Рішення № 78435362, 04.12.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/8776/17

н/п 2/640/1586/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2018 р.

Київський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого: судді: Нев’ядомського Д.В.

При секретарі: Гончарові О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Київського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Відділ реєстрації місця проживання у Київському районі м.Харкова Управління ведення Реєстру териоріальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради про усунення перешкод у користуванні житлом та зняття особи з реєстраційного обліку , -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК Стандарт Кепітал» звернувся до суду з позовом, яким просив зобовязати відповідача ОСОБА_1 та його неповнолітнього сина ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні власністю, а саме квартирою №32 по вул.Чернишевська,63 м.Харкова, виселити їх з квартири без надання іншого житлового приміщення; зобовязати відділ реєстрації місця проживання у Київському районі м.Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради зняти ОСОБА_1, ОСОБА_2 з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.03.2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», з однієй сторони, та ОСОБА_1, з другої сторони, було укладено Договір іпотеки № PCL-CNL 700/522/2007, на підставі якого ОСОБА_1 в якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартира, загальною площею 55.9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

На підставі Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18.03.2011 року та Договору про відступлення права вимоги 18.03.2011 року, Банком було відступлено ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимоги за Кредитним договором № CNL700/522/2007 від 05.03.2007 року

28.12.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (надалі Первісний Іпотекодержатель), з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «СТАНДАРТ КЕПІТАЛ», з другої сторони, уклали Договір про відступлення прав за Договором іпотеки № PCL-CNL-700/522/2007, посвідчений 05 березня 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за номером 1005. Відповідно до цього Договору до Нового Іпотекодержателя перейшло право вимоги за договором кредиту.

Постановою господарського суду Харківської області від 14.03.2017 року у справі № 922/600/17 ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.03.2017 року у справі № 922/600/17 було задоволено заяву ТОВ «Факторингова компанія «СТАНДАРТ КЕПІТАЛ» у повному обсязі та надано ТОВ «Факторингова компанія «СТАНДАРТ КЕПІТАЛ» дозвіл на звернення стягнення на майно ОСОБА_1 шляхом набут тя права власності у порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та іпотечного застереження за іпотечним Договором № PCL-CNL-700/522/2007 від 05.03.2007 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_2.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 станом на теперішній час не мають права власності або права користування квартирою № 32 в будинку № 63 по вул. Чернишевська у м. Харкові. Законним власником зазначеної квартири є Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «СТАНДАРТ КЕПІТАЛ».

Позивач на даний момент не має можливості вільно користуватися та розпоряджатися спірною квартирою, яка є його власністю, з причини незаконного, постійного користування та проживання відповідачів.

В зв'язку з цими обставинами позивач вимушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права та просить задовольнити його позов, а саме усунути перешкоди у користуванні майном шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку відповідачів з квартири.

У судове засідання представник позивача не з'явився,в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином,відзив на позовну заяву до суду не надав.

Третя особа Служба у справах дітей Київського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради в судове засідання не з»явилась , на адресу суду надійшла заява від представника про слухання справи без участі представника , просить прийняти рішення на розсуд суду з урахуванням інтересів дитини.

Третя особа Відділ реєстрації місця проживання у Київському районі м.Харкова Управління ведення Реєстру териоріальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради в судове засідання не з»явився , на адресу суду надав пояснення по справі.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або зазначені ним причини визнані неповажними, відповідач не подав відзив,суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі даних чи доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, враховуючи думку представника позивача, який не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів та ухвалити по справі заочне рішення.

Судом встановлено, що 05.03.2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», з однієй сторони, та ОСОБА_1, з другої сторони, було укладено Договір іпотеки № PCL-CNL 700/522/2007, на підставі якого ОСОБА_1 в якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартира, загальною площею 55.9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

На підставі Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18.03.2011 року та Договору про відступлення права вимоги 18.03.2011 року, Банком було відступлено ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимоги за Кредитним договором № CNL700/522/2007 від 05.03.2007 року

28.12.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (надалі Первісний Іпотекодержатель), з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «СТАНДАРТ КЕПІТАЛ», з другої сторони, уклали Договір про відступлення прав за Договором іпотеки № PCL-CNL-700/522/2007, посвідчений 05 березня 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за номером 1005. Відповідно до цього Договору до Нового Іпотекодержателя перейшло право вимоги за договором кредиту.

Постановою господарського суду Харківської області від 14.03.2017 року у справі № 922/600/17 ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.03.2017 року у справі № 922/600/17 було задоволено заяву ТОВ «Факторингова компанія «СТАНДАРТ КЕПІТАЛ» у повному обсязі та надано ТОВ «Факторингова компанія «СТАНДАРТ КЕПІТАЛ» дозвіл на звернення стягнення на майно ОСОБА_1 шляхом набут тя права власності у порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та іпотечного застереження за іпотечним Договором № PCL-CNL-700/522/2007 від 05.03.2007 року на квартиру за адресою: АДРЕСА_2.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «СТАНДАРТ КЕПІТАЛ» відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 87147499 від 16.05.2017 року, є власником квартири АДРЕСА_3.

Але станом на теперішній час, як вбачається з довідки № 7313/2/07-05 від 03.04.2017 року, виданої КП «Жилкомсервіс», у даній квартирі зареєстровані відповідачі - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, а також малолітня дитина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідно до розяснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 43 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суд має враховувати, що згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

За змістом ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що лист з вимогою про звільнення відповідачів з квартири АДРЕСА_4 було направлено 06 червня 2017 року та 20 червня 2017 року.

Докази про те, що вище вказані листи були взагалі відправлені та отримані відповідачами в матеріалах справи відсутні.

В той же час з позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» про звернення до суду з виселенням відповідачів із спірної квартири датована 08.06.2017 року, що явно свідчить про нехтуванням позивачем вимог ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Положеннями частин 1 і 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених ст. 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення, а в частині третій - порядок виселення громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення.

Виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (частина четверта статті 109 ЖК УРСР).

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР.

Отже, за змістом вказаних норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), який є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК УРСР постійне житло вказується в рішенні суду. При виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка міститься в постанові від 18 березня 2015 року по справі №6-39 цс15, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яку суд зобовязаний враховувати при виборі правової норми, що підлягає до застосування до спірних правовідносин відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах обовязок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обовязків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Згідно з положеннями частин четвертої та пятої статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

Оскільки у неповнолітнього ОСОБА_2 , що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 немає іншого місця проживання, вищезазначене унеможливлює його виселення, без отримання дозволу від органів опіки та піклування, які зобовязані захищати інтереси неповнолітніх за їх житловими правами і контролювати, щоб за жодних обставин умови їх проживання не погіршились.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст. 76, 77, 78 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні докази надсилання та отримання відповідачем письмової вимоги позивача добровільно звільнити домоволодіння, та висновку органу опіки та піклування про виселення неповнолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4.

Дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм оцінку, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Київського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Відділ реєстрації місця проживання у Київському районі м.Харкова Управління ведення Реєстру териоріальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення .

В частині позову про зняття з реєстрації відповідачів суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Тому суд вважає, що вимога про зняття з реєстрації є похідною від вимоги про виселення, в звязку з чим вимоги в частині зняття з реєстрації також не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 81, 89, 141, 244, 263, 273, 280 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей Київського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Відділ реєстрації місця проживання у Київському районі м.Харкова Управління ведення Реєстру териоріальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради про усунення перешкод у користуванні житлом та зняття особи з реєстраційного обліку - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення та в порядку ст. 354 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача з додержанням вимог ст. 284 ЦПК України.

Суддя Д.В. Нев’ядомський