Постанова № 7843546, 09.02.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа 2а-7865/09/1370

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2010 року, 16 год. 25 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кравчука В.М.,

за участю секретаря судового засідання Ганачівської Л.Ю.,

представника позивача Русиняк І.Я.,

та відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Бориславського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про повернення коштів з допомоги по безробіттю в сумі 800,63 грн., -

В С Т А Н О В И В :

01.12.2009 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Бориславського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про повернення коштів з допомоги по безробіттю в сумі 800,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відповідачу ОСОБА_2. було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. Однак після надання йому такого статусу позивачу стало відомо про те, що на момент реєстрації - 27.07.2005 року ОСОБА_2 як безробітного та призначення допомоги, він вже був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності. Вважає, що зазначена обставина впливає на порядок та умови виплати допомоги, а нарахована та виплачена відповідачу сума допомоги по безробіттю за період з 27.07.2005 р. по 14.12.2005 р. в розмірі 800,63 грн. підлягає поверненню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти позову заперечує, вважає, що хоч і був зареєстрований як приватний підприємець на монет виплати допомоги, проте з 2000 р. самою підприємницькою діяльністю не займався, доходу не отримував, тому допомогу по безробіттю отримав правомірно.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, Суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини:

27 травня 2005 р. ОСОБА_2 звернувся до Бориславського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного. Текст заяви формалізований, відповідає встановленому зразку і заповнювався працівником центру зайнятості. В абзаці 2 заяви зазначено «в даний час не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займаюся, пенсію не отримую».

Наказом Бориславського міського центру зайнятості з 27.07.2005 р. ОСОБА_2 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

Згідно з довідкою Бориславського міського центру зайнятості за період з 27 липня 2005 р. по 14 грудня 2005 р. ОСОБА_2 нараховано та виплачено 800,63 грн. допомоги по безробіттю. Розмір та фактичне отримання зазначеної суми відповідач не заперечує.

Після завершення виплати допомоги Бориславським міським центром зайнятості отримано інформацію про те, що відповідач зареєстрований як фізична особа - підприємець.

Згідно довідки № 25/16-ДР від 11.06.2009 р. наданої державним реєстратором Виконавчого комітету Бориславської міської ради ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 23.11.1994 р. та взятий на облік платника податків. З 2000 р. не подає в ДПІ документи фінансової звітності, тому з 14.02.2008 р. перебуває в процесі припинення підприємницької діяльності.

Відповідач визнав, що не повідомляв працівника центру зайнятості про те, що з 23.11.1994 р. зареєстрований як фізична особа-підприємець, оскільки вважав, що з 2000 р. він доходу не отримує від зайняття підприємницькою діяльністю, з 2005 року ніде не працює, а тому сама лише реєстрація як підприємця не впливає на надання йому статусу безробітного та виплату допомоги.

Наказом від 17.06.2009р. № 47 директор Бориславського міського центру зайнятості наказав вжити заходів до повернення незаконно отриманої допомоги з безробіття в сумі 800,63 грн. в звязку з неповідомленням факту державної реєстрації фізичної особи підприємця під час перебування на обліку в центрі зайнятості.

Зазначені фактичні обставини сторони визнають. Спір виник у звязку із правовою оцінкою дій відповідача, який під час отримання статусу безробітного не повідомив про державну реєстрацію його як фізичної особи підприємця. Вирішуючи спір, Суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р., Законом України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р., Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом №125/116, 11.03.2008 р. Міністерства праці та соціальної політики України, ДПА України.

Статтею 12 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

У свою чергу, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Відповідно до Положення Про державну службу зайнятості, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положень щодо застосування Закону УРСР "Про зайнятість населення" № 47 від 24.06.1991 року, основними завданнями державної служби зайнятості є, зокрема, раціональне й ефективне використання державного фонду сприяння зайнятості населення..

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Наказом № 125/116, 11.03.2008 р. Міністерства праці та соціальної політики України, ДПА України затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним (надалі Порядок).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунком 8 Порядку передбачено, що у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 N 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства .

Наведені положення Порядку фактично встановлюють право центру зайнятості на звернення до суду з вимогою про стягнення безпідставно отриманої суми допомоги по безробіттю. Суд приймає до уваги, що єдиним способом стягнення виплаченої допомоги на випадок безробіття є звернення до суду з відповідним позовом.

З наведеного Суд дійшов висновку, що позивач Бориславський міський центр зайнятості є субєктом владних повноважень - робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Заявлений ним позов подано на виконання визначених законом владних управлінських функцій. Право на звернення до суду із позовом є способом реалізації компетенції цього органу. Тому спір належить до компетенції адміністративного суду відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи підстави позову, Суд керується статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р., у якій визначено, що безробітними є працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних (в редакції, що діяла станом на квітень 2007 року), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. № 219 (надалі Порядок № 219) незайняті громадяни…, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації. Під час проведення реєстрації кожна особа самостійно або за допомогою працівника центру зайнятості заповнює із застосуванням автоматизованої системи картку особи, що звернулася до центру зайнятості (далі - картка), засвідчує особистим підписом достовірність внесених до неї даних та ознайомлюється з пам'яткою "Ваші права - Ваші обов'язки". Форму картки затверджує Мінпраці.

Зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час і звернулися до державної служби зайнятості, підлягають обліку. Під час прийому таких громадян працівник центру зайнятості проводить консультацію, про що робить відповідний запис у картці.

У п. 11 Порядку № 219 передбачено, що державна служба зайнятості здійснює підбір підходящої роботи для громадян відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про зайнятість населення". За відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистою заявою з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості, номер і дата якого зазначаються у картці. З наказом про надання чи ненадання статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати допомоги по безробіттю чи припинення виплати такої допомоги громадянин повинний ознайомитися під розписку в картці обліку прийнятих рішень центру зайнятості.

Відповідно до п. 12 Порядку № 219 для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості відповідну заяву та письмову інформацію про те, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів і не зареєстрований як фізична особа - підприємець, а також копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Таким чином, умовою набуття статуту безробітного є відсутність у ОСОБА_2 статусу підприємця. Відповідно до Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 р. № 740, що діяло до 01.07.2004 року, скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (п. 36). Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності на підставі таких документів: особистої заяви підприємця-громадянина або рішення суду (господарського суду) у випадках, передбачених законодавством; довідки органу державної податкової служби про зняття з обліку; довідки установ банків про закриття рахунків; довідки органу внутрішніх справ про здачу печаток і штампів; оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію (п. 37).

Станом на 27.05.2005 р. ОСОБА_2 не був виключений з реєстру фізичних осіб підприємців, оскільки як визнав в судовому засіданні із відповідною заявою про скасування державної реєстрації не звертався, бо вважав, що самого лише припинення торгівлі достатньо для того, що б припинити підприємницьку діяльність. Таке його уявлення про порядок припинення підприємницької діяльності було помилковим. Водночас, у ст. 68 Конституції України зазначено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

З урахуванням наведеного, покликання позивача про безпідставне отримання ОСОБА_2 статусу безробітного внаслідок повідомлення ним завідомо неправдивих даних знайшло підтвердження в судовому засіданні. Як наслідок, ОСОБА_2 отримав допомогу з безробіття, права на яку не мав, тобто безпідставно.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, встановленої законом, зобовязана повернути потерпілому це майно. Зазначена норма застосовується і тоді, коли майно набуте без вини набувача.

З огляду на це, Суд вважає, що за період з 27.07.2005 р. по 14.12.2005 року допомога з безробіття у розмірі 800,63 гривень сплачена ОСОБА_2 безпідставно, а тому цю суму слід з нього стягнути на користь позивача. Покликання відповідача на те, що він не отримував жодного доходу від підприємницької діяльності, а з 14.02.2005 р. взагалі перебуває в процесі припинення підприємницької діяльності, Судом не береться до уваги. Оскільки можливість отримання доходу під час реєстрації як підприємця залежала передусім від його дій. Небажання працювати і відсутність доходів у звязку із цим не є підставою для одержання статусу безробітного.

Враховуючи наведене, Суд вважає, що факти, на які покликався позивач як на підставу своїх вимог знайшли підтвердження, а тому позов слід задовольнити.

Згідно з ч. 1 ст. 257 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Враховуючи скрутне матеріальне становище відповідача, а також наявність на його утриманні трьох дітей, Суд вважає за необхідне розстрочити виконання рішення на шість місяців.

Відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Бориславського міського центру зайнятості (ідентифікаційний код 22401389) 800,63 гривень.

3. Розстрочити ОСОБА_2 сплату зазначеної вище суми на 6 (шість) місяців починаючи з наступного місяця після набрання постановою суду законної сили, зі сплатою протягом 5 (пяти) місяців до 25 числа відповідного місяця щомісячної суми у розмірі 130 гривень, і суми у розмірі 150,63 гривень в останній місяць періоду розстрочення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 11 лютого 2010 року о 14:15

Суддя Кравчук В.М.