Рішення № 78432964, 04.12.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/291/18

провадження №: 2/398/1684/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"04" грудня 2018 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючого – судді Ковальової О.Б., за участю секретаря – Василяки І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відео конференції в залі суду м.Олександрії в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 398/291/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання бездіяльності незаконною та відшкодування шкоди заподіяної незаконними діями органу досудового розслідування щодо неповернення йому вартості куртки,-

за участі:

позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, де просить Державну казначейську службу України відшкодувати йому вартість куртки 6 000,00 грн., перерахувавши кошти на його картковий рахунок в ПАТ «Приватбанк»; визнати незаконною бездіяльність ГУНП в Кіровоградській області щодо вчинення дій щодо повернення йому куртки вилученої слідчим по кримінальному провадженні № 12015120070003312.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 24.11.2015 року відносно нього було вчинено розбій, на місце вчинення злочину виїжджала слідчо - оперативна група. В ході слідчих дій слідча ОСОБА_3 вилучила у нього куртку в яку він був одягнений в момент вчинення злочину. Тяганина у кримінальному провадженні № 12015120070003312 та щодо його куртки триває, неодноразово змінювались слідчі. Так, слідча ОСОБА_4 відмовила йому в задоволенні клопотання щодо повернення вилученої у нього куртки.

18.10.2016 слідчий суддя Олександрійського міськрайонного суду Бугайченко Т.А. винесла ухвалу, якою зобов’язала слідчого у кримінальному провадженні № 12015120070003312 повернути йому вилучену куртку, але ухвала не виконана по теперішній час, а тому подав скарги в різні інстанції.

Згідно відповіді Начальника ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_5Г від 21.12.2016 – було призначено службове розслідування та згідно відомих йому результатів – винних осіб не встановлено, висновок про це затвердив 20.01.2017 року ОСОБА_6

Вважає, що внаслідок незаконної бездіяльності ГУНП в Кіровоградській області у кримінальному провадженні № 12015120070003312 йому заподіяно матеріальну шкоду.

05.06.2018 ухвалою судді справа № 398/291/18 була прийнята до провадження та призначена до судового розгляду.

25.07.2018 року від представника ГУНП в Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву, де просять відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до них в повному обсязі, посилаючись на те, що правове регулювання питання визнання бездіяльності слідчих визначається ст.ст. 303- 307 КПК України, а тому вважають, що позивач повинен був звернутись до суду в порядку кримінального судочинства, а не цивільного, тому справа в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та підлягає закриттю. Крім того, зазначають, що відповідно до п.п.1 ч.4 ст.374 КПК та п.9 ст.100 КПК України долю речових доказів вирішує суд під час ухвалення судового рішення, яким закінчується судове провадження. Досудове розслідування по кримінальному провадженні № 12015120070003312 триває, отже питання про вирішення долі речового доказу слід вирішувати у межах кримінального провадження та за правилами кримінального судочинства, а тому вимога ОСОБА_1 про відшкодування вартості куртки в розмірі 6 000 грн., вважають неправомірною. Також зазначають, що відшкодувати вартість куртки неможливо ще й тому, що позивач документально не підтвердив своє право власності на вилучену куртку, а встановити достовірність інформації про те, що позивач придбав куртку 22.11.2015 в магазині №1 ТОВ «Ремонтно – механічний завод» в м.Олександрія неможливо.

25.07.2018 року від представника ГУНП в Кіровоградській області надійшло клопотання про закриття провадження в частині вимогщодо визнання незаконною бездіяльність ГУНП в Кіровоградській області щодо вчинення дій щодо повернення йому куртки вилученої слідчим по кримінальному провадженні № 12015120070003312, так як справа в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

25.07.2018 від представника ГУНП в Кіровоградській області надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

01.08.2018 в зв’язку з неявкою всіх учасників та їх представників розгляд справи було відкладено на 27.09.2018 року.

26.09.2018 до суду надійшло клопотання від представника ГУНП в Кіровоградській області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку направленням працівників ВПЗ ГУНП в Кіровоградській області на навчання до вищих навчальних закладів зі специфічними умовами навчання згідно наказу по ГУНП в Кіровоградській області №1510 від 29.08.2018 та клопотання про проведення судового засідання в режимі відноконференції.

27.09.2018 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області було постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання - відкладено розгляд справи на 15.30 год. 01.10.2018 року, який провести в режимі відеоконфкренції.

01.10.2018 в зв’язку з неявкою всіх учасників та їх представників розгляд справи було відкладено на 15.00 год. 19.11.2018 року.

19.11.2018 ухвалою Олександрійського міськрайонного суду було відмовлено в задоволенні клопотання заявленого представником ГУНП в Кіровоградській області щодо закриття провадження по справі №398/291/18 в частині позовних вимог щодо визнання незаконною бездіяльності ГУНП в Кіровоградській області.

Державна казначейська служба України про день, час та місце розгляду справи неодноразово повідомлялась належним чином, її представник на судовий розгляд не явився, про причини неявки суд не повідомив. Суд постановив проводити судовий розгляд у їх відсутність.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги в повному обсязі, пояснивши, що є ухвала слідчого судді про повернення йому вилученої куртки, яка не виконанан і на теперішній час. Він звертався на ім’я в.о. обов’язки начальника Кіровоградського ГУНП в Кіровоградській області і подавав йому цю ухвалу слідчого судді. Після цього, він бачив рішення по службовій перевірці, порушників не встановлено. Вважає, що відповідальність несе не слідчий, а ГУНП в Кіровоградській області. На теперішній час в провадженні цього суду в слідчого судді перебувають на розгляді ряд його скарг по кримінальному провадженні № 12015120070003312, але слідчий суддя не може їх розглянути, так як не надають матеріали кримінального провадження. Куртку він придбав в магазині №1 ремонтно – механічного заводу, яким як йому відомо, що куртку було придбано через Інтернет. Копію квитанції він надав в цивільну справу, яка слухалась в Ленінському районному суді м. Кіровограда.

Представник відповідача ГУНП в Кіровоградській області позов не визнає з тих підстав, що вказані у відзиві. Чи визнавалась куртка речовим доказом, їй не відомо. Але те, що вона вилучалась було вказано у протоколі огляду місця події від 24.11.2015 року. В протоколі огляду місця події мається запис, що вилучалась з місця події – балонова куртка та її загальний опис. Дійсно позивач неодноразово звертався з заявами про повернення куртки. Також він звертався з ухвалою суду про повернення йому куртки, проводилось службове розслідування, але куртки не було знайдено, не встановлено, де вона знаходиться. Але до них звернень ОСОБА_1 щодо повернення куртки не було. Оскільки позивач писав скарги слідчому по поверненню йому курки, то слідчим управлінням ГУНП в Кіровоградській області було ініційоване проведення службової перевірки.

За клопотанням позивача у розгляді справи було оголошено перерву до 15.30 год. 04.12.2018 року.

20.11.2018 року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, де вказав, що отримав доступ до копії товарного чеку датованого 22.11.2015 року, згідно якого він придбав у магазині №1 ТОВ «Ремонтно – механічний завод» чоловічу куртку на суму 5000 грн., а враховуючи те, що він користувався курткою три дні, він зменшує її вартість до 4 700 грн. та надав додатки, а тому просить цю суму стягнути на його користь.

Представник ГУНП в Кіровоградській області надав до суду письмово викладені пояснення до заяви позивача про зменшення позовних вимог, де заявлені вимоги не визнає.

04.12.2018 року позивач підтримав свої вимоги з врахуванням уточненої суми вартості куртки, яку він просить стягнути на його користь. Представник ГУНП в Кіровоградській області вважає, що підстав для задоволення позову немає.

Заслухавши пояснення позивача, представника ГУНП в Кіровоградській області суд прийшов до наступного висновку.

Судом установлено, що 25 листопада 2015 внесено відомості до ЄРДР за №12015120070003312 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України за повідомленням від 24.11.2015 по факту розбійного нападу на ОСОБА_1

18.10.2016 року слідчим суддею Олександрійського міськрайонного суду було постановлено ухвалу, якою зобов’язано слідчому, якому доручено здійснити досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015120070003312 повернути ОСОБА_1 вилучену у нього 24.11.2015 року куртку.

Як вбачається з копії матеріалів службової перевірки проведеної ст. слідчим ОВС ОМВ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_7, які не оспорюються представником відповідача, під час даної перевірки було встановлено наступне:

24.11.2015 на місце виїхала слідчо – оперативна група, де слідчим Лунгою А.О. проведено огляд місця події, під час якого було також вилучено куртку ОСОБА_1

26.11.2015 для здійснення у кримінальному провадженні №12015120070003312 досудового розслідування створено групу слідчих, в складі ОСОБА_8

20.12.2015 ОСОБА_1 звернувся до слідчого Кузьменко Н.І. з клопотанням про повернення вилученої у нього куртки.

23.12.2015 слідчою ОСОБА_8 винесено постанову про відмову у його задоволенні, так як куртка необхідна для проведення судово – імунологічної експертизи.

В подальшому слідчим – суддею Олександрійського міськрайонного суду було винесено ухвалу про відвід слідчої ОСОБА_8

В ході досудового розслідування слідча ОСОБА_3 вилучену під час огляду місця події куртку належним чином не оглянула, в протоколі огляду предметів не описала її, судово – імінолігічну експертизу не призначила, постанови про визнання та приєднання куртки до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу не винесла та не забезпечила її передачу на зберігання відповідно до вимог чинного законодавства.

09.03.2016 від потерпілого ОСОБА_1 Б,І. слідчому Лунзі А.О. надійшло клопотання про повернення вилученої куртки. 12.03.2016 слідча ОСОБА_3 винесла постанову про відмову у задоволенні клопотання, так як куртка необхідна для проведення судово – імунологічної експертизи. Опитати слідчу не вдалося, оскільки на той час службу в поліції вона вже не проходила.

Слідча ОСОБА_4, яка на той час здійснювала у кримінальному провадженні №12015120070003312 досудове розслідування пояснила, що вилучену у ОСОБА_1 куртку їй ніхто не передавав та місце знаходження куртки їй не відоме.

Таким чином, за результатами службового розслідування було встановлено факт втрати речового доказу, але не встановлено з вини кого із працівників СВ Олександрійського ВП ГУНП втрачено речовий доказ.

За результатами службового розслідування прийнято рішення: щодо слідчої ОСОБА_8 враховуючи, що їй уже 25.11.2016 р. оголошено зауваження, обмежитись раніше накладеним дисциплінарним стягненням; щодо слідчого Лунги А.О., враховуючи, що наказом №168-о її звільнено з поліції, обмежитись відносно неї проведеним службовим розслідуванням; щодо ОСОБА_9, який на той час працював на посаді начальника СВ Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області, який з 21.11.2016 працює на посаді т.в.о. начальника СВ Новоукраїнського ВП ГУНП та наказом від 31.08.2016 року № 1089 якого вже попереджено про неповну посадову відповідність, обмежитись щодо нього наявним дисциплінарним стягненням.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права уразі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Нормою ст.100 КПК України передбачений порядок зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію.

Так, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу(ч. 1 ст.100 КПК).

Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст.100 КПК).

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 р. № 1104 затверджений Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності під час кримінального провадження, затвердженим (далі - Порядок).

Окрім того, спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України від 27.08.2010р. № 51/401/649/471/23/125, затверджена Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (далі - Інструкція).

Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (у новій редакції), затверджена наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України N 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 р. (далі Інструкції), передбачено, що відповідальною за зберігання речових доказів, приєднаних до справи, є особа, яка проводить дізнання, слідчий, в суді - суддя, відповідальний працівник апарату суду або керівник апарату суду, а в експертній установі - співробітник експертної установи, у віданні якого речові докази перебувають у відповідний період, або керівник експертної установи. Витрати, пов'язані із зберіганням речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна, несе орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно. У випадках, коли майно передається на зберігання в інші установи, підприємства, організації як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, такі витрати покриваються за рахунок держави (абзаци 3,4 п. 13 Інструкції).

Відповідно до ч. 4 ст.100 КПК України, у разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов'язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа вона зобов'язана відшкодувати володільцю витрати, пов'язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката..

Як вбачається з матеріалів справи, вилучена у позивача куртка не була описана слідчим неналежним чином в протоколі огляду місця події, та не описана в протоколі огляду предметів, судово – імунологічна експертиза не призначалась, постанова про визнання та приєднання куртки до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу не виносилась та не було забезпечено її передачу на зберігання.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування було грубо порушено правила зберігання речових доказів, так як порушено порядок обліку, зберігання та передачі речового доказу - куртки позивача.

Отже, з 24.11.2015р. досудове розслідування здійснювалося СВ Олександрійського ГУНП в Кіровоградській області, що є територіальним підрозділом ГУНП в Кіровоградській області, стосовно якого судом встановлений факт бездіяльності в частині не повернення вилученого майна, не прийняття відповідного рішення.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що в ході досудового розслідування не забезпечено належний порядок збереження вилученого майна, не вирішено питання про притягнення до відповідальності винних у неналежному зберіганні майна осіб, а відповідач ГУНП обмежився лише раніше накладеними стягненнями.

Як зазначалось вище, позивач неодноразово звертався з приводу повернення вилученого майна - куртки до слідчих органів, на які покладений обов'язок прийняття процесуального рішення з приводу повернення майна, однак майно повернуто не було, постанови, які ухвалювались слідчими щодо неможливості повернення куртки у зв’язку з необхідністю проведення судово – імунологічної експертизи були формальними, ухвала слідчого судді від 18.10.2016 – не виконана, а тому зазначені дії свідчать про невиконання органом досудового розслідування обов'язку щодо повернення вилученого майна позиву.

Тому суд вважає, що вимоги позивача про визнання незаконною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області щодо неповернення куртки, вилученої під час проведення досудового розслідування підлягають задоволенню.

Суд вважає, що порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту в порядку цивільного судочинства, оскільки звернення позивача до суду з позовними вимогами про визнання дій відповідача ГУНП в Кіровоградській області неправомірними та відшкодування шкоди відбулося після неповернення органами досудового слідства вилученого майно у передбачені законом строки.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, а не суду.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Зазначений правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року № 6-440цс16.

Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

У справі, яка розглядається, з'ясовано, що підставою для відшкодування шкоди є встановлення ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2016 та службовим розслідуванням - невиконання посадовою особою правоохоронного органу, відповідальною за вилучення та зберігання куртки позивача, обов'язку, встановленого ст.98, 100 КПК України щодо не повернення куртки позивачу, яка була вилучена при огляді місця події, тому суд дійшов до висновку про застосування ст.1174 ЦК України.

При цьому суд вважає, що вимоги, де позивач просить Державну казначейську службу України відшкодувати йому вартість куртки з врахуванням уточнених вимог в розмірі 4700,00 грн. не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не подано належних та допустимих доказів, що куртку було придбано саме ним, так як згідно товарного чеку №26 від 22.11.2015 р., там мається тільки найменування - куртка чоловіча, розмір ХХХХХХХL чорно червона, болонієва з утеплювачем, кількість -1, ціна – 5000 грн. та печатка ремонтно – механічного заводу. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин судом не здобуто та матеріали справи не містять; клопотання стосовно призначення експертизи щодо визначення вартості майна учасники в судовому засіданні не заявляли.

Керуючись ст. 12, 13, 81, ч. 1 ст. 141, ст.ст. 259, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

У х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання бездіяльності незаконною та відшкодування шкоди заподіяної незаконними діями органу досудового розслідування щодо неповернення йому вартості куртки - задовольнити.

Визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області щодо неповернення куртки ОСОБА_1 вилученої під час проведення досудового розслідування – незаконною.

В решті вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення буде складено до 10.12.2018 року.

Учасники справи:

ОСОБА_1, 11.03.1962р.н., рнокпп: НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Державна Казначейська служба України, код ЄДРПОУ: 37567646, місце знаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Бастіона,6.

Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, код ЄДРПОУ: 40108578, місце знаходження юридичної особи: м. Кропивницький, вул. В. Чміленка,41.

Суддя: