Постанова № 78436846, 04.12.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7175/18

Номер справи місцевого суду: 504/1401/17

Головуючий у першій інстанції Добров П. В.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Кононенко Н.А.,

Цюри Т.В.,

за участю:

секретаря Ющак А.Ю.,

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Велес» на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 21 травня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія ВЕЛЕС», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Північтранс», про відшкодування шкоди,

встановив:

12.05.2017 року позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звернулись до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом про стягнення страхової виплати з ПрАТ «Страхова компанія «ВЕЛЕС», третя особа ПАТ «Північтранс».

Свої вимоги мотивували тим, що 02.12.2016 року було укладено договір обов'язкового страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті №01-0402/16 між страховиком ПрАТ «Страхова компанія «ВЕЛЕС» та страхувальником ПАТ «Північтранс». Предметом договору є життя та здоров'я водіїв, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях, на час обслуговування поїздки та перебувають у трудових відносинах із страхувальником. Трудові відносини ОСОБА_7 із страхувальником ПАТ «Північтранс» підтверджуються копіями трудової книжки, які містяться в матеріалах справи.

27.04.2016 року ОСОБА_7 під час виконання своїх службових обов'язків стало зле. Знаходячись на маршруті №250, о 6:35 год. стався нещасний випадок, відповідно до якого, ОСОБА_7 під час керування транспортним засобом, втратив свідомість та був госпіталізований до Обласної клінічної лікарні.

В той самий день, згідно до посмертного епікризу від ІНФОРМАЦІЯ_4 року, ОСОБА_7 поступив до ООКЛ 27.04.2016 року, перебуваючи в комі. Було встановлено, що він втратив свідомість на маршруті, що підтверджується показами свідків та пасажирів автобуса. У відділенні інтервенційної кардіології, за неможливістю реанімувати ОСОБА_7, він був переведений до реанімації, де і помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, не приходячи до свідомості. На підтвердження діагнозу - суду надано копію свідоцтва про смерть та посмертний епікриз, відповідно до яких ОСОБА_7 помер від розшарування серцевої аорти.

18.05.2016 року було складено «Акт проведення розслідування нещасного випадку, що стався 27 квітня 2016 року приблизно о 07 год. 00 хв. за формою Н-5. Комісія зазначила, що причиною настання нещасного випадку став незадовільний стан здоров'я ОСОБА_7, однак перед виїздом на маршрут ОСОБА_7 пройшов медичний огляд у фельдшера, скарг на здоров'я не мав. Також в результаті проведеного розслідування стало відомо, що раптове погіршення стану здоров'я ОСОБА_7 відбулося під час виконання трудових обов'язків, тобто в час, коли він був застрахований.

За фактом настання страхового випадку спадкоємці ОСОБА_7 звернулись до страхової компанії «ВЕЛЕС» із заявою про страхове відшкодування, яке відповідно до п.7 Договору №01-0402/16 складає 102 000 грн., однак страхова компанія «ВЕЛЕС» відмовила у виплаті страхового відшкодування.

Позивачі посилались на те, що відповідно до п.5.1 Договору №01-0402/16 страховим випадком є «Загибель або смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку на транспорті», отже смерть ОСОБА_7 настала в результаті нещасного випадку на транспорті, а саме гострого ураження головного мозку, та інших ускладнень внаслідок раптового, непередбачуваного погіршення стану здоров'я у вигляді гострого розшарування аорти під час виконання своїх трудових обов'язків, що має в собі всі ознаки страхового випадку відповідно до п 5.1. Договору №01-0402/16.

В судове засідання позивачі не з'явились, надали до суду заяву, в якій просили проводити судове засідання без них та без фіксації судового процесу, позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечували.

Відповідач ПрАТ «Страхова компанія «ВЕЛЕС» в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи судом повідомлявся шляхом направлення повісток.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 21 травня 2018 року позов ОСОБА_3 і ОСОБА_5 до ПрАТ «Страхова компанія «ВЕЛЕС», третя особа ПАТ «Північтранс», було задоволено.

Було стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «ВЕЛЕС» на користь ОСОБА_3 суму страхового відшкодування у розмірі 51 000 грн., а також на користь ОСОБА_5 - суму страхового відшкодування у розмірі 51 000 грн.

Непогоджуючись із вказаним рішенням суду, 10.08.2018 року ПрАТ «Страхова компанія «ВЕЛЕС» подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, представники ПрАТ «Страхова компанія «ВЕЛЕС», а також ПАТ «Північтранс» до суду апеляційної інстанції двічі не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання.

При цьому суд апеляційної інстанції 23.10.2018 року задовольнив клопотання представника ПрАТ «Страхова компанія «ВЕЛЕС» про відкладення розгляду справи і відклав апеляційний розгляд на 04.12.2018 року (а.с.105, 108-110).

Однак, в судове засідання, призначене на 04.12.2018 року представники ПрАТ «Страхова компанія «ВЕЛЕС», а також ПАТ «Північтранс» до суду апеляційної інстанції знову не з'явились, надавши суду заяви про відкладення справи (а.с.114-116).

Враховуючи те, що належним чином повідомлені представники вказаних юридичних осіб до суду двічі не з'явились, не надавши суду як і першого разу, доказів підтвердження причин неможливості явки до суду, а також розумні строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вирішила слухати справу у їх відсутність, за участю представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що зі ОСОБА_7, 1959 року народження, стався нещасний випадок на виробництві, а тому ПрАТ «Страхова компанія «ВЕЛЕС», в якій ОСОБА_7 був застрахований, має виплатити страхове відшкодування його спадкоємцям, якими є позивачі у справі.

З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) в разі настання певної події (страхового випадку) зобов'язана виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язаний сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно свідоцтва на право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за номером 298, спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 1959 року народження, який помер 06 травня 2016 року, є його син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 - на 1/2 частку у спадщині; дружина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 - також на 1/2 частку у спадщині.

Оскільки позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є спадкоємцями першої черги за законом, а за змістом ст. 1229 ЦК України, страхові виплати спадкуються на загальних підставах, то відповідно до ст. 1217 ЦК України саме вони мають право на отримання страхового відшкодування за наслідком нещасного випадку, в результаті якого помер ОСОБА_7

У зв'язку з цим, вказані особи, яка спадкоємці ОСОБА_7, звернулись до страховика з заявою про страхове відшкодування, надавши всі необхідні документи визначені п. 16 Договору №01-0402/16. Тобто, таким чином страхувальником були виконані всі умови договору страхування, однак страховик відмовив у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до п. 6.1 Договору №01-0402/16, загальна страхова сума складає 102 000 грн. Строк дії страхового договору встановлений з 05.02.2016 року по 04.02.2017 року.

Згідно п. 16 договору страхування, при настанні страхового випадку, Страховик проводить виплату страхового відшкодування в розмірі 100% страхової суми.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з ПрАТ «Страхова Компанія «ВЕЛЕС» на користь позивачів суми страхового відшкодування, по 51 000 грн. - кожному.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, ПрАТ «Страхова Компанія «ВЕЛЕС» посилалась на Акт проведення розслідування нещасного випадку від 18 травня 2016 року (Форма Н-5), який був складений комісією, призначеною наказом ПАТ «Північтранс» № 129 від 28 квітня 2016 року, та який на час винесення рішення судом не був оскаржений зацікавленими особами (а.с.36-39).

У відповідності до вказаного Акту, комісія прийшла до висновку, що причиною, яка призвела до нещасного випадку є незадовільний стан здоров'я ОСОБА_7, в результаті якого ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер у лікарні. Причина смерті - «розшарування аорти».

Таким чином, комісія, керуючись п.п.6,16 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою КМУ від 30 листопада 2011 року за № 1232, дійшла висновку про те, що випадок, який стався зі ОСОБА_7, не пов'язаний з виробництвом і на нього не складається Акт по формі Н-1.

Однак, ні з такими доводами заявника апеляційної скарги, ні з висновком, вказаному в Акті по формі Н-5 від 18 травня 2016 року, колегія суддів не погоджується, оскільки у відповідності до матеріалів справи, нещасний випадок із ОСОБА_7 стався саме при виконанні ним своїх трудових обов'язків.

Що стосується незадовільного стану його здоров'я, на що посилається заявник апеляційної скарги, то ці обставини не відповідають дійсності, оскільки перед виїздом на маршрут № 250, для перевезення пасажирів, 27 квітня 2016 року о 04.52 год. водій маршрутного транспортного засобу ОСОБА_7 пройшов предрейсовий медичний огляд у фельдшера, який не встановив негативного стану його здоров'я і заборон водію ОСОБА_7 виїхати на маршрут для виконання трудових обов'язків щодо перевезення пасажирів.

Крім того, 23 червня 2015 року ОСОБА_7 пройшов періодичний медичний огляд.

Зазначені обставини вказані в Акті по формі Н-5 від 18 травня 2016 року, а тому безспірно свідчать про те, що зі ОСОБА_7 стався саме нещасний випадок на виробництві, який привів до його смерті (а.с.36-39).

Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про те, що суд незаконно не ухвалив у справі заочне рішення, то вони є безпідставними, так як у відповідності до ст. 280 ЦПК України ухвалення заочного рішення є правом суду, а не обов'язком.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

За змістом ч.1 ст.11 ЦПК України позивач сам визначає межі позовних вимог, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВЕЛЕС» залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 21 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.12.2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

Н.А. Кононенко

Т.В. Цюра