Ухвала суду № 78429539, 05.12.2018, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/4103/18

Провадження № 4-с/345/14/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2018 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Онушканича В.В.

з участю секретаря судового засідання Бандури Г.М.

скаржника ОСОБА_1

державного виконавця Калинович Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_2 по ВП №51808471, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаною скаргою. Скаргу мотивує тим, що з липня 2015 року він одержує державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію. Довідавшись, що державна соціальна допомога виплачується йому не в повному обсязі, 16.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся у відділ виконавчої служби з проханням надати можливість ознайомитися із матеріалами виконавчого провадження ВП №51808471 та одержання копій всіх матеріалів.

ОСОБА_1 вказує, що в порядку примусового виконання виконавчого листа Калуського міськрайонного суду від 01.12.2014р. у справі № 345/883/14-ц про стягнення із ОСОБА_1 на користь Калуське УЕГГ ПАТ «Івано-Франківськгаз» 1903,09 грн. заборгованості за спожитий природний газ за період з 01.02.2011року по 01.02.2014р. та 243,60 грн. судового збору постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь Калуське УЕГГ ПАТ «Івано-Франківськгаз» 1903,09 грн. боргу, 243,60 грн. судового збору, невідому суму виконавчого збору та виконавчих витрат.

19.09.2018 року під час спроби ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження та одержати копії державний службовець ОСОБА_2 відмовила йому у цьому з надуманої причини перебування справи в архіві установи та неможливості її звідти вилучити. Скориставшись цифровим архівом державної виконавчої служби, ОСОБА_2 спромоглася лише видрукувати та вручити ОСОБА_1 непідписану та незасвідчену належним чином копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.06.2017 року. В той же час в рамках даного виконавчого провадження з ОСОБА_1 було стягнуто грошові кошти в сумі 569,40 грн. за січень-березень 2017р. з державної соціальної допомоги, яку держава милостиво призначила йому.

ОСОБА_1 вказує, що оскаржувана постанова є невмотивованою, необґрунтованою та незаконною. Зазначає, що спеціальне законодавство не містить окремих вимог до змісту та оформлення самого процесуального документа державного виконавця «Постанова про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи боржника». Спеціальний порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби (затверджено наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008р. №2274/5) також містить загальні вимоги до оформлення документа (пп.5.5, 5.9.5.17). Проте в п.3.9 містяться вимоги до постанов державного виконавця, які є виконавчими документами, при виділенні їх у окреме виконавче провадження підлягають внесенню до Журналу обліку виконавчих проваджень. Оскільки, інформація про таке виділення спірної постанови – відсутня, а сама постанова не містить обов’язкових згідно ч.4 ст.4 спеціального закону реквізитів виконавчого документа та не міститься у вичерпному переліку виконавчих документів, а тому спірну постанову не можна вважати виконавчим документом. Відповідно дана постанова в жодному разі не підлягає примусовому виконанню.

Крім того, ОСОБА_1 наголошує, що державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, не є його доходом, а милостинею з боку «держави», щоб він не помер голодною смертю. Так, п. 1 ч. 2 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено здійснювати стягнення із сум неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги. Вказує, що милостиня «держави» протягом останніх трьох років значно «не дотягує» навіть до встановленого прожиткового мінімуму, а не те, що до неоподатковуваного розміру нецільової благодійної допомоги, станом на 01.01.2017р. – 2160 грн.

Отже, ОСОБА_1 зазначає, що спірна постанова є фальшивим, несправжнім, нечинним документом, явно злочинним розпорядженням чи наказом. Тому ОСОБА_1 змушений звернутися до суду та просить: визнати оскаржуване рішення у вигляді постанови про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи боржника у справі ВП №51808471, дії суб’єкта оскарження – Калуського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області в особі державного виконавця Калинович Т.М., що проявилися у винесенні постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника неправомірними; визнати бедіяльність суб’єкта оскарження – Калуського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області в особі державного виконавця Калинович Т.М., що проявилися у ненаданні можливості ознайомитися із справою виконавчого провадження ВП №51808471, відмові надати засвідчені належним чином копії матеріалів справи виконавчого провадження ВП №51808471 неправомірною та зобов’язати суб’єкт оскарження усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Скаржник ОСОБА_1 в судовому засіданні скаргу підтримав з вищенаведених підстав. Наголосив, що державним виконавцем не було надано можливості йому ознайомитися із матеріалами виконавчого провадження № 51808471. Також просить врахувати, що він отримує державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію. Така допомога є по суті милостинею з боку держави, а не доходом, а тому на дану допомогу в жодному разі не можна було звертати стягнення в рамках примусового виконання рішення суду. Тому ОСОБА_1 просить скаргу задоволити у повному обсязі.

Державний виконавець у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні скарги. Наголосила, що оскаржувана постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по ВП №55596762 винесена нею правомірно, на підставі ст.ст. 68-70 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначила, що покликання ОСОБА_1, що законодавством заборонено звертати стягнення на державну соціальну допомогу є безпідставними. Також державний виконавець вказала, що ОСОБА_1 особисто ознайомився із матеріалами виконавчого провадження №51808471. Водночас державний виконавець визнала, що в матеріалах виконавчого провадження відсутнє письмове підтвердження факту ознайомлення ОСОБА_1 із відповідними матеріалами.

Представник заінтересованої особи подала заяву про розгляд справи без її участі (а.с. 28).

Суд, заслухавши пояснення скаржника, державного виконавця, дослідивши матеріали скарги та виконавчого провадження №51808471, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно виконавчого листа № 345/883/14-ц, виданого 01.12.2014 року Калуським міськрайонним судом, стягнуто із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Івано-Франкіськгаз» філії Калуське УЕГГ 1903,09 грн. боргу та 243,60 грн. судового збору. Постановою державного виконавця Калуського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області від 29.07.2016 року відкрито виконавче провадження №51808471 із примусового виконання вказаного виконавчого листа (а.с.53).

Також 09.08.2016 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення із боржника ОСОБА_1 214,70 грн. виконавчого збору (а.с. 54). Крім того 30.09.2016 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення із боржника ОСОБА_1 51,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій (а.с.55).

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), як провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішень, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦПК України).

Як слідує з норм ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За нормами ст.18 цього ж закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п’яти мінімальних розмірів заробітної плати . Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Матеріалами справи встановлено, що на примусове виконання виконавчого листа №345/883/14-ц, виданого 01.12.2014 року Калуським міськрайонним судом про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Івано-Франківськгаз» 1333,69 грн. боргу та 243,60 грн. судового збору, 28.10.2016 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 58).

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації №2363 від 12.07.2018 року (а.с. 20) ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам» призначено державну соціальну допомогу. Також з даної довідки вбачається, що на виконання виконавчого листа №345/883/14-ц від 01.12.2014 року було звернено стягнення на державну соціальну допомогу, яка виплачувалася ОСОБА_1

Ст. 72 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що на допомогу по державному соціальному страхуванню, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу інвалідам з дитинства, призначену відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» стягнення може бути звернено тільки за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.

Суд звертає увагу, що вказаною ст. 72 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено законодавчу заборону щодо звернення стягнення саме на соціальну допомогу інвалідам з дитинства, призначену відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», а не на державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам». Дані види соціальних допомог не є аналогічними, їх виплата врегульованими різними нормативними актами.

Також у ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» наведено вичерпний перелік виплат та сум, на які не може бути звернено стягнення, серед яких немає таких видів виплат чи сум, як державна соціальна допомога, яка призначена відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам».

Покликання скаржника на те, що п. 1 ч. 2 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення не здійснюється також із сум неоподаткованого розміру матеріальної допомоги, не може бути застосоване до даних правовідносин. Адже щомісячна державна соціальна допомога та матеріальна допомога - різні види виплат.

За таких обставин аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про відсутність законодавчих обмежень для звернення стягнення на отримувану державну соціальну допомогу, яка призначена відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам» при виконанні виконавчого листа № 345/883/14-ц.

З приводу покликань скаржника щодо невідповідності оскарженої постанови вимогам законодавства, чинного на момент її прийняття, щодо змісту і оформлення, суд звертає увагу на наступне.

Порядок прийняття та вимоги до постанов державного виконавця визначено Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802. Відповідно до п.п. 6-7 вищевказаної Інструкції під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови. До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

У разі якщо постанова виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» містить чіткий та виключний перелік постанов державних виконавців, що є виконавчими документами, а саме: постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Отже, на підставі системного аналізу вищевказаних норм законодавства, суд приходить до висновку, що оскаржена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника не є виконавчим документом та повинна містити виключно реквізити, передбачені п. 7 Інструкції.

Оскаржувана постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по ВП №51808471 від 28.10.2016 року містить реквізити, передбачені п. 7 Інструкції, та будь-яких порушень щодо її форми чи змісту судом не виявлено.

Покликання скаржника на те, що постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по ВП №51808471 від 28.10.2016 року не підлягає виконанню, так як не є виконавчим документом, суд не бере до уваги. Така позиція скаржника відображає перекручене тлумачення норм законодавства. Адже вказана постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по ВП №51808471 від 28.10.2016 року є, відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження», одним із заходів, які вживалися державним виконавцем в рамках примусового виконання рішення Калуського міськрайонного суду по справі № 345/883/14-ц.

Таким чином, державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та здійснював заходи, які передбачені Законом України «Про виконавче провадження» для повного і своєчасного виконання рішення суду.

Отже, в задоволенні вимог скарги в частині вимог про визнання неправомірними дій державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_2, що проявились у винесенні постанови про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи боржника та зверненні її до виконання, визнання неправомірною постанови про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи боржника у справі ВП №51808471 слід відмовити.

Щодо вимог скаржника про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_2, що проявились у ненаданні можливості ознайомитися зі справою виконавчого провадження №51808471, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження.

Також ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» гарантує право сторін виконавчого провадження ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії.

Судом встановлено, що 16.04.2018 року ОСОБА_1 звертався у Калуський міськрайонний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області із заявами про ознайомлення та надання копій матеріалів виконавчого провадження ВП №51808471 (а.с. 18, 19). На даних заявах міститься відмітка про отримання їх відділом виконавчої служби 20.04.2018 року.

Крім того 02.10.2018 року ОСОБА_1 звернувся у Калуський міськрайонний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області із інформаційним запитом щодо надання інформації про причини неможливості ознайомитися із матеріалами виконавчого провадження ВП №51808471 (а.с. 21). 11.10.2018 року ОСОБА_1 повторно звернувся у відділ виконавчої служби із заявою про ознайомлення та надання копій матеріалів виконавчого провадження ВП №51808471 (а.с. 21 зворот).

Суд не приймає до уваги покликання державного виконавця, що ОСОБА_1 було надано можливість ознайомитися із матеріалами виконавчого провадження ВП №51808471, оскільки такі покликання є голослівними, не підтверджені об’єктивними доказами. В наявних матеріалах відсутнє письмове підтвердження факту ознайомлення ОСОБА_1 із відповідними матеріалами.

За таких обставин вимоги скаржника в частині визнання бедіяльності суб’єкта оскарження – Калуського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області в особі державного виконавця Калинович Т.М., що проявилися у ненаданні можливості ознайомитися із справою виконавчого провадження ВП №51808471, відмові надати засвідчені належним чином копії матеріалів справи виконавчого провадження ВП №51808471 неправомірною та зобов’язати суб’єкт оскарження усунути порушення (поновити порушене право заявника) є підставними та підлягають задоволенню.

Отже, скаргу ОСОБА_1 слід задоволити частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 18, 19, 68, 70, 72 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 259, 450, 451 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Скаргу задоволити частково.

Визнати бездіяльність державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_2, що проявились у ненаданні можливості ОСОБА_1 ознайомитися зі справою виконавчого провадження №51808471, відмові надати належним чином засідчені копії матеріалів виконавчого провадження– неправомірними.

Зобов’язати державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 для ознайомлення матеріали виконавчого провадження №51808471 із можливістю отримання копій документів.

В частині вимог про визнання неправомірними дій державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_2, що проявились у винесенні постанови про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи боржника та зверненні її до виконання, визнання неправомірною постанови про звернення стягнення на заробітну плату, стипендію та інші доходи боржника від 28.10.2016 року у справі ВП №51808471 – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 10.12.2018 року.

Суддя