Постанова № 78425615, 04.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 р. Справа № 1840/2590/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Присяжнюк О.В. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Оперативного командування "Північ" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2018, суддя Н.В. Савицька, повний текст складено 31.07.18 по справі № 1840/2590/18

за позовом ОСОБА_1

до Оперативного командування "Північ"

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ командувача військ оперативного командування "Північ" від 03.01.2017 №2 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення; зобов'язати Оперативне командування "Північ" провести виплату сум грошового забезпечення, недоотриманих внаслідок притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ командувача військ оперативного командування "Північ" від 03.01.2017 №2 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

Зобов'язано Оперативне командування "Північ" провести нарахування і виплату на користь ОСОБА_1 сум грошового забезпечення, недоотриманих ним внаслідок притягнення до дисциплінарної відповідальності, з урахуванням часу перебування на службі за вказаний період.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Оперативного командування "Північ" витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн. та 2000 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків.

Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, вважав рішення суду першої інстанції таким, що має бути скасоване, та прийняте нове про відмову у задоволенні позову.

У судовому засіданні позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважав рішення суду першої інстанції таким, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 на час прийняття оскаржуваного наказу перебував на військовій службі у військовій частині польова пошта В 2260 на посаді заступника командира військової частини.

Наказом командувача військ оперативного командування «Північ» Про результати проведення службового розслідування № 2 від 03.01.2017 за порушення вимог ст.ст. 5, 6, 7, 8, 58, 59, 105, 106, 207, 208, 267, 285, 364 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на заступника командира військової частини - польова пошта В 2260 ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - попередження про неповну службову відповідальність".

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем правомірності оскаржуваного наказу командувача військ оперативного командування "Північ", з огляду на що наявні підстави для його скасування та відшкодування ОСОБА_1 сум грошового забезпечення, недоотриманих ним внаслідок притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Положеннями Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999 року № 551-XIV визначено сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту. Положення Статуту поширюються на громадян, звільнених з військової служби у відставку або у запас з правом носіння військової форми одягу, під час носіння ними військової форми одягу. Дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, війська Цивільної оборони України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту.

Також Законом України від 24.03.1999 року № 548-XIV затверджений Статут внутрішньої служби Збройних Сил України.

Так, відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України" визначено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення.

За правилами п.п. 83-85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Відповідно до ст. 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку) визначені Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 року № 82, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 3 Інструкції № 82, розслідуванням повинно бути встановлено: наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення; наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було порушено; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного; умови та причини, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків.

Пунктом 4.1. Інструкції №82 обумовлено, що за результатами службового розслідування складається акт, у якому, крім положень, що визначені пунктом 3 цієї Інструкції, обов'язково зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; підстави службового розслідування; час, місце, суть порушення, який нормативний акт порушено (його назва, дата прийняття); обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність чи знімають вину; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення; пропозиція щодо притягнення винних осіб до відповідальності; інші заходи, які пропонується здійснити.

Відповідно до п. 5.3 Інструкції № 82 притягнення військовослужбовця за результатами службового розслідування до відповідальності здійснюється згідно з вимогами чинного законодавства. Дисциплінарне стягнення накладається у терміни, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що притягненню військовослужбовця до відповідальності повинне передувати проведення службового розслідування, у ході якого встановлюються обставини, зазначені у пункті 3 Інструкції № 82.

Так, наказом командувача військ оперативного командування "Північ" від 24.12.2016 № 540 призначено проведення службового розслідування з метою встановлення причин та передумов виникнення конфлікту між військовослужбовцями військової частини польова пошта В 2260 та військовослужбовцями Військової служби правопорядку Збройних Сил України в смт. Гончарівському Чернігівської області.

За результатами проведеного службового розслідування складено акт від 31.12.2016 № 502\2548, яким, у тому числі, запропоновано на ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

Колегія суддів зауважує, що за змістом вказаного акту проведеним службовим розслідуванням встановлено наявність складу правопорушення в діях осіб, яких в подальшому притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

При цьому, акт містить опис правопорушень, що були вчинені рядом осіб. Однак, всупереч вимогам п. 3 Інструкції № 82 відсутнє визначення конкретних неправомірних дій ОСОБА_1, наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями ОСОБА_1

Отже, проведеним службовим розслідуванням та актом, яким зафіксовані його результати, не встановлено, у чому саме полягало порушення ОСОБА_1 вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

При цьому, у вказаному акті зазначено, що з відібраних пояснень заступника командира 15 окремого мотопіхотного батальйону майора ОСОБА_1 встановлено, що контроль за особовим складом був організований згідно вимог Статутів Збройних Сил України та керівних документів, доповіді про відсутній особовий склад після проведення вечірньої перевірки 22.12.2006 від командирів рот він не отримував. Доповіді від командира 3 мотопіхотної роти капітана Бойчука М.А. про наявність особового складу в кафе 22.12.2016 не було і знаходитись особовому складу батальйону за межами підрозділу після 22.00 ОСОБА_1 не дозволяв.

В силу положень ст. 68 Дисциплінарного статуту Збройних сил України на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує твердження суду першої інстанції, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність відбулося без повного дослідження характеру та обставин вчинення правопорушень, їх наслідків, без урахування попередньої поведінки, тривалості служби та ступені вини військовослужбовця, не обґрунтовано необхідність застосування до позивача стягнення саме у вигляді попередження про неповну службову відповідність і неможливість застосування менш тяжких стягнень.

Також відповідачем не надано доказів ознайомлення позивача із оскаржуваним наказом.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуваним наказом на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - "попередження про неповну службову відповідальність", у той час, як Дисциплінарний статут передбачає дисциплінарне стягнення - попередження про неповну службову відповідність.

Таким чином, беручи до уваги, що у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного наказу командувача військ оперативного командування "Північ" від 03.01.2017 №2 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно обґрунтованості позовних вимог в цій частині, та необхідності скасування вказаного наказу щодо ОСОБА_1

У той же час, стосовно зобов'язання рішенням суду першої інстанції Оперативного командування "Північ" провести нарахування і виплату на користь ОСОБА_1 сум грошового забезпечення, недоотриманих ним внаслідок притягнення до дисциплінарної відповідальності, з урахуванням часу перебування на службі за вказаний період, колегія суддів зазначає наступне.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.

Так, відповідно до п. 1.2 Порядку грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

В силу положень п. 5 розд. XVI Порядку військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються, зокрема, у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, позбавлення військового звання - за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром.

Однак, враховуючи, що накладення дисциплінарного стягнення на позивача визнано протиправним, та відповідно скасовано наказ командувача військ оперативного командування "Північ", яким застосоване таке стягнення, в рамках даної адміністративної справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача провести виплату сум грошового забезпечення, недоотриманих внаслідок притягнення до дисциплінарної відповідальності є передчасними.

Колегія суддів зауважує, що спір в цій частині між сторонами не виник та на теперішній час у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем будуть порушені права ОСОБА_1 щодо виплати недоотриманих сум грошового забезпечення.

Таким чином, в цій частині колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції помилковими, а рішення таким, що підлягає скасуванню із прийняттям нового про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Щодо стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 2000 грн. колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Судовим розглядом встановлено, що 22.06.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, що має право надавати юридичні послуги відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 28.05.2004 року № 8, укладена угода щодо надання юридичних послуг.

Так, оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з урахуванням можливості відшкодування на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

В обґрунтування зазначених витрат судом першої інстанції взяті до уваги умови угоди від 22.06.2017 року, відповідно до п. 2.2 якої клієнт здійснює оплату послуг адвоката у розмірі 2000 грн., з яких консультації, складання позовної заяви - 500 грн., представництво у суді - 1500 грн.

Так, вирішуючи питання щодо співмірності відшкодування на користь позивача в суді першої інстанції витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходить з того, що відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 , ч. 4 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У свою чергу, положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Також відповідно до п. п. 1, 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Колегія суддів зауважує, що на підтвердження виконання умов Угоди про надання юридичних послуг від 22.06.2017 року позивачем, представником позивача не надано детальний опис робіт та наданих послуг, виконаних адвокатом ОСОБА_3, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не деталізовано, які саме консультації надавались позивачу.

При цьому, аналізуючи співмірність виконаних адвокатом робіт щодо складання позовної заяви (а.с.2-3) та витрат на оплату таких послуг, колегія суддів зауважує, що обсяг позовної заяви фактично на один аркуш справи, та зміст, що містить короткий виклад обставин, без нормативного обгрунтування позиції, не є пропорційним вартості 500 грн.

Крім того, зі змісту самої угоди встановлено, що її предметом, крім іншого, є представництво інтересів ОСОБА_1 по даній справі у Конотопському міськрайонному суді Сумської області.

Так, рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19.02.2018 року, що прийняте за участі представника позивача ОСОБА_3, позовні вимоги ОСОБА_1, задоволено частково.

Однак, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2018 року задоволено частково апеляційну скаргу Оперативного командування "Північ", рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19.02.2018 року скасоване, справу направлено для розгляду до Сумського окружного адміністративного суду, що в силу ст. 139 КАС України не передбачає можливості відшкодування судових витрат.

Із матеріалів справи встановлено, що представник позивача ОСОБА_3 в подальшому послуг щодо представництва ОСОБА_1 у суді першої інстанції - Сумському окружному адміністративному суді, не надавала, у розгляді справи участі не приймала.

Додаткових угод, що визначали б її повноваження на представництво інтересів ОСОБА_1 у Сумському окружному адміністративному суді суду не надано.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів щодо фактичної оплати виконаних робіт та наданих послуг адвоката ОСОБА_3 в рамках надання юридичної допомоги за умовами угоди від 22.06.2017 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Оперативного командування "Північ" витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн. в порядку ст. 139 КАС України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо нарахування і виплати сум грошового забезпечення, недоотриманих ним внаслідок притягнення до дисциплінарної відповідальності, та стягнення витрат на правову допомогу, з прийняттям нового про залишення без задоволення позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Оперативного командування "Північ" задовольнити частково

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 по справі № 1840/2590/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Оперативного командування "Північ" провести нарахування і виплату на користь ОСОБА_1 сум грошового забезпечення, недоотриманих ним внаслідок притягнення до дисциплінарної відповідальності, з урахуванням часу перебування на службі за вказаний період, та стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Оперативного командування "Північ" витрат на правову допомогу у розмірі 2000 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 по справі № 1840/2590/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді О.В. Присяжнюк Г.Є. Бершов Постанова складена в повному обсязі 10.12.18.