Рішення № 78426959, 03.12.2018, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/286/18

Провадження № 2/211/847/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Сарат Н.О.

секретаря Зоріної С.М.

за участі позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, представника третьої особи Березуцької Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Служба у справах дітей виконком Довгинцівської районної в м. Кривому Розі, виконавчий комітет Центрально-Міської районної в місті ради про визначення місця проживання дітей , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3, в якому просила суд визначити місце проживання дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з нею.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 30 квітня 2011 року між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб, від якого народились діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. З листопада 2017 року спільне життя між нею та відповідачем припинене, діти мешкали разом з нею за адресою нерухомого майна, що належить її батькам на праві власності: АДРЕСА_3.

ОСОБА_3 не зважаючи на те, що не має можливості піклуватись про дітей, проти проживання дітей разом з нею, відверто маніпулює дітьми, з метою примушування її жити разом з ним. У грудні 2017 року, не обговорюючи з нею, відповідач забрав документи з дитячого садочка, який відвідували діти та вивіз дітей у невідомому напрямку. На сьогоднішній день жодного дошкільного навчального закладу діти не відвідують, не розвиваються та не навчаються. ОСОБА_3 переховується разом з дітьми за адресою останнього винайманого житла: АДРЕСА_4 - двері не відчиняє. Вона зверталась до правоохоронних органів із заявою про розшук дітей, у наданій відповіді їй запропоновано звернутись до суду в порядку цивільного судочинства. У зв'язку з цим вона змушена звернутись до суду із даним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, посилаючись на обставини викладені у позовні заяві. Суду пояснила, що у неї з відповідачем двоє спільних дітей. Відповідач зловживає алкогольними напоями, дітьми не займається, його мати забрала у неї дітей, відповідач стверджує що дітям там буде краще. Вона не знає де на даний момент знаходиться старший син. З березня молодший син проживає разом з нею. Вона приїздила за місцем проживання відповідача, але двері ніхто не відчиняв. Старшого сина бачила в червні. Свекруха приїздила до дитячого садочку та хотіла забрати молодшого. Був конфлікт в садочку, вона викликала поліцію були присутні завідуюча, працівники дитячого садочку. Більше вона старшого сина не бачила.

16.12.2017 року свекруха приїхала до свого сина та забрала дітей. Вона спочатку говорила їй, що все буде нормально, щоб діти пожили в неї поки підлікуються. 30.12.2017 року вона приїздила до дітей на вул. Урицького, але їй двері не відчинили.

З 16.12.2017 року по 30.12.2017 рік свекруха телефонувала їй ставила умови, щоб вона проживала разом з її сином, на що вона відмовилась.

До правоохоронних органів з приводу дітей, вона звернулась 03.01.2018 року.

На даний момент вона не знає, де знаходиться старший син, молодший відвідує 231 садок. В грудні 2017 року вона звернулась до суду з позовом з приводу аліментів.

ІНФОРМАЦІЯ_6 у сина було день народження. Вона зателефонувала, та запитала, де будуть святкувати день народження, їй відповіли, що в розважальному центрі Джамп сіті, але там нікого не було, вона об'їздила всі заклади, але нікого не знайшла, вдома також нікого не було.

Вона народила троє дітей, проживає в квартирі мами, відносини нинішнього чоловіка з дітьми від першого шлюбу гарні.

Представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві. Зазначила, що молодшу дитину повернули матері під час розгляду справи, так як дитина дуже сумувала за мамою, але зі старшим не надає можливість спілкуватись. Вдаються до фізичного насилля, побиття позивача. Позивачу не відомо про відвідування дитиною дошкільного закладу. З Днем народження дітей позивач приїздила аби привітати, куди їй зазначали.

Відповідач ОСОБА_8 позов не визнав. Суду пояснив, що в грудні 2017 року, він вийшов з лікарні та прийшов на квартиру, яку орендував. Позивач привела до нього хворих дітей, а сама поїхала. У дітей була температура, позивач не брала телефон. Він зателефонував матері, щоб та приїхала, так як у дитини була температура 39 градусів. Діти йому розповіли, що мати їх брала в різні місця, що вони просили у неї їсти, та вона розбила телефон. Він забрав дітей з садочка для лікування. Викликали лікарів, лікували дітей.

Позивачка подала позов на стягнення аліментів, а потім на визначення місця проживання дітей. Дитина ходить в той же садок, відвідує басейн, футбол.

Коли він подав на аліменти, позивачка украла в нього дитину та почала його приховувати від нього. Він дізнався до якого садочку ходить дитина, туди і приїхали його мати зі старшим сином, щоб побачити молодшого, та що б діти побачились. В садочок приїхала позивач, та стала ображати матір. Мати викликала поліцію.

Позивач вимкнула всі телефони. Дитина все літо не ходила до садочку. Він приїздив його не було. Вважає, що діти повинні проживати з ним, так як це хлопчики, вони завжди спілкувались з ним, радились тільки з ним.

Ініціатором розлучення була дружина. Діти мають тісний зв'язок між собою. Старший згадує молодшого братика, він сумує за ним. За матір навіть не згадують. Навіть коли вона намагалась обійняти його, то він виривався до батька. Позивач знала де він бував з дітьми, він завжди відповідав на телефон. Вона телефонувала та просила повернути дітей. Він не заперечував, так як діти були хворими. Він привозив дітей до матері, на один день ОСОБА_7 залишився з нею, а старший син взагалі відмовився їхати до матері.

Мати веде аморальний спосіб життя. Він керується тільки інтересами дітей. Весь свій вільний час приділяє дітям. Він хоче бачити своїх дітей, весь час поруч.

25.04.2018 року вона сказала, що хоче поздоровити дитину з днем народження в садочку, однак туди так і не приїздила. Він працює, коли на роботі, діти знаходяться з бабусею. Молодшу дитину, він привіз до неї, та сам запропонував привезти на 1 день, однак сина не повернула. Він вважає, що в матері не має умов для проживання дітей.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи Березуцька Н.І. суду пояснила, що батьки мають рівні права. Коли діти проживали спільно з обома батьками, були відсутні звернення про неналежне виконання батьківських обов'язків. У матері створені належні умови для проживання дітей, в квартирі велись ремонтні роботи. При винесенні рішення покладаються на розсуд суду.

Представник третьої особи Матвієнко В.А. в судове засідання не з'явилась, надали висновок , згідно якого вважають, що не виключна можливість у подальшому проживання малолітніх дітей як з батьком так із матір'ю.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що знав ОСОБА_8, ще до весілля, разом гуляли. Зараз ОСОБА_6 проживає з відповідачем, а ОСОБА_7 проживає з позивачем. Йому відомо, що у ОСОБА_4 є інший чоловік, вона зловживає спиртними напоями. ОСОБА_3 жалівся, що ОСОБА_1 пропадала , тому почав за нею стежити, це було близько 2 років назад. Коли відповідач дізнався, що у його дружини є інший чоловік, то діти стали проживати разом з ним. Відповідача знає з 10 років, він не зловживає спиртними напоями, працює, та завжди працював. Йому ОСОБА_3 запропонував поїхати з ним та віддати дитину, причину не пам'ятає. Його дитина, ходить з сином ОСОБА_8 на теніс, дитина добре одягнена. Відповідач говорив йому, що хвилюється за дитину, так як у позивача є ще одна дитина.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що відповідач є її сином. Син проживав у свахи, та казав, що будуть винаймати житло. Коли вона запитала у ОСОБА_1, які умови на зйомній квартирі, то вона відповіла, що там відсутнє ліжко, й вони сплять на підлозі, вона дала їм ліжко. Дзвонила ОСОБА_1, але вона не відповідала, хоча раніше такого не було, й тому вона запитала у сина, чи не загуляла його дружина. Вона приїхала у дитячий садочок, забрала дітей, в садочку сказали, що необхідно підлікувати дітей, пришити петельку, мамі казала, однак не реагує. Сказала ОСОБА_1, що необхідно підлікувати дітей, вона відповіла, що вже втомилась. Через деякий час вона подзвонила сину, він сказав, що діти хворі разом з ним, а ОСОБА_1 пішла. Тому вона сказала сину, щоб той брав дітей та приїздив до неї. Вона лікувала дітей від бронхіту. Діти розповідали, що мама гуляла з дядею ОСОБА_26, вночі їх возила, пила вино, танцювала, а їм було холодно. Коли ОСОБА_6 хворів, в нього постійгол була рвота, й вона сказала ОСОБА_1, що необхідно звернутися до лікаря, вона записала їх до лікаря, та сказала матері, щоб відвезла дитину, вона відповіла, що працює, але потім приїхала з якимось чоловіком, відвезла дитину до лікаря, а потім привезла назад. Син не зловживає алкогольними напоями. Зараз з ним проживає ОСОБА_6, ОСОБА_7, мати забрала шахрайським шляхом. ОСОБА_6 сумує за братом, за мамою ні. Вона приїздила до садочку і тільки там, побачила молодшого. Вони сумують за ОСОБА_7, а мати за дітьми не сумує, не приїздила, не поздоровляла дітей. Дитина зараз ходить до садочку, ходить на теніс, футбол, акробатику, плавання. Мати з грудня 2017 року жодного разу не телефонувала. Дітям потрібна хороша матір. Коли син працює, вона займається дитиною. Внук ходить в підготовчий клас, планують звернуться до репетитора з англійської мови. Хоче щоб діти були у неї під наглядом. З вересня 2017 року, діти фактично були у неї. Вона пішла працювати, щоб утримувати дітей. Коли син проживав зі ОСОБА_1, то він сам прибирав, мив посуд.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що ОСОБА_14, мати відповідача, є її сусідкою. Вони разом гуляють в парку. З весни обидва хлопчики були у бабусі. Батько з'являвся, зараз проживає у неї, але уже один хлопчик, старший. Дитина хороша, чистий, охайний. Батько з ним грається. Батько дитини, не зловживає алкогольним напоями, ходить на роботу. Молодшу дитину, давно не бачила, ОСОБА_14 сказала, що дитина у матері. Діти в садок не ходили. Більше року знаходяться у ОСОБА_14

Свідок ОСОБА_17, суду пояснив, що він кум відповідача., що він хрестив молодшого сина ОСОБА_7. ОСОБА_6 зараз знаходиться у батька, а ОСОБА_7 у матері. Сім'я розпалась, ініціатором розлучення стала позивач. Він забрав дітей, потім одного сина віддав, так як накладно купувати зимовий одяг на двох. Він з дітьми нормально ладнає, багато гуляє, водить на кружки. Знає зі слів відповідача, що у позивача з'явився інший чоловік. Він забрав дітей, так як хотів зберегти сім'ю. Зі слів ОСОБА_3 йому відомо, що якби ОСОБА_3 не забрав дітей, то він би їх більше не побачив. ОСОБА_3 планував обмінюватися дітьми. Ігоря він знає з дитинства, він раніше випивав, однак не зловживав.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що знає сім'ю ОСОБА_14 давно. Вона працювала з ОСОБА_14. Знає, що діти залишились без мами. Вона ніколи не бачила маму дітей. Діти хворіли, так як мати дітьми не займалась. Сказала, що ОСОБА_7 забрала мати, та не хоче віддавати. ОСОБА_6 не сумує за молодшим братом. Вона вважає, що дітям краще буде з батьком.

Свідок ОСОБА_21 суду пояснила, що знає добре маму ОСОБА_1 з 2012 року, яка є її сусідкою по під'їзду. ОСОБА_1 знає як хорошу, роботящу, знала її чоловіка ОСОБА_3, не часто бачила їх разом. Мати завжди з дітьми гуляла на площадці. ОСОБА_3 розпивав з друзями спиртними напоями, конфліктний. З вікна було чутно, як він лаявся з дружиною, кричав на неї. що "всіх виріжу", викидав іграшки з вікна, пляшки, не працював. Вона питала у ОСОБА_1 чому чоловік увесь час вдома, а вона відповідала, що він шукає роботу. Жили вони на квартирі, яку винаймали, але вона часто поверталась до матері. Зараз ОСОБА_1 проживає з іншим чоловіком, в стані алкогольного сп'яніння вона її не бачила. ОСОБА_3 приносив їй ключі, віддав та просив передати ОСОБА_1, а сам побіг. Коли вона запитала чому ОСОБА_3 віддав ключі, вона відповіла, що він вкрав дітей, та не хоче повертати.

Свідок ОСОБА_23 суду пояснила, що знає ОСОБА_1, через спільну знайому, вони разом працювали. Знає ОСОБА_1, як гарну матір, коли не було з ким залишити дітей, вона з ними приходила на роботу. Розповідала, що чоловік не ночував вдома. Вона просила його забрати дітей, але він відмовляв. Коли вона приходила з дітьми на роботу, то вона відпрашувалась з роботи на пів дня. За весь час 2 рази приїздив та забирав дітей з роботи, він не працював, знаходився на утриманні ОСОБА_1 та її мами. Знає, що він не працює, був на утриманні у ОСОБА_1 та її матері.

Свідок ОСОБА_24 суду пояснила, що знає ОСОБА_1 з 1998 року, також знайома з її мамою, та була вхожа в їх дім. Бачила, як вона опікується дітьми, вона хрестила молодшого сина. ОСОБА_3 не хотів займатися дітьми, була свідком, коли ОСОБА_3 зловживав спиртними напоями. Він деякий час не працював, мама ОСОБА_1 допомагала їм. Вона бачила, як ОСОБА_1, плакала, була присутня при скандалах. ОСОБА_3 не приймав участі у їхньому спільному спілкуванні, був у своїй кімнаті, пив пиво, грав в ігри. З дітьми він не займався. Десь в листопада-грудні ОСОБА_3 забрав дітей. Вони їздили, щоб забрати дітей, але їм не відчинили двері. ОСОБА_1 повністю займалась з дітьми. Діти більше тягнуться до матері.

Вислухавши, сторони, представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, про що Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, зроблено актовий запис № 175 від 30.04.2011 року ( а.с. 11 - копія свідоцтва про шлюб). В період спільного проживання у них народилось двоє дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 12,14 - копії свідоцтв про народження).

ОСОБА_1 працює в ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», її заробітна плата за жовтень-грудень 2017 рік складає 9709,67 грн. ( а.с. 20 - довідка).

Відповідно до характеристики з місця роботи, ОСОБА_1 за час роботи проявила себе як грамотний фахівець, постійно підвищує свій професійний рівень, дисциплінарних стягнень не має, дисциплінована, вимоглива, користується авторитетом серед робітників, має дружні відносини з колегами ( а.с. 15 - характеристика).

Відповідно до характеристики з місця проживання ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3. Вона завжди приймає участь в суспільних роботах по благоустрою будинку та прилеглої території. З мешканцями будинку перебуває в дружніх відносинах, конфліктів не мала. Діти виховані, чисті, відвідують дитячий садок. ОСОБА_1 займається додатковою освітою, особисто приймає участь у вирішенні всіх питань, які виникають при навчанні в освітніх установах. Шкідливих звичок не має ( а.с. 16 - характеристика).

Відповідно до характеристики з місця проживання ОСОБА_3, який проживав за адресою: АДРЕСА_3 з липня 2012 року по липень 2017 рік. За час проживання зарекомендував себе з негативної сторони, не приймав участі в суспільному житті мешканців під'їзду, в якому проживав. Вів замкнутий спосіб життя, був не привітний, тривалий час не працював. Вихованням дітей не займався, на прогулянки з ним не ходив. Дітьми займалася мати ОСОБА_1 ( а.с. 17 - характеристика).

Відповідно до характеристики КНВК «Загальноосвітня Вальдорфська школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад ( дитячий садок). Мати вихованців ОСОБА_1. Діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 завжди приходила до дитячого садочку вчасно, мали охайний та доглянутий вигляд. За харчування дітей у дитячому закладі батьки платили вчасно. Без поважних причин діти дитячий садок не пропускали. Із садочку батьки забирали своїх дітей вчасно. Мати завжди прислухалась до порад вихователів та брала активну участь в житті дітей та дитячого закладу. Також приймала участь в облаштуванні дитячого майданчику. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 із задоволенням відвідували дитячий садок. Діти товариські, фізично розвинуті, соціально-побутові навички відповідають віку ( а.с. 18 - характеристика).

Відповідно до акту обстеження квартири у житловому приміщенні по факту проживання від 15.01.2018 року за адресою: АДРЕСА_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 з червня по вересень 2017 рік мешкали за цією адресою, а з грудня 2017 року вони постійно проживають за даною адресою, без реєстрації ( а.с. 55 - копія акту).

ОСОБА_3 під наглядом лікаря-нарколога не перебував та не перебуває ( а.с. 102 - довідка). На момент його огляду лікарем-психіатром 20.02.2018 року данних за наявність психічного розладу не виявлено ( а.с. 101).

ОСОБА_3 працює в ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», його заробітна плата за липень-грудень 2017 рік складає 43158,31 грн. ( а.с. 103 - довідка). За період роботи зарекомендував себе, як дисциплінованим робітником. В колективом користується авторитетом, скромний, позитивно відноситься до критики, приймає активну участь в житті цеху. Порушення трудової дисципліни не має ( а.с. 105 - характеристика).

Відповідачу ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_5 ( а.с. 109 - копія свідоцтва на право власності на житло). До адміністративної відповідальності не притягався, скарг від сусідів не надходило ( а.с. 111).

ОСОБА_3 приймав активну участь в облаштуванні дитячого майданчику, в будівництві дитячої гірки, допомагав монтувати місце для спортивних ігор дітей та приймав участь у ремонтуванні пісочниці ( а.с. 112).

На запит адвоката за № 15 від 12.02.2018 року, в період з грудня 2017 року по 14.02.2018 рік був здійснений виклик 27.12.2017 року бригадою ШМД за адресою: АДРЕСА_5 до дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 113, 114).

За даними амбулаторних карток ( ф025\о) неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з грудня 2017 року знаходяться у бабусі ОСОБА_14 по АДРЕСА_5 разом з батьком ОСОБА_3 За медичною допомогою зверталися до лікаря-педіатра дільничного, а саме: ОСОБА_7: 18.12.2017 року з приводу ГРВІ, 16.01.2018 року з приводу неврозоподібного стану, 12.02.2018 року з приводу ГРВІ, ОСОБА_6: 18.12.2017 року з приводу ГРВІ, 28.12.2017 року з приводу гострого бронхіту, 16.01.2018 року з приводу неврозоподібного стану. Крім того, 17.01.2018 року хлопчики були консультовані неврологом КЗ «КМДЛ №1» ДОР» з діагнозом невропатична реакція. На прийом до лікаря педіатра дільничного діти приходили у супроводі бабусі ОСОБА_14 або батька ОСОБА_3 ( а.с. 117,118).

Згідно довідки виданої ОСОБА_3, його діти ОСОБА_6, ОСОБА_7 дійсно відвідують Комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад ( ясла-садок) № 39» Криворізької міської ради ( а.с. 115), ОСОБА_6 відвідує групу з акробатики, щомісячна вартість 500,00 грн. ( а.с. 116).

Статтею 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов"язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Під час розгляду справи суду надано письмовий висновок Виконкомому Центрально-Міської районної у місті ради, де зазначено, що і ОСОБА_1 і ОСОБА_3 мають самостійний дохід, позитивно характеризуються за місцем свого проживання, створили належні житлово-побутові умови для виховання, утримання, навчання та розвитку малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7, тому не виключають можливості у подальшому проживання дітей як з батьком так із матір'ю ( а.с. 129).

Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

При цьому згідно ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 СК України, орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно положень ст. 9 вказаної Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При цьому поняття розлучення слід тлумачити з огляду на право одного з батьків на спілкування з дитиною та обов'язок другого батька надати можливість для такого спілкування.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що у випадку, коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, суд вирішує зазначені питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.

Суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, приходить до висновку про те, що визначати місце проживання дітей у даний час необхідно, враховуючи ситуацію, що склалася між сторонами та з дітьми.

Крім того, Конвенція про права дитини у пункті 1 ст. 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовими рішеннями, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до вимог Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, в якій міститься принцип 6, дитина може бути розлучена з матір'ю лише у винятковій ситуації.

Поняття «розлучення дитини та матері» не є тотожним поняттю «визначення різних місць проживання матері та дитини», оскільки батько дітей у разі визначення місця проживання дітей з матір'ю не обмежений у своєму праві на спілкування з дітьми, на турботу відносно дітей та участь у вихованні дітей і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір'ю дітьми щодо встановлення часу та порядку спілкування з дітьми або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання.

Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

Відповідно до ст. 157 Сімейного Кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Суд, дослідивши всі докази в їх сукупності, дійшов висновку, що місцем проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, повинно бути визначено місце проживання їх матері ОСОБА_1, оскільки батьки дитини проживають окремо, згоди щодо утримання дітей між ними не досягнуто, позивач має всі необхідні умови для забезпечення відповідних умов для життя дітей, а також відсутні підстави для розлучення дітей з матір'ю.

З огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини та враховуючи інтереси дітей, суд вважає, що позов про визначення місця проживання дітей разом з матір'ю підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 1057,20 грн., сплачений нею при подачі позову, тому оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідача на користь позивача.

Крім того, пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Так, згідно ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано договір про надання правої допомоги, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, квитанцію № 454554 від 17.01.2018 р., детальний опис виконаних робіт.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи надані письмові докази, за відсутності обгрунтованого клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд вважає, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст. 150, 157, 160, 161, 162 Сімейного Кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Служба у справах дітей виконком Довгинцівської районної в м. Кривому Розі, виконком Центрально-Міської районної у місті ради про визначення місця проживання дітей - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, за місцем її проживання.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_2 судовий збір в розмірі 1057 грн. (одна тисяча п'ятдесят сім гривень) 20 копійок та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 15189 грн ( п'ятнадцять тисяч сто вісімдесят дев'ять) гривень 84 копійки.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.12.2018 року.

Суддя Сарат Н.О.