Рішення № 78435207, 03.12.2018, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/2344/2018 Справа № 641/7080/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року

Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді- Чайка І.В.,

за участю секретаря – Дрокіної С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 641/7080/18 за позовною заявою Акціонерного товариства ОСОБА_1 „ПриватБанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, що діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів за користування майном ( сервітутом) , -

В С Т А Н О В И В :

АТ КБ « ПриватБанк» звернулось до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, що діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів за користування чужим майном ( сервітутом) в загальному розмірі 110 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 24.10.2016 року позивач на підставі договору іпотеки від 10.07.2008 року, отримав у власність квартиру № 32, що розташована по пр-ту Героїв Сталінграда, 175 у м. Харкові. Після отримання права власності на вказану квартиру, позивач здійснив намагання отримати доступ до неї , однак перешкодою цьому стала реєстрація та проживання відповідачів по справі у спірній квартирі. Позивачем на адресу відповідачів була направлена вимога про добровільне звільнення приміщення та зняття з реєстраційного обліку, однак відповідачами такі вимоги позивача були проігноровані. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05.02.2018 року, ухваленому по справі за позовом позивача по справі , відповідачів було виселено із спірної квартири. Однак, Постановою апеляційного суду Харківської області від 18.07.2018 року, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05.02.2018 року було скасовано та ухвалено нове рішення, за яким у задоволенні позову про виселення відповідачів із спірної квартири, було відмовлено. Отже, позивач вказує, що правовідносини що склалися між сторонами у справі є сервітутом, оскільки відповідачі по справі починаючи з 24.10.2016 року користуються майном позивача, однак плату за користування таким майном не здійснюють. Посилаючись на норми ч.3 ст. 403 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідачів кошти за користування чужим майном ( сервітутом) в загальному розмірі 110 000 грн. 00 коп. Крім того, позивач зазначив, що для визначення середньої вартості користування сервітутом, останній звернувся до Інтернет ресурсу, де для порівняння обрав максимально схожі за показниками п’ять квартир, визначивши середню вартість оренди такої квартири в розмірі 5000,00 грн. Таким чином, враховуючи, що відповідачі користуються безоплатно нерухомістю протягом двадцяти двох місяців, позивач вважає, що з відповідачів за користуванням сервітутом підлягає стягненню 110000,00 грн.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2018 року провадження по вищевказаній цивільній справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням та викликом сторін по справі. .

В судове засідання представник позивача не з’явився. До позовної заяви представником позивача додано письмове клопотання про розгляд справи за його відсутністю, в якій він також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не з»явились, про місце, день та час розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суду не повідомили та відзиву по позовну заяву до суду, інших заяв та клопотань пов’язаних з розглядом справи до суду не подали.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про відмову в задоволені позову з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В судовому засіданні встановлено, що 10.07.2008 року згідно договору іпотеки від 10.07.2008 року відповідач ОСОБА_2 надала в іпотеку позивачу по справі, нерухоме майно: квартиру № 32 загальною площею 61,20 кв.м, житловою площею 41,90 кв.м, яка знаходиться за адресою: пр. Героїв Сталінграду, 175 в м. Харкові, яка належала відповідачу на підставі договору дарування від 17.11.1995 року. ( а.с.6-8)

Пунктом 33.2 вказаного договору Іпотеки встановлено, що було забезпечено виконання зобов’язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 10.07.20108 року укладеного між ПАТ КБ « ПриватБанк» та ОСОБА_2

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.08.2018 року, ПАТ КБ « ПриватБанк» з 24.10.2016 року на підставі договору іпотеки від 10.07.2008 року є власником квартири АДРЕСА_1. ( а.с.4-5)

Згідно копії листа КП « Жилкомсервіс» від 14.11.2016 року, відповідачі по справі зареєстровані за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто у квартирі що належить позивачу по справі. ( а.с.14)

Постановою апеляційного суду Харківської області від 18.07.2018 року , було скасоване рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05.02.2018 року, яким були задоволені позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, що діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього - ОСОБА_5 щодо виселення останніх з квартири АДРЕСА_1. Також вказаною постановою апеляційного суду Харківської області було ухвалено нове рішення, за яким у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення відповідачів відмовлено. ( а.с.10-13)

Отже, позивач посилаючись на те, що спірна квартира є його власністю та враховуючи, що до теперішнього часу відповідачі з реєстраційного обліку не зняті та з квартири не виселені, вважає, що спірна квартира є майном (сервітутом), у розумінні ст.ст. 401-403 ЦК України, у зв’язку з чим вважає, що з відповідачів відповідно до ч.3 ст. 403 ЦК України підлягає стягненню сума за користуванням таким майном.

Відповідно до ч.3 ст. 403 ЦК України особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно ч.1,3 ст.402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 77 ЦПК України, згідно з якою належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не спростовують предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано доказів направлення або укладення між ним та відповідачами договору про встановлення сервітуту.

Також суду не надано доказів, щодо встановлення між сторонами по справі сервітуту, а також у своїх позовних вимогах не ставить питання щодо його встановлення.

Таким чином, суд вважає , що позов пред’явлений передчасно , оскільки на день його пред’явлення , сервітут між сторонами у справі не встановлено.

Враховуючи вищевикладені обставини по справі, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв’язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Суд роз’яснює позивачу його право на встановлення сервітуту між ним та відповідачами по справі.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору, позивачу не відшкодовуються, у зв»язку з відмовою у задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265 ЦПК України суд , -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства ОСОБА_1 „ПриватБанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, що діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів за користування майном ( сервітутом) – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі :

Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д , ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач – ОСОБА_2, зареєстрована адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_1.

Відповідач – ОСОБА_3, остання відома адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- в матеріалах справи відсутній.

Відповідач – ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_5, зареєстрована адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- в матеріалах справи відсутній.

Повний текст рішення по справі складено 10 грудня 2018 року.

Суддя: ОСОБА_6