Ухвала суду № 78431270, 06.12.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/2731/13-ц

Провадження 4-с/127/123/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І.Е.,

за участю: секретаря Максимчука Я.В.,

державного виконавця Дриганта І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» ОСОБА_1 із скаргою на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2.

Судом 01.11.2018 постановлено ухвалу про прийняття скарги до розгляду.

Скарга мотивована тим, що на виконанні в Центральному відділі державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області знаходився виконавчий документ - виконавчий лист, виданий Вінницьким міським судом Вінницької області 19.11.2013 на підставі судового рішення від 04.04.2013 у справі № 127/2731/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 Ян про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішення суду набрало чинності 16.04.2013. Згідно з вказаним виконавчим листом підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_3, ОСОБА_4 Ян на користь АТ «РОДОВІД Банк» заборгованість за кредитним договором № 57/АА-00043.08.2 від 04.08.2008 року у розмірі 100 000,00 гривень, з яких заборгованість за кредитом складає 65 154,91 гривень, заборгованість по відсоткам — 8 689,56 гривень, пеня — 26 155,53 гривень та 1 000,00 гривень судового збору. 22.10.2018 АТ «РОДОВІД БАНК» отримав постанову про повернення виконавчого документа стягувачу за № 47608226 від 24.05.2018, яка винесена старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2. Згідно з вказаною постановою виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Заявник вважає, що при винесенні вказаної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 порушено норми матеріального та процесуального права. Заявник зазначає, що в порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 з 2015 року не вживалися заходи по погашенню боргу ОСОБА_3, а лише проводилися формальні відписки. Враховуючи вищевикладене, заявник вважає, що старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 грубо порушено норми чинного законодавства щодо виконання рішення суду по стягненню заборгованості з ОСОБА_3 та безпідставно винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 47608226 з порушенням норм матеріального права, оскільки борг ОСОБА_3 не погашено, а виконавче провадження підлягає відновленню.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду заявника із скаргою на дії державного виконавця з вимогами про визнання незаконними дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 щодо повернення виконавчого документа стягувачу та скасування постанови державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 24.05.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 47608226.

Заявник, боржник та державний виконавець Мальована М.Ю. в судове засідання не з’явились, хоча про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Про причини неявки суду не повідомлено. Однак, 15.11.2018 представником заявника направлено поштовим відправленням до суду заяву про розгляд справи у його відсутність (отримано судом 19.11.2018). Таким чином, боржник не з’явилась в судове засідання без поважних причин.

На виконання вимог ухвали суду від 01.11.2018 в частині повідомлення суду про звільнення з посади посадової особи рішення та дії якої оскаржуються та про посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника, 28.11.2018 Центральним відділом державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області повідомлено, що державний виконавець Мальована М.Ю. звільнена.

В судове засідання з’явився представник Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області – ОСОБА_5, який також повідомив, що ОСОБА_6 звільнена з посади державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

За даних обставин, судом враховано, що у розумінні ст.ст. 6-7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець не є окремим суб’єктом, а є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом, в системі органів примусового виконання рішень - органах державної виконавчої служби, утворених Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку. Тому, враховуючи положення ч. 1 та ч. 3 ст. 450 ЦПК України, суд ухвалив залучити до участі у справі представника Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області – ОСОБА_5, уповноваженого начальником цього Відділу, згідно довіреності від 12.11.2018. (ухвала суду постановлена не виходячи до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання).

Суд, враховуючи клопотання представника заявника, думку представника Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області та положення ст. 223 і ч. 2 ст. 450 ЦПК України, ухвалив провести розгляд справи у відсутність боржника (ухвала суду постановлена не виходячи до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання).

28.11.2018 від Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області до суду на виконання вимог ухвали суду від 01.11.2018 надійшли матеріали виконавчого провадження № 47608226.

15.11.2018 представником заявника направлено поштовим відправленням до суду заяву, зокрема, із зазначенням про підтримання вимог скарги у повному обсязі (отримано судом 19.11.2018).

В судовому засіданні представник Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області просив відмовити суд в задоволенні скарги, оскільки вважає її необґрунтованою та безпідставною.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом при прийнятті до розгляду даної скарги було враховано, що скаргу на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод (п. а ч. 1 ст. 449 ЦПК України, ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»). Також, при вирішенні питання про прийняття скарги до розгляду, судом звернуто увагу на те, що пропуск строків звернення до суду із скаргою, які визначаються як процесуальні строки, не є підставою для відмовиу прийнятті скарги, оскільки вони можуть бути поновлені судом за наявності поважних причин і на них поширюються правила ст. 127 ЦПК України. Тому, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про прийняття скарги до розгляду і необхідність з’ясування вищевказаного питання в судовому засіданні з ухваленням відповідного рішення.

Представником заявника було зазначено в скарзі, що про оскаржувану постанову він дізнався лише 22.10.2018, оскільки отримав конверт 22.10.2018, тому вважає, що строк на оскарження не пропущений та останнім днем оскарження є 01.11.2018.

Представник Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області в судовому засіданні зазначив, що дійсно заявником не пропущено строку на оскарження постанови, оскільки оскаржувана постанова була направлена стягувачу з порушенням строків, встановлених законом.

В судовому засіданні встановлено, що в матеріалах виконавчого провадження № 47608226 відсутні належні докази направлення стягувачу і, відповідно, отримання стягувачем оскаржуваної постанови. Наявність супровідного листа від 24.05.2018 про направлення постанови від 24.05.2018 не свідчить про те, що державним виконавцем здійснено передбачену відповідним законом дію у визначений строк.

З мережі Інтернет з офіційного сайту Укрпошти судом встановлено, що лише 17.10.2018 ДВС було направлено стягувачу оскаржувану постанову від 24.05.2018 і отримано її стягувачем 22.10.2018.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності виконавця.

Таким чином, заслухавши думку представника Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області, дослідивши матеріали справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що в даному випадку, заявником строк звернення до суду із скаргою, не пропущено.

Заслухавши пояснення державного виконавця, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.04.2013 Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалено рішення у цивільній справі № 127/2731/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 Ян про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким було стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Ян на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 57/АА-00043.08.2 від 04.08.2008 року у розмірі 100 000, 00 гривень, з яких заборгованість за кредитом складає 65 154,91 гривень, заборгованість по відсоткам – 8 689,56 гривень, пеня - 26 155,53 гривень та 1 000, 00 гривень судового збору. В іншій частині позовних вимог – відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 16.04.2013.

В судовому засіданні оглянуто та досліджено матеріали виконавчого провадження № 47608226, які було надано суду на виконання вимог ухвали суду від 01.11.2018. З даних матеріалів вбачається, що на виконання виконавчого листа № 127/2731/13-ц 22.05.2015 старшим державним виконавцем Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_7 було відкрито виконавче провадження № 47608226, про що винесено відповідну постанову.

24.05.2018 старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з примусового виконання виконавчого листа № 127/2731/13-ц, виданого 19.11.2013 Вінницьким міським судом Вінницької області, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», в зв’язку з не виявленням транспортного засобу боржника протягом року з дня оголошення розшуку, відсутності відкритих банківських рахунків, доходів та рухомого майна у боржника.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до Конституції України, ч. 1 та ч. 2 ст. 14 ЦПК України (в редакції чинній на час ухвалення судового рішення за яким було видано виконавчий документ, в ході виконання якого дії є предметом оскарження у даній справі) та ч. 1 та ч. 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час вчинення виконавчих дій) виконавець, зокрема, мав право: одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржнику або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; звертатися до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні,а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи Національної поліції; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Постановою державного виконавця від 18.03.2016 було зупинено виконавче провадження № 47608226 на підставі п. 4 я. 1 ст. 38, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час винесення постанови).

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

З матеріалів виконавчого провадження № 47608226, оглянутих та досліджених судом в судовому засіданні, не вбачається, що державним виконавцем Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_6 вчинялися будь-які дії, зокрема, щодо контролю за виконанням постанови про розшук транспортного засобу. Належні докази того, що дана постанова була направлено до органів поліції і прийнята до виконання, в матеріалах виконавчого провадження відсутні. При цьому судом прийнято до уваги, що державний виконавець не використав усі свої права, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», з метою захисту інтересів стягувача.

Відповідно до ч. 4 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час зупинення виконавчого провадження) у період зупинення виконавчого провадження державний виконавець мав право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час вчинення виконавчих дій) та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови) виконавець зобов’язаний був вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» (в редакціях чинних на час вчинення виконавчих дій) державний виконавець зобов'язаний був використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Таким чином, судом встановлено, що державний виконавець не встановивши причини невиконання постанови від 15.02.2016 про розшук транспортного засобу боржника, повернула виконавчий документ стягувачу.

Крім того, державним виконавцем не здійснено усіх необхідних заходів щодо розшуку майна боржника на яке можна було б звернути стягнення. Так, посилання державного виконавця у постанові від 24.05.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу на відсутність рухомого майна за вказаною у виконавчому документів адресою проживання боржника, є безпідставним. В матеріалах виконавчого провадження відсутні докази, які б підтверджували вихід державного виконавця за адресою місця проживання боржника. Також, судом прийнято до уваги, що з 13.03.2016 по 24.05.2018 державним виконавцем місце реєстрації боржника взагалі не перевірялось.

Судом встановлено, що станом на день розгляду скарги судове рішення не виконано.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України неодноразово звертав увагу, що право на виконання судового рішення є складовою права на справедливий судовий захист.

Крім того, виконання судових рішень – це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у цьому разі порушених прав Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду заяви й закінчується виконанням судового рішення. Отже, завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положень закону щодо справедливого судового розгляду й належного виконання судового рішення.

На вище викладене, також, звернув увагу Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Постанові Пленуму від 21.12.2012 року № 16 «Про узагальнення судової практики розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі» (узагальнення судової практики).

Згідно з ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» діяльність, зокрема, органів державної виконавчої служби, повинна здійснюватись з дотриманням принципів: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об’єктивності; обов’язковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Державний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі «ОСОБА_8 проти України» (заява № 40450/04) встановив, що право на суд, захищене ст. 6 Конвенції прав людини та основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V). У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу до Конвенції прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Войтенко проти України» (Voytenko v. Ukraine) від 29 червня 2004 року, п. 53).

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Застосування судами при розгляді справ Конвенції прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду як джерела права передбачене ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Судом оцінено докази наявні в справі, відповідно до ст. 89 ЦПК України, повно і всебічно з’ясовано обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, відповідно до ст. 229 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи вищевикладене суд прийшов до переконання, що скарга уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» ОСОБА_1, на дії державного виконавця Мальованої О.Ю. є обґрунтованою. Тому, суд визнає дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 щодо повернення виконавчого листа № 127/2731/13-ц, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 19.11.2013, стягувачу неправомірними. Також, суд визнає постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 винесену у виконавчому провадженні № 47608226, про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.05.2018, неправомірною і скасовує її.

Нездійснення посадовою особою та/або виконавцем своїх обов’язків, покладених на нього законом, не повинно будь-яким чином призводити до порушення чи обмеження прав суб’єктів права на оскарження його незаконних дій.

Оскільки судом встановлено обґрунтованість скарги і визнано рішення державного виконавця неправомірним, суд вважає за необхідне поновити порушені права заявника, шляхом зобов'язання саме Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, враховуючи обставини справи і те, що у розумінні ст.ст. 6-7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець не є окремим суб’єктом, а є представником влади, який діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом, в системі органів примусового виконання рішень - органах державної виконавчої служби, утворених Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, усунути порушення шляхом вчинення дій, визначених Законом України «Про виконавче провадження», спрямованих на виконання судового рішення. При цьому судом враховано, що суд не вправі зобов’язати ДВС вчинити дії, які згідно із Законом України можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби. На що також звертав увагу Верховний Суд України в п. 7 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 18 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07.02.2014 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 03.06.2016) і в узагальненні від 28.01.2013 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі».

Суд звертає увагу на те, що згідно ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо постанова виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Про виконання даної ухвали суду Центральний відділ державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області має повідомити Вінницький міський суд Вінницької області та заявника – уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» ОСОБА_1 не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання, відповідно до ч. 1 ст. 453 ЦПК України.

Судом не встановлено понесення судових витрат у зв’язку з розглядом цієї скарги.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 3, 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», ст.ст. 1, 18, 37, 41, 74 Закону України «Про виконавче провадження» ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 18, 23, 76-84, 89, 95, 133, 229, 258-260, 263, 265, 268, 353, 354, 447-453 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу задовольнити.

Визнати дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 щодо повернення виконавчого листа № 127/2731/13-ц, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 19.11.2013, стягувачу - неправомірними.

Визнати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2, винесену у виконавчому провадженні № 47608226, про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.05.2018 - неправомірною і скасувати її.

Зобов’язати Центральний відділ державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області усунути порушення шляхом вчинення дійспрямованих на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 127/2731/13-ц від 04.04.2013, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Про виконання даної ухвали Центральний відділ державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області повідомити Вінницький міський суд Вінницької області та заявника – уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» ОСОБА_1 не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області до Вінницького апеляційного суду.

Повний текст ухвали суду складено 10.12.2018.

Суддя: