Постанова № 78436767, 10.12.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5990/18

Номер справи місцевого суду: 497/546/17

Головуючий у першій інстанції Кравцова А. В.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 27

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року м. Одеса

Апеляційний суд одеської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справи:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів: Громіка Р.Д., Черевка П.М.,

при секретарі судового засідання Півнєві Д.С.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на рішення Болградського районного суду Одеської області від 26 квітня 2018 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк»(надалі - ПАТ КБ «Приват Банк») звернулося до суду з позовом, предметом якого є: стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, укладеним 04 червня 2010 року, в розмірі 34 354 гривень 68 коп., що утворилася станом на 02 січня 2017 року (а.с. 2-5).

В обгрунтування позову зазначив, що 04 січня 2010 року між банком з одного боку, та ОСОБА_2, з другого боку, був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі 20 000 гривень у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок, а відповідач зобов'язався повернути кредит, виплачувати проценти за його користування, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, визначених кредитним договором. Укладений між сторонами кредитний договір за своєю юридичною природою є договором приєднання. Надавши банку письмову заяву, відповідач підтвердив, що ця заява разом із "Умовами та правилами надання банківських послуг" і "Тарифами банку", оприлюдненими на офіційному веб-сайті ПАТ КБ «Приват Банк», складають кредитний договір.

В порушення умов договору ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом, яка станом на 02 січня 2017 року складался із: 9 556 грн 37 коп. - тіло кредиту, 10 194 грн 60 коп. - проценти за користування кредитом, 12 491 грн 58 коп. - пеня, 500 грн - штраф (фіксована складова), 1 612 грн 13 коп. - штраф (процентна складова).

Оскільки заборгованість не була погашена відповідачем в добровільному порядку, банк змушений звернутися з позовом до суду (а.с. 2-5).

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 26 квітня 2018 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приват Банк» залишено без задоволення (а.с. 185-188).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, 18 червня 2018 року ПАТ КБ «Приват Банк» засобами поштового зв'язку направило до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження доказів та встановлення обставин, що мають значення для справи, просило скасувати рішення Болградського районного суду Одеської області та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги (а.с. 204-218).

Апелянт, зокрема, вважав, що, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції помилково виходив з недоведеності факту укладення кредитного договору на умовах, що покладені в основу заявлених позовних вимог через відсутність підпису позичальника на Умовах та Правилах надання банківських послуг і Тарифах банку.

На думку апелянта, зміст статті 81 ЦПК України вимагає того, щоб процесуальний обов'язок доказування був покладений на сторони в рівній мірі. Відтак, заперечуючи проти позову, відповідач мав би надати докази на спростування факту укладення договору на тих умовах, що підтверджені долученими до позовної заяви документами.

Порушення норм процесуального права, за твердженням апелянта, полягало і в тому, що суд першої інстанції не визнав його явку обов'язковою та не роз'яснив право надавати додаткові докази на підтвердження заявлених позовних вимог.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02 липня 2018 року ПАТ КБ «Приват Банк» поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Болградського районного суду Одеської області від 26 квітня 2018 року, відкрито апеляційне провадження (а.с. 225-226).

Скориставшись своїм правом подати відзив, відповідач просив скаргу банку відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Відповідач, зокрема, зазначав, що банк приховав від суду інформацію щодо крадіжки грошей з рахунку ОСОБА_2 Крім того, в матеріалах справи фактично відсутній кредитний договір, оскільки надані позивачем документи в своїй сукупності не утворюють договору як такого. Отже, позивачем не доведено того факту, що відповідач був ознайомлений з умовами і тарифами банку, в тому числі в частині зміни кредитного ліміту та відсотків, оскільки на долучених до позову документах підпис боржника відсутній (а.с. 229-236).

Сторони в судове засідання не з'явились. Про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За змістом ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, і сторони не заперечують, що 04 червня 2010 року між ПАТ КБ «Приват Банк» і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачу було видано кредитну картку.

Сторони також не заперечують того факту, що на картковому рахунку відповідача обліковується заборгованість, яка станом на 02 січня 2017 року досягла 34 354 гривень 68 коп., і що 11 лютого 2015 року з карткового рахунку відповідача з використанням платіжної системи "Приват24" було списано грошові кошти.

З матеріалів справи вбачається, що 26 лютого 2015 року від ОСОБА_2 до Болградського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ (надалі - РВ ГУМВС) в Одеській області надійшла заява про вчинення невстановленою особою шахрайських дій шляхом заволодіння грошима ОСОБА_2 в сумі 12 700 грн, які знаходилися на рахунку у ПАТ КБ «Приват Банк». 27 лютого 2015 року заяву ОСОБА_2 про вчинення злочину зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (а.с. 90).

29 березня 2016 року кримінальне провадження було закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України (а.с. 112).

Ці обставини сторонами не оспорюються, а тому в силу вимог частини 1 статті 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кредитний договір, згідно з частиною 1 статті 1055 ЦК України, укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Ааналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що письмова форма договору має безперечно фіксувати волю особи, а підтверджується це її підписом.

Договір є укладеним в силу виконання вимог статті 638 ЦК України, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку про те, що письмова форма кредитного договору є дотриманою, якщо документи містять вказівку на волевиявлення сторони правочину та підписані нею. Таким чином, кредитиний договір може складатися із заяв, умов та правил, які в сукупності визначають його істотні умови, однак в такому випадку ці заяви, умови та правила мають бути підписані стороною правочину, що і свідчитиме про її волевиявлення та згоду.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності того факту, що саме долучені банком до позовної заяви "Умови, Правила і Тарифи" складали кредитний договір між сторонами спору, колегія суддів зауважує, що рівність обов'язку доказування не може в даному випадку покладати на відповідача тягар спростування доводів банку. Інше означало би вимогу подати до суду будь-які підписані відповідачем "Умови, Правила і Тарифи", що можливо виключно за дійсності самого факту їх підпису. Ненадання будь-якою із сторін підписаних документів може свідчити виключно про те, що боржник взагалі не підписував будь-яких "Правил, Умов і Тарифів".

В теорії доказів діють також і презумпції, що можуть випливати з вимог спеціального закону.

Так, відповідно до п. 9 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Вказана норма фактично встановлює презумпцію добросовісності користувача електронним платіжним засобом. Обов'язок доказування факту вчинення дій або допущення бездіяльності, які могли сприяти несанкціонованому списанню грошей, покладено на осіб, що вказують на це.

З урахуванням викладеного і того факту, що позивач свій обов'язок доказування в цій частині вимог не виконав, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність заявлених вимог і відсутість підстав для їх задоволення.

Перевіряючи дотримання судом норми процесуального закону, закріпленої в п.3 ч. 5 ст.12 ЦПК України, на порушення якої скаржиться апелянт, суд виходить з такого.

Закладений в статті 12 ЦПК України принцип змагальності сторін грунтується на рівності процесуальних засобів, якими користуються сторони.

Роз'яснення учасникам судового провадження їхніх процесуальних прав та обов'язків здійснююється за критерієм необхідності, для чого враховується предмет спору, складність суспільних правовідносин, з яких виник спір, досвідченість та професійність сторін, представництво у суді.

Враховуючи ту обставину, що позивачем у справі про стягнення кредитної заборгованості є банк, який має власний юридичний відділ, спеціалізується на вкзазаній категорії справ і не виявляв під час провадження у суді першої інстанції ознак "слабкого суб'єкта" у правовідносинах, що виникли за його участю, колегія суддів дійшла висновку, що рівень доступу до суду відповідав принципу рівності та змагальності сторін.

Таким чином, оскільки за встановленими обставинами справи доводи апеляційної скарги не спростували вірних по суті висновків суду першої інстанції, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін на підставі ст. 375 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Одеської області,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» - залишити без задоволення.

Рішення Болградського районного суду Одеської області від 26 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова Апеляційного суду Одеської області набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.І. Дрішлюк

Р.Д. Громік

П.М. Черевко

10.12.2018 року м. Одеса