Ухвала суду № 78423513, 20.11.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6979/13-к

пр.№ 1-в/464/162/18

У Х В А Л А

20 листопада 2018 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Чорної С.З.,

за участю секретаря судового засідання Гаврилишин О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання ОСОБА_1 про вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироку,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд із клопотанням, в якому просить вирішити питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4201315000000126 від 22.05.2013 року та скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 04.06.2013 на грошові кошти у сумі 4 187 гривень.

В обґрунтування клопотання покликається на те, що вироком Сихівського районного суду м.Львова від 21.12.2017 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України. Вирішено питання щодо речових доказів. Проте зазначений вирок суду скасований ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03.07.2018 р., оскільки на час розгляду в апеляційному суді закінчились строки давності притягнення до відповідальності. В ухвалі Апеляційного суду Львівської області від 03.07.2018 р. не вирішено питання щодо речових доказів. З врахуванням наведеного, просить клопотання задовольнити. Крім цього, оскільки кримінальне провадження закрито, просить скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 04.06.2013 на грошові кошти ОСОБА_1 у сумі 4187 гривень.

В судове засідання учасники кримінального провадження не з’явились, 20.11.2018 р. на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1, в якій останній просить розглядати клопотання у його відсутності та просить таке задовольнити.

Відповідно до положень ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.

Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 21.12.2017 р., ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 КК України (в редакції станом на 03.06.2013 року), та призначено йому покарання - штраф у розмірі 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 гривень, з позбавленням права займати посади в органах державної влади строком на 1 рік. Крім цього, у вироку вирішено питання щодо стягнення витрат за проведення експертиз, долю речових доказів, а також вирішено, що до вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_1 – заставу - залишити без змін; після набрання вироком законної сили суму внесеної застави в розмірі 91 800 грн. (згідно квитанції №53 від 05.06.2013 року) повернути застоводавцю - ОСОБА_2.

Відповідно до ухвали Апеляційного суду Львівської області від 03.07.2018 р. вищезазначений вирок Сихівського районного суду м.Львова від 21.12.2017 р. скасовано; кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрито.

Питання щодо речових доказів у вказаній ухвалі Апеляційного суду Львівської області не вирішено.

Беручи до уваги, що судом апеляційної інстанції при скасуванні вироку не було вирішено питання щодо речових доказів у даному кримінальному провадженні, тому питання щодо долі речових доказів необхідно вирішувати в порядку, визначеному розділом VIII Кримінального процесуального кодексу України, зокрема ст.ст.537, 539 цього Кодексу.

Згідно ст.534 КПК України процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачене цим Кодексом. Відповідно до змісту ст.537 КПК України (п.14), під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст.539 цього кодексу, має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

У відповідності до вимог ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути як найшвидше повернутий володільцю.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 04.06.2013 накладено арешт на грошові кошти підозрюваного ОСОБА_1 у сумі 4187 гривень ( т.3 а.с.245).

Згідно з ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна, залишення цивільного позову без розгляду або відмови у цивільному позові.

При цьому судом не призначено покарання у виді конфіскації майна та/або не застосована спеціальна конфіскація.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Як встановлено п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином враховуючи те, що при закритті кримінального провадження не було вирішено питання щодо майна, на яке накладено арешт, а саме грошові кошти у розмірі 4187 гривень, суд вважає, що клопотання підлягає до задоволення, оскільки відпала потреба у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, яке належить ОСОБА_1

Керуючись ст. ст.537, 539 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Клопотання ОСОБА_1 - задоволити.

Скасувати арешт на майно, а саме грошові кошти, які належать ОСОБА_1 у сумі 4187 гривень, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 04.06.2013 в межах кримінального провадження №4201315000000126 від 22.05.2013 року.

Речові докази по справі, відповідно до вимог ст. 100 КПК України, а саме:

- грошові кошти в сумі 8 000 грн., які знаходяться на зберіганні у ЗГРУ «Приватбанк», слід повернути ОСОБА_3;

- мобільний телефон марки «Nокіа Е6», який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_3, слід залишити у його власності;

- мобільні телефони, вилучені у ОСОБА_1, марки «Nокіа» та «Sаmsung», які зберігаються при справі, слід повернути ОСОБА_1;

- мобільний телефон ОСОБА_4 «Sаmsung», який повернутий ОСОБА_4, слід залишити у його власності;

- три компакт-диски CDRW та компакт-диск "Rigata Budget" з аудіо записами розмов, що зберігаються при матеріалах кримінального провадження, слід залишити при таких;

- карти пам’яті «Transcend» SD 8 GB №47 та «Transcend» SD 8 GB №51, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, - повернути Управлінню Служби Безпеки України у Львівській області.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя С.З.Чорна