Рішення № 78434279, 06.12.2018, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/1180/18

Провадження № 2/565/404/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2018 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням судді Малкова В.В.

при секретарі судового засідання Панчук Г.І.

з участю: представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

ПАТ КБ “Приватбанк” (далі в рішенні-банк) звернулось в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 24794,49 грн. за Генеральною угодою про реконструкцію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт без номера від 28.04.2015 року (далі – Генеральна угода). У позові зазначає наступне, банк належним чином виконав зобов”язання за Генеральною угодою. В свою чергу, відповідач не виконує взяті на себе згідно Генеральної угодизобов”язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом.

Відповідач подав відзив на позов, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач обґрунтовує свої вимоги наступним: поданими позивачем доказами не підтверджується наявність у відповідача заборгованості та її розмір, оскільки позивач не подав виписки по кредитному рахунку відповідача і в тексті Генеральної угодине вказано номер рахунку на якому обліковується така заборгованість, також відповідач заперечує підписання та ознайомлення при укладенні Генеральної угодиіз Умовами та Правилами надання банківських послуг, які позивач додав до позовної заяви; позивач не подав доказів того, з яких підстав та як нараховується комісія за кредитом, вважає такі вимоги несправедливими згідно із ч.5 ст.11, ст..18 Закону України «Про захист прав споживачів»; позивач незаконно нарахував відповідачу подвійну відсоткову ставку (на поточну заборгованість – 18% та на прострочену заборгованість – 18%), оскільки Генеральною угодоютакого не передбачено; незаконним вважає за порушення кредитних зобов’язань покладення на відповідача подвійної відповідальності у виді пені та штрафу; також у відзиві просить застосувати позовну давність до вимог про стягнення основного боргу і неустойки.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах (Генеральна угода, Умови, Правила надання банківських послуг у Приватбанку та Тарифи обслуговування кредитних карт) і підпис відповідача на заяві вказує на те, що відповідач погодився із істотними умовами вказаного кредитного договору та ознайомився із його змістом, в тому числі із Умови та Правила надання банківських послуг у Приватбанку (затверджені наказом Приватбанку від 06.03.2010 року). Виписка з банківського рахунку підтверджує те, що відповідачу був встановлений кредитний ліміт та те, що відповідач користувався вказаними грошовими коштами. Нарахування відповідачу комісії за кредитним договором позивач заперечує, вказуючи, що в розрахунку заборгованості в колонці під назвою «сума комісії» фактично зазначена лише пеня, оскільки умовами кредитного договору нарахування комісії не передбачено. Позивач вказує, що пеня та штраф є різновидами штрафних санкцій, а не видом відповідальності, тому одночасне застосування пені та штрафу не порушує ст.61 Конституції України. Щодо строків позовної давності по заборгованості позивач зазначає, що строк виконання зобов’язання за Генеральною угодою – до 30.04.2017 року, тому позивач звернувся до суду з позовом 11.06.2018 року до спливу строку позовної давності. Оскільки порушення відповідачем зобов’язання триває, позивач вважає, що відсутні підстави для застосування позовної давності до вимог про стягнення пені.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник позивача в судове засідання не з”явився. Згідно доданого до позовної заяви письмового клопотання, представник позивача просив розглянути справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з’явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомляла, заяви про відкладення судового засідання не подала.

Під час судового розгляду представник відповідача визнала позовні вимоги частково, а саме заборгованість по основному боргу в розмірі 9002,53 грн., заборгованість по процентам – 4470,39 грн., штраф – 245,92 грн.. До вимог про стягнення заборгованості і пені просила застосувати позовну давність.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши у сукупності докази у справі, керуючись законом, суд прийшов до наступного висновку.

Генеральна угода від 28.04.2018 року разом Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складають кредитний договір, що підтверджується підписом відповідача у Генеральній угоді від 28.04.2018 року. Згідно із Генеральною угодою відповідач отримала кредит на споживчі цілі в розмірі 10531,53 грн. на строк 24 місяці – з 28.04.2015 року по 30.04.2017 року шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту, відповідач зобов’язувалась повернути кредит, та сплачувати відсотки в розмірі 1,5% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту у встановлені строки. Погашення заборгованості проводиться в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 527 грн. для погашення заборгованості по кредиту, який складається із заборгованості по кредиту, процентів, а також інших витрат у відповідності із Умовами та правилами. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 30.04.2017 року. Вся заборгованість по кредиту починаючи з дня наступного за днем повернення кредиту (2-й день) рахується простроченою. В день наступний за днем повернення кредиту (2-й день) відповідач сплачує банку штраф в розмірі 469,34 грн.. У випадку порушення відповідачем зобов’язань по погашенню кредиту відповідач сплачує банку пеню, розмір якої вказаний в Умовах і правилах за кожний день прострочки. Відповідач доручив банку здійснювати погашення заборгованості по кредиту в передбачені строки за рахунок коштів, що знаходяться на будь-якому відкритому в банку рахунку у відповідності із Умовами і правилами.

Згідно доданих до позову розрахунків заборгованості відповідача з 28.04.2015 року по 14.05.2018 року та доданої до відповіді на відзив виписки із банківського рахунку відповідача заборгованість відповідача перед банком становить: по кредиту - 9002,53 грн., по процентам за користування кредитом (в т.ч. по несплаченим процентам на прострочену заборгованість) - 4470,39 грн., по комісії – 11075,65 грн., по штрафу – 245,92 грн. Всього розмір заборгованості становить 24794,49 грн.

На підтвердження видачі відповідачу кредитних коштів, користування ними та наявності заборгованості по кредиту позивач подав суду виписку з банківського рахунку відповідача за період з 28.04.2015 року до 31.10.2018 року, згідно якої відповідачу був встановлений кредитний ліміт у розмірі 10531,53 гривень шляхом переведення 28.04.2015 року на карту вказаної суми, відповідач користувався кредитними коштами, банк здійснював автоматичне погашення простроченої заборгованості.

Представник відповідача просила застосувати позовну давність до вимог про стягнення основної заборгованості та заборгованості по процентам.

Посилання позивача на те, що позивач звернувся до суду з позовом до спливу строку позовної давності, початок перебігу якого слід обраховувати із 30.04.2017 року (строк виконання зобов’язання згідно із Генеральною угодою), суд вважає необгрунтованими.

Так, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики та сплати процентів.

Таким чином у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, обчислюється з моменту настання строку погашення кожного чергового платежа

Згідно із ст.257 ЦПК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

Пунктом 2.1 Генеральної угоди передбачено, що погашення заборгованості проводиться щомісячними платежами. Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором позивач нараховував заборгованість по основному боргу та процентам з 28.04.2015 року по 14.05.2018 року.

За таких обставин, керуючись ч.4 ст.267 ЦК України, слід відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача за період з 28.04.2015 року по 15.07.2015 року заборгованості по основному боргу в розмірі 1922,69 грн. та заборгованості по процентам в розмірі 392,45 грн.

Задоволенню підлягають вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за період з 15.07.2015 року по 14.05.2018 року в розмірі 11157,78 грн., з яких заборгованість: по основному боргу - 7079,84 грн., по процентам - 4077,94 грн.

Згідно із ст.611 ЦК наслідками порушення зобов”язань є, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Оскільки нарахування відповідачу комісії не передбачено умовами кредитного договору, позивач заперечує нарахування відповідачу комісії, вказуючи, що в розрахунку заборгованості в колонці під назвою «сума комісії» фактично зазначена лише пеня, відсутність з цього приводу заперечень відповідача, слід вважати, що комісія в розмірі 11075,65 грн. є пенею, що нарахована на суму боргу по кредиту.

Представник відповідача просила застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені.

У відповіді на відзив позивач вказував, що порушення відповідачем зобов’язання триває, тому відсутні підстави для застосування в цьому випадку позовної давності до вказаних вимог.

Суд виходив з того, що відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що пеня за прострочене зобов’язання нарахована за період з 20.08.2015 року по 14.05.2018 року. Проте урозрахунку заборгованості не зазначено ставку пені, пеня визначена накопичувальним підсумком, з огляду на що не виявляється можливим визначити розмір пені за останній рік, що передував дню звернення з позовом до суду.За таких обставин, у суду відстня можливість перерахувати пеню за один рік, що передував дню звернення з позовом.

Тому, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення по пені в розмірі 11075,65 грн. слід відмовити повністю.

Як передбачено п.1.3.2 Генеральної угоди вся заборгованість по кредиту починаючи з дня наступного за днем повернення кредиту (2-й день) рахується простроченою. В день наступний за днем повернення кредиту (2-й день) відповідач сплачує банку штраф в розмірі 469,34 грн. Випискою з банківського рахунку відповідача підтверджується, що відповідач не повернув заборгованість у строк встановлений Генеральною угодою.

Отже Генеральною угодою визначено штраф у розмірі 469,34 грн. В свою чергу, позивач просить стягнути із відповідача штраф в сумі 245,92 грн., тобто в меншому розмірі, ніж зазначений в Генеральній угоді.

Враховуючи вищевикладене, положення ч.1 ст.13 ЦПК України, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 245,92 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже підлягають задоволеню позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості: по кредиту - 7079,84 грн., по процентам - 4077,94 грн.; штраф - 245,92 грн. Всього підлягає стагненню з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 11403,70грн.

Позивачем понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору, що підтверджується платіжним дорученням від 06.06.2018 р.

Вирішуючи питання про судові витрати, згідно із ст.141 ЦПК, суд вважає, що витрати, понесені позивачами у зв”язку із сплатою судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог - 810 грн. 34 коп. (45,99% від 1762 грн.).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 551, 611, 623, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 13, 81,141, 263-265 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, податковий номер НОМЕР_1, паспорт серії МЮ №068725, виданий 11.07.2006 року Кузнецовським МВ УМВС України в Рівненській області) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ”Приватбанк” (м.Київ, вул..Грушевського, буд.1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) 11403 (одинадцять тисяч чотириста три) гривні 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ”Приватбанк” понесені по справі витрати по сплаті судового збору в розмірі 810 гривень 34 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду через Кузнецовський міський суд або безпосередньо до апеляційного суду.

Головуючий

Повне рішення суду складене головуючим 10.12.2018 року