Рішення № 78431647, 29.11.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/8266/16-ц

Провадження № 2/521/223/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2018 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання – Кіліян О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання права спільної сумісної власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання права спільної сумісної власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності та просить суд, згідно останніх уточнень, визнати Свідоцтво про право власності серії САС 198838, що видане виконавчим комітетом Одеської міської ради 28.08.2008 р. недійсним та скасувати державну реєстрацію права власності, яка проведена на підставі Свідоцтва про право власності серії САС 198838, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 28.08.2008 р., а також визнати за ОСОБА_1 право спільної сумісної класності на 9/10 домоволодіння, що розташоване у місті Одесі по вулиці Квітневій, будинок № 22 та складається з жилого будинку літ “А”, загальною площею 153,2 кв.м, жилою площею 83,4 кв.м., літ “Г” вбиральня, літ “Ж”, гараж, які відображені у технічному паспорті від 26.03.2008 р.

Свої вимоги мотивує тим, що її родина складається з неї, двох доньок - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та чоловіка - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 Протягом 1990-2003 років вона зі своєю родиною мешкала у власній квартирі № 143, яка знаходилась у м. Одесі на вулиці Балківській, 34 та належала їй на праві приватної власності особисто. З 2001 року являлася приватним підприємцем, працювала на промринку 7-й Кілометр, зареєстрована та звітує відповідним податковим органам, має постійний офіційний дохід. 05.02.2003 року вони з чоловіком вирішили придбати домоволодіння за адресою : м. Одеса, вул, Квітнева 22. За домовленістю між ними та колишнім власником - ОСОБА_5 відчуження відбувалось за договором дарування. Крім того, частину коштів на придбання домоволодіння позивач позичила у ОСОБА_6, а тому відповідно позиченим коштам, частину самого домоволодіння оформили на нього, іншу частину на доньку - ОСОБА_2. Придбавши будинок вони всі переїхали до нього. Повернувши позичені грошові кошти у ОСОБА_6, 20.10.2004 року він переоформив іншу частину домоволодіння на її доньку теж даруванням. Площа будинку на момент його відчуження складала 68,7 кв.м. - літера А житловий будинок (2 житлові кімнати ЗО м.кв., 38,7 кв.м. підсобна), земельна ділянка у користуванні 625 кв.м. з двома вбиральнями (літера Г-1,6 кв. м.,літера Е вигрібна яма - 1,8 кв. м.) огорожа дерев’яна/металева - 114 кв.м. та мостінням цементним - 5,8 кв.м.. Згодом вони вирішили збільшити свій будинок і протягом 2004-2007 років почали його ремонтувати добудовувати другий поверх, розширювати та доповнювати допоміжними будівлям подвір’я. З метою скорішого завершення відбудови будинку у 2006 році нею було продала свою квартиру на Балківській і всі отримані кошти вкладено у ремонт будинку. Крім того, протягом 2003-2006 років здавала в оренду цю квартиру і виручені кошти також вкладала у будинок. Відтак спільними зусиллями її чоловіка та за її кошти в осені 2007 року будинок був повністю відновлений, добудований другий поверх, збільшений у декілька раз повністю перебудоване подвір’я, побудований гараж. На вимогу діючого на той час законодавства всі дії по реконструкції були оформлені належним чином. 28.08.2008 року було отримано нове свідоцтво про право власності і домоволодіння, що склалось з житлового будинку літери А, вбиральні літери Г загальною площею 153 кв.м., гаражу літери ОСОБА_7 з подвір’ям було сплановано двома входами до нього и до двору, з вулиць Квітневої та Туристської. Більшу частину будинку старша донька зайняла самостійно, а у 2014 році навіть побудувала перегородку, в меншій частині будинку проживають вона, її чоловік та молодша донька. Всі члени родини зареєструвались у будинку ще у жовтні 2007 року. Оскільки з самого початку за двома договорами дарування будинок був оформлений на її старшу доньку - ОСОБА_2, то відповідно і правовстановлюючі документи у подальшому, були оформлені на неї. Протягом всього часу будівництва єдиною працюючою людиною була лише вона, її донька, на яку оформлювались всі документи, ніде не працювала та не мала ніякого прибутку. Вона самостійно за допомогою чоловіка вела домашнє господарство утримувала як старшу так і молодшу доньку. У 2014 році вона була госпіталізована до лікарні у важкому стані з діагнозом Ш по геморагичному типу (порушення мозкового кровообігу) - інсульт. Після цього майже не піднімалася з ліжка. Весь обсяг турботи про неї та утриманням родини взяла на себе моя молодша донька - ОСОБА_3. Натомість відносини зі старшою донькою - ОСОБА_2 стали погіршуватися. З кінця 2015 року стало відомо, що свої погрози про продаж будинку старша донька відтворила у життя. Крім того, зазначає, що вже півроку знаходиться у стані невизначеності та можливості опинитися на вулиці. Єдине, що досі зупиняє продаж будинку, це постійне спостереження за тим хто приходить до двору та факт їхньої реєстрації у будинку. У зв’язку з чим, вона вимушена звернутися до суду з відповідним позовом, за захистом свого порушеного права.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечував проти заявленого позову, вважає його безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає, оскільки вимоги викладені у позовній заяві не доведено.

Інші учасники справи в судове засідання не з’явилися, повідомлялися заздалегідь належним чином про причини неявки суду не повідомляли, з заявами та клопотаннями до суду не зверталися.

Розглянувши справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих позивачем та відповідачем доказів, та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 4,5,12,13,81 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами або договором. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.ст. 243, 244 Цивільного кодексу УРСР (діючого станом на 05.02.2003р.) за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому. Договір дарування на суму понад 500 карбованців, а при даруванні валютних цінностей - на суму понад 50 карбованців повинен бути нотаріально посвідчений. До договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 і цього Кодексу.

05.02.2003 р. ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_2 1/3 частину та ОСОБА_6 2/3 частини житлового будинку з надвірними спорудами № 22, що знаходиться по вул. Квітневій в м. Одесі та складається в цілому з одного кам’яного житлового будинку під літ. «А», житловою площею 30 кв.м та надвірних споруд під літ. «Г,Е» - вбиральні, № 1-4 – огорожі, І – мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 625 кв.м. (том 1 а.с. 5)

В матеріалах справи міститься копія розписки ОСОБА_5 від 05.02.2003р., в якій зазначено, що вона являється продавцем ? частини домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул. Квітневій, 22, отримала від ОСОБА_6 та ОСОБА_2 грошову суму за продаж даного будинку в розмірі 15000 дол. США, матеріальних претензій не має та просить вважати договір дарування – договором купівлі-продажу. (том 1 а.с. 6)

Відповідно до ст.ст.717-720 Цивільного кодексу України (станом на 20.10.2004р.) за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування. . Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, ОСОБА_8 Крим, територіальна громада.

На підставі договору дарування від 20.10.2004 р. ОСОБА_6 подарував ОСОБА_2 2/12 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в м. Одесі по вул. Квітневій, 22, який в цілому складається з однієї кам’яної житлової будівлі, житловою площею 30 кв.м., зазначеної на схематичному плані під літ. «А» та надвірних споруд: «Г,Е» - вбиралень, № 1-4 – огорожі, І – мостіння, розташованих на земельній ділянці розміром 625 кв.м. (а.с. 7)

19.10.2006р. ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_9 купила квартиру АДРЕСА_1, про що свідчить копія договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрованого в реєстрі за № 3910. Продаж вчинено за 19870 грн. Зазначений договір не оскаржувався. (том 1 а.с.11)

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 328,355,368 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

З часу укладання вищезазначених договорів дарування, ніхто і ніяким чином не намагався їх оспорити та визнати недійсними, дані договори укладені відповідно до чинного законодавства з додержанням загальних вимог, встановлених для відповідного правочину.

Відповідно до розпорядження № 476/01-06 від 25.06.2008р. затверджено розрахунок ідеальних часток у домоволодінні за адресою: м. Одеса, вул. Квітнева, 22 на підставі довідки КП «ОМБТІ та РОН» № 1798504.0704 від 17.05.2008р., а саме встановлено що у фактичному користуванні ОСОБА_2 знаходиться у житловому будинку літ. «А»: 1-1 кухня, 1-2 житлова, 1-3 коридор, 1-4 ванна, 1-5 коридор, 1-6 житлова, 3-1 тамбур, 3-2 туалет, 3-3 кухня, 3-4 житлова, 3-5 коридор, 3-6 житлова, 3-7 санвузол, житловою площею 73,3 кв.м., загальною площею 124,1 кв.м, гараж літ. «Ж», огорожа та мостіння, що складає 9/10 частини домоволодіння. (том 2 а.с. 51)

Згідно ст.331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно свідоцтва про право власності серії САС № 198838 від 28.08.2008р. ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, в розмірі 9/10 частин належить домоволодіння № 22 по вул. Квітнева в м. Одесі, в цілому складається з житлового будинку літ. «А», загальною площею 153,2 кв.м, житловою площею 83,4 кв.м., літ. «Г» вбиральня, літ. «Ж» гараж, які відображені у технічному паспорті від 26.03.2008р. (том 2 а.с. 58)

Вищезазначене свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.09.2007р. № 1057. (том 2 а.с. 58)

В ході розгляду справи, представник позивача не зміг надати доказів, які б підтверджували, що за кошти ОСОБА_1, отримані від продажу квартири АДРЕСА_2, було зроблено реконструкцію та ремонт, що здійснювався у спірному домоволодінні.

Також слід зазначити, представник позивача не довів та не надав доказів щодо обставин, які були викладені у позовній заяві, а саме: відсутні будь-які докази, що позивач являється або являлася суб’єктом підприємницької діяльності, не надано доказів витрат, що були здійснені під час ремонтних робіт у спірному домоволодінні, доказів які б підтверджували позику грошових коштів у ОСОБА_6, а також доказів отримання грошових коштів від оренди квартири АДРЕСА_3 не було надано. Крім того, на питання суду чи може представник позивача назвати суму коштів, які були витрачені на реконструкцію та ремонт у спірному будинку відповів, що йому це невідомо.

Суд зазначає про те, що обидва договори дарування частин домоволодіння №22 по вул. Квітневій в м. Одесі були вчинені за два роки до того, як позивач відчужила належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_4, що свідчить про неможливість внесення позивачем грошових коштів, отриманих від продажу цієї квартири на придбання частин домоволодіння №22 по вул. Квітневій в м. Одесі.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, а тому за даних обставин позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 202, 203, 215, 216, 331, 355, 368, 717-720 Цивільного кодексу України, ст.ст.76-78, 89, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання права спільної сумісної власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ І.А. МАЗУН