Рішення № 78425082, 21.11.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.11.2018 Справа №607/11318/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Сливки Л.М.

за участі секретаря судового засідання - Зарічної О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» пред'явив до суду позов до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 10000 гривень. В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 28 березня 2017 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» та Вихованок Володимиром Миколайовичем було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5661448, відповідно до якого була застрахована цивільно-правова відповідальність водіїв, які на законних підставах керують автомобілем Mercedes-Benz 614, реєстраційний НОМЕР_3. 26 жовтня 2017 року у м. Києві по проспекту Перемоги, 144 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Ford Escort, реєстраційний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу Mercedes-Benz 614, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_2 Внаслідок ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 21 листопада 2017 року відповідача було визнано винним у скоєнні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернулась потерпіла сторона та надала всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт №00242636 від 17 січня 2018 року та на підставі даного страхового акту ПрАТ «СК «Уніка» здійснила виплату потерпілому страхового відшкодування в розмірі 10000 гривень. Згідно ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водій транспортного причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. Однак, в порушення вимог ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач не звернувся до ПрАТ «СК «Уніка» з відповідною заявою - повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди. У зв'язку із чим, відповідачеві було направлено претензію про відшкодування збитків в порядку регресу. Однак, збитки відповідачем не відшкодовано. З цих підстав, покликаючись на підпункт «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 в порядку регресу завдані збитки у розмірі 10000 гривень.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2018 року провадження у зазначеній справі було відкрито, та справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

20 серпня 2018 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов до суду відзив на позов, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на те, що факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами та ніким не оспорюється, він (ОСОБА_2.) визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, із заявою про виплату страхового відшкодування та настання страхового випадку звернулась потерпіла сторона, надавши усі необхідні документи. Сам позивач визнав всі обставини, здійснив виплату страхового відшкодування добровільно. А тому, сам по собі факт неповідомлення ним страховика не може бути підставою для стягнення збитків в порядку регресу.

29 серпня 2018 року від позивача надійшли до суду заперечення на відзив, згідно яких представник позивача вказує, що викладені відповідачем у відзиві на позов твердження про те, що факт ДТП було встановлено, оскільки його було притягнуто до адміністративної відповідальності є необґрунтованими, оскільки статтею 989 ЦК України встановлено обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором, а статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що водій транспортного причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. З цих підстав, просить позов задовольнити.

Представник позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» у судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, однак його представник ОСОБА_7 подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні, з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Судом установлено:

Відповідно до умов полісу страхування №АК/5661448 Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки Mercedes-Benz 614, реєстраційний номер НОМЕР_2 сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам. Термін дії полісу страхування №АК/5661448 з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року.

26 жовтня 2017 року у м. Києві по проспекту Перемоги, 144 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Ford Escort, реєстраційний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу Mercedes-Benz 614, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_2 Внаслідок ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.

26 жовтня 2017 року Управлінням патрульної поліції ум. Києві складено довідку про дорожньо-транспортну пригоду 3017305596196845.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 21 листопада 2017 року відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у сумі 340 гривень.

У матеріалах справи наявна копія повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду потерпілого від вказаної ДТП ОСОБА_8, датована 16 листопада 2017 року.

16 січня 2018 року потерпілий від вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 подав у ПрАТ «СК «Уніка» заяву про виплату страхового відшкодування.

Згідно Акта узгодження розміру страхового відшкодування №00242636 від 16 січня 2018 року сторони (ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_8 погодили та визнають, що розмір страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку становить 10000 гривень.

На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів 17 січня 2018 року було складено страховий акт №00242636, згідно якого визначено суму страхового відшкодування, яка підлягає до виплати у розмірі 10000 гривень.

Як убачається із наявної у матеріалах справи копії платіжного доручення №002816 від 22 січня 2018 року, ПрАТ «СК «Уніка» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 10000 гривень.

У матеріалах справи наявна копія претензії про відшкодування шкоди в порядку регресу за №21411/Р/УБК від 13 лютого 2018 року адресована відповідачу ОСОБА_2, згідно якої ПрАТ «СК «Уніка» висловило прохання перерахувати 10000 гривень на рахунок ПрАТ «СК «Уніка» у місячний термін з моменту отримання вказаного листа, у зв'язку із порушенням водієм забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду строків визначених у п.п.33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Вказана претензія не отримана відповідачем ОСОБА_2 та повернута на адресу відправника ПрАТ «СК«Уніка», що стверджується наявним у матеріалах справи Витягом з поштових відправлень Укрпошта.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана однієї особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

За приписами ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 22.1, п. 22.2 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З наведеного вбачається, що обов'язок сплатити потерпілому страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика покладається на ПрАТ «СК»Уніка».

Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Згідно з частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Підпунктом «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Факт неповідомлення страховика про ДТП є підставою для відшкодування страхувальником у порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування. Проте в разі, якщо факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами; відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; страховик сплатив страхове відшкодування, то сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може братися за основу ухвалення рішення, яке повинно ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з таких зобов'язань повинні вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків (зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №6-284цс15, від 22 березня 2017 року у справі №6-2011цс16, у Постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 752/9895/15-ц та у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі №722/1929/15-ц.

Необґрунтована виплата страхового відшкодування має місце у разі, коли страховика не було повідомлено про страховий випадок жодним з учасників дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

У даному випадку, жодних доказів про понесені позивачем ПрАТ «СК «Уніка» збитки стороною позивача суду не представлено. Натомість, у пред'явленому позові як на підставу стягнення із відповідача коштів у розмірі 10000 гривень, позивач ПрАТ «СК «Уніка» покликається на норми ст.1191 ЦК України та підпункт «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які регулюють право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.

Що стосується посилання ПрАТ «СК «Уніка» на постанови Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 6-1цс14, від 31 травня 2017 року у справі №753/16740/15-ц, то зроблені у цих справах правові висновки ґрунтуються на інших встановлених судами обставинах справи, щодо яких вони сформовані. Однак, вказані постанови не суперечать вищенаведеним правовим висновкам Верховного Суду України викладених у постановах від 16 вересня 2015 року у справі №6-284цс15, від 22 березня 2017 року у справі №6-2011цс16, постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі №722/1929/15-ц).

За вказаних обставин, з огляду на те, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, такий зафіксований правоохоронними органами, відповідач ОСОБА_2, як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності, згідно постанови Святошинського районного суду м. Києва від 21 листопада 2017 року, факт добровільної сплати страхового відшкодування стверджує про визнання такого позивачем, відтак, суд приходить до переконання, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 81, 141 , 259, 263, 265, 268, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Дата складення повного судового рішення - 21 листопада 2018 року.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», адреса місцезнаходження - вул. Саксаганського 70-А, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи 20033533.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1

Головуючий суддяЛ. М. Сливка