Постанова № 78425200, 04.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 639/5346/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Григорова А.М.

суддів: Подобайло З.Г. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.08.2018, суддя Єрмоленко В.Б., повний текст складено 07.09.18 по справі № 639/5346/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Адміністрації Державної прикордонної служби України

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Адміністрації Державної прикордонної служби України та з урахуванням уточнень просить:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) з боку Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо надання відповідних належних фінансових та інших документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для призначення належної пенсії після виключення позивача зі списків військової частини, зобов'язання скласти довідки, здійснення контролю за перерахунком пенсії, здійснення перерахунку та виплати пенсії;

- визнати протиправними дії ( бездіяльність) Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо оформлення, подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області документів для призначення пенсії ОСОБА_1, не внесення у довідку про додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, одноразової грошової допомоги при звільненні, винагороди за бойове чергування, за тривалість безперервної служби у розмірі 525 грн., премії у розмірі 200 грн., компенсації за 8 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2017 рік в сумі 1422 грн. 21 коп.;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягала в несвоєчасному призначенні, перерахунку, обчисленні, здійсненні контролю та виплаті пенсії позивачу відповідно до наданої довідки до пенсійного фонду, яка видана ОСОБА_1 за період з 01.03.2015 р. по 30.03.2017 р. йому нараховано, з грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, одноразової грошової допомоги при звільненні, винагороди за бойове чергування, за тривалість безперервної служби у розмірі 525 грн., премії у розмірі 200 грн., компенсації за 8 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2017 рік в сумі 1422 грн. 21 коп.,які позивач отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби;

- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України отримати у військовій частині 9951 довідку ( довідки) про додаткові види грошового забезпечення, довідку про розмір грошового забезпечення або скласти її самостійно, які позивач отримував протягом останніх 24 місяців;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області після отримання від Адміністрації Державної прикордонної служби України довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії та довідки про додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримував протягом останніх 24 місяців перед звільненням з військової служби, здійснити перерахунок розміру пенсії та виплачувати пенсію, обчисливши розмір з грошового забезпечення , з урахуванням вищезазначених видів грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, одноразової грошової допомоги при звільненні, винагороди за бойове чергування, за тривалість безперервної служби у розмірі 525 грн., премії у розмірі 200 грн., компенсації за 8 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2017 рік в сумі 1422 грн. 21 коп.;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 сум недоплаченої частини основного розміру пенсії з нарахуванням компенсаціїї втрати частини доходу з 31.03.2017 р.;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Адміністрацію Державної прикордонної служби надати звіт про виконання судового рішення та стягнути з відповідачів судові витрати на користь позивача.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині 9951 м.Харкова Державної прикордонної служби України з 15.03.1995 р. по 30.03.2017 р. За ст. 26 ч.8 п. 1 п/п «ї» був звільнений з військової служби з посади інспектора прикордонної служби 1 категорії відділу прикордонної служби «Веселе» Харківського прикордонного загону в запас Збройних Сил України. При обчисленні пенсії ГУ ПФУ в Харківській області не враховані додаткові види грошового забезпечення, а саме матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в травні 2016 р. у розмірі 760 грн., в березні 2017 р. в сумі 760 грн., допомога на оздоровлення, що не перевищує місячного грошового забезпечення в травні 2016 р. в сумі 3889 грн. 30 коп., в березні 2017 р. у розмірі 5333 грн. 30 коп, одноразова грошова допомога у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 24 повних календарних років служби в березні 2017 р. в сумі 63 999 грн. 60 коп., хоча з цих сум було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ( а.с. 69-71, 77-80, 90-93, 193-196).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.08.2018р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо оформлення та подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області документів для призначення належної пенсії ОСОБА_1 після виключення його зі списків військової частини, невнесення у довідку грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, винагороди за бойове чергування, за тривалість безперервної служби у розмірі 525 грн., премії у розмірі 200 грн., компенсації за 8 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2017 рік в сумі 1422 грн. 21 коп. Визнано протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо здійснення контролю за призначенням ( перерахунком) і виплатою пенсії ОСОБА_1 відповідно до наданої довідки за період з 01.03.2015 р. по 30.03.2017 р., з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, винагороди за бойове чергування, за тривалість безперервної служби у розмірі 525 грн., премії у розмірі 200 грн., компенсації за 8 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2017 рік в сумі 1422 грн. 21 коп., які він отримував протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення з військової служби. Зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України отримати у військовій частині 9951 довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 , які він отримував протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення з військової служби і з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, винагороди за бойове чергування, за тривалість безперервної служби у розмірі 525 грн., премії у розмірі 200 грн., компенсації за 8 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2017 рік в сумі 1422 грн. 21 коп. та подати таку довідку ( довідки) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для перерахунку пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області, після отримання від Адміністрації Державної прикордонної служби України належним чином оформленої довідки про додаткові види грошового забезпечення для призначення пенсії, які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення з військової служби та з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і містить дані щодо отриманих: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, винагороди за бойове чергування, за тривалість безперервної служби у розмірі 525 грн., премії у розмірі 200 грн., компенсації за 8 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2017 рік в сумі 1422 грн. 21 коп. здійснити перерахунок розміру пенсії та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірах , що обчислити з грошового забезпечення, з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, винагороди за бойове чергування, за тривалість безперервної служби , премії , компенсації за дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2017 рік в сумі 1422 грн. 21 коп. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 сум недоплаченої частини основного розміру пенсії, з нарахуванням компенсації втрати частини доходу з 31.03.2017 р. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 та Адміністрацією Державної прикордонної служби України подано апеляційні скарги.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення в частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Вказує, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що одноразова грошова допомога при звільненні передбачена статтею 15 Закону № 2011-ХІІ. Отже, зазначені допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців. Посилається на рішення Верховного Суду України в постанові від 10 березня 2015 року (справа № 21-70а15), в якій суд зазначив, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія. Зазначає, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування були сплачені, в тому числі, і на одноразову грошову допомогу при звільненні. Також не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Адміністрації Державної прикордонної служби України надати протягом 15 днів з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАС України. На підставі вищевикладеного, просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.08.2018 року в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог повністю або частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення та задовольнити позов в повному обсязі.

Адміністрація Державної прикордонної служби України в апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції, в частині задоволення позовних вимог, прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вказує, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в неповній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи. Вказує, що позивач не проходив військову службу в Адміністрації державної прикордонної служби України. В своїх клопотаннях про заміну відповідача від 23.06.2018 та залучення другим відповідачем від 27.08.2018, Адміністрація Держприкордонслужби вказувала, що довідка про додаткові види грошового забезпечення, на підставі якої обчислювалась пенсія позивачу, складалася іншим суб'єктом владних повноважень, а саме військовою частиною 9951, яка є окремою юридичною особою, із своїми рахунками та бухгалтерським обліком. Крім того, вказує, що рішенням суду Адміністрацію Державної прикордонної служби зобов'язано отримати від військової частини 9951 довідку з врахуванням спірних виплат. При цьому, саму військову частину 9951 не зобов'язували підготувати таку довідку. По суті оскарженими рішеннями, суди прийняли рішення про права, обов'язки та інтереси особи, яка не була залучена до участі у справі. Таке рішення на етапі отримання довідки від в/ч 9953 може бути не виконано з підстав того, що військову частину 9953 не залучали у справі, а за приписами КАСУ, обставини справи, які були встановлені судовим рішенням, не можуть мати юридичних наслідків для суб'єкта владних повноважень, якого не залучав суд для участі в справі. Зазначає, що помилковим є застосування судом ч.1 ст.43 Закону України №2262-ХІІ, оскільки ця норма прямо врегульовує питання обчислення пенсії військовослужбовців строкової служби. Позивач, що підтверджується дійсними обставинами, та матеріалами справи, не проходив строкову службу, а виконував обов'язки військової служби на умовах контракту у званні «прапорщик». Відносно позивача в частині визначення складових грошового забезпечення, яке враховується при обчисленні пенсії, необхідно застосовувати ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-12 та пункт 7ПКМУ 393 від 17.07.1992. Відповідач не погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, включаються всі види виплат, на які нараховані єдині внески. Такий висновок суду, не відповідає вимогам вищевказаного чинного законодавства України, оскільки, визначальним в законодавстві є, складові грошового забезпечення, які враховуються для обчислення пенсії військовим, серед яких відсутні одноразові виплати та винагороди. Вказує, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, винагорода за тривалість безперервної служби, премія у розмірі 200 грн., компенсації за 8 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2017 рік мають характер одноразових виплат. Індексація взагалі не є складовою грошового забезпечення відповідно до статті 9 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Винагорода за бойове чергування також за своєю правовою природою не має систематичного характеру і виплачується одноразово тільки якщо військовослужбовець залучався в тому чи іншому місяці на бойове чергування. Більш того, частина 3 статті 43 Закону № 2262-12 не передбачає у своєму складі такий вид грошового забезпечення як винагороди. Посилаються на рішення Харківського апеляційного адміністративного суду. Враховуючи вищевикладене, просить скасувати Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.08.2018р. та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначає, що апеляційну скаргу позивача управління не підтримує, вважає її не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Також від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому зазначає, що підтримує апеляційну скаргу відповідача, вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Від відповідача, Адміністрації Державної прикордонної служби України, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення в частині відмови в задоволенні позову прийшов до вірного висновку.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в судове засідання не прибуло, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені заздалегідь та належним чином.

Позивач та його представник, в судовому засіданні підтримали доводи викладені в своїй апеляційній скарзі. Проти задоволення апеляційної скарги Адміністрації Державної прикордонної служби України заперечували.

Представник Адміністрації Державної прикордонної служби України, в попередніх судових засіданнях підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі. Проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга Адміністрації Державної прикордонної служби України підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, частково доведеними, а тому підлягають частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_3 проходив військову службу за контрактом в ЗС України, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», перебуває на пенсійному обліку у ГУ ПФУ в Харківській області.

ОСОБА_3 у березні 2017 р. звернувся до Адміністрації Держприкордонслужби України щодо питання усунення порушень, допущених у квітні 2017 р. при оформленні документів про види і розміри грошового забезпечення, з яких обчислюється пенсія, отримавши відповідь, а також довідку про розміри видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених за останні 24 місяці служби перед звільненням, тобто за період з 01.01.2015 р. по 28.02.2017 р. , копії особистих карток грошового забезпечення ( а.с. 22, 27,81-85, 94-98).

З наданих довідок, особистих карток грошового забезпечення вбачається, що позивач щомісячно отримував винагороди за бойове чергування, премії, надбавки за ризик. У січні 2015 р. він отримав грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 2666,25 грн., у травні 2016 р. в сумі 3889,30 грн., у квітні 2017 р. - 5333,30 грн., для вирішення соціально-побутових питань у 2015-2016 р.р. - 645 грн. і 760 грн. відповідно. Винагорода за тривалість безперервної служби виплачена у жовтні 2015 р. в сумі 525 грн. У березні 2017 р. ОСОБА_3 отримав одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 63999,60 грн.

Довідкою відповідача підтверджено, що винагорода за бойове чергування, тривалість безперервної служби, премії, компенсації враховані в розмірі нарахованого грошового забезпечення, з якого здійснюється нарахування та утримання ЄСВ. Поряд з цим, з компенсації за харчування та одноразової грошової допомоги при звільненні ЄСВ не утримувалось, оскільки не передбачено чинним законодавством ( Постанова Кабінету Міністрів України № 1170 від 22.12.210 ). Індексація за період з 2016-2017р. не нараховувалась і не виплачувалась, але виплачувались на протязі 2015р.

Щодо доводів позовної заяви та апеляційних скарг з приводу внесення у довідку про додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, одноразової грошової допомоги при звільненні, винагороди за бойове чергування, за тривалість безперервної служби у розмірі 525 грн., премії у розмірі 200 грн., компенсації за 8 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2017 рік в сумі 1422 грн. 21 коп., колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.11.2017 р., яке набрало законної сили постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 р. задоволені позовні вимоги ОСОБА_1, визнані протиправними дії ( бездіяльність) Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо оформлення та подання документів для призначення пенсії, дії ( бездіяльність) ГУ ПФУ в Харківській області щодо здійснення контролю за призначенням ( перерахунком) і виплатою пенсії, зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України отримати у військовій частині 9951 довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та подати зазначену довідку до ГУ ПФУ в Харківській області, після чого призначити та виплачувати позивачу пенсію у розмірі, обчислений з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон України № 2262-ХІІ) пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).

Пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 43 Закону № 2262-ХІІ).

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною третьою цієї ж статті даного Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 1992 року пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон України № 2011-ХІІ).

Військовослужбовцям у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 року (далі Постанова КМУ № 1294) упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток №25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов`язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону № 2011-ХІІ), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Законом № 2011-ХІІ також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою КМУ № 1294 та Інструкцією. Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).

Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Одноразова грошова допомога при звільненні передбачена статтею 15 Закону №2011-ХІІ.

Згідно зі статтею 41 Закону № 1058-ІV до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже, зазначені допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що грошова винагорода, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Таким чином позивач відповідно до вимог статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2262-ХІІ) у зв'язку з нарахуванням військовослужбовцям щомісячної додаткової грошової винагороди має право на врахування при обчисленні пенсії грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, одноразової грошової допомоги при звільненні, винагороди за бойове чергування, за тривалість безперервної служби у розмірі 525 грн., премії у розмірі 200 грн.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 20.10.2015 (справа № 21-2942а15).

Враховуючи вищенаведене, доводи відповідачів Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Адміністрації Державної прикордонної служби України про те, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомоа для вирішення соціально-побутових питань, індексація, одноразова грошова допома при звільненні, винагорода за бойове чергування, за тривалість безперервної служби у розмірі 525 грн., премія у розмірі 200 грн. не входять до складу грошового забезпечення позивача та не повинні буди враховані під час призначення позивачу пенсії, є помилковими.

Щодо позовних вимог в частині включення в довідку одноразової грошової допомогу при звільненні у розмірі 63999,60 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 15 Закону № 2011-ХІІ, як і статтею 9 Закону № 2262-XII, визначено, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

За змістом пункту 17 статті 11 Закону № 1058-IV військовослужбовці підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

Частиною другою статті 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених, зокрема, у пункті 17 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Також, Закон України від 26.06.1997р. № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 1 цього Закону визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що військовослужбовці підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, тому мають сплачувати страхові внески та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з суми сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відповідно до законодавства України.

Частина третя статті 43 Закону № 2262-XII не містить положень про включення до грошового забезпечення такої виплати, як одноразова грошова допомога при звільненні. Правові підстави для її виплати встановлені статтею 15 Закону № 2011-ХІІ та статтею 9 Закону № 2262-XII, які пов'язані зі звільненням особи зі служби.

Таким чином, хоча вказана виплата й підпадає під ознаки одноразової допомоги, однак має інше правове призначення, не пов'язана з виконанням позивачем своїх службових обов'язків та отриманням за це грошової допомоги, а пов'язана саме з фактом звільнення зі служби.

Тобто, одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення, яке повинне враховуватися при нарахуванні пенсії, оскільки відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема- військовослужбовців.

Аналогічна правова позиція щодо зарахування розміру одноразової грошової допомоги при звільненні до грошового забезпечення, вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 12.09.2017р. (справа №812/6733/13) та Верховним Судом у постановах від 06.02.2018р. (справа №761/28228/15-а) та від 28.02.2018 року (справа № 522/9660/16-а).

Крім того, в матеріалах справи міститься довідка № 395 видана військовою частиною № 9951 від 16.08.2018р. (а.с. 219) , надана до суду першої інстанції Адміністрацією прикордонної служби України, відповідно до якої вбачається, що в квітні 2017 р. ОСОБА_3 отримав одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 63999,60 грн.

Проте з урахуванням розміру (суми) єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеного в даній довідці, дана сума сплачена лише з грошового забезпечення, а не з одноразової грошової допомоги при звільненні.

Враховуючи, що позивач просив включити для перерахунку та виплати пенсії одноразову допомогу при звільненні, з якої не був нарахований збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Крім того, колегія суддів зазначає, що одноразова грошова допомога не передбачена ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" яка визначає види та складові грошового забезпечення.

Посилання позивача у апеляційній скарзі на рішення Верховного Суду від 10 березня 2015 року по справі № 21-70а15 не заслуговує на увагу, оскільки Верховним Судом України при розгляді вказаної справи не розглядалися питання щодо сплати з додаткових видів грошового забезпечення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності зарахування до складу грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія позивача, компенсації за невикористану відпустку з огляду наступне.

Правові підстави для виплати компенсації за невикористану відпустку встановлені пунктом 14 статті 10-1 Закону України " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до абз. 3 п.14 статті 10-1 Закону України " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Колегія суддів зазначає, що дана виплата має інше правове призначення. Вона відноситься до разових платежів, не пов'язана з виконанням позивачем своїх службових обов'язків, має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема військовослужбовців, та пов'язана із фактом звільнення працівника.

Враховуючи абз. 3 п.14 статті 10-1 Закону України " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дана виплата є компенсаційною виплатою, яка фактично дублює основну суму грошового забезпечення, яка в свою чергу входять в розмір грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим званням.

Крім того відповідно до ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дана виплата не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Таким чином компенсація за невикористані відпустки не входить до додаткового грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок розміру пенсії позивача, що свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Адміністрації Державної прикордонної служби України отримати у військовій частині 9951 довідку ( довідки) про додаткові види грошового забезпечення та стосовно доводів Адміністрація Державної прикордонної служби України стосовно того, що Адміністрація державної прикордонної служби України є неналежним відповідачем по даній справі, оскільки довідка про додаткові види грошового забезпечення, на підставі якої обчислювалась пенсія позивачу, складалася іншим суб'єктом владних повноважень, а саме військовою частиною 9951, яка є окремою юридичною особою, із своїми рахунками та бухгалтерським обліком, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 6 та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення. Забезпечення діяльності органів Державної прикордонної служби України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, через державне оборонне замовлення та закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Відповідно до п. 1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 399/2011 (далі - Положення), Адміністрація Державної прикордонної служби України є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Виходячи із основних завдань Адміністрації Державної прикордонної служби України, визначених у п. 3 Положення та визначення поняття головного розпорядника коштів, наведеного у ст. 22 Бюджетного кодексу України, а також враховуючи пп. 14 п. 11 Положення, колегія суддів приходить до висновку про те, що Адміністрації Державної прикордонної служби України є головним розпорядником коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Державної прикордонної служби України та за рахунок яких, згідно зі ст. 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виплачується одноразова грошова допомога.

Вирішуючи питання про наявність правового зв'язку між Адміністрацією Державної прикордонної служби України та ОСОБА_1 який проходив службу в військовій частині 9951 м. Харкова Державної прикордонної служби, колегія суддів виходить із такого.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління ПФУ від 30.01.2007 р. № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).

Відповідно ч.1 Порядок № 3-1 до заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом ( 2262-12 ), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

Абзацом 1 п. 24 Порядку №3-1, про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 цього Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.

Зазначене не суперечить вимогам пункту 2 Порядку №3-1 проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. № 45, згідно з яким, Міністерство внутрішніх справ України повідомляє у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям. В свою чергу, ПФУ повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від МВС своїм головним управлінням в областях про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсія яких підлягає перерахуванню. Після складення таких списків та подання їх відповідним органам, уповноважені керівники цих органів своїм рішенням видають довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій.

Як визначено пунктом 3 Порядку №3-1, на підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної у списку та у місячний строк подають їх головним управлінням ПФУ. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені зі служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Військова частина 9951 є підпорядкованим структурним підрозділом Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Судом встановлено, Адміністрація Державної прикордонної служби України є суб'єктом владних повноважень, контролює і проводить роз'яснення підпорядкованим органам Держприкордонслужби, в тому числі й з питань грошового забезпечення військовослужбовців, а також відповідно до Порядку №3-1 готує та подає до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документи.

Наведене спростовує позицію Адміністрація Державної прикордонної служби України щодо обов'язкової необхідності залучення військової частини 9951, до розгляду справи, як належного відповідача, з урахуванням того, що функції щодо направлення до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів покладені саме на Адміністрацію Державної прикордонної служби України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в даному випадку дії по залученню до розгляду справи іншого відповідача призведуть до необґрунтованого затягнення розгляду питання щодо забезпечення (захисту) прав позивача.

Колегія суддів зазначає, що рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, з аналізу вищевказаної норми вбачається, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Разом з тим, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Відповідно до обз.2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на вищезазначені принципи те, що військова частина 9951 є структурним підрозділом Адміністрації Державної прикордонної служби України колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та направити належним чином оформлений пакет документів (довідка, довідки) з визначенням додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1, які він отримував протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення з військової служби і з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, винагороди за бойове чергування, за тривалість безперервної служби у розмірі 525 грн., премії у розмірі 200 грн., з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та подати ці документи ( довідка, довідки) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для перерахунку пенсії.

Враховуючи вищенаведене доводи Адміністрації Державної прикордонної служби України стосовно того, що Адміністрація державної прикордонної служби України є неналежним відповідачем по даній справі, оскільки довідка про додаткові види грошового забезпечення, на підставі якої обчислювалась пенсія позивачу, складалася іншим суб'єктом владних повноважень, а саме військовою частиною 9951, яка є окремою юридичною особою, із своїми рахунками та бухгалтерським обліком є помилковими.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 сум недоплаченої частини основного розміру пенсії з нарахуванням компенсаціїї втрати частини доходу з 31.03.2017 р., виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159 (далі - Порядок), № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно з п. 3 Порядку № 195, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З системного аналізу вищезазначених норм права, встановлено, що компенсації підлягають нараховані грошові доходи, зазначені у п. 3 Порядку, разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у разі затримки їх виплати на один і більше календарних місяців.

Таким чином, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що вказана у постанові від 11 липня 2018 року по справі за № 487/6923/16-а.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 сум недоплаченої частини основного розміру пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходу з 31.03.2017 р.

Також колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області після отримання від Адміністрації Державної прикордонної служби України довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії та довідки про додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримував протягом останніх 24 місяців перед звільненням з військової служби, здійснити перерахунок розміру пенсії та виплачувати пенсію, обчисливши розмір з грошового забезпечення , з урахуванням вищезазначених видів грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, одноразової грошової допомоги при звільненні, винагороди за бойове чергування, за тривалість безперервної служби у розмірі 525 грн., премії у розмірі 200 грн., компенсації за 8 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2017 рік в сумі 1422 грн. 21 коп.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Верховний Суд України, розглядаючи справу № 21-438а12, у своїй постанові від 26 березня 2013 року прийшов до правового висновку про те, що відповідно до ч. 1 статті 2, п.п. 6, 8 ч. 1 статті 3, ч. 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.

Також колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо визнання протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо здійснення контролю за призначенням ( перерахунком) і виплатою пенсії ОСОБА_1 відповідно до наданої довідки за період з 01.03.2015 р. по 30.03.2017 р., з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, винагороди за бойове чергування, за тривалість безперервної служби у розмірі 525 грн., премії у розмірі 200 грн., які він отримував протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення з військової служби, виходячи з наступного.

Частиною 3 статі 43 Закону № 2262-XII в редакції, що була чинною на час призначення пенсії позивачу визначалось, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу. При цьому для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема стаття 63 передбачає, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Тобто, перерахунок пенсії за цим Законом провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок проведення перерахунку).

Цим нормативно-правовим актом визначено процедуру перерахунку пенсії та належні для цього підстави.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління ПФУ від 30 січня 2001 року № 3-1.

Відповідно до пункту 4 Порядку подання документів заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем проживання.

Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути заява, як пенсіонера та додані до неї документи.

В даному випадку, спірні правовідносини виникли з приводу не не врахування органом пенсійного фонду додатково поданих позивачем документів, а правильність визначення розміру грошового забезпечення (фактично доходу) в довідках.

Таким чином, в даному випадку Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області діяло в межах повноважень та ним були виконані всі повноваження з приводу проведення призначення позивачу пенсії у відповідності до наданих повноважень.

Враховуючи вищенаведене, оскільки предметом спору у справі, що розглядається, є правильність визначення розміру грошового забезпечення (фактично доходу) в довідках, з якого обчислений розмір пенсії позивача, а не питання перерахунку пенсії у суду відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо здійснення контролю за призначенням ( перерахунком) і виплатою пенсії ОСОБА_1 відповідно до наданої довідки за період з 01.03.2015 р. по 30.03.2017 р., з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, винагороди за бойове чергування, за тривалість безперервної служби у розмірі 525 грн., премії у розмірі 200 грн., компенсації за 8 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2017 рік в сумі 1422 грн. 21 коп., які він отримував протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення з військової служби.

Відповідно доводи позивача щодо бездіяльності Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо здійснення контролю за призначенням ( перерахунком) і виплатою пенсії ОСОБА_1 є помилковими.

Зазначаючи про бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо здійснення контролю за призначення позивачу пенсії, позивач не враховує, що такий засіб контролю носить конкретний характер, а оскільки в документах наданих позивачем були відсутні відповідні виплати та їх нарахування, на думку колегії суддів, у Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області не виникло обов'язку щодо здійснення будь якого додаткового контролю щодо спірних сум.

Щодо посилань відповідача а апеляційні й скарзі на висновок зроблений Конституційним Судом України в рішенні від 13.05.2015 року у справі № 4-рп/2015, колегія суддів зазначає наступне.

В рішенні від 13.05.2015 року у справі № 4-рп/2015 Конституційним судом було проведено офіційне тлумачення положень першого речення частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" якою передбачено підстави для перерахунку пенсій та перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються для їх перерахунку, проте в нашому випадку предметом розгляду є невірний розрахунок розміру пенсії під час її призначення, в частині сум які безпосередньо отримував позивач під час проходження служби, а не перерахунку раніше призначеної пенсії в зв'язку зі зміною розміру грошового забезпечення не позивача, а працюючих осіб.

Щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Адміністрації Державної прикордонної служби України надати протягом 15 днів з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказаною нормою КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, встановлення вказаного заходу судового контролю є доцільним виключно у випадку, коли наявні достатні та об'єктивні підстави вважати, що суб'єкт владних повноважень буде ухилятись від виконання судового рішення.

В даному випадку, необхідність зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення позивач обґрунтовує виключно власними припущеннями, а в ході судового розгляду справи судом не встановлено наявності жодних обставин, які б вказували на можливе ухилення відповідачів від виконання судового рішення, тому суд не вбачає підстав для застосування положень ч. 1 ст. 382 КАС України .

Щодо клопотання представника позивача про повернення судових витрат, зроблених для відправки листів сторонам колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи те, що апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, а апеляційна скарга Адміністрації державної прикордонної служби задоволена частково, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення даного клопотання.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

З урахуванням того, що відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, дана справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом, згідно квитанції № 10 від 22.09.2017р. та № 10 від 06.10.2018р., які міститься в матеріалах справи (а.с.2,3), сплатив судовий збір на загальну суму 1280 грн. 80 коп. Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову, положення ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати в сумі 640,00 грн.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.08.2018 по справі № 639/5346/17 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо оформлення та подання до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області документів для призначення належної пенсії ОСОБА_1 після виключення його зі списків військової частини без довідки про грошове забезпечення з визначенням допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, винагороди за бойове чергування, за тривалість безперервної служби у розмірі 525 грн., премії у розмірі 200 грн.

Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та направити належним чином оформлений пакет документів (довідка, довідки) з визначенням додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1, які він отримував протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення з військової служби і з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, винагороди за бойове чергування, за тривалість безперервної служби у розмірі 525 грн., премії у розмірі 200 грн., з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та подати ці документи ( довідка, довідки) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для перерахунку пенсії.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області, після отримання від Адміністрації Державної прикордонної служби України належним чином оформленої довідки про додаткові види грошового забезпечення для призначення пенсії, які ОСОБА_1 отримував протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення з військової служби та з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і містить дані щодо отриманих: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, винагороди за бойове чергування, за тривалість безперервної служби у розмірі 525 грн., премії у розмірі 200 грн., здійснити перерахунок розміру пенсії та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірах, що обчислити з грошового забезпечення, з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, винагороди за бойове чергування, за тривалість безперервної служби, премії.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити виплату ОСОБА_5 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 31.03.2017р.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір по 640 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя (підпис)А.М. ГригоровСудді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло В.В. Старостін Повний текст постанови складено 10.12.2018.