Ухвала суду № 78434776, 07.12.2018, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 623/1911/17

Провадження № 1-кп/610/355/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2018 року Колегія суддів Балаклійського районного суду Харківської області

в складі: головуючого судді Носова Г.С.,

суддів: Усенко С.І., Тімонової В.М.,

за участю: секретаря Денисової В.С.,

прокурора - Ємельянової М.В.,

захисника - адвоката Міщенко І.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

за відсутності потерпілого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія Харківської області кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 червня 2017 року за № 12017220320000833 відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п.13 ч. 2 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Балаклійського районного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п.13 ч. 2 ст. 115 КК України,

08 грудня 2018 року строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_2 на досудовому слідстві та продовженого ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10 жовтня 2018 року, закінчується.

Прокурор заявила клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на ризики, встановлені ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до сплину двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До сплину продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його сплину.

Обвинувачений ОСОБА_2 та захисник обвинуваченого щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не заперечували.

Міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обрана ОСОБА_2 з урахуванням тяжкості інкримінованого йому злочину та даних про його особу.

На час розгляду в суді питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою суд дійшов висновків, що вказані ризики не зменшились та не змінились. Застосування запобіжного заходу необхідно для забезпечення судового розгляду, який з об'єктивних причин не закінчено на даний час. Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, та які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала не встановлено. Будь-якої інформації, що свідчить про наявність в обвинуваченого хвороб, які б перешкоджали перебуванню його в умовах ізоляції від суспільства у суду немає.

Відповідно до ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так у справі «Геращенко проти України» (рішення від 07.11.2013, пар. 99) Європейський суд зазначив, що тривале існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обовязковою і неодмінною умовою (sine qua non) законності її продовжуваного тримання під вартою.

Так у справі «Орловський проти України» (рішення від 02.04.2015 р., §75), Європейський суд в котре висловив позицію, що «відповідно до пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного періоду часу саме лише існування обґрунтованої підозри не виправдовує позбавлення свободи, і суди мають наводити інші підстави для продовження тримання під вартою.

У справі «Москаленко проти України» (рішення від 20.05.2010 року п. 36) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

На даний час судове провадження не завершене, прокурором в судовому засіданні надано змінений обвинувальний акт, матеріали справи не досліджені в повному обсязі, обвинувачений ОСОБА_2 за даними, викладеними в обвинувальному акті, раніше неодноразово судимий, в тому числі за замах на скоєння вбивства, обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого умисного злочину,з а який законом передбачено покарання увигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, тому будь-яких даних про зменшення ризиків передбачених п.п.1,3,5ч.1ст.177 КПК України чи їх відсутність переховування від суду, можливість незаконно впливати на потерпілого та свідків, можливість вчинити інші правопорушення для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено,. Оцінюючи суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_2, наявність обгрунтованої підозри, колегія суддів вважає, що на даній стадії розгляду кримінального провадження доцільності скасовувати чи змінювати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 не вбачається.

Вислухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, інших учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, а також оцінюючи суспільну небезпеку кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_2 та імовірну можливість продовження обвинуваченим протиправної поведінки у подальшому колегія суддів вважає доцільним продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на два місяці.

Підстав для визначення розміру застави не убачається.

Керуючись ст.ст. ч. 5 ст. 176, 331, 372, КПК України, ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, продовжити на 60 днів, а саме, до 04 лютого 2019 року включно без внесення застави.

Судове провадження по справі відкласти на 14 годину 16 січня 2019 року.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Г.С. Носов

Суддя: С.І. Усенко

Суддя: В.М. Тімонова