Постанова № 78436701, 20.11.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4722/18

Номер справи місцевого суду: 496/2558/17

Головуючий у першій інстанції Горяєв І. М.

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.

за участю секретаря: Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в особі філії «Южне головне регіональне управління» Приватбанку (третя особа - ОСОБА_3) про захист прав споживача, на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області, постановлену під головуванням судді Горяєва І.М. 21 березня 2018 року в м. Біляївка Одеської області,-

встановила:

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» в особі філії «Южне головне регіональне управління» Приватбанку (третя особа - ОСОБА_3) про захист прав споживача(а.с. 1-12).

У березні 2018 року представник третьої особи ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, у якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,100 гектарів, кадастровий номер - НОМЕР_1, що розташована за вищевказаною адресою, а також просила заборонити Публічному акціонерному товариству Комерційний банку «Приват Банк» та будь-яким іншим способом здійснювати будь-які дії щодо арештованого майна та вчиняти будь-які дії щодо виселення позивача з житлового будинку з надвірними спорудам АДРЕСА_1 (а.с.13-18).

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 21 березня 2018 року заяву представника третьої особи про забезпечення позову було задоволено. Накладено арешт на майно, яке перебуває в іпотеці за оскаржуваними правочинами - житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,100 га, кадастровий номер - НОМЕР_1, що розташована в АДРЕСА_1. Заборонено відповідачу - ПАТ КБ «Приватбанк» та будь-яким іншим особам, вчиняти дії щодо: відчуження/продажу права вимоги за споживчим кредитним договором № OD 55GА0000000001

від 04 червня 2008 року (із наступними змінами); відчуження/продажу права вимоги за договором іпотеки від 05 червня 2008 року (із наступними змінами), посвідченим державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Кифоренко Р.Б., реєстр №1-3243; переоформлення/реєстрації права власності на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0, 100 га, кадастровий номер НОМЕР_1, за тією ж самою адресою; заборонено виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з іпотечного майна - житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 62-65).

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (а. с. 66-70).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, заперечень на них, вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заяви про забезпечення позову.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6, звернулась до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,100 гектарів, кадастровий номер - НОМЕР_1, що розташована за вищевказаною адресою, а також просила заборонити Публічному акціонерному товариству Комерційний банку «Приват Банк» та будь-яким іншим способом здійснювати будь-які дії щодо арештованого майна та вчиняти будь-які дії щодо виселення позивача з житлового будинку з надвірними спорудам АДРЕСА_1.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 07 серпня 2017 року вказану заяву про забезпечення позову було задоволено частково та накладено арешт на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,100 гектарів, кадастровий номер - НОМЕР_1, що розташована в АДРЕСА_1. Заборонено Публічному акціонерному товариству Комерційний банку «Приват Банк» вчиняти дії щодо виселення позивача ОСОБА_7 з житлового будинку з надвірними спорудам за вищевказаною адресою, в іншої частині вимоги представника позивача були залишені без задоволення.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 08 лютого 2018 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приват Банк» було задоволено частково. Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 07 серпня 2017 року скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову було відмовлено.

При цьому, апеляційний суд виходив з того, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Звертаючись з заявою про забезпечення позову, в обґрунтування забезпечення позову, ОСОБА_2 посилалався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Відповідно до роз'яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року , роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 позовних вимог щодо житлового будинку, стосовно якого судом був накладений арешт, не заявлено, а тому обраний позивачем ОСОБА_2 захід забезпечення позову не забезпечує виконання рішення суду у майбутньому, а накладення арешту на нерухоме майно та заборона відповідачу ПАТ КБ «Приват Банк» здійснювати певні дії щодо арештованого майна та вчиняти дії про виселення порушує права Банку , як іпотекоутримувача .

Позивач не позбавлений можливості, відповідно до ст. 150 ЦПК України з врахуванням заявлених позовних вимог, обрати інший захід забезпечення позову ,або іншим шляхом захистити порушені права.

Суд першої інстанції, не звернув уваги на вищенаведене та помилково задовольнив заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Постанова апеляційного суду Одеської області від 08 лютого 2018 року набрала законної сили.

Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарський, цивільний або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З виділених матеріалів справи вбачається , що у серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою про захист прав споживача та просив визнати недійсними споживчий договір кредиту № OD 55GA0000000001 від 04 червня 2008 року, договір поруки від 12 січня 2015 року, договір іпотеки від 05 червня 2008 року, договір про внесення змін № 1 від 19.01.2015 року та виключити з Державного реєстру іпотек певні відомості.

Таким чином, між сторонами виник спір немайнового характеру.

В подальшому, у березні 2018 року, представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_8, звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,100 гектарів, кадастровий номер - НОМЕР_1, що розташована за вищевказаною адресою, а також просила заборонити Публічному акціонерному товариству Комерційний банку «Приват Банк» та будь-яким іншим способом здійснювати будь-які дії щодо арештованого майна та вчиняти будь-які дії щодо виселення позивача з житлового будинку з надвірними спорудам АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з нормами статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та(або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову; забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна власником житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,100 гектарів, кадастровий номер - НОМЕР_1, що також розташована за вказаною вище адресою - право власності на вищевказане майно зареєстровано за ПАТ КБ «Приват Банк» (а.с. 34-39).

Згідно ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Судовий захист повинен бути ефективним, що вимагає ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, накладення арешту на нерухоме майно та заборона відповідачу - власнику майна ПАТ КБ «Приват Банк», здійснювати певні дії щодо майна порушує права Банку, як іпотекоутримувача.

Крім того, заявник ОСОБА_3 жодних доказів на підтвердження вимог, заявлених у клопотанні про забезпечення доказів до суду не надала, не довела, що існує реальна загроза невиконання рішення суду, що може бути ухвалене у майбутньому, не надала належних доказів, що відповідач може здійснювати будь-які дії по відчуженню, перереєстрації, передачі у користування іншим особам спірного майна.

Таким чином, не прийнявши вищевказане до уваги, не встановивши об'єктивні причини, що можуть у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, суду першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу без правового обґрунтування вирішення питання про забезпечення позову.

Враховуючи викладене, апеляційний суд визнає, що підстав для ухвалення оскаржуваного судового рішення про вжиття заходів забезпечення позову у справі, у суду першої інстанції не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

При вказаних обставинах, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Біляївського районного суду Одеської області від 21 березня 2018 року постановлена з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 21 березня 2018 року - скасувати.

У задоволенні заяви представника ОСОБА_3 про забезпечення позову - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складений 06 грудня 2018 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе