Ухвала суду № 78431760, 10.12.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/6165/18

провадження №2-з/489/60/18

УХВАЛА

Іменем України

10 грудня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., секретаря судового засідання Коденко К.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк») про захист прав споживачів,

встановив:

У жовтні 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявоюдо АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсними окремих положень кредитного договору, зобов’язання здійснити перерахунок сплачених позивачем коштів по кредитному договору, визнання припиненим основного зобов’язання та відповідно припиненими договорів поруки і іпотеки.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 01.11.2018 відкрито провадження у справі.

07.12.2018 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу, або будь-яким особам у будь-який спосіб, до набрання чинності рішенням у справі вчиняти будь-які дії по відношенню до позивача ОСОБА_1, поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_3, іпотекодавця ОСОБА_4

Заяву мотивував тим, що позивач має підстави побоюватися, що з боку відповідача, до прийняття судового рішення по цивільній справі, існує реальна загроза незаконного позбавлення позивача та іпотекодавця майна та відчуження його на користь третіх осіб, а також незаконне позбавлення грошових коштів, як позивача так і поручителів.

За вимогами частини 1 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Дослідивши заяву та ознайомившись із матеріалами цивільної справи, суд дійшов наступного.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 27.03.2017 по цивільній справі № 489/473/16-ц, залишеним в силі судами апеляційної і касаційної інстанцій, первісний позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитною угодою № 26МГ/2008 від 22.09.2008 та додатковими договорами до цієї угоди в сумі195246,45 грн., а також в солідарному порядку з позичальника ОСОБА_1 та поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_3, з кожного самостійно, по 174503,54 грн. та вирішення питання про стягнення судового збору.

Одночасно розглянуто зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитної угоди з підстав невідповідності її умов положенням статей 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», в задоволенні якого судом відмовлено.

Крім того, 13.07.2018 Ленінського районного суду міста Миколаєва ухвалено рішення по цивільній справі № 480/4050/17, яке залишено в силі судами апеляційної і касаційної інстанцій, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними окремих положень кредитної угоди від 22.09.2008 та договору Траншу від 24.09.2008, укладених між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк», та стягнення з відповідача незаконно сплаченої суми комісії в загальному розмірі 5400,00 доларів США.

Із позовної заяви, яка знаходиться на розгляді суду, вбачається, що позивач не погоджується із розміром пені і процентною ставкою, внаслідок чого просить визнати недійсними окремі положення кредитної угоди, зобов’язання відповідача здійснити перерахунок сплачених ним коштів по кредитному зобов’язанню та визнати припиненим виконання основного зобов’язання та відповідно припиненими договори поруки та договір іпотеки.

Таким чином, позивач фактично просить забезпечити позов шляхом зупинення виконання рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 27.03.2017 по цивільній справі № 489/473/16-ц.

Слід зазначити, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності необхідно враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Визначений статтею 152 ЦПК України перелік видів забезпечення позову не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані інші його види.

Разом із тим недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Також обраний позивачем захід забезпечення позову не відповідає вимогам частини 1 статті 150 ЦПК України, оскільки не є конкретним, стосується невизначеного кола осіб, а також не надає можливості суду визначити його співмірність заявленим вимогам.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись статтями 149, 150, 153 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі № 489/6185/18 – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.В.Коваленко