Постанова № 78436715, 04.12.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4969/18

Номер справи місцевого суду: 522/1511/18

Головуючий у першій інстанції Бойчук А. Ю.

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Кононенко Н.А., Сегеди С.М.,

За участю секретаря: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 березня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» за участю третьої особи Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2018 року, ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» (далі - КП «ОМЕТ»), третя особа Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» (далі - ПАТ «СК «Провідна»), в якому просив суд стягнути з КП «ОМЕТ» на його користь суму матеріальної шкоди в розмірі 263 165, 31 гривень, суму моральної шкоди у розмірі 3000, 00 гривень та суму судових витрат у розмірі 14 393, 66 гривень.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 березня 2018 року позов - задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» (код ЄДРПОУ 03328497) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3, Одеське обласне управління AT «Ощадбанк», МФО 328845) суму матеріальної шкоди в розмірі 263 165, 31 гривень.

Стягнуто з Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» (код ЄДРПОУ 03328497) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3, Одеське обласне управління AT «Ощадбанк», МФО 328845) судовий збір у розмірі 2631,66 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Комунальне підприємство «Одесміськелектротранс» подало до суду апеляційну скаргу у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 березня 2018 року повністю та ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» відмовити у повному обсязі.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником автомобіля Hyundai 2014 року випуску, модель 1X35, д/н НОМЕР_2 на підставі договору купівлі - продажу №1236/04/5141/2016 від 19.05.2016, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4.

14.06.2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю трамваю, бортовий номер 3293, який належить КП «Одесміськелектротранс та автомобілем Hyundai, д/н НОМЕР_2.

Внаслідок зіткнення, автомобіль Hyundai, д/н НОМЕР_2, що належить позивачу на праві приватної власності, отримав механічні ушкодження.

Вина водія ОСОБА_3 у вищевказаному ДТП підтверджується постановою Приморського районного суду м. Одеси від 06.07.2017 року в справі № 522/11299/17, якою він визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого с.124 КУпАП та було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

В результаті ДТП автомобіль Hyundai, д/н НОМЕР_2, зазнав ряд механічних пошкоджень, відповідно до акту огляду транспортного засобу 08.12.2017. (Додаток №1 до Звіту №8757).

Згідно Звіту №8757 про розмір матеріального збитку, завданого власнику КТЗ у ДТП, здійснений оцінювачем ОСОБА_4, який має кваліфікацію оцінювача дорожніх транспортних засобів (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Фонду Державного майна України МФ-40 від 13.06.2015 року, та свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів Фонду державного майна України від 03.08.2015 року №163, оцінювач обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок), який підготовлено для подання до суду, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ Hyundai ІX35, д/н НОМЕР_2, станом на 14.06.2017 року становить 349 718,01 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що такі позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно положень ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридично або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчиненнях яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.

Аналогічний висновок щодо застосування положень статті 1172 ЦК України міститься й у постановах Верховного Суду України від 28 січня 2015 року у справі № 6-229цс14, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-933цс16.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до правової позиції, висловленої в постанові ВСУ у справі № 6-2969 цс 16 від 31.05.2017 року, вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за законом № 1961-ІУ має сплатити страховик, як страхове відшкодування. Згідно з ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто, з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 на праві власності належить автомобіль марки Hyundai 2014 року випуску, модель 1X35, д/н НОМЕР_2.

Встановлено, що 14.06.2017 року ОСОБА_3, керуючи трамваєм, номерний знак 3293, що належить КП «ОМЕТ», не врахував дорожню обстановку та допустив зіткнення з автомобілем Hyundai 2014 року, д/н НОМЕР_2., чим порушив п.п.8.7 ПДР, що підтверджується постановою Приморського районного суду м.Одеса від 06.07.2017 року. (а.с.10).

Згідно Звіту №8757 про розмір матеріального збитку, завданого власнику КТЗ у ДТП, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ Hyundai ІX35, д/н НОМЕР_2, станом на 14.06.2017 року становить 349 718,01 грн.

13.10.2017 року ПАТ «СК «Провідна» здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 86552,70 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку від 13.1.2017 року (а.с. 48).

Як вбачається з апеляційної скарги, єдиним доводом КП «ОМЕТ» є саме незгода КП «ОМЕТ» зі Звітом №875, який на думку КП «ОМЕТ», не є належним доказом, який міг би свідчити про повноту та достовірність обставин, які встановлюють розмір матеріальної шкоди.

Разом з тим, КП «ОМЕТ» не надано до суду будь-якого висновку або звіту на спростування доказів, що були надані позивачем до суду першої інстанції, а відтак наявний в матеріалах справи звіт про оцінку майна є єдиним належним доказом на підтвердження завданої шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи, що витрати, які позивач поніс для відновлення свого порушеного права, перевищують розмір страхового відшкодування, беручи до уваги, що в ході розгляду даної справи, не погоджуючись з розміром матеріальної шкоди, визначеної позивачем, КП «Одесміськелектротранс» не надало суду доказів на спростування її розміру та не просило провести у справі відповідну судову експертизу, апеляційний суд приходить до висновку, що суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача відшкодування майнової шкоди в розмірі 263 165,31 грн., що складає різницю між отриманим страховим відшкодуванням (349 718,01 - 86 552,70) = 263 165,31 гривень.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

За таких обставин, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, оскільки постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 березня 2018 рокупо справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» за участю третьої особи Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Провідна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07.12.2018 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Н.А. Кононенко

С.М. Сегеда