Вирок № 78434201, 10.12.2018, Корецький районний суд Рівненської області

справа № 563/1382/17

провадження № 1-кп/563/40/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.12.2018 року м. Корець

Корецький районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді Кулика Є.В.

при секретарі Федичканич В.Ю.

з участю:

прокурора Скрипника Р.М.

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2

обвинувачених ОСОБА_3

ОСОБА_4

захисника обвинувачених Захарчука М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Корець кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017180140000216 від 15 червня 2017 року, по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Стовпин Корецького району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, із вищою освітою, працюючого інженером охорони та захисту лісу ДП "Соснівський лісгосп", одруженого, раніше не судимий;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки с.Стовпин Корецького району Рівненської області, жительки АДРЕСА_1, українки, громадянки України, вищою освітою, працюючої спеціалістом бухгалтерії Соснівської селищної ради Березнівського району Рівненської області, одруженої, раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.1 ст.122 КК України,

в с т а н о в и в :

12 червня 2017 року о 23 год 00 хв. ОСОБА_3 та ОСОБА_6 нанесли тілесні ушкодження ОСОБА_7 за місцем її проживання в АДРЕСА_2. ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_4 зайшли на територію господарства ОСОБА_1 та через відкриті вхідні двері потрапили до будинку. Зайшовши до вітальної кімнати, побачили, що ОСОБА_1 лежить на дивані. Тоді ОСОБА_4 почала наносити удари руками та ногами в область голови та по всьому тілу потерпілої. Пізніше до неї приєднався і ОСОБА_3, який також наніс декілька ударів по тулубу, в область правого та лівого підреберря ОСОБА_1

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій наносили удари ОСОБА_1 удари руками та ногами в область голови та по всьому тілу, чим спричини їй тілесні ушкодження, які спричинили тривалий розлад здоров'я та значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину в інкримінованому злочині не визнав та показав, що тілесні ушкодження не наносив потерпілій ОСОБА_1 12 червня 2017 року і про вказані тілесні ушкодження дізнався вже в поліції, а їх деталізацію лише із обвинувального акту. Вдома у потерпілої в той день не був, взагалі не розуміє чому ОСОБА_1 його звинувачує у побитті. Додатково вказав, що познайомився з потерпілою на зустрічі випускників в 2013 році. Дійсно, бував у неї вдома, оскільки надавав її чоловіку ОСОБА_8 допомогу по будівництву, зокрема, привозив дрова, будівельні матеріали. Крім того, сама ОСОБА_1 часто зверталась до нього за консультацією з приводу ремонту, переобладнання та будівництва. Перебував вдома у потерпілої лише тоді, коли був вдома її чоловік ОСОБА_8 Підтверджує той факт, що спілкувався по телефону із потерпілою ОСОБА_1, проте лише з приводу робочих питань. Коли востаннє був вдома у потерпілої в с.Городище не пам'ятає. Підтвердив той факт, що має у власності та користується автомобем Форд Транзит, д.н.з ВК 3984, синього кольору та "Славута" червоного кольору. Вказав, що потерпіла його шантажувала, пропонувавши заплатити їй гроші, щоб вона забрала заяву про нанесення тілесних ушкоджень. Крім того, схиляла його до вступу з нею в інтимні стосунки, інакше погрожувала розказати його дружині ОСОБА_4 Де був 12 червня 2017 року не пам'ятає. Під час судових дебатів погоджувався з думкою свого захисника, просив виправдати його за всіма переліченими обвинуваченнями.

Обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину в інкримінованому злочині не визнала та показала, що потерпілу особисто ніколи не бачила, вдома в неї ніколи не була, тілесних ушкоджень їй не наносила. Про тілесні ушкодження, нанесенні потерпілій ОСОБА_9 дізналась лише із обвинувального акта. Додатково вказала, що спілкувалась із ОСОБА_1 тільки по телефону. В телефонних ромовах ОСОБА_1 вимагала гроші із її чоловіка, інакше погрожувала звести наклеп і розказати всім про те, що мала з ним інтимні стосунки. Стверджувала, що у ОСОБА_3 з потерпілою не могло бути та не було близьких відносин, чоловік завжди ночує вдома. Вважає, що оскільки у них із чоловіком регулярні статеві відносини, то мати коханку він не міг. 12 червня 2017 року їздили з ОСОБА_3 до його батьків в с.Стовпин. Під час судових дебатів погоджувалася з думкою свого захисника, просила виправдати її за всіма переліченими обвинуваченнями.

Незважаючи на повне невизнання вини обвинуваченими, суд вважає вину ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інкримінованому їм злочині об'єктивно доведеною зібраними і перевіреними в ході судового провадження доказами.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що познайомилась із ОСОБА_3 10 років назад на зустрічі випускників і вже тоді він намагався її поцілувати. В 2013 році знову ж на зустрічі випускників вони зустрілись знову і вже в той день ОСОБА_3 підвіз її додому та залишився ночувати, оскільки ОСОБА_8, чоловік потерпілої, в той час перебував на заробітках в Москві. Після того, почались у потерпілої із ОСОБА_3 близькі стосунки, які тривали близько 4 (чотирьох) років, він залишався у неї ночувати по 2-3 рази на тиждень, допомагав по господарству, зокрема, сіяв буряки, відкидав сніг зимою, завозив-привозив продукти харчування. Вказує, що у грудні 2014 року ОСОБА_3 жив й неї цілий тиждень, жінці ж брехав, що у відрядженні в м.Київ. У 2015 році ОСОБА_8 дізнався, що у них із ОСОБА_3 близькі відносини, з чоловіком з часом помирились, але відносини із обвинуваченим не припинили. Вказує, що приїжджав до неї 07 червня 2017 року, а потім вже їй почала з різних номерів телефонувати його дружина ОСОБА_4, обзивала її, погрожувала. 08 червня 2017 року вдень було жарко і потерпіла вирішила прилягти відпочити, коли їй на телефон здійснюється телефонний дзвінок із незнайомого номеру та жіночий голос каже "виходь", на що потерпіла запитала хто це. Одразу подивилась в вікно та побачила як ОСОБА_4 кидає довгу ринку із вазоном до колодязя та виривати із корінням квіти, що росли на подвір'ї господарства. І знову голос з телефону повідомляв "виходь", на що потерпіла відповіла, що знаходиться не вдома. Тоді ОСОБА_4 пішла на задній двір господарства та повідкривала клітки із кролями, які повтікали і потерпіла із 33 штук знайшла лише третину. Тоді потерпіла вийшла на поріг, і не зчулась як ОСОБА_4 схопила її за волосся та повалила на землю, зірвала золотий ланцюжок, била кулаками та ногами. Під час цього побиття зірвала лосини разом із білизною, порвала одяг. Їй вдалось вирватись та закритись на веранді. ОСОБА_4 08.06.2017 року приїздила із дочкою ОСОБА_10 на її автомобілі. З цього приводу до поліції не зверталась, вважавши, що конфлікт можна буде вирішити мирно. Щодо події, яка сталась 12 червня 2018 року, то розповіла наступне. в період з 08.06 по 12.06.2017 року ОСОБА_4 постійно їй дзвонила та погрожувала. Близько 23 год. 20 хв. 12 червня 2017 року до потерпілої зателефонував ОСОБА_3 та сказав, що ввечері заїде поговорити, тому потерпіла вхідні двері і не закривала. В той час лежала на дивані при вимкненому світлі, коли зайшли ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з фонариком, стали навколо потерпілої та почали наносити їй удари по тілу, в область голови, били руками та ногами. При цьому ОСОБА_4 сказала чоловіку, що хто ж так б'є, тобто бий сильніше, і вдарила потерпілу кулаком в голову. Потім ОСОБА_4 взяла її телефон та повидаляла всі дзвінки, а телефон сховала в іншій кімнаті, що потерпіла знайшла його лише наступного дня. ОСОБА_4 тягала за волосся і приказувала "бачиш яке волосся, що і вирвати не можна шмат". Після цього ОСОБА_4 пішла до авто, а ОСОБА_3 сказав до потерпілої "ходи, хоч двері закриєш за нами". Потерпіла пішла, а обвинувачений на порозі проти неї використав газовий балончик, від якого потерпіла не могла бачити та дихати. Наступного дня зайшов сусід ОСОБА_11 та побачивши потерпілу повністю в синцях, запропонував їхати в поліцію та лікарню.

Аналізуючи пояснення потерпілої ОСОБА_1 у сукупності з іншими, добутими по справі доказами, суд вважає пояснення потерпілої, такими, що відповідають об'єктивній дійсності, оскільки вони цілком підтверджуються зібраними по справі доказами - показаннями свідків, процесуальними документами, є послідовними, узгоджуються між собою та підтверджені об'єктивними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що є сусідкою потерпілої та з 2012-2016 роки переписувала показники на лічильниках по електроенергії. Приходила до ОСОБА_12 в різний час і часто бачила на подвір'ї у ОСОБА_1 стояли автомобілі Форд Транзит, бус, синього кольору, номерний знак якого ВК 3984 та Славуту червоного кольору. Одного разу бачила як ОСОБА_1 їхала з якимось чоловіком у цій машині. Всі в селі знають, що ОСОБА_3 їздить до ОСОБА_12. Про подію, що сталась 12 червня 2017 року знає від ОСОБА_13, яка розповіла, що ОСОБА_12 побили ОСОБА_3 із ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні повідомила суду, що 13 червня до неї зателефонувала свекруха ОСОБА_14 та повідомила, що у ОСОБА_14 проблеми. Тоді ОСОБА_13, приїхала до потерпілої та побачила, що на подвір'ї повиривані квіти, ваз та ринок немає, а ОСОБА_1 була вся в синцях, зокрема, були синці під обома очима, на голові гуля, яка аж пульсувала. На питання що сталось, потерпіла не могла відповісти, плакала та її трясло всю, мова була дещо дивною і вона запідозрила, що у потерпілої струс мозку і наполягла на поїздці в лікарню. Потім потерпіла розказала, що до неї приїздив ОСОБА_3 із ОСОБА_4 та побили її. Про відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знала і знала, що вони дружать близько. Сама ОСОБА_15 казала, що у неї є друг і вони товаришують; також казала і свекруха, що у ОСОБА_15 є коханець. Коли ОСОБА_1, робила в будинку ремонт, то ОСОБА_3 допомагав їй, привозив килими, будматеріали. Про їх відносини також дізнався і ОСОБА_8, однак якось помирились. Знає, що обвинувачені пропонували гроші ОСОБА_1 за те, щоб вона забрала заяву, проте спочатку пропонували 2 тис. гривень, потім більше, а згодом взагалі сказали, що не мають грошей.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показала, що є сусідкою потерпілої і їх будинки розташовані поруч. 08 червня 2017 року до неї заходила жінка і запитувала де живе ОСОБА_1, бо хоче купити у неї квіти. Свідок розповіла та показала де живе потерпіла. Про тілесні ушкодження нанесенні ОСОБА_1 знає від сусідів.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показала, що 13 червня 2017 року її чоловік ОСОБА_11 заходив до сусідки ОСОБА_1 Повернувшись розповів, що сусідку побили, потім вона сама ходила до ОСОБА_1 та на власні очі бачила, що все її тіло було в синцях, на лобі гуля, на подвір'ї був безлад, квіти повиривані з корінням, взуття на даху позакидувано. ОСОБА_1 розповіла, що то її побив ОСОБА_3 із ОСОБА_4 Крім того вказала, що 08 червня 2017 року о 21 год. 40 хв. бачила біля будинку сусідки стояла темного кольору іномарка, здивувалась, бо пройшло 4 (чотири) години, а та машина все стояла. Додатково зазначила, що до ОСОБА_1 постійно приїздив якийсь чоловік, допомагав по господарству, полов буряки, відкридав сніг взимку. Інколи приїздив Фордом синього кольору, інколи Таврією червного кольору.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що є сусідом потерпілої і 13 червня 2017 року зайшов до неї. Підійшовши до будинку, побачив на даху будинку закинуте взуття, повиривані квіти, вазони побиті, в колодязі плавала ринка з-під вазона. Коли побачив ОСОБА_1, то аж жахнувся від її вигляду, її тіло було все в синцях, на голові була гуля, потерпіла заговарювалась та була перелякана. Сказала, що її побив той, що до неї їздив із жінкою. Бачачи її стан, настояв поїхати до лікарні. Додатково вказав, що 08 червня 2017 року померла його мати, тому і запам'ятав. Біля будинку ОСОБА_1 стояла машина темного кольору. До сусідки постійно їздив чоловік на Форд Транзит синього кольору. Бачив як той чоловік сіяв буряки, прибирав взимку сніг. Вказав, що обвинувачений ОСОБА_3 схожий на того чоловіка, що приїздив до ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні повідомила, що є подругою потерпілою і 15 червня 2017 року зателефонувала ОСОБА_1 Під час цієї розмови потерпіла повідомила, що їй, що її побив ОСОБА_3 з жінкою. ОСОБА_15 плакала та казала, що їй дуже болить голова. Під час наступної телефонної розмови потерпіла вже детально описала, що обвинувачені прийшли до неї додому 12 червня 2017 року близько 12 год. ночі та побили її кулаками та ногами, доки вона безпорадно лежала на дивані. Пояснила, що знала про відносини ОСОБА_3 та ОСОБА_1, більше того, була знайома з ним особисто. Зі слів потерпілої вона знала, що ОСОБА_1 познайомилась з ОСОБА_3 під час зустрічі випускників і в них зав'язався роман, який тривав близько 4 років. Галина називала обвинуваченого «мій коханий». Коли чоловік ОСОБА_1 був вдома, то вона під приводом того, що їде до мене в гості в м.Рівне, зустрічалась із ОСОБА_3 Одного разу вона, з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 сиділи в кафе, тоді ОСОБА_19 і обнімав, і цілував. Вдруге бачились із ОСОБА_3, коли приїздив до неї на роботу, аби забрати картину для ОСОБА_19. ОСОБА_8 підозрював, що у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 роман, а у 2015 році дізнався точно, що ОСОБА_15 його зраджує з ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні повідомила, що є сусідкою потерпілої і часто бачила як у 2016-2017 роках до ОСОБА_1 заїздить машина та подовгу там стоїть. 08 червня 2017 року бачила як біля будинку сусідки стояла якась іномака темного кольору, а 10 червня 2017 року ОСОБА_1 показувала синці та розповіла, що її побила жінка обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що є чоловіком потерпілої та повідомив, що обвинуваченого ОСОБА_3 знає давно, вони з одного села та разом вчились в школі. В червні 2017 року був на заробітках, телефонував ОСОБА_1, однак вона не брала слухавку. Тоді зателефонував свасі -ОСОБА_13, яка йому повідомила, що ОСОБА_1 побили двічі. Першого разу ОСОБА_4 приїздила сама, а вдруге із чоловіком. Про стосунки інтимного характеру між ОСОБА_3 та його жінкою знав. Про це повідомляв йому сусід ОСОБА_11, потім і ОСОБА_1 зізналась, що це правда. В соціальній мережі «Однокласники» бачив повідомлення та коментарі ОСОБА_3 типу «сонце, не можу без тебе заснути» та називав ОСОБА_15 коханою.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_21 в судовому засіданні підтвердила висновки, які надала по експертизі. Вказала, що отримання виявлених тілесних ушкоджень потерпілою ОСОБА_1 внаслідок самопадіння чи інших активних самостійних дій неможливо. Крім того, підтвердила і факт того, що перелічені тілесні ушкодження були отримані потерпілою, коли вона перебувала в сидячому положенні.

Допитаний в судовому засіданні спеціаліст ПрАТ "Київстар" ОСОБА_22 показав, що одночасна реєстрація мобільньних пристроїв базовими станціями, які графічно перебувають в смт.Соснове та с.Городище є неможливою. Вказав, що запропонована схема руху може бути підтверджена, оскільки якби рух здійснювався по іншому маршруту чи іншій автодорозі, то мобільні пристрої реєструвались би іншими базовими станціями з іншими азимутами. Зазначив, що дальність дії базових станцій в теорії становить до 30 км., проте на практиці ця відстань становить в межах 10-15 км.

Відповідно до висновку експерта № 530 від 16 червня 2017 року, згідно наданих медичних документів у ОСОБА_1 встановлені такі тілесні ушкодження: перелом чертвертого ребра справа по передній пахвинній лінії без значного зміщення, який згідно п.2.2.2. "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом МОЗ України від 17.01.95 року № 6, відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень по критерію довготривалого розладу здоров'я; крововилив з садном в лобній ділянці голови зліва з переходом на волосисту частину, крововиливи на нижній повіці лівого ока з переходом на ліву вилицю розмірами, в лівій підщелепній ділянці, в ділянці лівої вилиці, в лівій підключичній ділянці, на лівому плечі, направому плечі, на правому плечовому суглобі, на боковій поверхні грудної клітки зліва в нижніх відділах, на лівій боковій поверхні черевної стінки, на лівому стегні, на правому стегні, п.2.3.5. "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом МОЗ України від 17.01.95 року № 6, як кожне окремо, так і в своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень. Вказані тілесні ушкодження виникли не менше як від двадцяти травматичних дій тупого-(их) предмету-(ів), яким могла бути рука чи інші тупі предмети. Ушкодження могли утворитися в вказаний термін - 12 червня 2017 року (а.п.12-13).

Під час проведення слідчого експерименту 16 листопада 2017 року, в присутності двох понятих, потерпіла ОСОБА_1 добровільно, повно і послідовно показала на місці про обставини, які відбулися з нею 12 червня 2017 року, що зафіксовано в протоколі проведення слідчого експерименту та на відеозаписі (а.п.50-51).

Реєстраційною карткою транспортного засобу марки Ford Transit, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, який належний на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу від 22 квітня 2016 року ОСОБА_3 (а.п.52).

Інформацією про вхідні-вихідні телефонні дзвінки із зазначенням даних щодо тривалості з'єднання, типу з'єднання IMEI, IMSI з прив'язкою до місцевості із зазначенням адреси встановлення базової станції та азимуту, а також інформації щодо з'єднань нульової тривалості розмов, які знаходились в зоні дії базових станцій за номерами телефонів НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, які належні обвинуваченим по справі, в період часу з 01 червня 2017 року по 15 червня 2017 року, наданої на підставі ухвали слідчої судді від 01.11.2017 року по справі №563/1010/17 (а.п.71-91, 92-123).

Згідно вказаних матеріалів відтворено схему руху та перебування потерпілої та обвинувачених під час вчинення злочину 12.06.2017 року

Згідно схем руху мобільного терміналу ІМЕІ НОМЕР_5 з sim-карткою Київстар НОМЕР_6, який належить обвинуваченому ОСОБА_3 в період 19:42 12.06.2018 року фіксується базовою станцією 14174 СІD 8362 АДРЕСА_3, азимут 230 рухаючись в напрямку с.Великі Межиричі/с. Городище і реєструється о:

- 22:21 базовою станцією LAC 14174 CID 4852 Рівненська область, Корецький район, с.Велика Клецька, територія сільської ради, власна опора азимут 230;

- 22:23 базовою станцією LAC 14174 CID 8461 Рівненська область, Корецький район, с.Великі Межиричі, вул. Мічуріна, власна щогла азимут 10 напрямок з смт. Соснове;

- 22:50 базовою станцією LAC 14174 CID 8461 Рівненська область, Корецький район, с.Великі Межиричі, вул. Мічуріна, власна щогла азимут 10 напрямок з смт. Соснове;

- 22:53 базовою станцією LAC 14174 CID 6213 Рівненська область, Корецький район, с.Сапожин, власна щогла 275 (напрямок Городище, Рівне).

В цей час 22:53 ОСОБА_3 телефонує до ОСОБА_1, якій належить мобільний термінал ІМЕІ НОМЕР_7 з сім-картою Київстар НОМЕР_8, який фіксується базовою станцією LAC 14174 CID 1461 Рівненська область, Гощанський район, с. Федорівка, на вежі ТОВ "ACTEJIIT" 75 з напрямком в с. Городище/Стовпин.

Згідно схем руху мобільного терміналу ІМЕІ НОМЕР_9 з sim-карткою Київстар НОМЕР_10, який належить ОСОБА_4 в період 21:09 12.06.2018 року фіксується базовою станцією LAC 14174 CID 8362 АДРЕСА_4, азимут 230

В подальшому схема руху мобільного терміналу ІМЕІ НОМЕР_9 наступна:

23:21 LAC 14174 CID 8462 АДРЕСА_5, власна щогла азимут 140, рухається зі сторони с. Городище, в сторону с. Великі Межиричі.

23:26 LAC 14174 CID 8463 АДРЕСА_5, власна щогла азимут 240, автомобільна дорога змінює напрямок з південно-західного на північно-східний.

23:30 LAC 14174 CID 461 АДРЕСА_5, власна щогла азимут 10, реєструється в напрямку смт. Соснове;

23:32 LAC 14174 CID 461 АДРЕСА_5, власна щогла азимут 10, реєструється в напрямку смт. Соснове;

Отже, аналіз часових відрізків, графічне відтворення маршруту з прив'язкою до існуючої сітки автомобільних доріг, а також враховуючи пояснення технічного спеціаліста компанії ПрАТ «Київстар» надало можливість підтвердити та відтворити частину подій 12.06.2017 року, зокрема, схему маршруту обвинувачених, які передували злочину, та маршрут відходу.

Оператором ПрАТ «Київстар» на виконання ухвали суду від 01.11.2018 року повідомлено, що на базових станціях LAC 14174 CID 4852; LAC 14174 CID 6213; LAC 14174 CID 8362; LAC 14174 CID 8461; LAC 14174 CID 8462; LAC 14174 CID 8463, які обслуговували мобільні пристрої потерпілої та обвинувачених, в період вчинення злочину відсутні аварії, а отже базові станції працювали в штатному режимі, що виключає нестандартну поведінку роботи обладнання.

Доводи обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх захисника Захарчука М.І. про те, що вина обвинувачених є не доведеною у вчиненні кримінального правопорушення, і, що останні не могли вчинити таке правопорушення, суд відхиляє і розглядає як намагання ухилитись від відповідальності за інкриміноване кримінальне правопорушення, оскільки, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд виходить з сукупності всіх обставин справи і бере до уваги ті з них, які переконливо свідчать про усвідомлення обвинуваченим суспільно небезпечного характеру своїх дій, передбачення їх суспільно небезпечних наслідків і бажання їх настання.

Судом не встановлено і порушень кримінально-процесуального закону під час досудового розслідування, які б могли перешкодити ухваленню вироку, а тому за відсутності розумних підстав для сумнівів у винуватості обвинувачених, суд вважає доведеною їх вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні.

Невизнання вини обвинуваченими суд розцінює як специфічну тактику та певну форму захисту обвинувачених за для пом'якшення або ж уникнення покарання. Суд вважає, показання обвинувачених неповними, неконкретнимим, частково нелогічними та суперечливими, зокрема, щодо показань обвинуваченої ОСОБА_4, що вона жодного разу не була в с.Городище та особисто не знайома з потерпілою, оскільки вони спростовуються розруківками телефонних дзвінків та схемою руху мобільного терміналу, належного обвинуваченій ОСОБА_4 Таким чином,чітко визначено місцезнаходження абонента та встановлено її перебування в с.Городище 12 червня 2017 року в момент вчинення злочину.

Вказані обставини спростовуються відомостями станцій стільникового зв'язку, які прямо вказують на перебування обвинувачених 12.06.2017 року близько 00 год. 00 хв. в с.Городище Корецького району.

Зважаючи на деталі, які відомі потерпілій про обвинуваченого ОСОБА_3, його сім'ю, роботу, транспортні засоби, особливості тілобудови, історію хвороби, то суд робить висновок, що між ними існували доволі близькі, довірчі відносини. Підтверджено свідками ОСОБА_8, ОСОБА_18, що між ОСОБА_1 близько 4 років існували інтимні стосунки, частота приїзду автомобіля обвинуваченого до потерпілої, численні телефонні дзвінки, також спростовують його показання, що він лише надавав консультативні послуги потерпілій з приводу ремонту.

Щодо посилань захисника обвинувачених на запис рентгенолога в медичній картці ОСОБА_1 від 16.04.2017 року, оскільки подія мала місце 12 червня 2017 року, а рентген потерпілої був проведений 16.04.2017 року. Суд визнає це технічною помилкою, яка є несуттєвою, оскільки судово-медична експертиза від 15 червня 2017 року підтверджує наявність перелому четвертого ребра справа по передній пахвинній лінії без зміщення у потерпілої. Крім того, виявлені тілесні ушкодження підтвердженні і показаннями експерта ОСОБА_21 в судовому засіданні.

З огляду на викладене, посилання захисника на те, що аналіз доказів, досліджених у суді, дає підстави вважати, що стороною обвинувачення не здобуто і не надано суду переконливих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інкримінованому їм злочині, а відтак обвинувачені підлягають виправданню з підстав, передбачених ст. 373 КПК України, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження і є помилковими.

Аналіз зазначених доказів дає підстави для висновку, що під час судового розгляду кримінального провадження були дослідженні всі обставини, які могли мати значення для правильного її вирішення, а тому посилання захисту на те, що ряд доказів, є неналежними, недостовірними, оскільки не підтверджують існування або відсутність обставин, що підлягають доказуванню, у цьому кримінальному провадженні, позбавлені підстав, зважаючи на те, що обвинувачені заперечують свою причетність до вчиненого злочину. Суд вважає, що докази, зібрані у справі, є належними, відповідають вимогам допустимості й достовірності, а сукупність зібраних доказів суд оцінює з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.

Щодо доводів захисника обвинувачених відносно визнання висновку експертизи розпочатого о 12 год. 40 хв. 15 червня 2017 року та закінченого 16 червня 2017 року № 530 з огляду на те, що вона проведена до внесення відомостей про вчинене правопорушення до ЄРДР суд зазначає наступне.

Вказана експертиза призначена відповідно до постанови слідчого від 15 червня 2017 року.

З змісту постанови про призначення експертизи слідує, що вона призначена в межах досудового розслідування кримінального провадження №12017180140000216 від 15 червня 2017 року.

Відповідно до висновку експертизи № 530 від 16 червня 2017 року експертиза розпочата 15.06.2017 року о 12 год. 40 хв. та завершена 16.06.2017 року.

Відповідно до ст. 94 КПК України, зокрема суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно рекомендацій, які містяться в п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироці в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини - питання щодо допустимості доказів у справі - це насамперед предмет регулювання національного законодавства і, як правило, саме національні суди уповноважені давати оцінку наявним у справі доказам. Суд, зі свого боку, повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема, спосіб отримання доказів, було справедливим. У такому випадку, суд зобов'язаний не визначати, чи певні докази було отримано незаконно, а перевіряти, чи така «незаконність» не спричинила порушення іншого права, гарантованого Конвенцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Висновок експертизи узгоджується з послідовними показаннями свідків.

Зважаючи на наведене, співставивши вказані документи та проаналізувавши їх зміст, беручи до уваги той факт, що при винесені постанови про призначення експертизи в постанові вже було вказано номер кримінального провадження, отже на момент винесення постанови відповідні відомості в ЄРДР вже були внесені, суд вважає, що в висновку експерта при зазначенні часу початку експертизи допущена технічна описка, з огляду на це вказаний висновок експерта не можна вважати недопустимим та неналежним.

Оцінюючи вищевказані зібрані та перевірені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їм злочинів знайшла своє підтвердження в повному обсязі і їх умисні дії вірно кваліфіковані органом досудового слідства за ч. 2 ст. 27 ч. 1 ст. 122 КК України як організація умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але такого, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Відповідно до ст. 65 КК України та п.1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченим, суд приймає до уваги ступінь тяжкості скоєного ними кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини, особу винної.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченим та обставин, що обтяжують покарання обвинуваченим, у відповідності до ст.66, 67 КК України, не має.

При обранні виду і міри покарання суд враховує, що обвинувачені позитивно характеризуються за місцем проживання, роботи (а.п.59-61), у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра на обліку не перебувають (а.п.63-64), раніше не судимі (а.п.62, 65).

Статтею 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили злочин середньої тяжкості, їх відношення до вчиненого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченим, думку потерпілої, суд приходить до висновку, що обвинуваченим необхідно призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.122 КК України у вигляді обмеження волі, та на підсьтаві ст.75 КК України звільнити їх від відбування покарання із встановленням іспитового строку.

Що ж стосується цивільного позову, то суд приходить до таких висновків.

По справі потерпілою ОСОБА_1 заявлено цивільний позов солідарно до обвинувачених про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1 990 грн. 68 коп. (з них 125 грн. 20 коп. витрати на послуги поштового зв'язку) та моральної шкоди в сумі 50 000 грн., а також витрат на правничу допомогу в сумі 1 025 грн.

Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. В судовому засіданні встановлено та підтверджено доказами, що в результаті неправомірних дій обвинувачених потерпілій ОСОБА_1 було заподіяно матеріальну шкоду, яка на час винесення вироку не відшкодована, цивільний позивач позов повністю підтримала. Цивільні відповідачі позов не визнали, проте зважаючи на те, що їх вина повністю доведена, то цивільний позов підлягає до задоволення в сумі матеріальної шкоди в сумі 1 865 грн. 48 коп.

Витрати на послуги поштового зв'язку не є витратами на лікування, в контексті матеріальної шкоди, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Вимогами ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно роз'яснень наданих Пленумом Верховного Суду України у постанові від 31.03.1995 року за №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди» із наступними змінами та доповненнями, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами судом було встановлено, що в результаті неправомірних дій відповідачів, позивач зазнала фізичних та душевних страждань, тобто їй було завдано моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, в зв'язку з ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, у зв'язку з нанесенням тілесних ушкоджень. Тобто, завдана моральна шкода стоїть у причинному зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд прийшов до висновку, що в ході судового засідання позивачем доведено факт спричинення йому моральної шкоди відповідачем, а саме: доведено факт заподіяння протиправного діяння відповідача шляхом вчинення злочину; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням.

Виходячи із засад розумності і справедливості, відповідно до вимог ст. ст.. 23, 1167, 1168, 1187 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (з послідуючими змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», глибини фізичних та душевних страждань позивача (потерпілого) ОСОБА_1, суд вважає за можливе визначити моральну шкоду в розмірі 25 000 грн., яку необхідно стягнути солідарно на користь позивача, вважаючи саме таку суму достатньою та необхідною, виходячи з обставин справи. В іншій частині суд вважає позовні вимоги недоведеними та відмовляє в їх задоволенні

Нормою ст.118 КПК України передбачено, що процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу; витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, які надають правову допомогу за договором, несе потерпілий. Водночас, у ч. 1 ст. 124 КПК України зазначено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Встановлено, що 10 липня 2017 року між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги строком на один рік з дати укладання договору, відповідно до умов якого останній взяв на себе зобов'язання надавати правовому допомогу позивачу у вказаній справі. Дія договіру продовжено сторонами до двох років з дня його укладення, відповідно до Додаткового договору від 09 липня 2018 року. В п.3.1 договору від 10 липня 2017 року вказано, що розмір гонорару, який клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Однак суду не надано копію вказаного договору і на підтвердження суми в 1 025 грн. не надано жодних належних доказів, зокрема, квитанції про перерахунок потерпілим на рахунок представника грошових коштів за надання юридичних послуг).

Отже, вимоги про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають, оскільки не підтверджені відповідними квитанціями та окремою додатковою угодою, в якій визначена сума гонорару за правову допомогу.

Згідно із ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи те, що позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення звільнені від сплати судового збору, а позов ОСОБА_1 до обвинувачених про стягнення матеріальної шкоди судом задоволено, а тому з обвинувачених солідарно необхідно стягнути судовий збір в спеціальний фонд Державного бюджету України в сумі 704 грн. 80 коп.

Речові докази та витрати на залучення експертів по кримінальному провадженню відсутні.

Запобіжний захід стосовно обвинувачених не обирався, та прокурором під час судового розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу не заявлено.

Керуючись ст.ст.369, 370, 374, 376 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_3, визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ч.1 ст.122 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (одного року) обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуття покарання, встановивши іспитовий строк - 1 (один) рік.

Зобов'язати ОСОБА_3 на підставі ст.76 КК України:

1.періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2.повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3. попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого.

ОСОБА_4, визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.27, ч.1 ст.122 КК України і призначити їй покарання у виді 1 (одного року) обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання, встановивши іспитовий строк - 1 (один) рік.

Зобов'язати ОСОБА_4 на підставі ст.76 КК України:

1.періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2.повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3. попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого.

Цивільний позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Стягнути солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1 865 (одна тисяча вісімсот шістдесят п'ять) грн. 48 коп матеріальної шкоди та 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судовий збір в спеціальний фонд Державного бюджету України в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

На вирок може бути подана апеляційна скарга в Рівненський Апеляційний суд на протязі 30 (тридцяти) днів з моменту його оголошення через Корецький районний суд Рівненської області, а обвинуваченим - в такому ж порядку і в такий же строк, але з моменту вручення їм копії вироку.

Суддя: Є.В. Кулик