Рішення № 78434925, 03.12.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/20044/17

н/п 2/640/1043/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Губської Я.В.,

при секретарі Балан Т.В.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення

ВСТАНОВИВ:

19.12.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкоди для нього та його доньки ОСОБА_5 у користуванні 3-кімнатною квартирою АДРЕСА_1 шляхом його вселення з донькою ОСОБА_5 у зазначену квартиру.

В обґрунтування своїх вимог вказував на те, що власником 2/3 частини квартири в порядку спадкування є ОСОБА_5, яка успадкувала цю частину після смерті своєї матері ОСОБА_6, яка була власником всієї квартири. Крім цього, посилався на те, що він з донькою зареєстровані у спірній квартирі, однак відповідач, який є сином померлої, та її матір ОСОБА_7 чинять їм перешкоди у користуванні квартирою та не дозволяють проживати у зазначеному житлі.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 11.01.2018 року відкрито загальне позовне провадження по даній справі, призначено підготовче судове засідання.

Згідно ухвали Київського районного суд м. Харкова від 12.03.2018 року закрито підготовче провадження, призначено судові засідання для розгляду справи по суті позовних вимог.

В судовому засіданні позивач, надаючи також і показання в якості свідка, підтвердив обставини, викладені в позовній заяві щодо перешкод у користуванні квартирою, просив позов задовольнити в повному обсязі . Представник позивача в судовому засіданні також підтримала доводи позивача, просила задовольнити позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_3 проти позову ОСОБА_1 та ОСОБА_5 заперечував, зазначивши, що позивачу та його донці ніхто не перешкоджає проживати в квартирі, тобто спір з цього питання відсутній.

Представник третьої особи в судове засідання не з*явився, повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду, подав заяву про розгляд справи у їх відсутність та винесення рішення по справі з урахуванням інтересів дитини.

Суд, дослідивши докази, заслухавши пояснення учасників справи, їх представників та свідків, допитавши позивача за його клопотанням у якості свідка, встановив наступне.

Судом встановлено, що з 20.09.2003 року позивач ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про одруження від 20.09.2003 року (а.с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 від цього шлюбу в них народилася донька - ОСОБА_5, і цей факт підтверджується копією свідоцтва про народження від 09.09.2011 року (а.с. 8).

31.03.2017 року ОСОБА_6 звернулася до Київського районного суду міста Харкова з позовною заявою про розірвання шлюбу з позивачем (а.с.14-15), але шлюб не було розірвано через її смерть, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4.

Згідно наданих до суду доказів, спірна квартира АДРЕСА_1 належала позивачу на праві власності на підставі договору дарування від 22.12.2006 року, і 05.05.2014 року ОСОБА_1 подарував цю квартиру своїй дружині ОСОБА_6, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.03.2017 року та не заперечується сторонами. (а.с. 10-11).

Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку від 28.03.2017 року №386, що була видана КП «Жилкомсервіс», у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: позивач ОСОБА_1 - з 24.12.2003 року, ОСОБА_6 зі своїм сином ОСОБА_3 - відповідачем по справі - з 06.09.2006 року, та ОСОБА_5 - донька ОСОБА_6 та позивача з 13.09.2011 року. Дана обставина відповідачем не оспорюється та підтверджується.

Згідно наданих доказів, 10.01.2017 року ОСОБА_6 вчинила заповіт, відповідно до якого належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 заповідала своїй донці - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 79).

27.01.2017 року ОСОБА_6 вчинила інший заповіт, фактично скасувавши попередній, відповідно до якого належну їй спірну квартиру заповідала таким чином: 2/3 частки - своїй дочці - ОСОБА_5, 1/3 частку квартири та все інше своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалось заповідала своєму сину - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2. Заповіт посвідчений державним нотаріусом 8 ХДНК Денисюк Т.С. (а.с. 80).

Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 03.08.2018 року містить інформацію про зазначені заповіти та підтверджує їх посвідчення (а.с. 81).

Сторонами не оспорюється, що відповідач ОСОБА_3 до смерті матері мешкав у своєї бабці ОСОБА_7 в її квартирі АДРЕСА_1, яка відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.05.2017 року належить ОСОБА_7 на праві власності (а.с. 12-13).

Також судом встановлено, що через тяжку хворобу ОСОБА_6 в спірній квартирі майже постійно почали знаходитись ОСОБА_3 та ОСОБА_7 і стосунки в сім'ї різко погіршились. Судом встановлено, що через конфліктну обстановку позивач у січні 2017 року змушений був з'їхати з квартири разом зі своєю донькою та винаймати житло.

З інформаційної довідки з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.05.2018 року вбачається, що відповідач, ОСОБА_3 30.03.2018 року отримав у спадщину 7/24 часток спірної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що було видане 30.03.2018 року приватним нотаріусом ХМНО Конопацькою О.Б. Мати померлої ОСОБА_7 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/8 частину квартири, серія та номер свідоцтва: 162 від 30.03.2018 року, видане приватним нотаріусом ХМНО Конопацькою О.Б.

Право на спадщину 14/24 часток спірної квартири, які має успадкувати донька позивача ОСОБА_5 за заповітом, на час розгляду справи не оформлено. Зазначаючи про даний факт, представник позивача вказує, що у зв*язку з неотриманням документів на квартиру від відповідача, дочка померлої - ОСОБА_5 не може оформити право на спадщину.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_1 у винайнятому житлі. Доступ до спірної квартири ускладнений через конфліктні стосунки з відповідачем, що підтверджується наданими до суду доказами: висновком ДОП Дергачівського ВП ГУ НП у Харківській області від 02.04.2017 року, заявою про порушення кримінальної справи (а.с. 17, 19-22, зверненнями до поліції позивача та відповідями від жовтня 2018 року, грудня 2017 року, висновком та відповіддю Київського відділу поліції ГУ НП у Харківській області, показаннями позивача в якості свідка та пояснення відповідача в частині заміни замків в квартирі.

З урахуванням обставин, встановлених судом на підставі доказів, наданих сторонами по справі, вирішуючи вимоги позивача, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки, суд враховує наступне.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року установлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (пункт 1 статті 18 цієї Конвенції).

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини (принцип 2 цієї Декларації).

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Частиною першою статті 18 Закону «Про охорону дитинства» передбачено, що держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Згідно із частиною четвертою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

За змістом статті 11 Закону «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до ч. 3 ст. 1254 ЦК України кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Статтею 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Стаття 391 Цивільного кодексу України надає власнику майна право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно Конституції кожен має право на житло та ніхто не може бути примусово позбавлений житла не інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Враховуючі, що фактично 14/24 частин спірної квартири належить ОСОБА_5 у порядку спадкування за заповітом після померлої матері, і незавершення процесу оформлення спадщини не позбавляє спадкоємицю її майнових прав, вона та її батько ОСОБА_1 - позивачі по справі мають зареєстроване місце проживання у спірній квартирі, місцем проживання малолітньої дитини є місце проживання її батьків, тобто дитина має проживати разом зі своїм батьком, оскільки батьківських прав він не позбавлений, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 та його неповнолітня донька ОСОБА_5 мають право проживати у спірній квартирі, ОСОБА_5 - співвласниця квартири, а її батько ОСОБА_1 - член сім'ї співвласника. А оскільки відповідач чинить їм перепони у користуванні квартирою, оспорюване право підлягає захисту судом та перешкоди в користуванні мають бути усуненні шляхом їх вселення.

Таким чином, ОСОБА_5, маючи титул власника майна, отриманого на законних підставах, тривалий час була безпідставно позбавлена тріади повноважень власника, а саме правом користування, володіння та розпорядження своїм майном, внаслідок протиправних дій відповідача, що є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, а також обставини, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що оскільки 14/24 частин спірної квартири належить саме ОСОБА_5 у порядку спадкування за заповітом після померлої матері, позивач ОСОБА_1, який діє в її інтересах, та вона сама зареєстровані у спірному житловому приміщенні, а відповідач дійсно чинить їм перешкоди у користуванні ними спадковим майном, є обґрунтовані підстави вважати, що оспорюване право підлягає захисту судом, а перешкоди в користуванні мають бути усуненні шляхом їх вселення. Доводи відповідача про відсутність перешкод не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та є безпідставними.

З урахуванням викладеного та на підставі зібраних у справі доказів в їх сукупності, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача, який діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5, є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 141, 258, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 29, 383, 391, 405, 1254, 1268 ЦК України, ст.ст. 150,156 ЖК України суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити у повному обсязі.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) та його доньці ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_3, адреса: АДРЕСА_1) у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_1 та його доньки ОСОБА_5 до квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 640 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України ( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: