Рішення № 78432609, 06.12.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/19273/17

Провадження №2/521/1230/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Поліщук І.О.,

при секретарі – Бєрової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики у розмірі – 1 917 493 (один мільйон дев’ятсот сімнадцять тисяч чотириста дев’яносто три) гривні 50 копійок, з яких: 1 765 500 (один мільйон сімсот шістдесят п’ять тисяч п’ятсот) гривень – сума неповернутої позики, 151 993 (сто п’ятдесят одна тисяча дев’ятсот дев’яносто три) гривні 50 копійок - три проценти річних, а також понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 8000,00 гривень. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 13 листопада 2014 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, згідно якого відповідач отримав від позивача в борг грошову суму у розмірі 70 000,00 доларів США. У підтвердження отамання позики 13.11.2014 року відповідачем у його присутності було власноручно складено розписку, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов’язався повернути суму отриманої позики у три етапи: до 20.11.2014 року – 25000 доларів США, до 04.12.2014 року – 20 000 доларів США, до 26.02.2015 року - 25000 доларів США. Позивач зазначає що у 2016 році відповідач передав йому в рахунок виконання договору позики - 4000 доларів США, решта суми заборгованості до цього часу не сплачена, що стало приводом для звернення з даним позовом до суду.

В судове засідання до Малиновського районного суду міста Одеси позивач та його представник не з’явилися, за клопотанням сторони позивача судове засідання по даній справі проведене в режимі відеоконференції. Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 09 жовтня 2018 року доручено Подільському районному суду м. Києва забезпечити проведення відеоконференції за участю ОСОБА_1 з Малиновським районним судом м. Одеси 06 грудня 2018 року об 11 годині 50 хвилин. Представник позивача будучи присутньою в залі Подільського районного суду м. Києва в режимі відеоконференції пояснила суду, що її довіритель позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі. Звернула увагу суду, що справа знаходиться в провадження суду понад рік, суд задовольняв клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, проти призначення якої не заперечувала і їхня сторона. Однак відповідач формально віднісся до проведення експертизи, зразки своїх підписів експерту не надав, оплату за проведення експертизи не здійснив, що свідчить про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, а також про наміри тільки затягнути розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судові засідання призначені до розгляду на 09.10.2018 року та на 06.12.2018 року не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Приймаючи участь в судовому засіданні 07.06.2018 року відповідач заперечував проти позову, вказуючи що насправді грошові кошти не були одержані ним від позикодавця. Крім того є сумніви щодо відповідності рукописного тексту на розписці саме йому. Додатково відповідач пояснив, що мав добрі стосунки з позивачем, вони мали спільні справи і бували випадки коли сам відповідач складав якісь документи, підписував. Стосовно даної розписки він сумнівається що підпис його.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 13 листопада 2014 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, згідно якого відповідач отримав від позивача в борг грошову суму у розмірі 70 000 (сімдесят тисяч доларів США), які останній зобов’язався повернути поетапно: 20.11.2014 – 25000 доларів (двадцять п’ять тисяч доларів США); 04.12.2014 року -20 000 (двадцять тисяч доларів США), 26.02.2015 – 25000 (двадцять п’ять тисяч доларів США). В підтвердження укладання договору позики відповідач власноручно написав розписку, в якій вказується, що він, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючий ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_1, виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 06 травня 1996 року запозичив у ОСОБА_1 суму 70 000 (сімдесят тисяч доларів США). Зобов’язується повернути цю суму поетапно: 20.11.2014 – 25000 доларів (двадцять п’ять тисяч доларів США); 04.12.2014 року - 20 000 (двадцять тисяч доларів США), 26.02.2015 – 25000 (двадцять п’ять тисяч доларів США). У розписці зазначено, що дана розписка дана у повному здоров’ї і без примусу. У чому і розписується. У розписці ОСОБА_2 власноруч вказав дату написання розписки – 13.11.2014 року та підписав документ.

Згідно ч. 1 ст. 251 ЦК України cтроком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ч. 1 ст. 252 ЦК України cтрок визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов’язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі, або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів саме у борг. Отже у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання грошового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046,1047 ЦК України необхідно встановити наявність між позивачем та відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики та його умов.

В судовому засіданні за клопотанням відповідача та його представника судом призначена судова почеркознавча експертиза, на вирішення експертів поставлене питання: Чи виконано рукописний текст на розписці ОСОБА_2 або іншою особою? 07.08.2018 року матеріали цивільної справи було повернуто із Київського науково - дослідного інституту судових експертиз без виконання у зв’язку з несплатою вартості експертизи. Судом викликався відповідач задля вручення рахунку № 14984 від 30 липня 2018 року з метою здійснення оплати за роботу експертів, однак ОСОБА_2 до суду не з’являвся.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Приймаючи участь в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 категорично не заперечував складення тексту розписки, а лише висловлював сумніви, що свідчить про його обізнаність про правовідносини з договору позики, які існують між ним та позивачем.

Верховний Суд України у Постанові від 18 січня 2017 року по цивільній справі № 6-2789цс16 та у Постанові від 18 вересня 2013 року по цивільній справі № 6-63цс13 висловив правову позицію, у якій зазначив, що, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. В контексті даної правової норми обов’язковими реквізитами боргового документу є власноручний підпис позичальника, його уповноваженого представника, а факультативними – дата, місце видачі, вказівка про свідків тощо.

З цих підстав суд робить висновок про те, що представлена позивачем на підтвердження укладання договору позики між ним та відповідачем розписка позичальника, свідчить про виникнення між сторонами правовідносин, які регулюються положеннями цивільного законодавства щодо договорів позики. Таким чином між сторонами був укладений договір позики грошей на визначений термін. За умовами даного договору позивач передала відповідачу зазначену грошову суму у позику, а відповідач зобов’язався, відповідно, повернути отримані кошти готівкою.

В судовому засіданні зі слів представника позивача встановлено, що відповідач у 2016 році повернув частину боргу у розмірі - 4000 доларів США, тому розмір боргу розраховується виходячи з суми 70000-4000=66 000 доларів США.

Згідно офіційного Повідомлення НБУ «Про офіційні курси гривні до іноземної валюти» курс долару США до гривні України встановлений НБУ на 08.11.2017 року становить 26,75 грн. за 1 долар США, отже на цю дату еквівалент грошової суми в розмірі 66 000 (шістдесят шість тисяч) доларів США дорівнює – 1 765 500 (один мільйон сімсот шістдесят п’ять тисяч п’ятсот) гривень.

В контексті статі 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України, інших вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з положеннями статей 530, 612, 625 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що на даний час відповідач не повернув борг позивачу в повному обсязі, неповернутою залишилася грошова сума у розмірі - 66 000 доларів США.

З зазначених вище підстав суд присуджує до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 1 765 500 (один мільйон сімсот шістдесят п’ять тисяч п’ятсот ) гривень, що є грошовим еквівалентом – 66 000 доларів США.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції. Позивачем, у даному процесі заявлено позовні вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних за правилами ст. 625 ЦК України у розмірі – 151 993 (сто п’ятдесят одна тисяча дев’ятсот дев’яносто три) гривні 50 копійок. Розрахунок трьох процентів річних наведено позивачем у додатку поданому до позову, перевірено судом та є правильним.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову і стягнення з відповідача на користь позивача загальної суми боргу за договором позики, укладеним 13 листопада 2014 року, у загальному розмірі – 1 917 493 (один мільйон дев’ятсот сімнадцять тисяч чотириста дев’яносто три) гривень 50 копійок, з яких: 1 765 500 (один мільйон сімсот шістдесят п’ять тисяч п’ятсот) гривень – сума неповернутої позики, 151 993 (сто п’ятдесят одна тисяча дев’ятсот дев’яносто три) гривні 50 копійок – три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати пов’язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача. З цих підстав суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Керуючись ст.ст. 251, 252, 254, 524, 526, 530, 533, 536, 612, 625, 631, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України, суд ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, НОМЕР_1, виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 06.05.1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики укладеним 13.11.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі – 1 917 493 (один мільйон дев’ятсот сімнадцять тисяч чотириста дев’яносто три) гривні 50 копійок, з яких: 1 765 500 (один мільйон сімсот шістдесят п’ять тисяч п’ятсот) гривень – сума неповернутої позики, 151 993 (сто п’ятдесят одна тисяча дев’ятсот дев’яносто три) гривні 50 копійок – три процента річних від простроченої суми.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, НОМЕР_1, виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 06.05.1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 – 8000 (вісім тисяч) гривень – суму сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками процесу до апеляційного суду Одеської області в тридцятиденний термін. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: