьому слід враховувати, що переривання строку позовної давності можливе лише тоді, коли строк не закінчився/ не сплив.

Тобто, якщо виконання зобов*язання передбачається частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (визнання періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) платежів.

ОСОБА_3 та правилами надання банківських послуг, визначено, що мінімальний обов’язковий платіж - це розмір боргових зобов’язань, які щомісяця має сплачувати клієнт протягом терміну дії картки (п.1.1.1.60). Таким чином, з цього випливає, що строк дії кредитного договору визначається строком дії банківської платіжної картки. Термін дії платіжної картки відповідача становив 2 роки.

Тому розмір відсотків складає : 2709,45грн. (тіло кредиту) * 0,08% (за день) * 1095 к.днів (кількість днів взято з урахуванням строку позовної давності) = 2373,48 грн.,

З чим погодився відповідач та її представник.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. (Правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15).

АТ КБ «ПриватБанк» надало суду докази про порушення відповідачем умов кредитного договору, яке полягає у несплаті щомісячних платежів на погашення кредиту та процентів. В той же час за це порушення банком нараховано і пеню, і штраф, що відповідно до наведеної правової позиції Верховного Суду України, є подвійною цивільно-правовою відповідальністю за одне і те саме порушення.

Таким чином з наведених підстав вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення штрафів у сумі 500 гривень та 1755,70 грн. гривень задоволенню не підлягають, а стягненню підлягає пеня у розмірі 300 гривень.

25.02.016р. на адресу позивача була направлена заява з проханням надати інформацію про суму та структуру заборгованості за кредитним договором, (а.с. 65, 66).

Листом від 10.03.2016р. позивач повідомив відповідача про те, що не має можливості задовольнити її заяву, оскільки підпис на заяві про надання інформації про суму заборгованості не завірений нотаріально, а тому у позивача є сумніви щодо того, чи дійсно підпис на заяві належить відповідачу.

Відповідач відправив позивачу заяву про надання інформації про суму та структуру заборгованості, підпис на якій був посвідчений нотаріально (а.с.67).

Позивач відповіді не надав.

Згідно приписів ч.1 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Відповідно ч.4 ст. 613 ЦК України - боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

З врахуванням викладеного розмір відсотків необхідно обчислити наступним чином: 2709,45 (тіло кредиту) * 0,08% (за день) * 341 к.днів (кількість днів взято з урахуванням прострочення кредитора,) = 739,14 грн

Тобто відсотки мають нараховуватися з 30.04.2015р. по 27.05.2016р. Розрахунок заборгованості позивачем здійснено станом на 30.04.2018р., тобто датою, з якої позивач має право стягнути заборгованість по нарахованим відсоткам з урахуванням строку позовної давності є 30.04.2015р.

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково, то з відповідача на користь позивача, у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог в сумі 176, 65 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 264, 267, 526, 527, 530, 611 ЦК України, ст. ст. 10-13, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК»( м.Київ, вул..Грушевського, буд. 1Д, 01001) до ОСОБА_2 ( с.Н.Сироватка, вул..Сумська, 24) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2( мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1, вул..Сумська, 24, Сумського району Сумської області, іпн НОМЕР_1) на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором в сумі 3 748 (три тисячі сімсот сорок вісім) гривень 59 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2( мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1, вул..Сумська, 24, Сумського району Сумської області, іпн НОМЕР_1) на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) 176 (сто сімдесят шість) гривень 65 копійок витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.В.Дашутін

Повний текст рішення складено 06 грудня 2018 року.