Рішення № 78422114, 03.12.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 03.12.2018 Справа № 554/6497/18

Провадження № 2/554/2790/2018

РІШЕННЯ

іменем України

03 грудня 2018 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого судді Андрієнко Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Карабаш О.В.,

позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 до Територіальної громади м.Полтави в особі Полтавської міської ради, третя особа - Управління майном комунальної власності міста, про визнання права користування житловим приміщенням на законних підставах,

ВСТАНОВИВ:

16.08.2018 року позивачі звернулись до суду із вищевказаним позовом.

В обгрунтування вимог позовної заяви позивачами зазначено, що з 02 лютого 2011 року вони спільно втрьох постійно проживають та зареєстровані у квартирі №71 в житловому будинку по вул.Європейській, буд.146-б в м.Полтаві на праві користування та володіння житлом, що підтверджується наявними документами. У позові вказують, що мають на меті приватизувати вказану квартиру та звертались з цього приводу до Управління майном комунальної власності міста з відповідними заявами, але для реалізації такого права у позивачів відсутній документ – копія ордеру про надання жилої площі. Разом із тим, право позивачів на володіння квартирою №71 по вул.Європейській, 146-б в м.Полтаві ніхто не оспорює.

Під час розгляду справи 18.09.2018 року позивачами подано до суду уточнену позовну заяву, у якій відповідачем визначено територіальну громаду м.Полтави в особі Полтавської міської ради, а Управління майном комунальної вартості міста вказано як третю особу по справі. Уточнена позовна заява мотивована тим, що наймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 відповідно до рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтаві ради від 25.01.2011 року №41, за яким було переоформлено особові рахунки на квартиру з померлого ОСОБА_6 на його сина ОСОБА_1 Зазначають, що подані заяви про приватизацію квартири з доданими до них документами не прийнято у зв’язку з відсутністю копії ордеру про надання жилої площі. Оригінал вказаного ордеру втрачено не з вини позивачів, обставини втрати ордеру позивачам невідомі. Даний ордер про надання жилої площі отримував у серпні 1970 року ОСОБА_6 як перший наймач вказаної квартири у новозбудованому будинку, прийнятому в експлуатацію 30.06.1970 року та ордер було реалізовано у вигляді фактичного вселення його сім’ї у квартиру.

Крім того, позивач ОСОБА_1 був зареєстрований за місцем проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1 ще за життя батьків 15.11.1983 року, та після смерті батька ОСОБА_6, основного наймача, - набув статусу основного наймача та законно зареєстрував у цьому помешканні членів своєї сім’ї: жінку ОСОБА_2 та дочку ОСОБА_5 На підставі викладеного, а також з урахуванням доводів, викладених в уточненій позовній заяві, позивачі просять суд визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 право користування на законних підставах квартирою №71 в житловому будинку по вул.Європейській, буд.146-б в м.Полтаві; судові витрати у справі покласти на позивачів (а.с.56-58).

20.08.2018 року ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання (а.с.32).

17.10.2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.71).

Від представника Управління майном комунальної власності міста 06.09.2018 року до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, у якому з первісними позовними вимогами позивачів не погодився через те, що вважали себе неналежним відповідачем, зазначивши, що Управління є виконавчим органом Полтавської міської ради, і право комунальної власності належить саме територіальній громаді. Разом із тим, громадяни дійсно мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад. Також зазначає, що в даному випадку право позивачів на приватизацію квартири АДРЕСА_2 ніким не порушується та не оспорюється (а.с.39-42).

Від Полтавської міської ради до суду 30.11.2018 року надійшов відзив на позовну заяву про визнання права користування житловим приміщенням, згідно з яким заперечували проти позову з таких підстав. Із позову слідує, що позивачі виявили бажання реалізувати своє право на приватизацію житлової площі квартири, але у зв’язку з відсутністю ордеру позбавлені права на приватизацію займаного житла. Однак, як стверджує відповідач, позивачі жодного разу не звертались до Полтавської міської ради щодо зміни статусу спірної квартири. Позивачами не надано до суду жодних належних доказів наявності порушеного права саме відповідачем. Посилається на те, що під час розгляду справ, пов’язаних із приватизацією житлового фонду, необхідно перевіряти компетенцію органів приватизації, оскільки згідно Положення про управління майном комунальної власності міста, затвердженого рішенням шістнадцятої сесії Полтавської міської ради від 20.07.2018 року, основним завданням даного органу є здійснення передачі у приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність шляхом приватизації займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що перебувають у комунальній власності міста та житла в будинках, які знаходяться на обслуговуванні у ОСББ та інших підприємствах. Таким чином, вказує, що уповноваженим органом для проведення приватизації є Управління майном комунальної власності міста і територіальна громада м.Полтави в особі ПМР не може бути відповідачем по даній справі. Тому, зазначаючи про те, що право позивачів на користування квартирою №71 по вул.Європейській ніким не оспорюється, а Полтавська міська рада не зверталась з будь-якими заявами про виселення позивачів з квартири, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, так як позивачами вибраний невірний спосіб захисту.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 підтримали уточнені позовні вимоги, посилаючись на вказані ними обставини, просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову з урахуванням уточнених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві, та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні при вирішенні справи покладався на розсуд суду.

Позивач ОСОБА_5 у судове засідання не з’явилась, надавши до суду заяву про розгляд без участі, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити (а.с.59).

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з’ясувавши обставини справи, надавши належну правову оцінку доказам, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що може бути задоволений з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів позову та уточнень до нього, позивачі не можуть реалізувати своє право на приватизацію житла без визнання за ними права користування житлом в судовому порядку, а тому звернулись до суду із відповідним позовом.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини право на повагу до свого житла охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Також ст.47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з ч.1 ст.12, ч.1 ст.13 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, але у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст.16 ЦК України).

Згідно з положеннями ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Як вбачається із позовної заяви, позивачі з 02.02.2011 року разом сім’єю постійно проживають та зареєстровані у квартирі №71 в житловому будинку по вул.Європейській, 146б в м.Полтаві на праві користування та володіння вказаним житлом.

Пунктом 5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкту комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з п.п. 5, 6 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських ради належить ведення обліку відповідно до закону, житлового фонду, здійснення контролю за його використанням.

Судом встановлено, що об'єкт нерухомого майна - квартира загальною площею 44,3 кв.м, житловою площею 29,9 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_3, знаходиться у комунальній власності територіальної громади м.Полтави (а.с.8, 29-30). Дана обставина не оспорюється сторонами.

Відповідно до ст.61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер. Умови договору найму жилого приміщення, що обмежують права наймача та членів його сім’ї порівняно з умовами, передбаченими законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, Типовим договором найму жилого приміщення та іншими актами законодавства Української РСР, є недійсними.

Відповідно до ст.64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем всіма правами та несуть всі обов'язки, що витікають із договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем відповідальність за обов'язками, що витікають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст.65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Так, із копії поквартирної картки вбачається, що у квартирі АДРЕСА_4 (Фрунзе) в м.Полтаві з 02.09.1970 року основним квартиронаймачем був зазначений ОСОБА_6 Крім того, мешканцями квартири вказані ОСОБА_7 (дружина), ОСОБА_1 (син) – з 15.11.1983 року, ОСОБА_8 (син) та ОСОБА_9 (мати) (а.с.9).

Копією довідки №3407, виданої КП «ЖЕО №2» Полтавської міської ради від 29.06.2017 року, підтверджується, що наймач квартири ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 був зареєстрований в даній квартирі з 18.12.1987 року по день смерті ОСОБА_6 (а.с.8).

Згідно копії архівного витягу з рішення №41 від 25.01.2011 року виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтаві ради було переоформлено особовий рахунок на вказану квартиру з попереднього наймача ОСОБА_6, який помер, на його сина ОСОБА_1 (а.с.10).

Таким чином, у квартирі за адресою АДРЕСА_3 на сьогоднішній день проживає позивач ОСОБА_1 разом зі своєю сім’єю: дружиною ОСОБА_2 та дочкою ОСОБА_5 (позивачами по справі), що підтверджується відмітками у паспортах громадян України, копіями поквартирної картки, довідок КП «ЖЕО №2» ПМР (а.с.8, 9, 15, 18-19, 20-21, 22).

Законність вселення позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 у вищезазначену квартиру з 1987 року та з 05.02.2011 року відповідно, ніким, в тому числі Полтавської міською радою, Управлінням майном комунальної власності міста не оспорювались.

У грудні 2017 року позивачі мали намір приватизувати вказану квартиру за адресою: АДРЕСА_3, про що свідчить їх звернення із відповідною спільною заявою від 15.12.2017 року про надання дозволу та роз’яснення порядку приватизації житла (а.с.11).

На вказану заяву позивачів листом Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради від 28.12.2017 року надано відповідь, у якій повідомлено інформацію про правове регулювання питань приватизації житлового фонду комунальної власності міста, а також щодо переліку необхідних документів, які подаються до органу приватизації житла (а.с.12).

Також позивачі звернулись із заявою від 03.04.2018 року про передачу у приватну (спільну часткову) вказаної квартири їм у власність (а.с.13).

Але було з’ясовано, що копія ордеру про надання жилої площі відсутня, тому відповідним листом за №С01-05/01.1-12/234 від 10.04.2018 року ОСОБА_1 повідомлено, що без надання повного пакету документів вирішення питання про приватизацію квартири виходить за межі наданих повноважень органу приватизації (а.с.14).

Обставини щодо відсутності ордеру підтверджуються також довідкою КП «ЖЕО №2» Полтавської міської ради №3491 від 04.07.2017 року, крім того, вказано, що квартира не є службовою (а.с.15).

Слід зазначити, що відповідно до положень ст.58 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ОСОБА_10 народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Стаття 59 цього Кодексу передбачає можливість визнання ордеру недійсним в судовому порядку.

Проте, як встановлено судом, виданий ордер на жиле приміщення недійсним не визнавався, доказів цьому сторонами не надано.

Пункт 69 Правил квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених ОСОБА_10 Міністрів Української РСР і Української республіканської ОСОБА_10 професійних спілок від 11.12.1984 № 470, містить положення, відповідно до якого ордер дійсний протягом 30 днів.

Пунктом 72 цих Правил передбачено, що при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації. Ордер зберігається як документ суворої звітності. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім'ї, включених до ордеру, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

Водночас, жодної відповідальності за порушення вимог пункту 72 Правил квартирного обліку чинним законодавством України не передбачено.

Судом встановлено, і ніким не оспорюється, що померлий ОСОБА_6 отримав ордер на жиле приміщення за адресою: вул.Європейська (колишня назва вул.Фрунзе)АДРЕСА_5, м.Полтава, на підставі якого 02.09.1970 року вселилися із своєю сім’єю у вказану квартиру, проживав у ній і користувався житлом за свого життя.

Але станом на теперішній час у позивачів виникають труднощі в реалізації їх житлових прав на вказану квартиру, пов’язані із визнанням за ними права користування вказаним житлом на законних підставах, та щодо можливої приватизації житла у подальшому.

Із наданих позивачами довідки ПАТ «Державний ощадний банк України» №87 від 12.01.2018 року та №3 від 28.03.2018 року вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 в списках на приватизацію майна не значаться, житлові чеки ними не використані (а.с.27, 28).

Як встановлено судом, ордер на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 в житлово-експлуатаційній організації не зберігся і причини його втрати невідомі (а.с.15).

Позивачами здійснено заходи щодо встановлення письмових доказів щодо передачі спірної квартири у користування у 1970 році. Однак такий розшук позитивного результату не дав, про що свідчить повідомлення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 28.07.2017 року, у якому зазначено, що в рішеннях та розпорядженнях виконавчого комітету Полтавської міської ОСОБА_10 депутатів трудящих за 1970 рік та в рішеннях виконавчого комітету Октябрської районної ОСОБА_10 депутатів трудящих за 1970 рік інформація про заселення сім’ї Савенко у квартиру АДРЕСА_6 відсутня (а.с.16, 17).

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підстав у своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 16 ЦК України визначає, що одним з можливих способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

З огляду на те, що на вказану житлову площу, окрім позивачів, ніхто не претендує, квартира за адресою: АДРЕСА_3 є єдиним об'єктом нерухомого майна, позивачі вселились у вказане житло на законних підставах і протягом тривалого часу (з 05.02.2011 року) добросовісно використовують квартиру як єдине житло, проживаючи у ній разом однією сім’єю, та незаконність їх проживання ніхто не оспорює, але з причин, які не залежали від волі останніх, був втрачений оригінал ордеру на квартиру, тому суд дійшов до висновку про необхідність захисту житлових прав позивачів шляхом визнання права на користування вказаним житловим приміщенням на законних підставах.

Крім того, невизнання такого права за позивачами може створити у майбутньому перешкоди для реалізації їх законного права на приватизацію житла.

Отже, на підставі оцінки встановлених фактичних обставин та аналізу наведених норм матеріального права суд вважає обґрунтованими і доведеними вимоги про визнання за позивачами права користування житловим приміщенням.

Посилання представника відповідача на обрання позивачами невірного способу захисту їх прав суд вважає безпідставними, оскільки, крім таких доводів, не було надано жодних належних і допустимих доказів щодо відсутності підстав або перешкод у реалізації позивачами їх законних прав в силу положень ст.81 ЦПК України.

Суд відхиляє мотиви відповідача про те, що вони не є належними відповідачами. Територіальній громаді належить житловий будинок, а Управління майном комунальної власності міста є лише структурним підрозділом Полтавської міської ради.

Без визнання права користування житловим приміщенням позивачі не зможуть реалізувати право на приватизацію житла.

Виходячи з принципів верховенства права, змагальності сторін, а також всебічності та повноти з’ясування обставин справи, розумності та справедливості, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, беручи до уваги, що позивачі просили покласти судові витрати на них та з огляду на характер спірних правовідносин, підстав для відшкодування понесених позивачами судових витрат суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.47 Конституції України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст.64, 65 ЖК України, ст.ст.2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 до Територіальної громади м.Полтави в особі Полтавської міської ради, третя особа - Управління майном комунальної власності міста, про визнання права користування житловим приміщенням на законних підставах задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_7), ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_7), ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_7) право користування на законних підставах квартирою №71 у житловому будинку по вул.Європейській, 146-б в м.Полтаві.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6;

позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженка м.Добропілля Донецької області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2; проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6;

позивач: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка м.Полтави, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3; проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6;

відповідач: Територіальна громада м.Полтави в особі Полтавської міської ради, код ЄДРПОУ 24388285; місцезнаходження за адресою: вул.Соборності, буд.36, м.Полтава.

третя особа: Управління майном комунальної власності міста, код ЄДРПОУ 13967034; місцезнаходження за адресою: вул.Соборності, буд.36, м.Полтава.

Повне судове рішення складено 10 грудня 2018 року.

Суддя Г.В. Андрієнко